Двадцять п'ять команд з двадцяти чотирьох країн, вісім завдань, де рівною мірою важливі точність та швидкість – таким чином відбувся європейський конкурс водіїв трамваїв ТRAM-EM, що проходив у Варшаві у вересні. Українську сторону представляли переможці внутрішнього відбору, які були обрані серед трьох трамвайних депо столиці.
В особистому заліку першим став водій Подільського депо Андрій Бічев. В інтерв'ю Коротко про він розповів, як готувався до змагань, чому найнеординарнішим завданням виявився "трамвайний баскетбол", як прийшов у професію та чим робота водія трамвая в Києві відрізняється від роботи в інших містах. І, що актуально, як електротранспорт столиці справляється з відключеннями світла.
Вагоном треба вдарити по м'ячу і збити кеглю
Андрію, як пройшли змагання в Варшаві? Які вимоги потрібно було виконати, щоб отримати можливість участі?
На початку у нас пройшов внутрішній конкурс серед трьох київських депо. З кожного з них обрали приблизно по дві команди. З нашого Подільського депо представила свою команду одна пара учасників. Дарницьке депо надіслало чотирьох учасників, які утворили дві команди. А Шевченківське депо також представило дві команди, що налічували чотири особи.
Ми готувалися приблизно протягом місяця, вивчаючи матеріали з дисциплін минулих років. На внутрішньому конкурсі наша команда з колегою продемонструвала відмінний результат і здобула перше місце серед трьох депо в Києві. Після цього ми відправилися до Варшави як переможці відбору.
Прибули за кілька днів до конкурсу. Один день ми присвятили тренуванням, адже потрібно було освоїти вісім завдань. Зазвичай завдання повторюються з року в рік, але іноді з'являються і нові елементи. Наприклад, цього року в програму включили баскетбол. Це нововведення, яке не було представлено в жодній країні та на жодному конкурсі раніше - справжня інновація варшавського формату.
Які завдання ви виконували, і що з цього виявилося найбільш складним або захоплюючим?
- Завдань було вісім. Перше - плавність руху: тричі рушити з місця і тричі плавно зупинитися у визначених точках. Позаду трамвая на спеціальній дошці стояла скляна миска з водою та шкалою - судді дивилися, скільки води ми розлили.
Друге завдання – це відчуття швидкості. Необхідно розігнати трамвай до 25 км/год, при цьому спідометр має бути закритим. Чим точніше ти зможеш оцінити цю швидкість, тим більше отримаєш балів. Наступним етапом буде гальмування: шкала коливатиметься від 0 до 500 і потім назад до 0. Чим ближче ти зупинишся до середини, тим вищими будуть твої оцінки.
Далі - боулінг. П'ять надувних кеглів і надувний м'яч. Потрібно розігнатися так, щоб вагоном ударити по м'ячу й збити якомога більше кеглів, але вчасно зупинитися. Якщо трамвай зачепить кеглі, отримуєш нуль балів. Торкатися можна було лише м'яча.
У наступному завданні моя колега вибігла з трамвая й розміщувала фігуру русалки на боковому інтервалі. При цьому важливо було залишити критичний простір між трамваєм і перешкодою, що становить приблизно 0,5 метра, аби уникнути можливих зіткнень через коливання вагона. Ми координували свої дії: я залишався в кабіні та спостерігав, а вона займалася встановленням інтервалу. Завдання полягало в тому, щоб проїхати якомога ближче до фігури, не зачепивши її. Чим ближче, тим більше балів отримували. У підсумку нам вдалося набрати близько 450 балів — це вважається відмінним результатом.
Потім одразу знак "Стоп" і спеціальна смуга. Біля знака потрібно зупинитися, а після цього - викинути з вікна в кошик п'ять м'ячів. Це і був баскетбол. Кожен м'яч давав по 100 балів.
Ще одне незвичайне завдання - зупинка біля пандуса. На платформі була шкала від 0 до 500 і від 500 до 0 із поділками через кожні 25 балів. Якщо людина в кріслі колісному стоїть на зупинці, ми маємо зупинитися, вийти, дістати й відкрити пандус, щоб вона могла зручно зайти у вагон. Тут також важлива точність: що точніше зупинишся другими дверима відносно позначки, то більше балів отримаєш. На других дверях посередині була стрілочка - вона показувала, де ми зупинилися.
Остання вправа полягала в русі назад. Поряд зі мною була колега з свистком, а я орієнтувався лише на звук. Один свисток означав, що слід їхати, два - що потрібно пригальмувати, а довгий свист сигналізував про повну зупинку. Після цього ми оцінювали, наскільки точно вдалося зупинитися за спеціальною шкалою. У підсумку ми отримали 475 з 500 можливих балів. Якщо б ми зачепили бар’єр, то за цю вправу не отримали б жодного балу.
Здається, це складно.
