Розвиток подій у Запоріжжі: чому ситуація поблизу Гуляйполя може мати суттєві наслідки.

Гуляйпільський маршрут (відомий також як Східно-Запорізький шлях).

Як я вже згадував, в даний момент противник (російські війська) здійснює активну та масштабну наступальну операцію в зоні свого оперативного командування "Восток", зосереджуючи головні сили в секторах 5-ї та 36-ї загальновійськових армій. Протягом останнього місяця їм вдалося форсувати річку Янчур на широкій ділянці, захопивши тактичний плацдарм у районі Успенівки. Продовжуючи наступ, вони просунулися в межах своєї 5-ї загальновійськової армії на глибину до 17 км, досягнувши околиць Гуляйполя зі сходу та північного сходу. Крім того, зона прориву оборони Збройних Сил України в напрямку Гуляйполя є значно ширшою порівняно з попередніми випадками, досягаючи до 16 км у фронтальному вимірі.

Крім того, просуваючись своїм правим (північним) флангом уздовж східного берега річки Янчур у бік Єгорівки-Данилівки, війська 5-ї ЗВА супротивника змогли дістатися околиць Данилівки. Наразі вони ведуть інтенсивні бої за контроль над цим населеним пунктом, очевидно, плануючи в подальшому підступити до Покровського з південної та південне-східної сторони.

36-та Збройна Військова Атака противника, що розташована на північ від (в районі перетину Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей України), активно проводить наступальні дії, прагнучи прорватися в кількох напрямках одночасно в загальному північно-західному курсі. Це можна інтерпретувати як спробу забезпечити флангову підтримку для своїх дій 5-ї Збройної Військової Атаки з північного боку.

Проте, в порівнянні з нею, З6-а ЗВА поки що демонструє менший успіх, ніж 5-а ЗВА. Ця армія проводить наступальні операції в межиріччі Вовчої, Ворони та Янчура, намагаючись прорватися на максимально широкому фронті. Зараз її передові підрозділи змогли досягти Вовчої в районі Орестопілля (проводячи операції з боку Березового) та Новоселівки (діючи з напрямку раніше захопленої Воскресенки). Проте їм вдалося закріпитися лише в районі Новоселівки.

Нещодавно, кілька тижнів тому, Збройні Сили України здійснили контратаку на позиції противника в районі Соснівки, які намагалися прорватися до Вовчої. В результаті, ворога вдалося відкинути назад у південно-східному напрямку, що дозволило утримати плацдарм на Вовчій між Орестопіллям і Новоселівкою. Проте 36-та Збройна військова частина продовжує завдавати ударів по цьому регіону, як з боку Новоселівки, так і з боку Вороного, рухаючись вздовж річки Ворона. На даний момент, їхні зусилля не приносять значних успіхів.

Додатково, спроби 36-ї Збройної сили Росії просунутися в цьому регіоні суттєво гальмуються завдяки рішучим та поки що досить ефективним оборонним діям, які проводять Збройні сили України поблизу Олександрограду.

Адже, утримуючи це село, українські війська зберігають здатність досить ефективно "накривати" (переважно вогнем) дорогу між Воскресенкою та Новоселівкою, куди прорвались передові підрозділи ворога, а також водночас Січневе і саму Новоселівку. У таких умовах (фактично, з повністю відкритим північним флангом, де передові позиції ЗСУ знаходяться менш ніж за 2 км від зазначеної дороги) ворогу досить складно перекидати до Вовчої в район Новоселівки предмети МТЗ для потреб своїх штурмових підрозділів, накопичувати там піхоту для подальших атак на Соснівку. Тому немає нічого дивного в тому, що 36-та ЗВА постійно намагається витіснити ЗСУ з району Олександрограда, атакуючи це село як з Воскресенки, так і з Мирного. Але поки ЗСУ досить впевнено утримують район Олександрограда.

З іншого боку, противник, діючи з рубежу Вишневе-Березове, все ж зміг прорватися кількома невеликими піхотними групами на північ від себе, на заході від Соснівки. Це дозволило йому досягти Новоолександрівки та закріпитися в Олексіївці. Враховуючи, що ліворуч від них 5-та ЗВА противника активно просувається до Данилівки вздовж Янчура, ця "інфільтрація" виглядає досить тривожно для ЗСУ. Вона фактично створює загрозу своєрідної "ізоляції" району оборони Гуляйполя від українських підрозділів, які дислокуються північніше, в районі Покровського, а також південніше і вздовж річки Вовча.

На жаль, командування російських військ цілком розуміє увесь цей "розклад", і тому на цей час обидві його армії (5-та та 36-та ЗВА) наразі просто "вискакують зі штанів" на своїх суміжних флангах, аби прорватися до місця злиття річок Вовча і Гайчур, або принаймні до села Андріївка, попередньо перерізавши дорогу Покровське-Гуляйполе в районі Данилівки. І хоча наразі за саму Данилівку тривають вперті бої, але ВЖЕ ЗАРАЗ навряд чи можливо безпечно використовувати рокаду Покровське-Гуляйполе на ділянці Відрадне-Радісне.

