Кожен російський обстріл призводить до десятків, а іноді й сотень розбитих вікон. Водночас в Україні досі відсутнє місцеве виробництво скла, і виробники вікон повністю залежать від імпортних постачань.
На заході України розташовані декілька родовищ кварцового піску, необхідного для виготовлення скла. Проте жодного заводу, здатного виробляти листове скло, тут не збудовано. Єдиний в Україні Лисичанський склозавод, що випускав флоат-скло, був окупований Російською Федерацією ще в 2014 році, хоча його діяльність припинилася ще до цього. До початку повномасштабної війни Україна продовжувала імпортувати скло з Росії.
Навіть після 2022 року продовжувався імпорт скла з Білорусі.
"Перед початком війни наші імпортні обсяги скла становили близько 52-55 мільйонів квадратних метрів на рік. Із цього обсягу приблизно 85% було поставлено з Росії та Білорусі. Їхня перевага полягала у дешевшому газі, що впродовж 35 років призвело до витіснення українських виробників. Завод у Лисичанську, за словами президента Всеукраїнської спілки виробників будматеріалів Костянтина Салія, був закритий на ремонт, здається, у 2012 році, а після окупації питання його відновлення вже не виникало."
За його інформацією, з 2022 року вартість заміни вікон для українців значно зросла, оскільки виникла необхідність знаходити постачальників з інших держав.
Сьогодні ми маємо справжній міжнародний асортимент. Імпортуючі компанії здійснюють закупівлі навіть з Киргизстану, Азербайджану та з таких екзотичних країн, як Індонезія. "Польського скла на ринку стало дуже багато," - зазначає Костянтин Салій. - "У 2022-2023 роках навіть була спроба постачання з Гомельського заводу, що належить режиму Лукашенка. Чимало наших споживачів, особливо в Дніпропетровській області, охоче купували це скло. Однак зараз, здається, підтримка агресора зменшилася. Можливо, це пов'язано з совістю, або ж наші митники стали суворіше ставитися до таких товарів."
Проте, незважаючи на те, що в Україні немає власного виробництва, дефіциту віконного скла не спостерігається, запевняють експерти.
"Бізнес завжди прагматичний. Коли український завод перестав функціонувати, підприємства оперативно знайшли способи задовольнити попит. Після відмови від російського та білоруського скла, вони швидко відкрили нові варіанти для закупівлі та доставки матеріалів з інших країн. Сьогодні виробники повністю забезпечені імпортним склом," - зазначає виконавчий директор Асоціації "Українські виробники світлопрозорих конструкцій" Михайло Орленко.
Він зазначив, що сьогодні на ринку домінують віконні скла, імпортовані з Туреччини та країн Європейського Союзу.
Черги на установку вікон викликані нестачею монтажників, а не матеріалів.
Михайло Орленко спростовує міф, що виробники віконних конструкцій зараз переживають золоті часи, через те, що після обстрілів постійно виникає потреба у заміні великої кількості вікон.
"У доковідні часи у нас об'єм ринку приблизно складав близько 7 млн віконно-дверних інструкції на рік. Зараз - 4,2 млн. Скорочення ринку пов'язане і з втратою території, і з втратою купівельної спроможності населення. Тобто сам ринок достатньо суттєво в об'ємах втратив, попри те, що через обстріли руйнують конструкції і вони потребують заміни", - каже експерт.
Одночасно він підкреслює, що реакція людей на обстріли може бути дуже різною.
"У регіонах, де періодично відбуваються обстріли, мешканці намагаються якомога швидше замінити вікна у пошкоджених будівлях. Проте, якщо розглянути такі міста, як Дніпро, Харків і Київ, які щоденно зазнають атак, ситуація виглядає інакше. Коли один і той же об'єкт піддається обстрілу вже вдруге чи втретє, люди не витрачають кошти на нові вікна. Натомість, вони просто закривають вікна фанерою. Вони усвідомлюють, що обстріли є регулярними, і не має сенсу постійно змінювати віконні конструкції," - зазначає він.
