Авіаційна катастрофа в Пахтакорі: деталі трагедії 1979 року - Sport News 24

Узбецький футбольний клуб "Пахтакор" потрапив у одну з найтрагічніших авіаційних катастроф в історії спорту. У 1979 році команда зазнала катастрофи, коли літак з майже усім складом розбився в небі над Дніпропетровською областю.

46 років тому у футболі відбулась одна з найбільш жахливих трагедій в історії. 11 серпня 1979 року в небі над Україною розбився літак, в якому перебували гравці клубу Пахтакор, повідомляє 24 Канал.

На тему "Відзначилася у прославленні України, але зрадила: що потрібно знати про Яну Клочкову, яка втекла до Криму".

Авіакатастрофа сталась над містом Кам'янське на Дніпропетровщині. У небі зіткнулись два лайнери. Перший летів з Челябінська до Кишинева, а другий - з Ташкента в Мінськ.

В результаті інциденту загинули всі 178 осіб, які перебували в обох літаках. З них було аж 36 дітей, а також 17 членів узбецького клубу Пахтакор з Ташкента.

Катастрофа стала однією з найбільш масштабних в історії футболу. Офіційною причиною трагедії називається помилка диспетчерів. Літаки летіли назустріч один одному, через що рейсу Ташкент - Мінськ була дана команда набрати висоту.

Проте цю команду виконало зовсім інше повітряне судно, в той час як літак з Ташкента продовжував свій маршрут до борту Челябінськ - Кишинів. Диспетчер, на жаль, не помітив, що його наказ отримав не той літак, в результаті чого вже за хвилину сталося зіткнення.

Тоді футболісти Пахтакора вирушили до Білорусі на матч чемпіонату СРСР проти мінського Динамо. Проте, через трагічний інцидент, команда втратила всіх своїх ключових гравців. Серед жертв аварії опинилися:

Монумент на честь жертв авіаційної катастрофи, розташований на місці трагедії / зображення з Вікіпедії.

На щастя, в результаті цього інциденту легендарний український тренер Олег Базилевич залишився живим. Його славу здобув завдяки роботі в "Динамо", де він тривалий час співпрацював у тренерському дуеті з Валерієм Лобановським.

Разом із ним кияни пережили золоті часи у 70-ті, коли змогли виграти в тому числі і Кубок володарів Кубків. А пізніше у 1992-му Олег Петрович попрацював і на чолі збірної України.

У 1979 році Базилевича відправили у Ташкент рятувати славну команду. Киянину вдалось підняти Пахтакор з дна таблиці та навіть подарувати узбецьким фанам надію на медалі.

Він планував вирушити до Мінська разом із Пахтакором для матчу проти місцевого Динамо. Базилевич покинув Ташкент на два дні раніше за команду, щоб відвідати свою дружину та сина в Сочі.

Вони проводили час у санаторії. Звідти Олег Петрович мав намір самостійно відправитися до столиці Білорусі, та телефонний дзвінок з Ташкента 11 серпня із сумною новиною про авіакатастрофу вибив його з колії. Вся його команда загинула.

Команда загинула... Зв'язок обірвався, а я вхопився за стійку адміністратора, тримаючи телефонну трубку до останнього. У той момент не усвідомлював жаху, що спіткало нас. Страшнішої новини годі й уявити. Реакція була автоматичною. Мені здавалося, що мене облили холодною водою з голови до п’ят. Не пам’ятаю, як дістався до свого номера. Коли я увійшов, моя дружина та син зізналися, що не впізнали мене. Слова, які могли б описати мої відчуття, виявилися безсилі.

Базилевич пригадував той день.

Цікаво, що згодом Олег Петрович запропонував іншу версію причин катастрофи. Він висловив припущення, що літак міг бути вражений радянською системою протиповітряної оборони, оскільки через помилку диспетчера він потрапив у заборонену зону над одним із військових об'єктів країни.

На щастя, Пахтакор зміг зберегти своє існування після тієї трагічної авіакатастрофи. 15 команд з Радянського Союзу направили своїх гравців до Узбекистану, щоб вони стали на допомогу ташкентському клубу в процесі відновлення.

Серед учасників виявилися двоє українських футболістів: Сергій Страшненко з команди Карпати та Володимир Нечаєв з Чорноморця. Команді було надано трирічну гарантію залишитися в Вищій лізі, хоча навіть у сезоні 1979 року Пахтакор зміг зайняти лише дев'яту позицію.

Цікаво, але масажист Пахтакора Анатолій Дворніков і журналіст Олег Якубов також уникли трагічної долі. Напередодні вильоту, 10 серпня, Анатолій святкував свій день народження, що стало причиною їх запізнення на літак 11 серпня.