За перші три доби дії закону про добровільне повернення на службу знов у стрій стали майже три тисячі українських військовослужбовців, які раніше самовільно залишили свої частини.
Цей закон був ухвалений парламентом наприкінці листопада та дозволяв бійцям, які вперше повернулись із СЗЧ, поновитися на службі й знов отримувати всі грошові, продовольчі та речові виплати. Так законодавці намагаються розв'язати проблему, яка з кожним місяцем набуває дедалі серйозніших масштабів.
Широке обговорення ситуації з Службою захисту країни активізувалося після дій 24-річного аеророзвідника Сергія Гнезділова. Він служив з 2019 року, а у вересні цього року вирішив самовільно покинути свою частину, щоб акцентувати увагу на важливості визначення чітких термінів служби для мобілізованих військових.
Гнезділова затримали та судять, а військові та політики активно дискутують, чому бійці йдуть у СЗЧ та що з цим робити. Проте мало хто обговорює, чому вони повертаються до війська.
Своя відповідь на це запитання є в мінометника 93-ої ОМБР, 24-річного Сергія з позивним "Гера". Він самовільно залишив частину торік та повернувся до війська ще до ухвалення вищезазначеного закону.
Протягом 11 місяців, поки Гера перебував поза армією, він встиг не лише розлучитися зі своєю дружиною, а й знайти нову роботу, зустріти справжнє кохання та накопичити кошти на придбання власного житла. Крім того, він мав можливість повною мірою відчути, як суспільство ставиться до ветеранів СЗЧ.
Сергій ніколи не мріяв про кар'єру військового. Його плани були зовсім іншими: він хотів закінчити дев'ятий клас і стати автослюсарем. Батько хлопця працював механіком, і Сергій часто йому допомагав, вивчаючи, коли слід використовувати ключ на 10, а коли - ударну викрутку.
- Там багато ума не треба, - пояснює Сергій свій вибір професії.
Однак завершити навчання в училищі йому не вдалося. Все через те, що Сергій засвоїв, як відстоювати свої інтереси.
Він виростав дуже сором'язливим хлопчиком. Проте, коли йому виповнилося 12 років, їхній дім у Дніпропетровській області знищила пожежа, викликана коротким замиканням. Сім'ї довелося постійно шукати нове місце для проживання, поки зрештою вони не знайшли за п'ять тисяч гривень нову оселю в Синельниковому (тепер відомому як Ріднопілля).
Неодноразова необхідність захищати свої інтереси серед нових товаришів значно зміцнила характер Сергія. Тому, коли одного разу після занять у навчальному закладі до його кімнати в гуртожитку завітав син директора і почав вимагати гроші, його відповідь була лаконічною.
- Він весь час тремтів на першому курсі. Коли моя черга нарешті настала, я без вагань вирішив трохи допомогти йому. Так згадує Сергій. Після того інциденту хлопця відрахували з училища.
Сергій не зміг стати автослюсарем, тому вирішив спробувати свої сили у поліції. Але спочатку доведеться відслужити в армії: це стане в нагоді для кар'єри, а також, за його словами, "військова служба укріплює дух".
Там він почав вивчати артилерію і здобув звання Героя. Служив на буксованих гарматах "Гіацинт-Б" калібру 152 мм. Брав участь у спільних навчаннях з військовими НАТО.
Служба Гері в армії добігла кінця в листопаді 2021 року. Однак на той час військова кар'єра почала виглядати для нього більш привабливою, ніж робота в поліції. Після декількох місяців, проведених на заводі, він вирішив звернутися до військкомату і уклав контракт.
Командир батальйону підійшов до мене і сказав: "Ти ще молодий, і ти усвідомлюєш, що підписуючи контракт, ризикуєш своїм життям?". Тоді на телебаченні також показували багато фейків, і в цілому ситуація була неясною. Я відповів: "Так, я усвідомлюю. Але вважаю, що війни не буде".
У ніч з 23 на 24 лютого 2022 року командир розбудив мінометника Геру, зазначивши, що той знаходиться у резерві, і дав команду вирушати до вогневої позиції.
Велика війна розпочалася для нього з триденного перебування в ГАЗ-66, де вони невпинно гойдалися, переміщуючись з одного місця на інше.
Що ви знаєте про справжню смиренність?
Гера міг би поділитися з вами кількома цікавими моментами про неї. 25 квітня 2022 року він прийняв той факт, що його день народження співпаде з днем, коли він залишить цей світ.