Проте, існують черги на установку вікон. Іноді від моменту, коли ви робите замовлення, до фактичного монтажу може пройти до двох місяців. Фахівець зазначає, що причина цього не в нестачі віконних систем, а в браку кваліфікованих монтажників.
"Відсотків на 80 вікна збирають машини. Тобто виробництво має високий відсоток автоматизації. Трохи проінвестувавши, виробники зможуть довести цю автоматизацію до 90%. Виробити вікно не буде проблемою. Але у галузі є інша велика проблема - монтажники віконно-дверних конструкцій, тобто люди, які ці вікна монтують", - каже він.
Згідно з його висловлюваннями, на стадії установки автоматизація становить лише 15-20%, тоді як решту виконують люди.
На сьогоднішній день не існує таких технологій штучного інтелекту, які могли б повністю замінити людей, що займаються монтажем вікон. Це і є основна проблема нашого ринку — брак кваліфікованих спеціалістів. Термін очікування не пов'язаний із виготовленням продукції, а викликаний чергами на установку цих вікон, зазначає Михайло Орленко.
Коли українське скло з'явиться у наших вікнах?
В Україні оголосили про плани зведення трьох нових заводів, спеціалізованих на виробництві скла.
Індустріальний парк "Скляне місто" розташований у Березані, Київської області, і планує будівництво заводу для виробництва флоат-скла.
* NovaSklo в Броварському районі Київської області.
* Ukrglass планує запустити одну лінію для виробництва флоат-скла в Тячеві, Закарпатська область, та другу лінію в Городні, Чернігівська область.
"На мою думку, проєкт NovaSklo під керівництвом Ігоря Ліскі досяг найбільших успіхів. Це один з найбільш активних учасників ринку, який вже уклав угоду з компанією Pilkington на імпорт скла. Це свідчить про те, що вони починають формувати свою клієнтську базу для майбутнього заводу скла в Україні", - зазначає Михайло.
У вересні 2026 року компанія NovaSklo лише почала процес вибору генерального підрядника для зведення заводу з виробництва листового скла. Спочатку передбачалося, що завод запрацює у 2028 році. У той же час, запуск Березанського склозаводу планувався на 2029 рік, а Тячівського - на 2030 рік.
Костянтин Салій переконаний, що Україні активне будівництво склозаводів почнеться, коли завершиться гаряча фаза бойових дій і почнеться активне відновлення.
"Коли завершиться гаряча фаза бойових дій, а це коли-небудь трапиться, на наш ринок вийдуть великі гравці, які доволі швидко побудують заводи. Сировина для скла у нас є, окрім соди. Тобто треба ще содовий завод побудувати. Це десь 1,6 млн євро, - каже Костянтин Салій. - Нормальний скляний завод з європейським, а не китайським обладнанням - це приблизно 300 млн євро. Звичайно, хтось буде брати обладнання, яке вже було у використанні, якось викручуватися. Але ми готові підтримати суто українського виробника і пропагувати його продукцію. Якщо такого виробника не буде у 2028-2030, ми будемо залежними від імпорту. І коли в Україні почнуться великі будівельні процеси, наші сусіди і постачальники дуже сильно підніматимуть ціни на імпортне скло".
На думку Костянтина Салія, їхня асоціація прагне до того, щоб уряд створив систему фіскальних переваг для українських виробників та споживачів скла, яка б діяла протягом щонайменше 5-7 років.
"Ми припускаємо, що спочатку може бути навмисний демпінг від іноземних виробників, аби не дати відбутись українським виробникам віконного скла. А вже потім імпортери підніматимуть ціни. Тому державі важливо підтримати вітчизняних виробників на старті, - каже він - До речі, ми з групою експертів знайшли в правилах Світової організації торгівлі, що після війни держава має право 5 років підтримувати галузі, які працюють на відбудову".
#
