Довіряйте перевіреним джерелам — підписуйтеся на Telegraf у Google Новинах!
Чому державні гіганти роками захищали фіктивних конкурентів, як приватний трейдер обіграв в судах "Укрнафту", постачаючи брак, а інший підписав "жирний" контракт прямо в день вердикту антимонопольників, -- в матеріалі "Телеграфу".
Що таке барит і яке його відношення до газу?
Для того щоб газ у ваших плитах міг горіти, його необхідно видобути з глибини декількох кілометрів. Процес буріння свердловин супроводжується величезним тиском підземних шарів. Щоб контролювати цей тиск, до бурового розчину додають баритовий концентрат — спеціальний порошок, що сприяє утриманню газу в надрах і запобігає ризику аварійного викиду або фонтанування. Таким чином, барит є важливим елементом для забезпечення безперебійної роботи нафтогазової індустрії. Щороку потреба в цьому мінералі становить 12-15 тисяч тонн, що означає потенційний прибуток в розмірі 150-210 мільйонів гривень.
Однак на ринку пропозицій не так вже й багато варіантів. В Україні відсутній власний промисловий видобуток бариту, внаслідок чого потреби задовольняють лише два типи компаній: окремі переробники, які подрібнюють імпортовану баритову руду, та трейдери, що імпортують готовий продукт з інших країн. Нещодавно в цій галузі з'явився новий лідер – дніпровське ТОВ "Торгова Трубна Компанія" (ТТК). Хоча назва компанії може свідчити про її основну діяльність у постачанні металевих виробів, вона також успішно зайняла позицію на ринку хімічних сировин, ставши важливим постачальником для великих державних підприємств, таких як АТ "Укргазвидобування" та ПАТ "Укрнафта".
У 2023 році ТОВ "ТТК" здійснило перехід на баритовий концентрат, почавши виконувати значні контракти, зокрема на 144,6 млн грн у березні та 111,3 млн грн у вересні. У 2024 році стало очевидним, що "баритова експансія" набирає обертів. Незважаючи на те, що компанія отримала лише замовлення на постачання бурильних труб на суму 26,9 млн грн, дохід від постачання бариту виявився майже в шість разів більшим — 158,4 млн грн.
"Ювелірна" точність на мільйони вражень.
У 2025 році дніпровські трейдери отримали 361,3 млн грн від продажу баритового концентрату. Значну частину цієї суми склала одна велика угода, яка виявила внутрішні механізми роботи цієї галузі.
Мова йде про тендер, оголошений АТ "Укргазвидобування" у березні 2025 року (номер UA-2025-03-17-004896-а), з очікуваною вартістю близько 158 мільйонів гривень. У конкуренції за можливість постачання понад 11 тисяч тонн бариту беруть участь чотири компанії: окрім ТОВ "Торгова Трубна Компанія", це також ПП "Альфа Люкс", ТОВ "Епіцентр К" і ТОВ "Нова Інтерпрайз".
Торгова Трубна компанія здобула перемогу з ціновою пропозицією у 144,29 млн грн, випередивши свого найближчого суперника – Альфа Люкс – всього на 11,3 тис. грн. Це означає, що різниця в ціні склала рівно 1 гривню на кожну тонну концентрату.
Проте претензії з боку переможеної фірми стосувалися не такої "ювелірної" точності, а інших аспектів. Зокрема, у скарзі до Антимонопольного комітету ПП "Альфа Люкс" звертало увагу на "вінегрет" у пропозиції переможця. Адже в тендерних документах ТОВ "Торгова Трубна Компанія" фігурував баритовий концентрат одночасно від виробників із Туреччини та Болгарії. Це фактично означало подання кількох альтернативних пропозицій, що заборонено законом.
Окрім того, "Альфа Люкс" звертала увагу на непорозуміння в термінології (у сертифікатах ТТК зустрічалися як "баритовий концентрат", так і "сульфат барію") та на застарілі інформаційні дані (лабораторні висновки на продукцію були видані за два роки до проведення тендеру, а опитувальник самої компанії не оновлювався більше 8 місяців).
