Оптоволоконні технології, безпілотники та роботи на поверхні - які нововведення вплинули на ситуацію на фронті?

Протягом кількох тижнів або навіть місяців українські солдати та оператори дронів перебувають у тісному бліндажі в зоні бойових дій - території, що простягається до 20 кілометрів і повністю контролюється, переважно, ворожими безпілотниками. Відсутність можливості дістатися до своїх позицій на автомобілі та ризик евакуації у разі поранення створюють додаткові труднощі. Постійні перебої в постачанні, як боєприпасів, так і їжі, стали звичними для українських військових на цьому фронті, де триває повномасштабна російсько-українська війна вже чотири роки.

DW звернулася до військових, які вже п'ятий рік спостерігають за швидкими змінами на фронті, щоб дізнатися, як сформувалися подібні обставини.

Також ознайомтесь: Як військові відновлюють сили після тривалого перебування на передовій.

Початок масштабної війни між Росією та Україною запам'ятався значною кількістю мотивованих волонтерів, відзначають військові, опитані DW. Вони згадують про величезні черги до військових комісаріатів, які нині важко уявити. "Я зміг приєднатися до армії лише у вересні 2022 року", - ділиться своїм досвідом Олександр Кашаба, відомий під позивним "Плазма". У той час він був 22-річним командиром зенітно-артилерійського взводу в роті вогневої підтримки, а згодом змінив свою роль на командира кулеметного взводу другого механізованого батальйону 47-ї окремої механізованої бригади. Як і багато українців, він повернувся додому з-за кордону після початку вторгнення.

На фронті тоді панував безлад, згадує Станіслав Кочерга, заступник командира батальйону безпілотних систем 15-ї бригади оперативного призначення НГУ "Кара-Даг". На початку 2022 року він завершив навчання у військовій академії, отримавши спеціальність зенітника, а вже через кілька місяців став піхотинцем у полку "Азов", який ще нещодавно існував. "Існувало багато підрозділів, але комунікація між ними була відсутня", - відзначає Кочерга. Пізніше, за його словами, фронтова лінія стабілізувалася. "Тоді розпочалася справжня піхотна війна, де ключову роль відігравали самі солдати, а також танки, артилерія та авіація. Це була класична війна, як у книжках", - додає військовий.

"Можу сказати так: тоді все було чесно. Тут - ми, а там - ворог. Ми усвідомлювали, що наші сили і ресурси були приблизно однаковими, як у звичайній вуличній бійці," - згадує "Мажор", командир другого артилерійського дивізіону бригади "Кара-Даг", який розпочинав свою кар'єру в армії як піхотинець. На самому початку повномасштабної війни він ознайомився із сучасним західним озброєнням, зокрема, переносним протитанковим ракетним комплексом NLAW і переносним зенітно-ракетним комплексом Stinger. Раніше, під час АТО, йому доводилося працювати лише з радянськими артилерійськими системами.

У 2022 році іноземні реактивні системи залпового вогню, зокрема Himars, стали вирішальним фактором у військових діях, вважає Владислав Урубков, керівник військового відділу фонду "Повернись живим" та колишній військовослужбовець. "Особливо активно висвітлювалися удари Himars по Антонівському мосту, який слугував одним з головних маршрутів постачання для ворога на правому березі Херсонщини, звільнення якого стало нашим пріоритетом, - зазначає Урубков. - Проте, насправді, вплив Himars виявився суттєвим і під час успішної контрнаступальної операції в Харкові".

Наступного року військові почали масово використовувати квадрокоптери Mavic. Спочатку - для повітряної розвідки, а вже незабаром - і як ударні дрони, скидаючи з них вибухівку. Пізніше з'явились FPV, дрони-камікадзе. "Коли я повернувся в артилерію, на фронті вже використовували FPV, але була проблема - вони дуже довго злітали. Противник починає штурм, а екіпаж FPV поки підготується, поки злетить... Тож тоді ми відбивали штурми артилерією", - згадує "Мажор" із бригади "Кара-Даг".