Так, завдання слід було виконувати також швидко, адже цей аспект теж оцінювався. Я показав найкращий результат серед усіх учасників — приблизно 3 хвилини 40 секунд з невеликим запасом. Необхідно було вкластися в п'ять хвилин. Деякі учасники витрачали на виконання завдання понад шість хвилин. Отже, і швидкість, і точність мали велике значення.
Які емоції ви відчули, коли отримали новину про перемогу?
Безумовно, це було надзвичайно приємно. Відчуття справді унікальне: виграти в національному змаганні — це одне, а здобути перемогу на міжнародному рівні — зовсім інше.
Чи це був ваш дебют на міжнародному конкурсі?
Для мене це так. У 2022 році дівчата брали участь у змаганнях у різних країнах, представляючи Шевченківське депо та Дарницю. В результаті вони зайняли п’яте місце у командному заліку, а Галина Загорна здобула срібло в особистому заліку. Цього року наша команда фінішувала на шостому місці, а я став першим у особистому заліку.
- У вас було багато конкурентів?
В загальному в змаганнях взяли участь 25 команд з 24 різних країн. Серед них були дві команди з Польщі: одна з Великопольського воєводства, а інша - з Варшави.
Яка була реакція поляків на те, що перемогу здобула Україна, а не їхня команда, під час змагань на їхній території?
- Чудово. Скільки ми спілкувалися з поляками за цей час, спілкування було чудовим: вони підтримували нас, допомагали й раділи нашій перемозі. Усе, що можна було зробити з їхнього боку, вони робили - і допомагали, і підказували, і всіляко підтримували.
Якщо провести порівняння між трамваями України та Польщі, можна стверджувати, що вони мають свої відмінності. Які аспекти ми могли б вдосконалити чи змінити у нас?
Якщо розглядати стиль роботи, у Польщі дотримуються більш жорстких стандартів. Проте не можу стверджувати, що наші трамваї поступаються польським. У Дарницькому та Шевченківському депо експлуатуються трамваї PESA, які виготовляються в Польщі. Вони поступили до нас приблизно у 2016-2017 роках.
Є й вітчизняні трамваї виробництва Дніпра - К1Т306. Також є К1 і К1М, які Дніпро випускав раніше, приблизно до 2015-2016 років. Парк у нас досить різноманітний. Є старіші "Татра Т3", є новіші - К1 і К1М. Є вагони, перевезені з Чехії, - Т6А5. Це також старіші моделі, але в хорошому стані. Є наші К1, К1Т306 і польські PESA. Тобто трамвайний парк у нас дуже різноманітний і його постійно оновлюють. У 2025 та 2026 роки наше підприємство випустило на маршрути 8 нових низькопідлогових трамваїв К1Т306, повністю пристосованих до потреб пасажирів з числа маломобільних груп.
Чи бажаєте ви продовжити участь у конкурсах? А можливо, спробувати свої сили в чомусь, що не стосується трамваїв?
- Звісно, це було б цікаво. Наскільки я знаю, наступного року змагання відбудуться в Люксембурзі. Було б цікаво взяти участь і подивитися, як усе відбувається в них.
Від тролейбусів Маріуполя до трамвайних шляхів Києва.
- Яким чином ви опинилися в цій сфері?
- Мені завжди подобався електротранспорт, я фанат будь-якого його виду. Починав працювати водієм тролейбуса в Маріуполі, ще до окупації у 2021 -му. До цього вісім місяців був кондуктором. Рік пропрацював водієм, а після початку повномасштабного вторгнення переїхав до Чернівців - там працював на тролейбусі близько п'яти місяців. Потім був Дніпро - півтора року на тролейбусі.
А потім захотілося опанувати ще одну категорію електротранспорту - трамвай. У 2024 році переїхав до Києва й вивчився на водія трамвая.
О, виходить, у вас вже більше досвіду на трамваї, ніж на тролейбусі! На якому маршруті можна вас побачити?
- Я працюю на всіх маршрутах Подільського депо: 12, 14, 15, 16, 17, 18 і 19. Переважно на 14-му - це основний маршрут. Але куди поставлять, туди й їду.
Яким чином водій трамвая відповідає на сигнали повітряної тривоги?
- У нас завжди працює оголошення зупинок. Під час наближення до кожної зупинки інформатор оголошує найближче укриття - пасажири знають, куди йти за потреби.
Коли сповіщають про тривогу, на екрані з'являється нове повідомлення. Я натискаю кнопку, і в салоні звучить: "Увага, в Києві оголошено повітряну тривогу. Просимо вас перейти до найближчого укриття".
В цілому, під час тривоги процеси роботи залишаються практично незмінними, як і в звичайний час. Наша роль полягає в тому, щоб надати пасажирам необхідну інформацію про найближчі укриття, що є важливим аспектом підтримки.
В Києві нині існує серйозна ситуація зі світлом, через що навіть трамваї, тролейбуси та метро призупиняють свою роботу. Як ви справляєтеся в цих умовах?
#