На захист ТТК несподівано став сам замовник - АТ "Укргазвидобування". Державна компанія переконала антимонопольників, що "баритовий концентрат" і "сульфат барію" - фактично синоніми, а наявність даних різних заводів-виробників у пропозиції нібито не заважає визначити предмет договору. Тоді комісія АМКУ прислухалася до аргументів і скаргу відхилила.
Проте згодом Антимонопольний комітет виявив ознаки штучної конкуренції на тендері. Третій учасник, компанія "Нова Інтерпрайз", представив досвід, підтверджений контрактом та рекомендаційним листом від свого "конкурента" – компанії "Торгова Трубна Компанія". Крім того, обидві компанії реалізовували продукцію від одних і тих же іноземних виробників. Ці обставини стали вагомими доказами змови, що в результаті призвело до внесення обох підприємств до "чорного списку" АМКУ в липні 2026 року. Як наслідок, "партнери" отримали аналогічні фінансові санкції у вигляді штрафів по 25,95 млн грн для кожної з компаній.
Родинні традиції та поради від близьких
Якщо подивитися на історію тендерів на Prozorro, то ТОВ "Торгова Трубна Компанія" та ТОВ "Нова Інтерпрайз" формально виглядають як суперники. Проте дані аналітичної системи YouControl, дають можливість побачити багато спільних рис. Зокрема, обидві компанії "прописані" у Дніпрі, мають схожий профіль (неспеціалізована оптова торгівля) і вражаючий мінімалізм у штатах: на двох у них працює шість осіб (4 - у "ТТК" та 2 у "Нова Інтерпрайз").
На перший погляд, власники виглядають як абсолютно різні особи. Наприклад, "Торгова Трубна Компанія" належить дніпровському підприємцю Андрію Лябогову, тоді як єдиним бенефіціаром і керівником ТОВ "Нова Інтерпрайз", яке було засноване наприкінці 2023 року, є Ярослав Телевний.
Проте, якщо заглянути в історію компаній, стає очевидно, що це не була випадкова зустріч двох "обдарованих підприємців" на аукціоні. Коріння цієї історії сягає ще одного учасника ринку та конкуренту в сфері закупівель — ТОВ "Інко-Профіт". Саме Андрій Лябогов колись був засновником цієї компанії, а його партнером виступав Володимир Телевний. Схоже, ми спостерігаємо типовий приклад "сімейного кругообігу", де давні зв’язки просто набули нових юридичних форм для створення видимості конкуренції в мільярдних закупівлях.
"Тендерна ідилія" задокументована в офіційних матеріалах. Наприклад, у 2023 році, коли "Торгова Трубна Компанія" почала свою діяльність у хімічній сфері, саме "Інко-профіт" підготував для неї лист-рекомендацію, в якому йшлося про "тривалі та стабільні ділові стосунки".
Згодом, як вже було зазначено, ситуація повторилася: "Торгова Трубна Компанія" стала тим партнером, який підтвердив свій аналогічний досвід для "Нова Інтерпрайз".
Виходить замкнене коло: фірми-старожили допомагали закріпитися "новачкам", а ті згодом підтягували наступних "конкурентів", створюючи ілюзію вибору.
Компанії ТОВ "Інко-Профіт" та "Торгова Трубна Компанія" опинилися в центрі кримінального розслідування разом із низкою інших підприємств. Правоохоронні органи підозрювали, що ці фірми могли бути залучені до схеми фінансових махінацій, зокрема, "відмивання" коштів та ухилення від сплати податків через безтоварні угоди. У рамках розслідування, ще в 2021 році, в Дніпрі, за адресою вул. Європейська, 7А, де також зареєстрована компанія "Нова Інтерпрайз", силові структури вилучили 11 банківських карток і понад 2,8 мільйона гривень готівкою.