Проте з літа 2023 року дрони-камікадзе почали активно використовуватись обома сторонами під час українського контрнаступу на південь, який зрештою не виправдав покладених на нього сподівань, зауважують військові експерти. "Я мав можливість служити в піхоті ще до того, як дрони стали панувати на полі бою, - ділиться Олександр Кашаба, колишній командир кулеметного взводу 47-ї бригади. - Багато з того, що я робив у той час, тепер уже не має місця в сучасних бойових умовах".

Зокрема, під час контрнаступу Кашаба працював із великокаліберним кулеметом Browning - на відстані півтора кілометра від позицій росіян. Крім того, ходив на великі відстані по відкритій місцевості, а на броньованій автівці займався фронтовою логістикою - підвозив боєкомплект і провізію, міняв і евакуйовував людей. Росіяни, хоч і помічали ці переміщення, не могли уразити ані людей, ані автівку. "Тоді єдиним доступним їм способом був міномет", - додає Кашаба.

"Це були "сліпі" обстріли - мінометом, танком, реактивною системою залпового вогню", - додає військовослужбовиця із позивним "Кажан", яка під час контрнаступу працювала в евакуаційному екіпажі 47-ї бригади. Тоді евакуація виглядала так - поранених з поля бою вивозили на броньованій автівці на відстань у чотири кілометри, де чергував евакуаційний екіпаж. І вже звідти цей екіпаж віз поранених неброньованою автівкою до стабілізаційного пункту ще далі в тил. Наразі, через розширення кілзони, подібний маршрут важко уявити.

Однак уже з осені 2023 року росіяни почали застосовувати дрони-камікадзе не лише точково по пріоритетних цілях, а й по піхоті, згадує Кашаба з 47-ї бригади, якого саме тоді атакував російський FPV дрон. Зокрема й завдяки цьому російські війська відбили український контрнаступ на півдні, вважає Станіслав Кочерга, заступник командира батальйону безпілотних систем бригади "Кара-Даг". "Тоді ми розмірковували, як FPV дрони змінять війну, і я вважав, що воювати стане просто неможливо", - згадує він.

Наприкінці 2023 року значна кількість боєздатних бригад була перекинута до Донеччини, де розгорнулися інтенсивні бойові дії за Авдіївку. Після руйнування оборонних позицій у лютому 2024 року російські війська почали швидке просування по Донеччині, і незабаром досягли Дніпропетровської області. Серед військових підрозділів, які захищали Авдіївку, була 47-ма бригада. Олександр Кашаба, командир кулеметного взводу того часу, згадує, що на фронті ще діяли снайпери. "Вони могли за одну ніч знищити понад десять росіян", - зазначає він.

Евакуація з фронту ніколи не була такою складною, зазначає "Кажан", санінструкторка з евакуаційного підрозділу медичної роти 47-ї бригади. "Раніше поранені доставлялися до нас протягом кількох годин після отримання травм. Наразі ж цей процес займає кілька днів," – розповідає "Кажан", яка продовжує виконувати свої обов'язки в евакуаційному екіпажі.

Олександр Кашаба більше не очолює кулеметний взвод — у лютому 2024 року його перевели до штабу через проблеми зі здоров'ям, викликані отриманими травмами. Він згадує, що в той час на фронті відчувався суттєвий дефіцит кадрів. "Наш початковий склад кулеметного взводу був справжньою командою мрій - молоді, сповнені енергії та розуму, серед яких були й ті, хто вже мав досвід участі в АТО. Але з часом ми втрачали людей, здебільшого через поранення. Коли до нас надіслали перше підкріплення — трьох чоловіків літнього віку, стало очевидно, що вже не буде такої згуртованої команди, як на початку".

