Росіяни в цьому місці почуваються незатишно, адже ця вода їм не належить. Історія херсонця Верещаки, котрий захоплювався риболовлею, а зрештою став Героєм України.

Про таких людей, як 45-річний Герой України Володимир Верещака з Херсона, французький інженер та картограф XVII століття Гійом де Боплан зазначав: вони фактично існують на воді, оточені комарами, займаються риболовлею; а коли до їхніх територій приходять чужинці, грають з ними в кота й мишку серед густих плавнів. Це були його спостереження щодо життя козаків на Дніпрі.

Перед тим, як ворог вторгся на територію Херсонщини в 2022 році, Верещака вів звичайне життя, як і багато інших мешканців його країни: рибалив, відвідував дачу на човні та працював. Після того, як він пережив російську окупацію Херсона, став матросом у 34-ій бригаді морської піхоти "Борисфен". Основним напрямком його діяльності стало перевезення вантажів та особового складу по Дніпру в надзвичайно складних умовах.

Цього літа Володимир Верещака, відомий за жартівливим псевдонімом "Браконьєр", був удостоєний звання Героя України. Наразі він є єдиним володарем цієї високої нагороди в бригаді "Борисфен".

Після більш ніж ста бойових місій, як зазначає Верещака, важко сприймати голлівудські блокбастери серйозно. Та й бажання їх переглядати відсутнє.

"Бо я сам ніби опинився в цьому кіно в ролі одного з головних героїв", - каже він.

Цього року матрос Володимир Верещака отримав звання лауреата премії УП100, церемонія нагородження якої запланована на 26 листопада. У розмові з "Українською правдою" Герой України поділився своїми враженнями про дніпровські нетрі, зв'язок з козацькою спадщиною, магію величної води та зустрічі з противником.

Далі - пряма мова.

"Сів у човен, і всього через кілька хвилин опинився на дачі."

Протягом усього свого життя я проводжу час на величезних водах. Дніпро - це моя природна середа.

Практично всі, хто мешкає в Херсоні на прибережці (у прибережних районах - УП), з дитинства на човнах. Можна сказати, що я на моторках практично з 5-ти років. Як тільки мене малим посадили всередину, так все пішло-поїхало. Ми з дідом постійно каталися на риболовлю, ходили плавнями. Я знаю тут кожен очерет.

Існують такі маршрути, канали та стежки, які не можна помітити з висоти пташиного польоту. Здається, що вони зовсім відсутні, проте насправді вони існують (усміхається).

Іноді люди звертаються до мене за додатковими порадами. Вони цікавляться, на які аспекти слід зосередитися найбільше. Я маю знання про те, як і де можна пройти, щоб досягти найкращих результатів у виконанні завдань.

Яке воно, життя в Херсоні, поряд із водою? Уявіть собі: ти проживаєш на одному березі, а на протилежному — твоя дача.

З'їздити у нас на дачу - це все одно, що вам до магазину сходити. Тільки у нашому випадку - поїхати човном. Раніше, до війни, повсякденною була ситуація, коли хтось з рідних дзвонить: "Алло, нам потрібно те й те". "Добре", - кажу. Зібрав усе, стрибнув у човен і за кілька хвилин - уже на дачі.

У нас тут такі місця є - як окреме селище, містечко, яке можна порівнювати з Венецією. Така собі курортна зона зі своїм транспортом, водним таксі, магазинчиками. Дістатися туди можна було переважно по воді, і лише на одній невеликій ділянці - машиною. Це було таким продовженням міста, лише через річку, на островах.

Останній раз я відвідував нашу дачу за кілька днів до початку повномасштабної війни. Випадково так сталося: вирушив на рибалку, а вже наступного дня сюди прийшла війна.

"Виникали нізвідки й зникали в нікуди"

Я з'явився на світ у 1981 році. Союз розпався в той час, коли я завершував навчання в початковій школі, і нова шкільна програма ще не була впроваджена. Досить тривалий час ми продовжували вчитися за традиційними радянськими підручниками. Лише в середніх класах почали поступово з'являтися нові матеріали, що відповідали незалежній Україні.

Інформація про козацьке минуле Херсонщини та Великий Луг на початку 90-х років була фрагментарною та поверхневою. Однак з часом її ставало все більше, що давало можливість кожному охочому дізнатися щось нове.

Тепер, з початком масштабного конфлікту, зв'язок із історією в Херсоні відчувається більш ніж яскраво. Росіяни тут почуваються далекими. Це не їхня земля, і не їхня стихія.