Свої двадцять два Сергій зустрічав у селі Заводи на Харківщині. Підрозділ мінометника разом із іншими опинився там у напівоточенні. Особливість села в тому, що воно розташоване на правому березі Сіверського Донця.
Російські сили намагалися оточити українських військових, намагаючись закинути дві колони в їхній тил. Хоча ці спроби були відбиті, стало очевидно, що противник буде намагатися повторити атаку.
Село опинилося під інтенсивним вогневим вогнем. Відступати стало життєво необхідно. Проте міст на північ підірвали в ході битви. Тоді Гера усвідомив, що його нинішній день народження може стати останнім.
Для того щоб вибратися з оточення, солдати змушені були перейти через річку.
- Я взяв автомат, але броню та каску довелося залишити перед тим, як зануритися. Є випадки, коли люди не зняли їх і потрапили під воду, - згадує Гера. - Це було неймовірно страшно, коли опинився на глибині.
На його велику удачу, все своє дитинство він провів біля річки, де навчився боротися з течією. Проте, тоді він навіть не міг уявити, що колись йому доведеться плисти з автоматом у крижаних водах.
Гері отримав термобілизну великого розміру, тому коли він вибрався на берег, вона сповзла до колін. Переодягнутися не було можливості - потрібно було якнайшвидше відійти подалі. Тепер його товариші жартують, що Гера вийшов з оточення в «спідниці».
Того дня він пройшов 15 кілометрів: спершу лісом, потім полем.
Після Харківщини підрозділ Гери перекинули на Донеччину, він захищав Соледар. Місто пало, коли Гера був на ротації. Далі командування відправило його на Бахмутський напрямок.
Він ніколи ще не був так близько до противника. Якось російські війська знаходилися всього за 300-400 метрів від його позиції, а він разом з товаришами сховався за двоповерховою будівлею і відкрив вогонь по ворогу з міномета.
Під час своєї служби Гера одного разу вирвався у відпустку. Спочатку він розраховував провести десять днів вдома, але врешті-решт залишився лише п'ять. Йому зателефонували і повідомили: "Повертайся назад до частини, твій відпочинок закінчився".
Врешті-решт Сергій зрозумів, що відчуває неймовірну втому.
- Що стало для вас останньою краплею? - питаю я.
Наказ полягав у тому, щоб зайти на позицію максимально близько до ворога. Незалежно від того, чи планував штурмувати з міномета, це не мало значення — твоя мета полягала в тому, щоб зайняти вогневу точку. Тож я підійшов до комбата, повідомив, що йду в СЗЧ, здав зброю і вирушив додому.
- Можна я висловлю свою думку? - втручається в розмову товариш Гери. - Зверніть увагу. Він пройшов через усю Харківську область, Соледар і Бахмут. Це людина, яка ніколи не відмовлялася від завдань. Він постійно йшов у бій, знову й знову. Робив це з гідністю. А потім отримав якийсь наказ, який можна назвати трохи дивним. І він вирішив поїхати до своєї дружини.
До жінки в Синельниковому Гера приїхав, але зустріла вона його зовсім не так, як він очікував.
- Вона мені сказала: якщо ти дезертирував, значить, ти уголовник. А мені уголовник не потрібний, - з гіркотою згадує він. - Я намагався відновити стосунки, але все одно вони були вже не такими, як раніше. Тож пішов до батьків.
Проте навіть у батьків Гера не зміг знайти бажаного спокою. Він скаржився на сестру, яка безперервно вказувала йому на те, що він не приносить жодного доходу.
Гера намагався знайти роботу, але для особи з судимістю це виявилося надзвичайно складним завданням. Сергій не мав можливості офіційно працевлаштуватися. Проте навіть без легального оформлення, ніхто не бажав брати на роботу людину, стосовно якої існувало відкрите кримінальне провадження.
Він міг би залишитися у безвихідній ситуації, якби не допомога знайомих, які знайшли йому неформальну роботу на заводі в Дніпрі, де він займався фарбуванням труб. Це абсолютно задовольняло Геру, адже він знову отримав можливість заробляти живі гроші. Крім того, автобус, що перевозив працівників до Дніпра і назад, не зупинявся на блокпостах, адже всі робітники заводу мали бронювання. Завдяки цьому Гера залишався поза увагою поліції та представників ТЦК.
Та навіть із роботою тягар статусу СЗЧшника й відкритої справи постійно гнітив його. Сергій зізнається: навіть не знав, із ким обговорити те, що на душі. Йому здавалося, що він лишився сам-один проти всіх труднощів, які звалилися на нього.