Водночас розвиток безпілотних технологій продовжував набирати оберти. Зокрема, українські військові вперше почали використовувати гексакоптери, які використовуються як для ураження цілей, так і для дистанційного мінування, а також для логістичних завдань, таких як доставка боєприпасів і продовольства на передову. Одночасно відбувався прогрес у сфері радіоелектронної боротьби. Вважає Владислав Урубков з фонду "Повернись живим", що дрони-камікадзе суттєво змінили структуру ведення війни. "Найзначніший ривок у розвитку FPV дронів відбувся наприкінці 2023 - на початку 2024 року, коли ми зіткнулися з затримками у постачанні західних артилерійських снарядів", - згадує Урубков. Ці події співпали з активними бойовими діями за Авдіївку, де українські військові активно використовували FPV дрони для протидії атакам російських сил, які мали значну перевагу в артилерії.

Водночас заступник командира батальйону безпілотних систем бригади "Кара-Даг" Станіслав Кочерга повʼязує розвиток FPV не зі "снарядним голодом", а з ефективністю й дешевизною дронів-камікадзе. "До прикладу, йде група російських військовослужбовців. Аби їх уразити, артилерійській системі потрібно 5-10 снарядів, а іноді й взагалі може не бути результату. Водночас достатньо одного FPV дрона, аби як мінімум "затрьохсотити" цю групу і, як наслідок, порушити наступальні дії ворога або його логістику", - пояснює Кочерга.

За його спостереженнями, на фронті спостерігається зростання використання ударних безпілотників типу літак з обох сторін конфлікту. "Зараз в небі літає безліч їхніх "Молній". Якщо раніше ці дрони в основному використовувалися для атаки тилових позицій в обмеженій кількості, то тепер вони активно націлюються на позиції піхоти та пілоти, - зазначає Кочерга. - Окрім цього, у них є більш вдосконалені технології, наприклад, Lancet. Коли я бачу сприятливі погодні умови, розумію, що хоча б одна машина в радіусі 30-40 кілометрів від лінії бойових дій може стати мішенню для цього безпілотника".

Підрозділи, що виконують бойові завдання на фронті, почали адаптуватися до нових умов, рити окопи та маскувати свої позиції, щоб захистити їх від атак дронів, - коментує заступник командира батальйону безпілотних систем бригади "Кара-Даг". - Техніка поступово почала відходити від лінії бойового зіткнення: якщо на початку війни танк міг знаходитися на відстані трьох кілометрів від фронту, то до 2024 року він уже зміг опинятися на відстані 10-15 кілометрів. Це стало можливим через збільшення дальності точних і доступних боєприпасів. Як результат, піхотинці почали ховатися під землею, зменшуючи час спостереження. Саме в цей період і виникло явище інфільтрації. "Ворог почав просочуватися малими групами через наші бойові порядки", - зазначає військовослужбовець.

Читайте також: Конфлікт за території. Як російські війська просуваються в Дніпропетровській області.

Крім того, літо 2024 року запам'яталось початком Курської операції. Українські військові стрімко просувались на території РФ, однак не змогли втримати позиції, і вже навесні 2025 року операція була завершена. Тоді одним із факторів успішного російського контрнаступу стали дрони на оптоволокні, невразливі до засобів РЕБ. "В якийсь момент росіяни почали атакувати цими дронами кожну машину, яка їхала в сторону Курщини, дорогою Суми-Юнаківка, - згадує "Кажан" із евакуаційного екіпажу 47-ї бригади. - Пам'ятаю, як ми їхали по цій дорозі вночі, і було надзвичайно страшно, тому що ти розумієш, що в тебе немає геть ніякої можливості протистояти цьому дрону".

Тоді ж, у 2025 році, за спостереженнями "Кажана", змінилась кількість поранених. "На стабіку на Авдіївському напрямку в 2024 році бували дні, коли через нас проходило до двох сотень поранених. А за рік кількість поранених надзвичайно зменшилась. І це відбувається не тому, що на війні стало менше втрат. Можливо, дійсно, людей, які проходять через ЛБЗ, менше тому, що цих людей просто стає менше. Але основна проблема - у кілзоні, яка місцями сягає 20-25 кілометрів. За рахунок технологій зона, де тебе можуть вбити, зросла. Плюс тепер тебе можуть вбити більш точно. І це ускладнило евакуацію важких поранених", - пояснює "Кажан".

