Кремль продовжує пред'являти територіальні претензії до України, апелюючи до спільного минулого. Проте Москві недостатньо лише Донбасу, її амбіції поширюються на інші регіони.
Аналітики зауважили, що російський диктатор Володимир Путін продовжує заявляти про територіальні претензії до України, які виходять далеко за межі Донбасу. Для обґрунтування своїх вимог він посилається на власне трактування історії та стверджує, що українці й росіяни нібито є "одним народом".
22 жовтня Путін оголосив, що захоплені українські землі, за його словами, є "частиною історичної Росії". У той же день він відхилив ініціативу президента України Володимира Зеленського, який напередодні виступив із пропозицією призупинити бойові дії на існуючій лінії фронту в рамках угоди про припинення вогню.
За даними ISW, під поняттям "історична Росія" Путін, імовірно, має на увазі так звану "Новоросію". Це вигадана й нечітко окреслена концепція регіону на півдні та сході України, який російська влада намагається представити як невід'ємну частину РФ.
До районів, які Кремль зараховує до своєї концепції, входять Крим, а також Луганська, Донецька, Запорізька та Херсонська області. Проте це не є вичерпним списком: в російських уявленнях про "Новоросію" також згадуються Харківська, Дніпропетровська, Миколаївська та Одеська області.
Отже, претензії Москви щодо "історичних прав" охоплюють набагато більшу площу, ніж та, яку російські збройні сили намагаються контролювати у регіоні Донбасу.
Чого Росія вимагає від України
Наразі Кремль наполягає на приєнанні до Росії територій, які залишаються під контролем України, зокрема в трьох областях.
Москва наполягає на тому, щоб Україна повернула:
* 20,5% Донецької області, які перебувають під українським контролем;
* У Запорізькій області, разом із Запоріжжям, проживало 24,5% населення. Перед початком повномасштабного вторгнення в місті нараховувалося більше 700 тисяч мешканців.
* У Херсонській області, зокрема в самому Херсоні, проживало близько 300 тисяч людей до початку війни, що становить 30% від загальної чисельності регіону.
Заяви Путіна свідчать, що територіальні претензії Росії можуть виходити далеко за межі цих вимог. За оцінкою ISW, вони не обмежуються так званим "фортечним поясом" України на Донеччині й потенційно можуть охоплювати всю територію країни.
Чому Кремль не прагне досягти компромісу?
Путін залишається непохитним у своїй позиції щодо реалізації всіх оголошених військових завдань Росії. Серед цих цілей є вимоги, які в суті своїй можуть бути розцінені як повна капітуляція України.
В ISW вважають, що така позиція вказує на те, що Кремль не готовий до компромісного мирного врегулювання. За оцінками аналітиків, Москва сприймає переговори з Києвом, головним чином, як можливість змусити Україну прийняти російські вимоги, а не як шанс досягти взаємовигідного рішення.
Відмова Путіна підтримати пропозицію про припинення вогню по нинішній лінії фронту також демонструє, що Росія не готова просто зафіксувати поточну ситуацію на полі бою. Заяви про "історичну Росію" дають підстави припускати, що територіальні цілі Кремля можуть бути значно масштабнішими за ті, які Москва озвучує в межах вимог щодо окремих областей.
#
