Від насильства до підроблених спадкових документів: як здійснюється тиск на українських суддів.

Володимир Гуржи — аналітик в Українському інституті стратегій глобального розвитку та адаптації, а також аспірант кафедри філософії Донецького національного університету.

Недовіра до суддів в Україні має різні причини. Це, зокрема, й те, що частина представників професії порушує етичні норми, й відомі ганебні факти корупції, які ми не можемо замовчувати. Ці кейси гучні й обурливі (достатньо згадати резонанс справи ексголови Верховного суду Князева, яку нині розглядає ВАКС), тому кидають стійку тінь на всю судову владу. Втім, дуже багато суддів сумлінно й чесно виконують свою роботу. І роблять це в умовах, геть не таких простих, як може здаватись іззовні.

На жаль, в українському суспільстві існує певне хибне та однобоке сприйняття, яке свідчить про те, що для досягнення "справедливого" (насправді зручного) рішення необхідно чинити тиск на суддю. Люди чомусь вважають, що без застосування тиску неможливо отримати справедливий вирок. Цю думку я часто чую на публічних заходах від осіб, які вважають себе експертами або ж активістами, що захищають певні права. Але тиск на суд може легко позбавити людину останніх залишків здорового глузду.

Погляньмо, що відбувається за дверима судів, не з чиїхось переказів, а з офіційних документів. Ми ознайомилися з оглядом рішень ВРП про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за 2024 рік (огляд за 2025 рік буде пізніше) -- і можемо показати багато незвичного, того, що йде врозріз із побутовими уявленнями про суд і суддів. Розгляньмо це не через складний юридичний аналіз, а як контекст, у якому доводиться працювати судам.

Заповіт як зброя. Інколи методи тиску демонструють нові вершини цинічного креативу. Так, суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області розглядала справу про адміністративне правопорушення й отримала заяву про відвід. Підставою став долучений до матеріалів справи заповіт: чоловік фігурантки нібито "заповів" судді все своє майно. У документі було використано персональні дані судді, яких вона не розголошувала публічно.

Це насправді яскравий приклад витонченого адміністративного тероризму. Зловмисники використали інструменти права, щоби зруйнувати довіру до неупередженості суду та штучно створити конфлікт інтересів, змусивши суддю або самоусунутися, або працювати під постійним моральним тиском.

Фізичне насильство. Яскравим прикладом впливу є фізичне насильство. Судді стикаються з випадками атак прямо в судових залах. Наприклад, у Придніпровському районному суді Черкас відповідач, незадоволений ухваленим рішенням, напав на суддю прямо під час засідання. Внаслідок нападу жінка отримала травми та була змушена звернутися за медичною допомогою.

На жаль, це не єдині випадки — ситуації з погрозами, образами та спробами фізичного тиску на суддів трапляються доволі часто. Такі дії мають на меті примусити суддю прийняти певне рішення або утриматися від виконання певних дій у справі. Навіть під час лекцій у Національній школі суддів одне з найпоширеніших запитань, які мені ставлять, звучить так: "Як діяти, якщо скаржник починає агресивно поводитися?".

Фальшиві документи. Зловмисники виготовляють підроблені рішення та виконавчі листи, намагаючись надати своїм незаконним вчинкам видимість легітимності. Наприклад, до Тростянецького районного суду Сумської області надійшов запит на отримання тексту рішення, яке насправді ніколи не існувало. До цього запиту була прикріплена копія резолютивної частини з підробленими підписами та печаткою, а секретар, вказаний у документі, ніколи не працював у суді.

ВРП фіксувала й інші схожі випадки в різних регіонах України. Особливо небезпечними є ті, де вимагають грошей, наприклад, справа в Малиновському районному суді Одеси. Людині, яку притягають до адмінвідповідальності, надіслали через Telegram фото нібито постанови про закриття справи, вимагаючи 20 тис. грн за таку послугу.

Іншим чином, у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області було виявлено підроблений виконавчий документ, в якому використовувалися неправдиві відомості. Суд офіційно засвідчив факт фальсифікації, інформуючи виконавчу службу, що такий документ ніколи не видавався.

