Люди залишилися без води, зв'язку та медикаментів: у Вищетарасівці кожен другий будинок зруйнований.

Чи починали війну проти сильнішого противника мешканці селища Вищетарасівка на Дніпропетровщині? Цікаво дізнатися думку президента Трампа з цього приводу... В будь-якому разі, зараз люди виживають без аптек, громадського транспорту та зв'язку, але під постійними російськими обстрілами. Адже населений пункт розташований на самому березі колишнього Каховського водосховища. Вогонь із протилежного берега окупанти ведуть щодня.

Благодійники в основному надають підтримку людям, розподіляючи гуманітарну допомогу та хліб, а також займаючись ліквідацією наслідків обстрілів. Яке життя ведуть селяни, які мешкають всього за 10 кілометрів від лінії фронту? Репортаж Олени Мендалюк.

Майже 4 тисячі хлібин з автівки відвантажують дуже швидко. Бо в небі чатує небезпека.

На вулиці неможливо залишатися, дрони кружляють над головами, це лякає, справді лякає.

Волонтери забезпечують селян хлібом двічі на тиждень, виконуючи свою роботу лише в закритих приміщеннях.

Олена, соцпрацівниця:

Зазвичай ми розподіляємо протягом двох днів, але іноді можемо впоратися і за один день. Це залежить від кількості учасників та їхніх можливостей.

Щоб уникнути скупчення людей, люди вирішують взяти на себе та своїх сусідів.

Галина, жителька села Вищетарасівка:

На сусідів, на матусю й на себе. Зробив я 8 хлібин і 6 на 4 особи, а також на 3.

Вищетарасівка — невелике село, розташоване неподалік від колишнього Каховського водосховища. Воно знаходиться приблизно за 10 кілометрів від тимчасово захопленого Енергодара, звідки противник регулярно обстрілює територію.

Олександр Сівак, керівник Вищетарасівського старостинського округу:

Вся інша гуманітарна допомога видається за межами села у сусідніх населених пунктах через безпекову ситуацію. Ми знаходимося в зоні активних бойових дій. Оце і вся безпекова ситуація. В будь-який момент може прилетіти "Град", артилерія, дрони.

Кожен другий будинок має розбиті вікна або пошкоджений дах. Люди змушені залишати свої домівки.

Микола, житель с. Вищетарасівка:

Ой, Боже, тут зараз на пальцях можна пересчитать. Коли я депутатом був, то тут було 7,5 тисяч населення, а зараз, мабуть, і тисячі немає.

Бензобак – саме туди вони стріляли. Я прибув на роботу о сьомій ранку і помітив дрон. Встиг вчасно сховатися, але він вдарився з першого заходу. Це моя особиста машина. Автомобіль, який я використовував на виробництві, також був підбитий, і спалили ще й трактористову машину.

Минулого тижня ворожий безпілотник влучив у автомобіль пана Михайла. Цей чоловік очолює комунальну організацію, яка відповідає за водопостачання в селі. Проте, з того часу водопостачання було призупинене, і відновити його наразі немає можливості через існуючу загрозу.

Михайло Орлов, керівник комунального підприємства "ДНІПРО" при Мирівській сільській раді:

Є можливість вирішити всі труднощі, головне — дістатися до берега. Проте ми не можемо це зробити, оскільки в повітрі кружляють дрони. Берег знаходиться під наглядом ворога. Як тільки ми намагаємося наблизитися, через 20-30 хвилин ми знову стикаємося з небезпекою — чи то дрони, чи артилерійські обстріли.

Окупантам вдалося зруйнувати майже всі комунікаційні вузли. Мобільний зв’язок зник у лютому, і тепер, щоб отримати доступ до інтернету, місцеві жителі змушені йти в центр, де є "Старлінк". Раніше в селі функціонували дві аптеки, але після нового року обидві закрили свої двері. Працівники змушені були виїхати через небезпечну ситуацію, і знайти нові кадри виявилося неможливо.

Олександр, житель с. Вищетарасівка:

Скільки я себе пам'ятаю, стільки вона була на роботі. А тепер її закрили. Якщо щось трапиться, то купиш таблетку, а зараз... Село велике, людей чимало, але якщо щось станеться, то ніде немає нічого.

Не можу виїхати за ліками. Раніше була соціальна маршрутка, але зараз вона більше не курсує.

Світлана, мешканка села Вищетарасівка:

З першого січня виходив двічі на тиждень: у понеділок і п'ятницю, а з початку квітня взагалі перестав.

Олександр Сівак, керівник Вищетарасівського старостинського округу:

Соціальний маршрутний автобус раніше курсував, але тепер, через рішення президента США, фінансування зменшилося. На жаль, приватні перевізники не бажають відвідувати наш район через проблеми з безпекою.

До найближчого населеного пункту Томаківки відстань становить близько 40 кілометрів.

Щоб орендувати автомобіль, потрібно викласти 1,5 тисячі гривень, але де ж їх знайти?

Пані Віра радо приймає гостей і відразу ж проводить їх на свій город. Декілька грядок вона передала сусідам, адже сил на самостійну обробку їй не вистачило.

Цибульку посадила, ось редисочки посіяла, тут помідори будуть, далі картошка.

От тільки поратися на землі не дають росіяни.

Віра, жителька с. Вищетарасівка:

Сьогодні вже два дрони там пролетіли. Ніхто не знає, коли знову з'являться. Мені потрібно обробити клубнику, але я не можу це зробити. Вона далеко, а мої ноги просто втомлені. Якщо я почую гул, мені потрібно буде ховатися, але до неї ще йти й іти. Можливо, я не встигну дійти, тому заскочу в цей рівчак, щоб перечекати.

Минулого року безпілотний літальний апарат ворога влетів жінці прямо в вікно.

Ось тут застряг дрон, і з нього звисала частина, шматочки так і висіли. Заходьте, погляньте, які наслідки: розбив мені всі стіни. Схоже, що він тут зірвався, дивіться, яка велика дірка. Вікно було таким.

У 2014 році, після анексії Криму, пані Тетяна вирішила залишити свій дім. Вона придбала маленький будинок у Вищетарасівці та почала його ремонтувати. Однак спокійне життя, на яке вона сподівалася, було зруйноване, коли російські військові обстріляли її оселю з артилерії.

- Чи справді цієї стіни немає? - Ні, її немає. Тут є ОСБ у два шари. З одного боку — один, потім проміжок, а з іншого — ще один. - А що це за опора? - Це для того, щоб стеля не обвалилася.

Таким чином, жінка пережила зиму в напівзруйнованому будинку. Вона стверджує, що немає куди далі їхати.

Я їх просто не вважаю людьми в повному розумінні цього слова. Чи можна їх назвати людьми?

Оскільки громада перебуває в зоні активних бойових дій, пані Тетяна, як і інші мешканці села, не має можливості отримати компенсацію за пошкоджене майно. Тому вирішення долі свого будинку вона відкладе до завершення обстрілів.