Є одне особливе місце, яке глибоко переплетене з історією козацьких морських експедицій, чайок, висадок, засідок і набігів. У документах, які я досліджував, згадується, що саме з цього місця козаки здійснювали свої раптові атаки на ворога, а потім безслідно зникали. У ті часи, коли дронів ще не існувало, їхні появи нагадували справжні дива — вони з’являлися нізвідки і так само швидко зникали. І навіть сьогодні тут іноді трапляються подібні моменти (усміхається).

Коли я починав бойові виходи в тому секторі, де майже те саме відбувалося кілька століть тому, думав: "О, прикольно як!". Але згодом усе це, як і війна, стало звичною справою, роботою: сів у човен - поїхали.

Ніколи не уявляв себе в ролі професійного військового, тим паче у морській піхоті. Але життя іноді вносить свої корективи, і коли настав час діяти, я просто не міг відмовитися. Якщо потрібно – значить, потрібно.

Якщо ти з Херсона, морська тематика завжди супроводжує твоє повсякдення. Я відвідував клуб юних моряків протягом чотирьох років, де здобував знання про основи навігації та технічні навички. Багато моїх знайомих з району також були частиною цього клубу. Дехто з них потім обрав шлях у морську академію.

У Херсоні свого часу активно розвивалися такі види спорту, як веслування, вітрильництво. Працювало багато спеціалізованих спортивних шкіл, секцій. Куди хочеш, туди і йди. Тільки ледачий у нас не займався всім цим.

Під час окупації у 2024 році я залишався в Херсоні. Можна сказати, що я трохи "партизанив", підтримуючи зв'язок з нашою стороною. Після визволення міста почалися операції Сил оборони на лівому березі. Виникла нагальна потреба в людях, здатних, як мінімум, керувати водним транспортом. А якщо це ще й місцеві жителі, які добре орієнтуються в цих місцях, то такі були справжнім скарбом.

Коли я отримав повістку з військкомату, після того як дізналися про мої навички та досвід, зрештою вирішили залишити мене в середовищі, яке мені знайоме. Я сів у човен і вирушив на свою роботу.

"Займався роботою в гарячій воді."

Колись я вів облік своїх виходів, але з часом це заняття мені набридло. Тепер впевнений, що їх більше сотні.

Після того, як я вступив на службу, моє головне завдання полягало в транспортуванні вантажів. Це включало доставку продуктів та боєприпасів, які тепер часто доставляють за допомогою дронів. Серед інших обов'язків були евакуація поранених, заміна особового складу під час ротацій, а також розвідка нових місць для висадки. Це специфіка нашої роботи – постійні підходи та відходи.

Найскладніше полягає в тому, що коли знаходишся на відкритій воді, сховатися нема де. Коли вздовж Дніпра треба йти кілометрів зо 10, сховатися в разі атаки можна хіба що під водою (сміється).

Максимальна відстань, з якою доводилося працювати, становила 10-15 кілометрів. Щодо максимальної швидкості, то вона досягала близько 80 км/год. Цей показник варіюється в залежності від конкретної місцевості та обставин. Часто можна помітити, що чим спокійніше рухаєшся, тим ефективніше проходить робота.

Одного разу я опинився в досить складній ситуації: довелося заскочити в таку глухомань, в самісінькі нетрі... Все відбулося настільки стрімко, що вороги навіть не встигли зорієнтуватися. Мені потрібно було евакуювати хлопців, які тривалий час перебували на позиціях у небезпечній зоні. Я миттєво зібрався і вирушив у дорогу.

Пізніше переглянув пряму трансляцію з дрона (УП): ворог стріляв хаотично, обстрілюючи територію без конкретних цілей, бо не мали уявлення, звідки з'явився човен і куди він поплив. Судячи з кадрів, я опинився в епіцентрі подій, адже навколо все бурлило від вибухів.

У подібних ситуаціях ти намагаєшся діяти рефлекторно, слідуючи перевіреній схемі. Потрібно швидко увійти, всіх забрати і терміново покинути місце. Найважливіше - досконало орієнтуватися в місцевості, знати специфіку обстрілів і тактику супротивника, щоб уникнути попадань.

Якщо звернути увагу на карти, можна помітити, що багато територій у районі Херсона позначені зеленим кольором. Однак насправді це не завжди свідчить про наявність суші. Можливо, там лише невеликий шматочок землі, а решта – це водно-болотні угіддя та очеретяні зарості. Відстань до справжньої суші може досягати десяти кілометрів, що є значною відстанню з огляду на болотисті та заплавні території.

