Російські війська продовжують наступ на агломерацію Слов'янськ-Краматорськ, захоплення якої багато аналітиків називають першочерговим завданням воєнної кампанії Москви на найближчі місяці.
Успішні українські контрудари в районі Лимана ускладнили російські плани щодо охоплення Слов'янська з півночі, однак загалом ситуація на всій ключовій ділянці фронту для ЗСУ залишається складною.
У останні тижні спостерігалося активне просування російських військових на східному та південно-східному напрямках агломерації, що поступово наближає їх до міських околиць. Зараз бої відбуваються поблизу Миколаївки, яка отримала прізвисько "ворота до Слов'янська" — відстань від цього населеного пункту до міста складає менше ніж десять кілометрів.
Як розповів українському виданню Hromadske офіцер 11-го армійського корпусу ЗСУ Вадим Лях, Слов'янськ став прифронтовим містом, і російська артилерія здатна завдавати по ньому ударів.
Тиск на оборонні позиції Збройних Сил України залишається високим, особливо в південно-східному напрямку від Краматорська, уздовж лінії Часів Яр - Костянтинівка - Довга Балка. Тут російські військові здійснюють спроби пробитися до Дружківки, яка розташована всього в 6-7 км від Краматорська.
Проте не слід обмежувати оцінку перспектив боїв за Слов'янськ і Краматорськ лише величиною відстані між російськими військами та околицями цих населених пунктів.
Російські наступи тривають на різних фронтах, серед яких можна виділити чотири ключові напрямки: північний, східний, південно-східний та південно-західний. Кожен з цих напрямків має свої унікальні географічні особливості та специфічні обставини.
Давайте детальніше проаналізуємо цю ситуацію в зазначених напрямках.
Виконуючи удари в напрямку Лимана та Святогірська, російське командування ставило перед собою дві основні задачі: забезпечити безпеку правого флангу військових сил, які наступають на Слов'янськ і Краматорськ зі сходу, а також, у разі сприятливих обставин, спробувати обійти укріплені позиції ЗСУ з півночі. Це давало можливість для потенційного форсування річки Сіверський Донець, що створювало б безпосередню загрозу для оборони Слов'янська.
З огляду на складний рельєф місцевості, що характеризується горбами та лісами, а також присутністю водних бар'єрів, завдання з самого початку виглядало досить складним, хоча офіційні джерела повідомляли про успішний розвиток російського наступу. 1 вересня Володимир Путін оголосив про захоплення Святогірська - міста, розташованого всього в 15 км на північ від Слов'янська. На наступний день цю ж новину підтвердило Міністерство оборони Росії.
Заяви про захоплення населеного пункту за 10-12 км від лінії фронту виявилися бездоказовими, командувач Третього армійського корпусу Андрій Білецький записав відео звідти.
Крім того, насправді обстановка для російських військ виявилася ще більш критичною. Виявилось, що завдяки низці контратак, проведених Збройними Силами України, вдалося знищити російський плацдарм на північному заході від Лимана та змусити російські підрозділи відступити до річки Чорний Жеребець.
За інформацією, отриманою від джерела ВВС з російської сторони, обстановка на його ділянці та в прилеглих підрозділах значно ускладнилася.
Він зазначає, що Збройні сили України, завдяки ефективному використанню безпілотників та вдалому проникненню штурмових груп через ослаблену систему спостереження, змогли повернути під контроль території від Сіверського Донця до деяких районів Жеребця, які були зайняті російськими військовими, попри значні втрати наприкінці 2025 та у 2026 роках.
Він зазначає, що найнебезпечніша обстановка спостерігається на правому фланзі його підрозділу, де відступило кілька рот 20-ї та 25-ї армій. Він також вважає, що ЗСУ, можливо, змогли переправитися через річку.
Одночасно, джерело ВВС інформує про досягнення російських військ зліва, в районі 3-ї армії: вони просуваються до Слов'янської теплоелектростанції та Миколаївки. За його словами, з позицій спостереження вже видно місто Слов'янськ.
У українських військових пабліках з'явилася інформація про входження російських штурмових груп до Миколаївки, яка є стратегічно важливим пунктом на сході від Слов'янська, а також про їхні спроби утвердитися в цій місцевості.
Однак, ситуація з українськими збройними силами на сході поблизу Слов'янська та Краматорська значно ускладнилася ще в серпні, а не в даний момент.
Поки українське командування на всьому Слов'янсько-Краматорському оперативному напрямку активно веде запеклі бої за фланги (утримуючи Лиманський плацдарм і проводячи інтенсивні оборонні дії на рубежі між Добропіллям і Костянтинівкою), російські війська змогли організувати і здійснити порівняно успішні наступальні операції на Слов'янсько-Краматорську агломерацію, атакуючи її прямо в лоб, - зазначив український військовий аналітик Костянтин Машовець в кінці минулого місяця.
