Російські війська проникли в зону, де сходяться області, але їм не вдається розширити свій наступ.
Наземні роботизовані комплекси продовжують стрімко розвиватися на фронті. В одній із бригад за останні місяці НРК евакуювали 30 поранених бійців. Це результат, який ще рік тому здавався нереальним.
Видання "Телеграф" провело бесіду із Сергієм Волковим, виконуючим обов'язки командира роти НРК 110-ї окремої механізованої бригади, що носить ім'я генерала-хорунжого Марка Безручка. У розмові йшлося про переваги українських НРК над російськими технологіями, а також про ситуацію на межі Запорізької та Дніпропетровської областей, де ворог намагається прорватися.
Як оперативно НРК перетворюються на ключовий засіб евакуації на передовій?
Перш ніж перейти до основної теми, слід зазначити, що "медична евакуація" в останні кілька років стала рідкістю. На початку повномасштабного конфлікту основою евакуаційних операцій був ентузіазм команд, проте з часом медичні групи постійно піддавалися ворожому вогню, зазнаючи значних втрат. В результаті, цей важливий ресурс виявився вичерпаним.
Достатньо поглянути на кількість зниклих безвісти. Багато героїв залишаються в цьому статусі саме через те, що не було змоги евакуювати ні поранених, ні загиблих.
Сьогодні на фронті спостерігається критична ситуація. Особливо в умовах оточення — це типова тактика російських військ. У таких випадках населені пункти виявляються заблокованими, а логістичні шляхи звужуються до мінімуму. Спочатку віддалені позиції ще вдається утримувати, але з часом організувати евакуацію стає практично неможливо.
Замість цього, протягом останніх кількох місяців активно розвивається елемент НРК. Це стосується не тільки процесу евакуації, а й комплексного забезпечення передових позицій.
Коли ми забезпечуємо боєприпасами, їжею та всім необхідним, наші хлопці здатні утримувати свої позиції навіть в умовах оточення. Це значно зміцнює першу лінію фронту. В умовах труднощів з ротаціями можна продовжувати боротьбу, не відступаючи. Засоби НРК в сфері забезпечення показали себе на відмінно. Щодня наша рота отримує щирі, хоч і невеликі, подяки від вищого командування.
Евакуація поранених або транспортування вантажів під час виконання робіт — це дійсно непросте завдання. Які ж основні труднощі виникають у таких випадках?
-- Більшість операцій проводимо вночі. Зараз темна пора триває по 12 годин, і це без сумніву впливає на роботу. Наземні роботизовані машини працюють не так швидко, як дрони. Зазвичай ми рухаємося 3-10 км/год, фактично повземо. Тому місії можуть тривати від вечора до ранку або навпаки.
Праця триває без залежності від пори року.
Осінь дуже ускладнює роботу через постійну мряку, опади та розкислий ґрунт, у якому регулярно застрягаємо.
Зимою виникає ще одна складність - маскування. Краї борту нагріваються, тоді як навколишнє середовище залишається холодним, що створює помітний контраст, який легко помічає противник.
При плануванні операції ми враховуємо усі ці фактори і нашу спроможність. Спочатку працювали тим, що надавали ЗСУ, але швидко зрозуміли, що цього недостатньо. Тоді майстерня отримала завдання максимально захистити борт. З'явилися бронювання НРК, захист типу "мангалів", термоізоляція, тепловізійне маскування та РЕБ на платформах.
Якщо робот зазнає знищення разом із боєкомплектом чи провізією, це, звичайно, неприємно, але ще не є катастрофою. Ресурси можна знайти згодом і завершити завдання пізніше. Зовсім інша ситуація виникає при евакуації пораненого. Якщо транспортний засіб піддається обстрілу і місія провалюється, цю задачу вже неможливо відкласти.
-- Іноді хлопці під обстрілами ремонтують робота, може банально відʼєднується звʼязок. Наскільки це небезпечно? Чи не втрачає НРК свою головну перевагу - захист людей?
Це дійсно цікаве питання. Лише кілька днів тому я мав можливість виїхати в поле, щоб врятувати борти. Це завдання виявилося досить складним і було позначено "зірочкою" через обмежені ресурси.
Я усвідомлював, що втрата літака означатиме тривалу затримку з отриманням нового. Процес його модернізації забирає багато часу, а хлопцям вже зараз необхідно виконувати завдання та підтримувати оперативну готовність.
Все визначається обставинами та конкретними умовами. Коли є така можливість, ми намагаємося перемістити літаки ближче до тилу за допомогою інших засобів НРК. Якщо ж літак застряг у фортифікаціях або заплутався настільки, що його не можливо вивільнити, іноді доводиться вдаватися до ручного втручання.
Проте, після ретельного оцінювання ситуації на полі бою, коли мова йде про передову і існує загроза, що техніка може потрапити до рук противника, доцільніше буде її знищити.