Ну, на завершення, кілька слів про контратаки ЗСУ в смузі 29-ї ЗВА ворога, у районі Іванівки (це на північ від дороги Запоріжжя-Донецьк). Там противник раніше зміг переправитися через річку Вовча кількома малими піхотними (штурмовими) групами та закріпитися в південній та південно-східній частинах села. Кілька днів тому ЗСУ контратакували ворога в напрямку Іванівка-Зелений Гай, повністю вибивши противника як із самого села Іванівка, так і просунувшись трохи за річкою Вовча, у середньому на 1,5-1,7 км.

Перспективи

На жаль, для Збройних Сил України в цьому секторі обстановка наразі не виглядає особливо втішною. Більше того, на мою думку, оперативна ситуація тут виглядає навіть більш тривожною, ніж на Покровському напрямку. Це підтверджується кількома об'єктивними критеріями:

* Темп наступу ворога тут значно вищий, ніж на будь-якому іншому напрямку (наприклад, відстань від річки Янчур до околиць Гуляйполя, яка становить приблизно 16 км, ворог подолав за 5-6 днів боїв, із середнім темпом просування понад 3 км на добу). Фактично, УВ "Восток" зараз є "лідером" у цьому показнику серед усіх інших російських відповідних угрупувань військ. Хоча за обсягами та кількістю втрат воно також "лідирує".

* Масштаб та інтенсивність атаки. Ворог активно просувається КОНЦЕНТРОВАНО на ділянці між Гуляйполем та Олександроградом. Прямою ця відстань перевищує 42 км, і на всьому цьому маршруті противник проводить наступальні дії (тобто активно атакує та штурмує). Більше того, на інших напрямках ворог фактично змушений "проривати" оборону ЗСУ на дуже обмежених ділянках, тоді як тут, на фронті шириною 40 км, він іноді демонструє темпи просування в глибину від 3 до 5 км щодня...

* Кількість сил і засобів, які залучені противником. У цьому наступі задіяна щонайменше одна повноцінна мотострілецька дивізія (не "спрощена" з категорії "новостворених" або так званих "штурмових", а справжня, "стара" -- з трьома штатними мотострілецькими полками та одним танковим полком). Крім того, є щонайменше 6 бригад (серед яких одна є танковою), а можливо, їх навіть більше. Також варто зазначити, що 2 бригади, скоріше за все, перебувають у резерві (одна ймовірно належить 5-й ЗВА, а інша - резерву командування УВ "Восток").

Безсумнівно, у будь-який момент частина підрозділів з двох інших дивізій може "долучитися" до цього напрямку — з "лівої сусідньої" 76-ї десантно-штурмової дивізії або "правої сусідньої" 90-ї танкової дивізії, що діє на Новопавлівському напрямку.

Наразі ймовірність того, що ворог зможе охопити (обійти) увесь район оборони Гуляйполя з півночі (наприклад, прорвавшись на ділянці Добропілля-Варварівка), або прорватися до Покровського (Дніпропетровська область) з півдня та південного сходу, виглядає цілком значною. Я б не сказав, що це станеться "на 100%", але співвідношення 50/50 тут виглядає цілком адекватним.

У даній ситуації ОПЕРАТИВНЕ значення отриманого результату для противника (російських військ) стає абсолютно ЯСНИМ. Це створює реальні умови для ОПЕРАТИВНОГО прориву ворога у напрямку Новомиколаївки, а також дозволяє обійти вже існуючу оборону ЗСУ в Оріхівському районі з північного боку. Іншими словами, з оперативної точки зору, російське командування прагне повністю "зруйнувати" оборонні позиції ЗСУ на південний схід від Запоріжжя й пробитися з цього напрямку до його найближчих підступів. Найгірше те, що вони намагаються досягти цього одночасно, просуваючись до Запоріжжя зі сходу (з боку Донецька), ведучи бойові дії по обидва боки дороги Донецьк-Запоріжжя. Таким чином, вони "розтягують" сили та засоби ЗСУ в цьому секторі до "критичних" меж, коли оперативна й тактична щільність українських військ не зможе витримати інтенсивний наступ на їх бойові порядки.

Як на мене, якщо в найближчому майбутньому військово-політичне керівництво країни не приділить ситуації на цьому напрямку прискіпливої уваги, то в такому разі наслідки можуть бути набагато гіршими, ніж "падіння" Покровська, причому значно гіршими.

Автор представляє власну точку зору, яка може не відповідати офіційній позиції редакції. За інформацію, що міститься в розділі "Думки", несе відповідальність саме автор.