Завершення літа символізує крах сподівань Москви: як закінчилася масштабна агресія Росії. Пояснюємо деталі.

Вже кінець серпня, а літній наступ російських військ в Україні так і не приніс тих результатів, на які так розраховував Кремль

Замість швидких проривів і стратегічних перемог, які мали б зламати опір Збройних сил та примусити Україну до поступок, наступ перетворився на криваву війну на виснаження з мінімальними територіальними здобутками. Загалом експерти одностайні: амбітні плани Москви провалилися через стійкість української оборони, проблеми з логістикою та величезні втрати.

Детальнішу інформацію на цю тему надасть Еспресо.

Російські сили наступають, а українські бороняться - це історія, яка де-факто триває з кінця осені 2023 року. Виключенням може бути Курська операція, однак на інших ділянках фронту спостерігалися лише окремі тактичні контрнаступальні дії.

Цьогорічна активна фаза так званої літньої кампанії Кремля розгорнулася навесні та збільшилася в травні-червні, хоч підготовка тривала ще з кінця зими. З того часу російські війська вели одночасні операції (з різною інтенсивністю) на кількох напрямках: від Харківщини й Сумщини до Донеччини та півдня (Запорізький/Херсонський напрямки).

"В ABC News Пасі Паройнен, аналітик фінської компанії Black Bird, зазначив, що у росіян не було чітко окресленого старту літньої кампанії. Вони активізували свої наступальні дії майже на всій лінії фронту приблизно в травні та на початку червня."

З точки зору Москви, їхні наміри залишаються незмінними: вони прагнуть досягти адміністративних меж Донеччини та Луганщини, а також створити "буферні зони" в Херсонській, Запорізькій, Сумській та Харківській областях.

На Сумському фронті, який стартував у січні, але отримав новий імпульс навесні, російські війська змогли захопити приблизно 200 квадратних кілометрів території, просунувшись до районів Юнаківки та Олексіївки. Проте, завдяки українським контратакам, наступ ворога був зупинений, і в червні вдалося відвоювати Кіндратівку та Андріївку.

У Харківській області, зокрема біля Куп'янська, росіяни форсували річку Оскіл, щоб створити плацдарм, але не змогли захопити місто, просунувшись лише на 6-8 кілометрів.

На Запорізькому фронті результати були незначними, без значного углиблення. Наприкінці серпня з'явилася новина про те, що російські сили вперше захопили два села на території Дніпропетровщини - Запорізьке та Новогеоргіївку. Проте Генеральний штаб Збройних сил України спростував цю інформацію.

Херсонський фронт залишався в стабільному стані, спостерігалися дрібні конфлікти, проте без спроб перетнути Дніпро.

Отже, основний удар був спрямований на Донецьку область, де стратегічною метою стало оточення важливих логістичних вузлів, зокрема Покровська та Костянтинівки, для подальшого просування до Краматорська та Слов'янська. Для досягнення цієї мети противник зосередив понад 100 тисяч військовослужбовців лише на Покровському напрямку.

Протягом всього літа російські війська намагалися оточити населені пункти Покровськ, Мирноград, Часів Яр та Костянтинівку, але змогли захопити лише кілька сусідніх сіл, лісових масивів і полів. Значний прорив спостерігався лише в середині серпня поблизу Допробілля, де противник зміг за короткий час просунутися на 11 км у глибину української оборони. Проте до кінця серпня цей наступ було зупинено, а ситуацію вдалося стабілізувати.

карта військових дій на сході України в початковий період літа, знімок: Deep State

карта військових дій на сході України наприкінці літа, зображення: Deep State

У цифрах просування росіян помітне, але не співмірне з втратами. Росія здобула лише локальні тактичні успіхи: кілька сіл, вузькі просування та "кишені" на окремих ділянках фронту, але без зламу загальної лінії оборони.

Згідно з інформацією, наданою Deep State, у червні Росія захопила 556 квадратних кілометрів українських територій, у липні - 564 кв. км, а в серпні - близько 450 кв. км. Таким чином, за літній період було окуповано понад 1,5 тисячі квадратних кілометрів (для порівняння, площа Києва становить 847 кв. км). Ці територіальні здобутки свідчать про зростаючу активність наступальних дій, оскільки навесні цього року російські війська захопили 765 кв. км. У результаті, загальна площа, яка потрапила під контроль ворога, становить близько 2,3 тисячі квадратних кілометрів. Важливо зазначити, що за весну-літо минулого року, за даними того ж Deep State, противник окупував більше 1,1 тисячі квадратних кілометрів. Таким чином, інтенсивність весняно-літнього наступу ворога за рік подвоїлася.

Стосовно втрат, якщо подивитися на зведення Генштабу, то для захоплення минулого року понад 1,1 тис. кв. км, за час весняно-літньої кампанії, росіяни втратили близько 202 тис. солдатів (мертві та ранені), понад 2 тис. танків, понад 4 тис. бойових броньованих машин, 7,5 тис. артилерійських систем, автомобільної техніки та автоцистерн - 10 тис., та чимало іншої зброї.

Натомість цьогоріч, за весну-літо, для захоплення 2,3 тис. кв. км росіяни втратили майже 210 тис. своїх військових (мертві та ранені), 1,1 тис. танків, майже 2 тис. бойових броньованих машин, майже 8,5 тис. артилерійських систем, автомобільної техніки та автоцистерн - 21 тис., та іншу техніку.

