Поясню на простих прикладах, чому слова молодшого сина лейтенанта Шмідта про те, що "Україна наступного року позбудеться залежності від Starlink", є абсолютною нісенітницею.
Ці висловлювання належать до тієї ж групи, що й "3000 ракет на столицю до кінця 2025 року".
І це там же, де "мільярд дерев", "Захід лякає нас війною", "просто пєрєстать стрєлять", "операція з вагнерівцями -- повністю вигадана" тощо.
Таким чином, для створення системи, що хоча б частково відповідала б Starlink, необхідно мати не менше 200-250 супутників, які повинні перебувати на орбіті Землі, і бажано на висоті до 500 км, як це роблять супутники Starlink.
Якщо вище -- буде довше проходити сигнал, відповідність якість зв'язку буде нижчою. Якщо менше супутників -- не буде безперервного сигналу 24/7.
Отже, наявність 250 супутників є критично необхідною для забезпечення того, щоб принаймні один супутник завжди перебував над територією України, гарантуючи безперервний цілодобовий доступ до системи.
Отже, необхідно створити наземні станції, які забезпечуватимуть зв'язок між супутниковими системами та глобальною мережею Інтернет.
Той самий російський супутник "Рассвєт" обслуговує 36 умовно активних апаратів, з яких близько половини не досягли запланованої орбіти, а два з них вийшли з ладу і, зрештою, згоріли в атмосфері.
Ці "жигулі" надають близько години доброго зв'язку щодня для окупаційних сил країни-агресора. Проте, це навряд чи суттєво сприяє їхньому "імпортозаміщенню" в сфері супутникового зв'язку.
На орбіті вже функціонує приблизно 11 тисяч супутників Starlink, і їхня робота дійсно ефективна.
Найближчий конкурент Starlink, британсько-європейська OneWeb/Eutelsat має на орбіті приблизно 650-700 супутників. І це найкраща поки з існуючих "альтернатив Старлінку".
Просто для розуміння глибини прірви: 11 000 проти 650.
Тобто об'єднані зусилля ЄС та Британії приблизно у 17 разів відстають від потуги дяді Сема. І це ми говоримо про найбагатші країни Європи, з потужними економіками, без проблем з безпекою, з низьким рівнем корупції та переважним застосуванням професіоналів (а не те шо у нас).
Тепер розглянемо ситуацію в Україні: космічна програма фактично відсутня, фінансування її також немає, а кваліфікованих спеціалістів, які могли б займатися цим напрямком, давно звільнили. В країні немає ні космічних ракет, ні космодромів, а також відсутні безпечні локації для проведення випробувань.
Припустимо, що відстань між супутниками Starlink на орбіті Землі становить приблизно 1000 км. Щоб перевірити, як вони взаємодіють один з одним, необхідно розмістити один супутник у Дніпрі, а інший — у Львові, причому на значній висоті, щоб врахувати кривизну нашої планети. Також слід врахувати вплив геомагнітного поля, тертя повітря, екстремально низькі температури в космосі, сонячний вітер та багато інших факторів. Проте існує серйозна проблема: як Дніпро, так і Запоріжжя піддаються регулярним обстрілам, що ускладнює проведення таких експериментів. І не забуваймо про труднощі, пов’язані з виробництвом самих супутників.
Останній український супутник "Січ-2-30" був створений у конструкторському бюро "Південне" і здійснив свій запуск у січні 2022 року, всього за місяць до початку повномасштабної війни.
Ну, і про гроші, бо це чи не найголовніше.
Наприклад, до 2030 року витрати на космічну програму Великої Британії можуть досягти приблизно 10 мільярдів доларів, що еквівалентно близько 7,8 мільярда фунтів стерлінгів.
В Україні за 2025 рік на "космічні технології" (щоб це не означало) витратили менше 470 млн. грн. -- тобто трохи більше 10 мільйонів доларів. Десять мільйонів і десять мільярдів -- легко порахувати різницю, авжеж? (Це якщо не рахувати скільки з тих 10 мільйонів тупо вкрадено.)
Тобто UK разом з EU, з бюджетами, у тисячі (!) разів більшими за українські, з інфраструктурою та професіоналами, з безпекою та відстуністю війни, -- наблизилися до рівня США у супутникових технологіях приблизно на 1/17.
Тепер я усвідомила, наскільки безглуздо звучать заяви про те, що "Україна наступного року позбудеться залежності від Starlink".
Американські бізнесмени не витрачали величезні суми та роки на розробки, щоб якийсь аматор зміг створити "копію" на швидку руку.
Сполучені Штати прагнули досягти світової монополії — і їм це вдалося. Це стало очевидним ще до початку роботи проєкту Starlink. Запізнілі ініціативи Європейського Союзу та Великої Британії, спрямовані на протидію цій ситуації, виявилися слабкими та малоефективними. Вони здатні лише задовольнити базові потреби урядів у обмеженій інформації, але не можуть скласти конкуренцію потужному американському гіганту.
Україна, позбавлена фінансів, економічних структур і належних інститутів, а також охоплена безмежною корупцією, нагадує бідного родича, який залежить від щедрот заможного господаря: змушена вдовольнятися тим, що їй вдається отримати.
Єдиний вихід з цієї ситуації — самому досягти багатства і стати паном.
А з цим у нас все ніяк.
Але ніщо не забороняє мріяти. А якщо мріяти вголос і часто -- мрія обов'язково збудеться.
Так же? Ну так?
*Видається з дотриманням авторського стилю*
Джерело
Про автора. Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки
#