На думку іншого українського фахівця Олександра Коваленка, "якщо активність противника не зменшиться, то вже в грудні 2026 року ми можемо стати свідками перших вторгнень російських окупаційних військ до Слов'янська або Краматорська".
Американський Інститут вивчення війни (ISW) дає сприятливіший для України прогноз.
Згідно з його інформацією, внаслідок втрати стратегічної позиції в районі Лимана російські сили змушені були зупинити активний наступ до "фортеці" – у вересні добова кількість атак зменшилася до чотирьох, в той час як у серпні вона становила в середньому 14.
"Російське угруповання військ "Південь" наразі знизило темпи наступу на Слов'янськ зі сходу (можливо, для перегрупування), оскільки наступальні операції на схід від міста, ймовірно, були задумані як скоординовані дії, що доповнюють зусилля угруповання військ "Захід" із наступу на Слов'янськ з північного сходу", -- йшлося у зведенні ISW за 13 вересня.
Необхідно також зауважити, що територія на сході від Слов'янська має численні водні бар'єри: річка Сіверський Донець обмежує маневреність з північної сторони, а її притока, Казенний Торець, ускладнює доступ до Слов'янська.
"Хоча Росія знаходиться відносно близько до Слов'янська, шлях безпосередньо до міста ускладнений природними бар'єрами та фортифікаціями. Подолання цих перешкод може виявитись набагато важчим, ніж просування через відкриті території, яке ми спостерігали раніше", – підкреслює польський політолог і спеціаліст з безпеки Ян Гощиняк.
На відміну від східного напрямку, місцевість на південний схід від Краматорська є більш відкритою, до того ж саме місто розташоване на правому березі річки Казенний Торець, тобто російським військам для початку штурму не потрібно її форсувати.
Проте саме на цій території зосереджено потужні підрозділи українських військ, а також розміщено кілька стратегічно важливих населених пунктів, які російським силам потрібно захопити, перш ніж вони зможуть перейти до наступу безпосередньо на Краматорськ.
Протягом кількох місяців в районі Костянтинівки відбуваються інтенсивні бої, незважаючи на те, що російські війська контролюють значну частину території і навіть здійснили просування з обох боків.
Збройні сили України продовжують контролювати територію навколо Часового Яру та організовують оборонні позиції в Дружківці, на трасі, що з'єднує Костянтинівку з Краматорськом.
Фронт тут залишається відносно стабільнішим, ніж на сході, однак російські війська посилюють тиск на південні підступи до Краматорська та створюють загрози для українських тилів і комунікацій.
"Учора група російських диверсантів змогла проникнути з боку Костянтинівки в тил українських військ (заглибившись щонайменше на 10 км) і вбити трьох-чотирьох українських операторів БПЛА в місті Дружківка. У момент засідки оператори перебували на своїх позиціях без зброї та не очікували нападу; їм перерізали горло, а потім добили пострілами", -- повідомляв 26 серпня проукраїнський телеграм-канал AMK Mapping.
Диверсійно-розвідувальна група не була ліквідована і, ймовірно, продовжує свою діяльність у районі Дружківки. Є відомості, що зловмисники змінили свій вигляд на цивільний і наразі ховаються в різних місцях.
З наближенням військ Росії до Краматорська, активність атак на місто значно зросла, ускладнюючи використання техніки. Практично всі мости в Краматорську знищені, а обстріли з керованими бомбами та дронів стали звичним явищем.
"Атаки відбуваються десятки разів на день. Постраждали десятки автомобілів, господарських споруд, житлових будинків, адміністративних будівель і гаражів; вони просто підпалюють усе підряд", -- розповіла CNN речниця 93-ї механізованої бригади ЗСУ Ірина Рибакова.
"У вечірні та ранкові години вулиці практично порожні. Проте вдень можна зустріти озброєних людей у всіх куточках... Вони пересуваються зі зброєю, йдуть на каву або в магазин, маючи її при собі, адже безпілотники зараз постійно в повітрі, і ніколи не можна бути впевненим у тому, що трапиться. Напад може відбутися в будь-який момент," – зазначає представниця ЗСУ.
Російські збройні сили продовжують наступальні дії на південний захід від агломерації Слов'янськ-Краматорськ. Геолокаційні дані свідчать про активність російських диверсійно-розвідувальних підрозділів у селі Ганнівка, розташованому на північний схід від Добропілля, а також менш ніж за шість кілометрів на південний захід від Дружківки.
