У пам'ять про командира Олега Макогона.

Захищаючи товаришів, він пожертвував своїм життям.

Олег з'явився на світ у 2000 році та провів свої дитячі роки в селищі Червоногригорівка, що на Дніпропетровщині. З малечку він вирізнявся своєю добротою, щирістю та глибоким почуттям відповідальності. Місцеві жителі пам'ятають його як яскраву та життєрадісну особистість, яка залишала по собі тепло в серцях усіх, хто його оточував.

"Я спостерігала за зростанням Олега, адже я є близькою людиною його родини, його вчителькою та класним керівником. Він був чудовим учнем, старанним і талановитим у поезії. Мій випуск 2015 року, 9-Б клас, складався з неймовірних дітей, які стали мені близькими. Коли я захворіла, вони, хоча ще були учнями, зібрали кошти для мого лікування. Це ніколи не зітреться з моєї пам’яті", - написала у соцмережі класна керівниця воїна Альона Камерда.

Олег розпочав свій бойовий шлях у ролі розвідника, який керував кулеметом, а згодом став командиром бойового підрозділу 71-ї окремої єгерської бригади. Під час ворожого нападу він здійснив надзвичайно важливий вибір - став на захист своїх товаришів, пожертвувавши власним життям. 20 червня 2025 року, в районі Сум, неподалік села Олексіївка, самопожертва Олега Макогона стала ключовою для порятунку інших. Він залишився вірним захисником своєї Батьківщини до останнього подиху.

"Для своїх близьких Олег завжди буде світлим і добрим сином, вірним братом, надійним другом та люблячим партнером. Для громади він є Героєм, який віддав своє життя за нашу свободу та майбутнє. Його відвага залишиться в пам’яті поколінь," - зазначено у повідомленні Червоногригорівської селищної територіальної громади.

"Я прагну, щоб усі українці, а також інші, усвідомили ціну, яку ми сплачуємо за наше існування. Це життя наших дітей, які тільки починають дорослішати. Зверніть увагу на тих, хто вважає за краще залишитися в тіні, виправдовуючи це віком, хворобами або словами 'я вже допомагаю' та 'я хочу жити'. Але й цій дитині також хотілося жити. Подивіться на родину, яка втратила сина, брата, онука, коханого... Це невимовний біль для батьків. Залишається лише глибоке горе та ненависть", - підкреслює Альона Камерда.