22-річний співробітник поліції загинув внаслідок нового удару з боку РФ у Києві, повідомляє Патрульна поліція.

Патрульна поліція України інформує про трагічну загибель 22-річного правоохоронця внаслідок російського обстрілу Києва в ніч на 1 серпня.

"Сьогодні під час виконання службових обов'язків загинув наш колега - патрульний поліцейський Єгор Терехін. Уночі під час ворожої атаки на столицю Єгор разом із напарником допомагав людям на місці обстрілу. Та ворог завдав повторного удару по тій самій локації. Унаслідок отриманих поранень Єгор загинув", - йдеться в повідомленні.

У Патрульній поліції зазначили, що Єгор Терехін долучився до її лав у Києві в 2025 році. У загиблого залишилися мати і 9-річний брат.

У Києві 1 серпня російський ракетний обстріл призвів до загибелі дев'яти осіб, за інформацією місцевих органів влади. Понад тридцять людей отримали поранення, серед яких є четверо дітей. Наразі 17 постраждалих перебувають у медичних закладах. В районі події продовжуються роботи з порятунку та ліквідації наслідків.

За даними Повітряних сил ЗСУ, російські військові випустили по Україні 35 ракет, із них 27 балістичних, і 185 ударних дронів різних типів. Головною ціллю удару був Київ, під ударами також були Дніпропетровщина, Сумщина, Харківщина, Полтавщина.

В Україні існує нестача ракет-перехоплювачів для системи MIM-104 Patriot. Ця система є єдиним засобом, здатним надійно ліквідувати загрози, які представляють ракети "Іскандер-М", "Кинджал" та "Циркон", що рухаються балістичними і квазібалістичними траєкторіями. Внаслідок цього спостерігається зниження ефективності у боротьбі з такими ракетами.

На тлі цього дефіциту українська влада закликала партнерів розширити виробництво засобів перехоплення балістичних ракет.

Читайте також: Немає чим збивати російську балістику. Дефіцит ракет до Patriot. Які в України є варіанти?

Російські військові регулярно з різних видів озброєння - ударними БпЛА, ракетами, КАБами, РСЗВ - атакують українські міста і цивільну інфраструктуру в усіх регіонах України.

Українські органи влади та міжнародні установи вважають ці атаки військовими злочинами, вчиненими Російською Федерацією, підкреслюючи їх навмисний характер.

Обстріли систем життєзабезпечення населення і закладів охорони здоров'я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв'язку, медичної допомоги й інших необхідних умов для життя є ознакою Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники. А саме:

оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу "не існує", що це "штучно створена" нація, і тих, хто так не вважає, "треба знищити", а України і українців не повинно існувати у майбутньому;

публічні заклики до знищення українців;

цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров'я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв'язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для життя;

переслідування та ліквідація осіб з проукраїнськими поглядами на захоплених територіях;

Знищення інтелектуального класу: педагогів, митців, осіб, які є носіями української культури та передають її наступним поколінням.

запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;

депортація дітей без супроводу батьків до Росії з метою трансформації їхньої ідентичності.

Вилучення та знищення українських книг з бібліотек, грабежі музеїв і навмисне викрадення артефактів, що свідчать про давню історію українського народу.

Конвенція, що стосується запобігання геноциду та покарання за нього, була прийнята Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй у 1948 році.

Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.

Конвенція трактує геноцид як дії, що вживаються з метою повного або часткового знищення національної, етнічної, расової або релігійної спільноти як такої.

Симптоми геноциду включають: убивства представників певної групи або завдання їм значних фізичних ушкоджень; умисне формування умов життя, спрямованих на ліквідацію групи; перешкоджання народженню дітей та примусова передача дітей з однієї групи до іншої; відкритий заклик до вчинення подібних дій.

Влада Росії відкидає звинувачення у тому, що під час масштабних бойових дій її збройні сили наносять усвідомлені удари по цивільних об'єктах в українських містах і селах, що призводить до загибелі мирних жителів та руйнування медичних закладів, навчальних установ, дитячих садків, а також інфраструктури енергетики та водопостачання.