Уродженець Луцька Анатолій Анатолійович З. - солдат 23-го інженерно-позиційного полку. Зараз Анатолійович (такий позивний дали побратими) проходить лікування після важкого поранення. Його мрія - повернутися у стрій.
"Мені 55 років. Я вирішив стати добровольцем і вступити до війська. Не проходив строкової служби, бо працював водієм. Відчув, що настав мій час. Після завершення БЗВП ротний Назарій запитав: 'Бажаєш відпочити чи одразу до справ?' Я вибрав виконання", - ділиться своїми думками.
Воїн згадує: ми вирушили на виконання місії ввечері, а вже зранку опинилися на місці - на Запорізькому фронті.
"Було дуже гучно. Танки гриміли, міномети стріляли, а дрони літали скрізь. Перші пів години руки й ноги тремтіли, але згодом звикаєш до цього. Страх завжди поруч, хоча, можливо, правильніше сказати – це більше обережність", - ділиться своїми переживаннями воїн. Він підкреслює, що під час виконання завдання необхідно залишатися вкрай уважним.
"Ротний завжди був поруч з нами. Він справді молодець, ніколи не ховався за нашими спинами. Коли ситуація трохи заспокоїлася, ми вирушили оглядати фронт робіт. Ми змогли б виконати завдання набагато швидше, якби не обстріли. Спочатку потрібно було скрутити дріт, щоб потім натягнути на нього антидронову сітку. Це було необхідно зробити з асфальту, адже це місце повністю заміноване. Заміноване дистанційно, бо ворог скидає міни з дронів", - розповідає про специфіку своєї роботи Анатолійович. Щоб викидати міни-пелюстки, військові вигадали хитрість — зробили собі совки з пластикових пляшок. Анатолійович разом із напарником Віктором вийшли оглянути обстановку. Хлопці залишилися в зеленій зоні.
"Спостерігаю: дрон-спостерігач пролітає повз. Він завис прямо переді мною. Спершу думав, що це наш. Підняв рушницю, а він злетів угору. І тут раптом почув клацання, а за мить - вибух. Ззаду знаходився ждун. Він вибухнув на землі, не піднявшись у повітря," - згадує, як отримав поранення.
Читати далі: "Трохи відпочину і незабаром повернуся до своїх обов’язків", - сказав 26-річний поліцейський з Луцька, який зазнав поранення на Донеччині.
Ногу бійцю відірвало одразу. Підскочили побратими, занесли його в посадку, наклали турнікет.
"Коли мене доставили, я намагався стримуватися, але один із моїх товаришів втратив свідомість. Я відразу ж сказав: 'Допоможіть йому!' Ми чекали на евакуацію дуже довго — з другої години до восьмої, не могли дістатися. Обстрілювали мінометами, а також працювали дрони. Турнікет на моїй нозі пробув 10 годин, його пізніше зрізали. Нас вивозили бійці з сусідньої групи. Одна команда проводила, інша їхала. Коробка виїхала о сьомій, а о восьмій вже була у нас", - розповідає свою історію порятунку Анатолійович.
Після цього його доставили в реанімацію в Запоріжжі, а потім перевели до лікарні в Дніпрі. Спочатку він не наважувався повідомити дружині про свої поранення.
"У нас не було зв'язку, лише рації. Дружина була стурбована, адже я довго не виходив на контакт. Потім я зателефонував їй і сказав: "Сідай, послухай, маю тобі важливе повідомлення". Вона була приголомшена, але я запевнив її, що все гаразд", - намагається усміхнутися. У львівському шпиталі його відвідували місцеві хлопці, з якими він проходив БЗВП. "Волонтери турбувалися про нас, артисти приносили радість. Приїжджав лірник Козак Сіромаха, у мене є фото з ним. Наразі чекаю на наступну операцію, після чого планую вчитися ходити. Хочу вибрати собі якісний протез," - ділиться своїми мріями. - "Сумую за своєю ротою. Там друзі, з якими ми стали близькими. Я добре стріляю і сподіваюся, що зможу прикривати своїх товаришів". Анатолійович додає, що вважає себе повноцінною людиною і прагне виконувати всі справи самостійно. Зараз він пересувається на візку, але частіше використовує палички. І з нетерпінням чекає, коли зможе стати на протез.
Коли повертаюся додому, сусіди зібираються навколо. Вони висловлюють свої співчуття. Я запитую їх, чому вони так переживають? Кажу: все гаразд, адже це війна. Я був готовий до цього, - усміхається він. - Якщо до моменту, коли мене відновлять, війна не завершиться, я все одно хочу повернутися в стрій. Навіть якщо на протезі. Там завжди є робота для кожного.
Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу, щоб бути в курсі найсвіжіших новин Волині, України та міжнародних подій!
#
