"Як військовий, я швидше уявляю собі загибель у бою за свою країну, тримаючи зброю, ніж загинути, потонувши в Тисі", - поділився своїми думками боєць бригади "Рубіж" Андрій.

Андрій розпочав свою військову кар'єру в добровольчому батальйоні на початку війни. У жовтні 2016 року він уклав контракт і приєднався до бригади "Рубіж". Через три роки служби Андрій вирішив звільнитися та вирушив у подорож навколо світу. Однак, коли розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ, він перебував в Азії, але миттєво повернувся до України, щоб знову стати частиною своєї бригади. Як тільки Андрій офіційно відновив службу, його госпіталізували через рецидив малярії. Наразі він виконує обов'язки командира екіпажу безпілотних авіаційних комплексів "Кара Небес". Андрій поділився з OBOZ.UA деталями своєї роботи в бригаді, ситуацією на фронті і висловив думки про те, що Україні необхідно для досягнення перемоги над агресором.

На п'ятий день після поранення продовжили працювати

Наш екіпаж функціонує дуже продуктивно. За короткий проміжок часу ми вчетвером змогли ліквідувати понад 70 солдатів Російської Федерації, включаючи як "двохсотих", так і "трьохсотих". Найголовніше, що жоден з моїх товаришів не загинув. Це для мене має величезне значення.

У вересні 2023 року, неподалік Бахмута, наш екіпаж зазнав серйозних втрат після попадання снаряду калібру 150 мм. Нам пощастило вижити, і це було справжнє диво. Один з побратимів втратив зір, інший отримав серйозні ушкодження барабанних перетинок, а також осколки в ногах. Я сам отримав осколки в ноги та помітно погіршив зір, але, незважаючи на це, через п’ять днів після травми я знову повернувся до виконання завдань, і ми продовжили нашу справу.

У цьому районі дрони FPV супротивника здійснюють польоти кожні десять хвилин. Їхня система радіоелектронної боротьби функціонує ефективно, і вони мають значну кількість локальних засобів РЕБ, розміщених на автомобілях та позиціях. Це, безумовно, ускладнює нашу діяльність. Проте, незважаючи на все, ми продовжуємо виконувати свої завдання.

Наші результати вражають. На одному з фронтів, де оборону тримає бригада "Рубіж", спільно з побратимами з інших підрозділів, за допомогою FPV-дронів та скидів, ми знищили приблизно 70 одиниць ворожої техніки за останні 2-3 місяці. Що стосується кількості ліквідованих супротивників за цей час, то це питання взагалі важко оцінити.

Проте, на жаль, живої сили у противника достатньо. Хоча, ознакою того, що вони "набираються" не так активно є північні корейці. І все ж таки, особового складу у них значно більше, ніж у нас. І у нас рекрутингова проблема значно більша, ніж в Росії. І це дивно для мене, тому що ми боронимо свою землю і при цьому не можемо назбирати людей. А вони просто штурмують і вмирають на чужій землі і в них виходить назбирати людей.

Це виглядає як щось абсолютно абсурдне і сюрреалістичне. І варто зазначити, що до Дніпропетровської області залишилося всього близько 8 кілометрів. Згідно з даними DeepState, від населеного пункту Новодарівка до межі Дніпропетровської області – 8 кілометрів 580 метрів, якщо говорити про відстань від сірої зони.

Ви помітили на карті країну, відому як Ічкерія? Такою ж мірою може стати й Україна, якщо ми продовжимо вести переговори з російською стороною.

Суть проблеми полягає в тому, що багато чоловіків, які могли б стати на захист нашої землі, наразі відчувають безтурботність, і в результаті можуть загинути від бомби, ракети чи дрону. Як військовій людині, мені простіше уявити свою загибель у бою, захищаючи свою країну, ніж загинути у водах Тиси. Мені важко знайти підстави для відмови від боротьби.

Я також прагну жити, розвиватися і насолоджуватися кожним моментом життя. Однак я усвідомлюю, що здійснити це на повну силу можливо лише після завершення війни і нашої перемоги. Інакше ми будемо перебувати у певних обмеженнях. Це можуть бути обмеження, пов’язані з тим, як ми будемо намагатися втекти за кордон, або ж з закриттям кордонів. Або ж з іншими труднощами. Але точно не буде так, як було раніше, якщо ми не будемо боротися. Якщо ми не будемо боротися, то в майбутньому ситуація може стати ще гіршою.

Найбільше мене лякає можливість капітуляції. Щодо переговорів, багато хто, напевно, чув про Ічкерію, але сьогодні її немає на жодній карті - це ілюстрація того, чому я побоююсь будь-яких угод з Росією. Ічкерія уклала угоду про мирне припинення війни, але через кілька років, здається, Росія розпочала нову кампанію і просто знищила цю країну. Повірте, Росія зі своїми імперськими та шовіністичними амбіціями, яка кричить про "Берлін наш", "Варшава наша" та інші подібні речі, навряд чи обмежиться лише Донбасом.

У жовтні цього року Російська Федерація захопила 590 квадратних кілометрів території, що є найбільшим показником з середини 2022 року. Це свідчить про те, що Росія активно і швидко розширює свої територіальні претензії.

Проблема українців в тому, що ми зараз звертаємо увагу на внутрішні питання більше, ніж на наступ Росії. Всі внутрішні питання, це звісно ж жахливо. Кількість корупційних схем і муток, це дуже жахливо, але якщо ми станемо територією Росії і нас просто окупують, то буде значно гірше.

Я вже неодноразово підкреслював і продовжу наголошувати, що, попри існуючі обмеження прав у зв'язку з воєнним станом і закритими кордонами, кожен українець має можливість вільно висловлювати свої думки на будь-які теми, включаючи корупційні схеми. На відміну від цього, у Росії такої свободи нема: там, якщо ти намагаєшся говорити про корупцію, це може призвести до серйозних наслідків, навіть до ув'язнення.

Україні потрібні жорсткіші закони, ми мусимо себе обмежувати, щоб перемогти

На початку 2022 року наша боротьба включала навіть "коктейлі Молотова". Зрозуміло, що це не найкращий показник, але стверджувати, що зараз у нас немає жодних засобів, просто смішно. Варто врахувати, що у нас дійсно виникають проблеми з нестачею особового складу. Повірте, зброї у нас достатньо, її навіть більше, ніж особового складу в Збройних силах України.

Питання залучення людей в лави Сил оборони потрібно вирішувати в глобальному плані. По-перше, потрібні значно жорсткіші закони в Україні, як би це зараз жорстоко не звучало. Нам потрібні жорсткі рішення, які будуть не подобатися соціуму, як це робив Черчилль. Черчилль не подобався своїй нації в період, коли він був прем'єр-міністром. Президент не має подобатися своїй нації в якийсь складний період. І це стосується будь-чого. Ми мусимо значно себе обмежити для того, щоб в перспективі перемогти. І військові максимально себе обмежили.

Ми знаходимося в непростих умовах: живемо у бліндажах, копаємо окопи та виконуємо бойові завдання різного характеру. У цивільному житті люди, які можуть насолоджуватися ранковим какао з кокосовим молоком і ласувати чізкейком, мають безліч можливостей справжньої користі для своєї країни та народу, щоб поліпшити ситуацію на фронті.

У мене немає жодних внутрішніх ресурсів. Я усвідомлюю, що необхідно діяти, адже тільки ми самі можемо щось змінити. Тому нам доведеться наполегливо працювати, щоб досягти бажаних результатів і забезпечити своє майбутнє.