Таким чином, можна зазначити, що протягом року російські війська замінили танки та бронетехніку на автомобільний транспорт, втрата якого зросла вдвічі.

Німецьке видання Bild повідомило, що російські сили зазнали невдачі під час свого літнього наступу. Основним свідченням цього є марне прагнення захопити Покровськ. Хоча в серпні їм вдалося прорватися в центр міста, протягом трьох тижнів було знищено або захоплено в полон значну кількість російських військових. Окрім того, окупантам не вдалося створити ефективну буферну зону.

"Згідно з інформацією, наведеного в Bild, під контролем Росії залишилося менше 70 км території вздовж північного кордону."

У публікації зазначається, що через відсутність значних досягнень у Херсонській та Запорізькій областях, Путіну довелося фактично відмовитися від амбіцій щодо наступу. Це, у свою чергу, може свідчити про те, що Москва більше не наполягає на контролі над усіма захопленими територіями, а натомість прагне закріпитися в Донеччині, де спостерігається повільне просування.

"Четвертий рік війни засвідчив, що надії на швидку перемогу Росії та злам української оборони виявилися ілюзією", - підкреслюють у виданні Bild.

З іншого боку, наголошують німецькі аналітики, українські сили посилили удари по нафтопереробних заводах РФ, які фінансують війну. Вдалося вивести з ладу майже 20% потужностей російських НПЗ, що призвело до зростання цін і дефіциту пального всередині країни. Як зауважують у New York Times, Росія та Україна атакують енергетичні об'єкти, прагнучи отримати важелі впливу подалі від фронту. Для Києва - це стимулювання Путіна сісти за стіл переговорів, а для Москви - надламати суспільні настрої примусивши до своїх вимог, вивівши з ладу енергетику та газопостачання.

Павло Лакійчук, голова програм безпеки Центру глобалістики "Стратегія XXI", у своєму коментарі для Укрінформу підкреслив, що Росія планувала "масштабний літній наступ" на Донбасі з метою зламати оборону Збройних сил України і змусити країну до капітуляції. Кремль розраховував на виснаження українських ресурсів, зменшення підтримки з Заходу та швидкий прорив, який би призвів до руйнування українських позицій. За словами Лакійчука, стратегія включала наступ на Курахове та Селидове, захоплення Покровська, перекриття траси Покровськ-Костянтинівка та оточення північнодонбаської групи ЗСУ. Це створило б серйозну загрозу для Костянтинівки, Дружківки, Краматорська та Слов'янська, а також для Сіверського виступу. Російські військові командири сподівалися, що падіння цих стратегічних позицій викличе ланцюгову реакцію, що призведе до колапсу української оборони по всьому фронту.

Все це були лише чергові "фантазії" російської сторони, як пояснив військовий експерт, полковник запасу ВМС ЗСУ та речник Генерального штабу ЗСУ (2014-2017) Владислав Селезньов у коментарі для Еспресо. Він підкреслив, що російські сили сподівалися повністю захопити Донецьку область до серпня, проте в кінці літа їхні успіхи обмежилися лише незначним просуванням на окремих ділянках. Українські війська контролюють близько 30% території Донеччини, включаючи стратегічно важливі укріплені райони.

"Мрії ворога щодо захоплення таких міст, як Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка чи Костянтинівка, здаються малоймовірними. Сильна система інженерних укріплень дозволяє нашим військам ефективно протистояти агресору. Хоча противник намагається взяти під контроль Покровськ та Мирноград, він не вдається до прямих атак, оскільки це неможливо. Натомість, він орієнтується на перерізання логістичних шляхів (зокрема, траси Павлоград-Покровськ, але не лише їх). Яким чином розвиватиметься ситуація на цій ділянці фронту, залежить від ресурсів, які є в нашому розпорядженні," - зазначив Селезньов.

Згідно з думкою фахівця, на передовій не варто очікувати значних змін, поки не зміняться погодні умови, а саме з приходом осінніх дощів, коли російські сили можуть втратити свою нинішню перевагу.

"Протягом півтора місяця, а можливо й раніше, почнуть відбуватися осінні дощі. Це суттєво вплине на ситуацію на фронті. Наразі російські сили використовують природнє прикриття та адаптовану техніку для просування вглиб наших позицій, зокрема, в напрямку Добропілля. Однак, коли листя опаде і ґрунтові дороги стануть крихкими, їхня перевага зникне. У пішому наступі вони не зможуть досягти такої ж ефективності. Проте загроза з боку дронів, ракет і артилерії залишається актуальною, і противник активно їх використовує, намагаючись знищити наші позиції", - зазначив експерт.

Владислав Селезньов зазначає, що незважаючи на наявність 700 тисяч російських військових, які беруть участь у бойових діях на українських землях, у Путіна не вистачає ресурсів для кардинальної зміни ситуації на лінії фронту. Це свідчить про те, що Збройні Сили України створили потужну оборонну систему.

Як зауважив президент України Володимир Зеленський на брифінгу 29 серпня, Росія" на сьогодні не може нас окупувати".

"А Україна на сьогодні зброєю відновити повністю всі свої території не зможе. Не вистачає сил їм, не вистачає сил нам", - наголосив Зеленський.

Коли диктатор РФ усвідомить це – ось що стане вирішальним для успішного ведення дипломатії в цій безвихідній ситуації. Як стверджують численні аналітики, Володимир Путін використовує тему мирних переговорів у своїх інтересах, затягуючи процес і висуваючи нереалістичні вимоги, продовжуючи сподіватися на перемогу.