Трагедія, яка назавжди трансформувала місто: сьогодні відзначаємо річницю авіаудару по залізничному вокзалу в Краматорську.

На старті великої війни залізничний вокзал у Краматорську перетворився на один із ключових центрів евакуації для цивільних мешканців Донеччини. 8 квітня 2022 року на цій станції зібралися більше 4 тисяч людей, які прагнули вирушити в більш безпечні райони.

О 10:28 РФ завдало удару ракетою "Точка-У" з касетними боєприпасами. Вона вибухнула високо в повітрі й розкидала касетні елементи по вокзалу, залізничних шляхах і прилеглій території. Уламки ракети розкидало на площу 55 тисяч кв. м.

Внаслідок атаки загинуло 38 осіб на місці події, а ще 23 людей померли в лікарні. Серед жертв було 7 дітей. 121 особа отримала поранення різного ступеня тяжкості.

Внаслідок нападу Російської Федерації загинуло 61 особа (джерело: Getty Images)

Внаслідок нападу постраждали семеро дітей (фото: Getty Images)

"Точка У", з якою російські війська завдали удару по залізничному вокзалу в Краматорську (фото: Getty Images)

Невдовзі після здійснення нападу Росія безсоромно стверджувала, що удари по залізничній станції завдала Україна, незважаючи на те, що всього за п’ять хвилин до атаки російське державне інформаційне агентство "РИА Новости" оприлюднило новину про теракт. Російська сторона також заявила, що на вокзалі зібралися українські військові. Найвищою точкою цинізму стало те, що агресори завдали удару ракетою, на якій був напис "За дітей".

Після проведення атаки Служба безпеки України ініціювала кримінальне провадження згідно зі статтею 438 Кримінального кодексу України, що стосується "Порушення законів і звичаїв ведення війни". Через півтора місяця в установі оголосили, що отримали незаперечні докази причетності Російської Федерації до цього обстрілу. Аналіз траєкторії польоту ракети та інших факторів свідчить про те, що удар був завданий із території Донецької області, яка залишається під окупацією з 2014 року.

Вокзал Краматорська після трагедії (світлина: Донецька обласна військова адміністрація)

На місці трагедії зведуть пам'ятник жертвам (фото: Андрій Резніков/Суспільне Донбас)

Невдовзі після нападу на залізничний вокзал постраждалим почали надавати допомогу парамедики з поліції, а також свідки події, які залишилися неушкодженими.

"Першою на місце події прибула бабуся. Виявилося, що у неї було поранення в черевній порожнині, і потрібно було провести огляд. Людей було дуже багато, і крові також. Перед очима постали тіла, і ти розумієш, що за їхніми ознаками деяким не вистачало кисню, і вони померли від кровотечі. Коли переходиш від одного потерпілого до іншого, серце стискається, адже серед них були і діти... Я побачила дитину, у якої не було пів голови, і, напевно, батько був поряд", - поділилася своєю історією Мар'яна Ткаченко, інспекторка сектору комунікації Краматорського відділу поліції.

У результаті атаки постраждали 121 особа (джерело: Getty Images).

19-річна на той момент Анастасія Шестопал 8 квітня на станції повинна була зустрітись із водієм BlaBlaCar, щоб виїхати у Дніпро. Вона теж постраждала від атаки РФ.

"Я лежала на землі, відчуваючи нестерпний біль у лівій нозі. Навколо панувала справжня метушня: люди кричали і бігали в різні боки. Мені дуже хотілося втекти звідси, але моє тіло відмовлялося рухатися. Здавалося, що я розумію, що відбувається, але в той же час це залишалося невловимим. Сподівалася, що ще трохи - і цей жах закінчиться. Але хвилини тягнулися вічно, а я все ще лежала в калюжі власної крові", - згодом згадувала дівчина. На щастя, медики швидко надали їй допомогу і транспортували до лікарні в Дніпрі.

11-річна Яна Степаненко в той момент перебувала на залізничному вокзалі разом із родиною. Через потужний вибух дівчина втратила обидві ноги, її мати позбулася однієї, а брат зміг залишитися неушкодженим.

"Ми планували поїхати до Яремче, щоб відвідати сестру чоловіка. У нас почалися обстріли в будинку. Вона нас запросила... Я взагалі нічого не чула (під час обстрілу у Краматорську, - ред.). Коли я відкрила очі, побачила, що поруч лежить наша тітка Таня. На ній була Яна, навколо люди, все виглядало жахливо. Я спробувала підвестися, але не знала, куди йти. Глянула на свою ногу, потім на Яну, і помітила, що у неї немає кросівка," - ділиться мама дівчинки.

Жінка разом із донькою пройшли тривалу програму реабілітації в Україні, а потім отримали протезування в Сполучених Штатах. У минулому році Яна взяла участь у Бостонському марафоні, пробігши 5 км з метою зібрати кошти на протез для пораненого військовослужбовця.