Якщо росіяни наважуються йти, то роблять це невеликими групами. Серед них багато обормотів, яких змусили воювати, або таких, що пішли через безвихідь. Але є також і дуже добре навчені. Не можна недооцінювати ворога.

Я мав декілька візуальних зустрічей з росіянами, без сумніву. Одного разу, коли я перебував на лівому березі на спостережному пункті, вони проїжджали повз мене на своїх човнах, приблизно за 15 метрів. Я чув, як вони спілкувалися: "Осторожно, будьте уважні! Бережіть свої спини!".

Одного разу мені знадобилося використати вогнепальну зброю. Я вистрілив у бік, звідки чув звуки. Помітивши рух під час висадки, зробив кілька пострілів. Але часу розбиратися з ситуацією не було, адже моя мета полягала в тому, щоб швидко виконати завдання і втекти.

"Коли довозиш хлопців додому"

Після вибуху Каховської ГЕС, здійсненого російськими військами, в околицях Херсона ситуація не зазнала суттєвих змін. Я не помічаю якихось значних змін у природному середовищі.

Ну, глибини змінилися, а мілини переїхали. В деяких місцях мости зруйновані. Тому доводиться їздити обережно, покладаючись на пам’ять, щоб не натрапити на залишки опор чи невидимі труби.

Сьогодні зміни відбуваються в основному через те, що тут мало руху по воді (немає судноплавства, яке відроджували на Дніпрі, та активної риболовлі - УП). А ще через бойові дії багато риби пішло. Залишилися переважно карась, щука, окунь.

Проте іноді зустрічається така риба, яку я ловив у дитинстві: скажімо, жерех чи тарань. Колись їх виловлювали досить активно, і з часом ці види майже зникли. Але зараз вони знову почали потрапляти до уловів рибалок. Є сміливці, які все ще вирушають на риболовлю.

Тим, хто не відвідував Херсон після початку російської агресії, важко передати атмосферу, що панує тут. Щоб справді усвідомити зміни, потрібно особисто побачити місто і відчути його стан.

Якщо звернутися до традиційних уявлень, Дніпро для нас є лінією розподілу. Проте насправді весь Херсон разом із рікою та навколишніми плавнями утворює досить широке і безперервне поле бойових дій, де все завжди під пильним наглядом.

Якщо бути відвертим, навряд чи я зміг би тривало залишатися в місці, де немає Дніпра, як у Херсоні. Велика вода дарує відчуття безмежності. Вона створює простір, вільний від висоток та штучних бар'єрів. Вона допомагає відволіктися від негативу.

Я часто мрію про те, як на цих водах, серед наших плавнів і за їх межами, нарешті відсутній ворог. Коли я стою на березі, згадую, як у будь-який момент можна було стрибнути в човен і вирушити в подорож куди завгодно. Без страху, що над головою з'явиться дрон або щось інше загрожуватиме мені.

Сьогодні мені не вдається дістатися до дачі, де я провів багато щасливих моментів у дитинстві та відпочивав у мирному житті до війни. Того будинку вже немає – він знищений, а на його місці залишилися лише розбиті цеглини та фундамент. Я зміг побачити це з дрону. Коли виконував завдання, мені залишалося проїхати лише 150-200 метрів до своєї дачі.

Сьогодні я продовжую свою службу у рідному місті. Часто згадую про найприємніші моменти, які трапляються під час моїх виїздів - це ті миті, коли відвозиш хлопців додому.

Коли рятуєш людей у найскладніших бойових умовах. Витягуєш їх під вогнем і в обставинах, коли здається, що шансів немає. Але врешті-решт ти успішно доставляєш своїх товаришів додому і передаєш їх у обійми дружин, дітей і рідних.

Справа зроблена, робота закінчена, всім добре.

#

Читайте також

Найпопулярніше
За знания — в Диснейленд
Опять ремонты! Какие улицы Мариуполя завтра останутся без воды?
Поваленный забор из-за нетрезвой езды
Актуальне
Противник завдав ударів по Миколаївщині, використовуючи балістичні ракети та безпілотники.
Російські війська здійснили напад на Жовті Води з використанням дронів, в результаті чого п’ятеро осіб отримали поранення, а також зазнали ушкоджень кілька багатоповерхових будинків і банк.
Тепер у Києві можна легко відстежувати транспорт навіть під час тривоги: як знайти автобус в режимі онлайн.
Теги