Одночасно виникли нові практики: військові медики через відеозв'язок надають консультації пораненим на передовій, а дрони доставляють їм медикаменти. Це дозволяє врятувати життя пораненим з ампутаціями та критичними кровотечами, навіть коли евакуація неможлива протягом тривалого часу. Для евакуації поранених почали використовувати наземні роботизовані комплекси (НРК).

Крім цього, НРК використовують для доставки вантажів на позиції та навіть встановлюють на них бойові модулі, зокрема кулемети. "У 2024 році я подивився на цю ідею і сказав, що це брєд, а в 2026 році ми не можемо без цього воювати, - каже "Мажор", командир другого артилерійського дивізіону бригади "Кара-Даг". - Я зробив висновок, що більше так не казатиму. Воно може зараз здаватись неперспективним, але за рік це може колосально змінити хід війни. Треба підтримувати винаходи".

НРК стають затребуваними через тотальну домінацію безпілотників на полі бою. Із цієї ж причини на задній план відходить артилерія, каже "Мажор". Артустановки стає дедалі важче маскувати, а снаряди до них значно дорожчі за дрони. "Але ми не знаємо, що буде завтра - яка може зʼявитись протидія FPV. А артилерії нічого не завадить", - додає "Мажор".

Ще однією помітною тенденцією, яку військові зафіксували у 2025 році, стали активні спроби "вибивати один одному очі", що означає збиття розвідувальних безпілотних літальних апаратів. В Україні у цій галузі активно розвивають дрони-перехоплювачі, зазначає Владислав Урубков з фонду "Повернись живим". "Це стало реакцією на істотне зростання виробництва розвідувальних дронів з боку російських військових, - пояснює він. - Спочатку, влітку 2024 року, це були лише волонтерські ініціативи. Тепер, на щастя, ми маємо цілу систему підтримки".

Також ознайомтесь: Після Курської операції. Яке життя в прикордонній Сумщині?

Ключовим явищем початку 2026 року на фронті Владислав Урубков називає відключення російських військ від терміналів Starlink, який ті використовували для координації своїх підрозділів і керування безпілотниками. "Насправді, вони випереджали нас у діп- і мідл-страйку. Lancet і Shahed відомі ще з 2022 року. Наша перевага була якраз у використанні Starlink, але вони також знайшли спосіб використовувати його. І на відносно безпечних логістичних шляхах за одну ніч було знищено з десяток машин, - розповідає Урубков. - Скільки речей ми можемо робити на фронті завдяки Starlink - стільки ж могли, а тепер, сподіваюся, не зможуть робити росіяни".

Урубков висловлює думку, що в цьому році на фронті продовжиться технологічний прогрес. "У таких умовах солдат на лінії зіткнення стає все більш вразливим," - підкреслює він. - "Ми перебуваємо в стадії стратегічної оборони. За винятком рідкісних випадків, ця війна є стратегією наступу з боку противника, який утримує ініціативу. Наша діяльність в основному зводиться до протидії цим атакам. Хотілося б змінити цю ситуацію."

Олександр Кашаба з 47-ї бригади впевнений, що технологічний прогрес не зможе суттєво вплинути на перебіг війни. "На мою думку, всі істотні технологічні зміни вже реалізовані, і тепер війна залежить від того, в кого першого закінчаться кадри, здатні вести бойові дії в умовах панування дронів-камікадзе", - зазначає він.

"Бажаю, щоб у 2026 році ситуація не погіршилася", - зазначає "Кажан", санінструкторка евакуаційного відділення медичної роти 47-ї бригади. "Якби хтось у 2023 році стверджував, що це були кращі часи, я б не повірила. Але, з огляду на реальність, тоді було зрозуміліше, як забезпечити свою безпеку," - додає вона. Військові, які вже п'ять років на службі, відчувають велике виснаження і часто втрату мотивації. Вони не очікували, що конфлікт затягнеться так надовго, що ляже виключно на їхні плечі і вимагатиме постійної адаптації до змін на фронті.