Відповідь Олексію Дівєєву-Церковному, який раніше працював телеведучим, а нині є кліриком храму УПЦ під омофором Московського патріархату в Берліні, Німеччина.
Сьогодні я підготував ознайомчу статтю про видатну постать – Михайла Білозерського, який походить з села Локнисте. Він був козаком петлюрівської армії, членом ОУН, а також брав участь у бойових діях Карпатської Січі та Української Повстанської Армії.
І от Дівеєв-Церкрвний запитує: "Що ж насправді зробив цей "герой"? Які території він визволив? Чи лише заважав та стріляв в спини українським червоноармійцям, які боролися за звільнення своєї батьківщини від німецької окупації?"
Відповідаю, причому не буду наводити якісь мегааргументи, позаяк історії села Локнисте цілком достатньо.
Михайло Білозерський воював в армії УНР проти військ червоної та білої москви.
Брав участь в боях в Києві та обороняв Бахмач. Коли червоні захопили Київ, то влаштували різанину, під час якої загинуло від 5000 до 10 000 киян.
Потім він взяв участь у битвах поблизу Жмеринки, Житомира, Старокостянтинова, а також у "трикутнику смерті" в Замості.
Під Замостєм спільні війська поляків, українців та білорусів зупинили наступ московської армії т.зв. Кінної армії Будьонного, що рвалася на допомогу бунтівникам у Німеччині, всяким Лібкнехтам і Люксембургам. І якби Білозерський не захистив Європу, спинивши цю червону московську орду під Замостєм, Олексій не зміг би зараз сидіти у багатому Берліні і молитися за "здравіє отца нашого Кіріла".
В ті часи чекісти розстрілювали священиків десятками тисяч, закривали церкви, вилучали майно.
Наприклад, в Локнистому, на початку 20-х років ХХ століття, москвичі конфіскували церковний дзвін вагою 500 кг для подальшого переплавлення. Кошти, отримані від цього, були використані для підготовки до мілітаризації, а не на підтримку жертв голоду 1921 року, який тоді жорстоко лютував в Україні.
У Локнистому стартує процес колективізації, внаслідок чого кілька десятків сімей відправляють до Сибіру. Їхнє майно конфіскують на користь колгоспу та комуністів, які проводять реквізиції.
У період Голодомору 1932-1933 років загинуло не менш ніж 28 сільських мешканців.
8 та 15 квітня 1938 року в Локнистому, напередодні дня народження Леніна, червоні катівники розстріляли кілька десятків селян.
На початку 20.
Ось перелік їхніх імен із зазначенням року народження та займаних посад:
1. Іван Павлович Кручко, народився в 1900 році, працював бухгалтером.
2. Михайло Семенович Москаленко, родился в 1888 году, занимался полеводством.
3. Григорій Павлович Кручко, 1893 року народження, працював у колгоспі.
4. Петро Климович Третяк (Трейтяк), родился в 1889 году, работал колхозником.
5. Коваль Терентій Данилович, 1900, бухгалтер сільпо.
6. Федір Аксентійович Луцик, 1905 року народження, працював у колгоспі.
7. Шелег Федір Романович, 1888, колгоспник.
8. Петро Миколайович Галух, 1897 року народження, працював у колгоспі.
9. Кручко Петро Павлович, 1892, колгоспник.
10. Аврам Семенович Рибалочко, родился в 1896 году.
11. Терентій Васильович Любенко, родився в 1887 році.
12. Іван Данилович Полуботько, 1889 рік.
13. Дмитрий Павлович Власенко, родился в 1892 году, работник колхоза.
14. Москаленко Григорій Романович, 1904, продавець з с. Березного.
15. Степан Макарович Полуботько, родился в 1892 году.
16. Федір Васильович Надточій, народився в 1906 році, спеціаліст в галузі ветеринарної санітарії.
17. Федір Павлович Власенко, 1894 рік.
18. Іван Іванович Третяк, 1893 року народження.
Олександр Григорович Пивовар, родом з Березного, 1887 року народження.
20. Поляк Іван Іванович, 1897.
Ще кілька десятків осіб були відправлені до тюремного ув'язнення.
Потім було винесено смертний вирок ще ще 13 землякам розстрілюваних. Були засуджені до страти Кислий, Носачевський, Дяченко, Мороз, Белашки Віктор і Омелян, Дупло, Самоненко, Полатай, Холявки Йосип і Дмитро, Поляк, Мороз (селяни з Локнистого, Боромик, Ленінівки, Березного).
До цього, 15 квітня, до смерті через розстріл були засуджені селяни на ім'я Тишковський, Губка, Прядко, Третяк, Сіренко, Семироз К., Шелег, Носир, Бедзик А., Надточій та Самоненко.
Ось який звір став причиною, з якої Михайло Білозерський врятував Європу.
У 1939 році він боровся в лавах Карпатської Січі проти угорських нацистів, які атакували щойно проголошену незалежну Карпатську Україну.
У цей період Сталін і Гітлер уклали угоду про взаємну підтримку та розподілили Європу між собою.
Отже, цілком очевидно, що Білозерський бореться в рядах УПА на Волині, Холмщині та Підляшші за вільну Україну, протистоячи як коричневому, так і червоному загарбникам.
У той час у його рідному селі з 624 призваних на службу вмирає 409, адже під час наступу 1943 року Жуков мобілізує всіх без виключення та відправляє щойно призваних селян у свитках на штурм німецьких позицій на Дніпрі, і від пролившоїся крові ріка стає червоною!
Ось з якою істотою протягом усього свого життя боровся Білозерський.
І його подвиг не був марний. Завдяки цьому ми відновили в 1991 р. незалежність, бо мали на це право, здобуте такими, як Білозерський.
Прихід Москви завжди приносить смерть, незалежно від того, чи це Локнисте, Буча, чи Ягідне.
#