Підроблене рішення може бути використане проти вас. Якщо хтось телефонує та просить назвати три цифри ззаду платіжної картки, або хтось створює судове рішення в текстовому редакторі, це може призвести до серйозних проблем. Тому ніколи не слід довіряти скриншотам чи файлам, які надсилають "посередники" у месенджерах. Завжди перевіряйте наявність рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень — зазвичай вони з'являються там протягом двох-трьох днів.

Безперервний моніторинг. Інцидент із суддею Солом'янського районного суду в Києві свідчить про те, що злочинці активно використовують сучасні технології. Суддя отримала на свій мобільний телефон сповіщення про те, що поряд з нею перебуває невідомий пристрій. За допомогою звукового сигналу вона виявила AirTag від Apple, прихований під бампером її автомобіля, і викликала поліцію, яка задокументувала факт незаконного спостереження.

Цей аспект психологічного впливу має на меті донести до судді інформацію про те, що за нею ведеться спостереження. Це може проявлятися в можливості безперешкодно наблизитися до її автомобіля і, приміром, залишити там щось, що викликатиме стан постійної настороженості. Згідно з логікою, подібне незаконне стеження слід вважати порушенням особистого простору та втручанням у професійну діяльність судді, що підпадає під кримінальну відповідальність.

Кібератаки. Господарський суд Одеської області став жертвою масованої кібератаки, внаслідок якої було надіслано фішингові листи з назвою "Повістка до суду.doc". Через зараження невідомим вірусом судова серверна система втратила доступ, що призвело до перебоїв у роботі та загрози витоку конфіденційної інформації. Існує ймовірність незаконного втручання в електронні системи, що створює загрозу для доступу до електронних ключів суддів, їхніх особистих даних і документаційних систем.

Інакше кажучи, зловмисники змогли зламати Telegram-акаунт судді Голосіївського районного суду Києва та використовували його для розсилки неправдивих повідомлень від її імені. Це спричинило порушення конфіденційності листування та загрожувало реноме судді. Крім того, були зафіксовані випадки, коли судді отримували погрози через Facebook, а також публікувалися їхні особисті дані в мережі.

Вища рада правосуддя систематично розглядає повідомлення суддів про втручання, кваліфікує дії як загрозу незалежності й авторитету правосуддя та передає матеріали до правоохоронних органів. Це важливий запобіжник, який сигналізує, що суддя не залишається наодинці з тиском. Утім, це здебільшого символічний акт, адже він впирається в те, наскільки ефективно правоохоронні органи розслідують ці випадки та притягають винних до відповідальності. Без реальних розслідувань система документування ризикує бути архівом проблем, а відчуття безкарності лише спонукатиме до нових атак.

Без надійного судді, який не остерігається приймати непопулярні рішення, не може бути й справжньої відповідальності для осіб, що порушують закон, незалежно від їхнього соціального статусу. Для цього необхідно забезпечити певний рівень захисту від фізичного насильства, підробки документів, стеження та психологічного тиску, а також від спроб отримання доступу до реєстрів. І це лише частина тих загроз, які можна перераховувати безкінечно.

Уявіть собі, що через п'ять років ви відкриваєте новини і бачите заголовки на кшталт: "Засуджено особу, яка встановила GPS-трекер на суддю"? Або: "Підроблене рішення виявили всього за 10 хвилин завдяки автоматизованій перевірці в реєстрі"? Або: "75% громадян довіряють судам, адже регулярно відвідують відкриті засідання і знають, як функціонує правова система"? Це не фантастика, але для цього потрібно створити таку систему, в якій захист кожного судді гарантує захист кожного громадянина. Все залежить від того, чи будете ви вимагати ці зміни.

Що можна зробити вже зараз? По-перше, ставте питання політикам, чому вони виявляють незадоволення судами, але не пропонують реальних кроків для покращення їхньої безпеки, незалежності та ефективності. Чим більше інформації суспільство отримує про позиції депутатів, державних службовців чи претендентів на ці посади, тим менше можливостей для тиску або маніпуляцій. Адже часто ті, хто найбільше критикує суди, є тими, кому незалежне правосуддя заважає найбільше. Важливо захищати цю, можливо, нудну, але необхідну структуру судочинства, адже якщо вона зазнає краху, те, що прийде на її місце, може бути значно гіршим — тиранією тих, хто вважає, що знає, як краще.