У Дніпропетровській області внаслідок обстрілів з боку Росії загинуло шестеро осіб, а ще 28 отримали поранення, повідомляє обласна військова адміністрація.

У Дніпропетровській області, за інформацією голови ОВА Олександра Ганжі, 28 вересня російські удари призвели до загибелі шести осіб, а ще 28 отримали поранення. Він повідомив, що російські військові здійснили близько 30 атак на шість районів регіону.

"У Дніпрі загинули троє людей. 21 людина постраждала. Троє жінок госпіталізовані у стані середньої тяжкості. Решта постраждалих лікуватимуться вдома

У Синельниківському районі сталися обстріли, які вразили районний центр та територію Дубовиківської громади. Внаслідок атаки постраждало відділення логістичної компанії. Три особи загинули, а 15-річний підліток і 41-річний чоловік отримали серйозні травми і були госпіталізовані. 31-річний чоловік перебуває в лікарні у стані середньої тяжкості.

У Нікопольському районі постраждали громади Нікополя, Покровська та Червоногригорівка. Внаслідок атак були пошкоджені магазин, житловий будинок, культурний заклад та ліцей. Двоє людей, 41-річний чоловік і 53-річна жінка, отримали медичну допомогу та будуть лікуватися амбулаторно, як зазначено в повідомленні.

У Криворіжжі та Кам'янському районі зазнали поранень ще двоє осіб, в той час як у Дніпровському та Самарівському районах виникли пожежі.

Військові сили Росії регулярно здійснюють атаки на українські міста та цивільні об'єкти, використовуючи різноманітні види озброєння, такі як ударні безпілотники, ракети, керовані авіаційні бомби та реактивні системи залпового вогню, по всій території України.

Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер.

Атаки на критичну інфраструктуру, що забезпечує життєдіяльність населення та медичні установи, з метою позбавлення людей електрики, опалення, води, зв'язку, медичних послуг та інших основних потреб є свідченням серйозних злочинів. Протягом широкомасштабної війни Росія вчиняє різноманітні акти, які, за оцінками юристів, дослідників геноцидів та правозахисників, можуть бути кваліфіковані як геноцид стосовно українського народу. Зокрема:

Оголошення про наміри знищити українців: президент Росії та інші представники влади країни неодноразово висловлювали думки про те, що український народ як етнічна група "не існує", називаючи його "штучно створеною" нацією. Вони також заявляли, що всіх, хто не поділяє цю думку, "слід знищити", а в майбутньому не повинно бути ні України, ні українців.

публічні заклики до ліквідації українського народу;

Навмисні атаки на інфраструктуру, що забезпечує життєдіяльність населення та медичні установи, спрямовані на те, щоб позбавити людей доступу до електрики, тепла, води, зв'язку, медичних послуг та інших важливих умов для існування.

переслідування та ліквідація осіб, які підтримують проукраїнські погляди, на територіях, що знаходяться під окупацією;

винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;

запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;

депортація дітей без супроводу батьків до Росії з наміром змінити їхню ідентичність;

Вилучення та знищення українських книг з бібліотек, грабежі музеїв і цілеспрямоване викрадення артефактів, які свідчать про багатий історичний спадок українського народу.

Конвенція, що стосується запобігання геноциду та відповідальності за нього, була прийнята в 1948 році Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй.

На сьогоднішній день 149 країн, що є учасниками Конвенції, зобов’язані вживати заходів для запобігання геноциду та притягувати до відповідальності за такі дії як під час збройних конфліктів, так і в мирний час.

Конвенція характеризує геноцид як дії, спрямовані на повне або часткове знищення національної, етнічної, расової або релігійної групи у її сутності.

Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій..

Влада Росії відмовляється визнавати, що під час масштабного військового конфлікту її збройні сили здійснюють навмисні атаки на цивільну інфраструктуру українських міст і сіл, що призводить до загибелі мирних жителів та знищення лікарень, шкіл, дитячих садків, а також об'єктів енергетики та систем водопостачання.