Здавалося б, там бої точаться на периферії основного театру воєнних дій, але, судячи з контуру наступальної операції, російський генералітет вважає цей напрямок одним із пріоритетних.
На думку військових експертів, спочатку планувалося глибоке охоплення Краматорська і Слов'янська зустрічними ударами з району Добропілля на південному заході та Святогірська на півночі.
Ян Гощиняк зазначає, що основною метою цієї операції не обов'язково було швидке захоплення Краматорська. Куди важливішим завданням було б створення умов, за яких російський тиск з часом охоплював би все угруповання українських військ, розгорнуте навколо цієї міської агломерації. У такій ситуації дії російських сил з напрямків Добропілля, Миколаївки або Дружківки перестали б бути ізольованими операціями і стали б складовими частинами єдиного, більш масштабного механізму.
Якби загроза на цій ділянці стала достатньо серйозною, українському командуванню довелося б почати відводити частини сил із позицій, розташованих східніше, щоб уникнути відрізання від основних шляхів відходу та тилового забезпечення. після цього настав би "ефект доміно", пише польський експерт, називаючи такий розвиток подій найнебезпечнішим для України.
Однак, через невдачу російського угруповання на північ від Слов'янсько-Краматорської агломерації подальше просування вузьким фронтом без перспективи з'єднання з іншими частинами може стати небезпечним для самих наступаючих. Рік тому російські війська вже стикалися з неприємними фланговими контрударами ЗСУ під Добропіллям.
Згідно з інформацією ISW, командування Росії, ймовірно, ще не повністю усвідомило наслідки нещодавніх контратак Збройних Сил України в районі Лимана, а також провал спроби оточення з північного напрямку. У зв'язку з цим, російське угруповання "Центр" продовжує активний наступ, намагаючись оточити "пояс фортець" з південно-західного боку.
На середину вересня Слов'янсько-Краматорський фронт продовжує залишатися важливою ареною військових дій в Україні.
В даний момент мова не йде ані про захоплення Слов'янська чи Краматорська, ані про укріплення лінії фронту.
Ситуація залишає багато запитань: Росія тримає в руках ініціативу та не припиняє тиск на підходах до агломерації, в той час як Збройні Сили України успішно обороняють ключові позиції навколо Слов'янська та Краматорська і продовжують проводити локальні контратаки.
Згідно з інформацією Інституту вивчення війни, у серпні Росії вдалося захопити близько 124 квадратних кілометрів української території, що становить приблизно чверть від площі, яку вона захопила в аналогічний період минулого року. Цей прогрес є надзвичайно повільним і супроводжується значними втратами для Москви.
OSINT-експерт Клеман Молен звертає увагу на те, що в районі Слов'янська та Краматорська розташовані дві ключові лінії нових українських оборонних споруд. Третя лінія наразі знаходиться в стадії завершення, і російські війська поки що не змогли до них добратися.
Водночас, він підкреслює, що українська логістика стикається з певними викликами, зокрема через власні укріплення: численні рови, колючий дріт і протитанкові перешкоди створюють обмежену кількість проїздів, і російські сили прагнуть завдавати ударів по українським автомобілям саме в цих зонах.
Російський z-блогер "Рибарь" наприкінці серпня скептично оцінював заяви начальника Генштабу РФ Валерія Герасимова про подолання першого рубежу Слов'янсько-Краматорського укріпрайону, визнаючи, що вони "мають характер інформаційного впливу на внутрішню та зовнішню аудиторію".
"Слід усвідомлювати тяжкість боїв і темпи просування, які не дозволяють вибудувати в голові перспективу швидкого подолання рубежу Слов'янськ-Краматорськ-Дружківка та виходу на оперативний простір до Дніпра. Немає такого простору, де дрони не сковували б дії обох армій на землі", -- писав він.
Частина Донбасу, яка залишається під контролем уряду України, є надзвичайно важливою для обох конфліктуючих сторін.
Для ЗСУ це, в першу чергу, оборонна зона, що ускладнює захоплення родючих територій центральної України та промислово потужної Дніпропетровщини.
"Як і раніше, ніщо не гарантує, що після захоплення Донбасу росіяни не продовжать свій наступ до Дніпра, оскільки їм потрібні водні ресурси для відновлення промисловості та шахт Донецької області", -- пише Клеман Молен.
На його думку, битва за Слов'янськ і Краматорськ стане однією з найдовших і найкривавіших битв в історії.
Цікаво, що наприкінці серпня українське військове керівництво призначило командирами, відповідальними за оборону Донбасу, легендарних Андрія Білецького та Дениса Прокопенка, які очолюють 3-й і 1-й армійські корпуси відповідно.
#