Незважаючи на серйозність підозр, справа закінчилася процесуальним провалом: у липні 2022 року Київський апеляційний суд остаточно скасував арешт конфіскованих коштів. Судді також звинуватили прокурорів і слідчих у бездіяльності, оскільки за півтора року вони не змогли надати переконливі докази для підтвердження провини приватних компаній.
Юридичні баталії та азарт тендерних змагань
Слід зазначити, що "Торгова Трубна Компанія" активно веде судові справи і з основними своїми клієнтами. Зокрема, конфлікт з АТ "Укргазвидобування" стосується постачання тампонажного цементу. Компанія намагалася стягнути з державного підприємства 55,8 млн грн, посилаючись на нібито заборгованість за продукцію. У відповідь, державна компанія ініціювала жорсткий зустрічний позов, вимагаючи, щоб постачальник терміново забрав і вивіз 1476 тонн цементу зі складів, оскільки він виявився неналежної якості, а також сплатив 40,4 млн грн за завдані збитки.
Станом на липень 2026 року розгляд цієї суперечки ще триває. Сторони пройшли лише етап запеклої боротьби за те, в якому суді буде вирішуватися доля бракованого будматеріалу.
В той час як інший стратегічний замовник - ПАТ "Укрнафта" - в чисту програв приватному трейдеру. Господарський суд Дніпровської області не погодив стягнення штрафів за прострочення ТОВ "Торгова Трубна Компанія" постачання (йшлося про 591 тис. грн та 2,04 млн грн). Крім того, у відповідь на позов фірми суд анулював додаткові угоди, якими оплата за товар була відтермінована до 90 днів.
Найцікавіший аспект цієї ситуації полягає в тому, що, попри судові розгляди та активне розслідування Антимонопольного комітету, "Торгова Трубна Компанія" та її партнер продовжували без труднощів укладати нові контракти. З початку 2026 року портфель замовлень "ТТК" сягнув 307 млн грн. Ця сума включає постачання бариту для "Укргазвидобування" на 111,1 млн грн і для "Укрнафти" на 84,6 млн грн, а також труб для обох державних компаній на 25,3 та 84,6 млн грн відповідно.
Не залишилася осторонь і "молодший партнер": компанія "Нова Інтерпрайз" підсумувала 2026 рік з результатом у 35 млн грн. Особливо примітно, що останнє замовлення на суму 5,9 млн грн фірма отримала від "Укрнафти" саме в день оголошення рішення Антимонопольного комітету України - 16 липня 2026 року.
Завершення епохи чи тимчасове затишшя?
Попри те, що рішення АМКУ здається остаточним кроком у розірванні кола поруки, підводити риску в цій справі зарано. По-перше, учасники процесу мають можливість оскаржити рішення в суді, що може призвести до затримок у реалізації санкцій на кілька місяців.
По-друге, залишається невирішеним питання щодо самих державних підприємств - АТ "Укргазвидобування" та ПАТ "Укрнафта". Як може компанія з невеличким персоналом протягом багатьох років залишатися основним лідером стратегічних тендерів? Чому державні структури оберігають її від реальних конкурентів на одних аукціонах, в той час як одночасно ведуть судові процеси з нею через неналежну якість товарів за результатами інших закупівель?
Безсумнівно, юридичні відділи великих нафтогазових компаній можуть спробувати обґрунтувати свою позицію тим, що витрати на закупівлю бариту фінансувалися не через прямі дотації з державного бюджету, а за рахунок прибутків від їхньої власної діяльності. Тому вони можуть стверджувати, що це питання є "особистою справою" компаній.
Проте навіть якщо формально це "власний бюджет" компаній, мова йде все одно про стратегічні активи. Кожна переплачена постачальникам гривня, тим паче матеріали низької якості, які неможливо використати на виробництві - це прямі втрати та чисті збитки для самих державних підприємств. У часи, коли країна воює, подібне неефективне господарювання б'є по фінансовій стійкості стратегічних гігантів, зменшує прибутки, які мали б наповнювати казну, та зрештою закладається у фінальні ціни на енергоносії для населення.
#