Одного дня Гера зустрів стару знайому. Колись давно він запрошував її на каву, і тепер вона сама нагадала про це хлопцеві. Гера одразу зізнався дівчині, що він у СЗЧ. Вона лише знизала плечима - її ставлення до нього це не змінило. І тоді понеслося, як каже Гера: "кава, квіти, романтика".
Роман розвивався швидко. У підсумку закохані змогли зібрати кошти та придбати квартиру - свою частку Гера встиг заробити на заводі.
Коли Гера їхав у робочому автобусі разом з хлопцями, його несподівано охопила думка, що він не має права засуджувати тих, хто не служить в армії. Він усвідомив, що якби опинився в цивільному житті, то, напевно, теж шукав би роботу з захистом.
Його вразило ще одне: люди навколо живуть так, ніби війна зовсім не існує. Здавалося, що вони намагаються витіснити її з пам'яті, поки вона не завітає до них зі своїм холодним дотиком.
І одного дня вона ледь не зачепила близьких Гери. Під час чергового обстрілу міста російська ракета впала неподалік будинку його племінниці.
- Сину племінниці на той час було три чи чотири місяці. І от стоять вони з дитиною на руках і не знають, що робити, коли в 150 метрах впала ця Х-59 і в коридорі повисипалися вікна. І я розумію, що якби вона впала на 150 метрів ближче - влучила б в її будинок. І в тебе просто немає можливості дати відповідь. А на війні, коли до тебе прилітає щось, ти можеш хоч отвєтку дати.
Гера зробив неприємне відкриття під час перебування в лікарні, яке стосувалося ставлення деяких цивільних до військових. Після операції він вирішив попросити лікаря про можливість пройти без черги, щоб отримати підпис на важливому документі. На це прохання він натомість отримав гучні вигуки.
Люди починають висловлювати своє невдоволення, що ми не відправили тебе на війну. А ти тихо стоїш і розмірковуєш: за що ж ти насправді борешся? Неодноразово чув, що твій вибір піти на фронт був зумовлений фінансовими мотивами.
Усе це в сукупності вплинуло на вибір Гери, коли йому зателефонував головний сержант батареї, який уже встиг зайняти посаду командира, і запропонував повернутися.
Гера дав свою згоду. Вони досягли угоди: командир представить його на відновлення, а солдат обіцяє більше не з'являтися в СЗЧ.
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.
Залишити військову службу виявилося набагато легше, ніж знову в неї повернутися.
Щоб вирішити всі питання з документами та повернутися на службу, Сергій тижнями блукав по різних інстанціях: Державне бюро розслідувань, військова прокуратура, Вища рада правосуддя. Нарешті він опинився в одному з навчальних центрів на заході України, куди, за його словами, направляють військовослужбовців з спеціальних загонів, які потім переводять до піхоти.
- І там, нарешті, мені підписали всі папірці, і я поїхав додому, - Гера обмовився і швидко виправляється, - точніше, не додому, а на фронт.
Перший тиждень на передовій виявився більш складним, ніж зазвичай. Гера разом з товаришами вирушив створювати нову позицію, і після кожного вибуху з боку ворога його тіло невпинно трясло, немов у часи, коли він ще не мав бойового досвіду. З часом організм почав звикати до ситуації, постріли стали більш звичними, а свідомість нарешті навчилася розрізняти, в якому напрямку рухається міна.
Коли інші воїни запитують Геру про його життя "на мирній землі", він зітхає і каже, що це було сумно. Його пригнічувало становище безправного колишнього військового. Ставлення оточуючих до нього та до військових загалом викликало обурення. Поведінка цивільних, які, здається, не помічають війни, вражала його неприємним чином.
Проте в сірій рутині світу існувала одна яскрава нитка. У той момент, коли перед вибухами лунали сирени тривоги, Гера віднайшов своє кохання.
- Вона мій настрій бачить здалеку. Постійно розпитує і хвилюється за мене. Коли помічає, що зі мною щось не так, не заспокоїться, поки я не розповім.
#Донецька область #НАТО #Харківська область #Дніпро #Росіяни #Дніпропетровська область #Артилерія #Військовослужбовці #Командир підрозділу #Оточення #Українська гривня #Російська імперія #Парламент #Поліція. #Донець #Бахмут #Калібр #Міномет (зброя) #Задній (військовий) #Гармата. #Броня #Боротьба #Перша світова війна #Військовий комісаріат #Гера. #Вогнева позиція #Соледар #Синельникове #ГАЗ-66 #Бахмутський район