Які наземні роботизовані системи демонструють вищий рівень технологічної досконалості та ефективності в бойових умовах — українські чи російські?
Необхідно усвідомлювати, що до озброєного супротивника слід підходити з усією серйозністю. Вони також здійснюють активні дії та вдосконалюються, зокрема в сфері безпілотних технологій. У певних аспектах ми дійсно відстаємо.
Наприклад, у деяких категоріях безпілотних літальних апаратів, таких як Middle Strike або Opto Window, ворог використовує ці технології більш активно, ніж ми. Проте за певними характеристиками БПЛА ми маємо свої переваги.
Коли йдеться про НРК, можна помітити, що обидві сторони активно прогресують. У даний момент ми виявляємо більше креативності. Це було завжди: на початку та в умовах обмежених ресурсів ми проявляємо нашу винахідливість. Наша недостатність спонукає нас шукати незвичні підходи.
Росіяни демонструють велику ефективність у стандартизації рішень та їх впровадженні на промисловому рівні. Наприклад, вони успішно організували масове виробництво безпілотників.
Які наслідки виникнуть, коли обидві сторони почнуть активно впроваджувати наземні роботизовані системи? Яким чином трансформується військова стратегія?
-- Роботи вступлять у бій, і ми їх знищимо. Насправді, вони вже беруть участь у війні. Те, що ще вчора здавалося фантазією, сьогодні стало частиною нашого життя.
Отже, це не зовсім "Робокоп" чи "Термінатор" в традиційному сенсі. Це інша ітерація, але основа залишається незмінною. Водночас слід усвідомлювати, що навіть у сучасному світі роботам все ще потрібні люди.
Машини не можуть повністю замінити людей. Навпаки, для їхнього ефективного функціонування необхідна значна кількість кваліфікованих професіоналів.
Отже, НРК не зможуть повною мірою витіснити класичну піхотну логістику?
Це одне з тих запитів, на які не існує однозначної відповіді. Схоже на питання: коли завершиться війна?
Наше теперішнє завдання полягає в тому, щоб забезпечити безпілотні системи здатністю замінювати людський персонал. Безумовно, у нас є суттєві недоліки в чисельності піхоти в порівнянні з ворогом, і за багатьма іншими параметрами ситуація виглядає подібно.
У кінці серпня я почав підтримувати підрозділ і тепер виконую обов'язки командира роти. Тоді я мав можливість поспілкуватися з комбригом, де виклав свої аргументи щодо необхідності активного розширення безпілотної компоненти в 110-й бригаді. Хоча поповнення ресурсів є незначним, а мотивація особового складу іноді коливається, все ж таки існує потенціал для розвитку.
Цей потенціал потрібно направляти в безпілотну компоненту, щоб НРК і БПЛА могли ефективно стримувати ворога. Для цього необхідно тримати безпілотну компоненту в пріоритеті, насичувати її людьми та ресурсами, відпрацьовувати інтеграцію сил і засобів, а також отримувати підтримку від вищого керівництва.
Сьогодні ми спостерігаємо ефективні вогневі удари за допомогою НРК. Хоча це ще не завершена система, ми впевнено просуваємося в цьому напрямку. Так, це може бути дорожче і складніше, техніка буде піддаватися знищенню, але в результаті це допоможе зберегти життя наших військових.
Імовірно, в майбутньому межа фронту вже не буде визначатися звичними передньопіхотними позиціями, а стане залежати від активних позицій безпілотних літальних апаратів чи новітніх ракетних комплексів з турелями.
Використовуючи цю можливість, я хочу запросити тих, хто має бажання управляти роботами, приєднатися до нашої команди. Якщо ви працюєте в іншому підрозділі і плануєте змінити місце служби, ми з радістю вас зустрінемо і надамо необхідне навчання.
Якщо є прагнення та основні навички, то за орієнтовно два тижні ми зможемо підготувати людину до виконання роботи.
Якщо ж ідеться про підготовку з нуля, то спочатку БЗВП, потім фахова підготовка, і лише після цього приходьте до нас. У такому випадку це займає мінімум два-два з половиною місяці.
-- У кінці вересня ви писали, що ворог хоче вклинитися в стик Запорізької та Дніпропетровської областей. Якою є ситуація станом на грудень?
Російські війська вже проникли в цей район і намагаються зміцнити своє становище, проте на даний момент їм це не вдається. У нашій зоні [в Запорізькій області] їхні зусилля в основному зорієнтовані на напрямок Гуляйполя.
Той російський полк, який ми ліквідували, знову встиг з'явитися і зникнути. Вони мають можливість регулярно поповнювати свої лави. Протягом місяця або півтора вони формують нові підрозділи, проходять навчання і знову повертаються сюди.
Одночасно наша рота НРК та інші підрозділи, які приєдналися в вересні, залишаються на місці і досі. Однак, слід бути відвертими: ми також зазнаємо втрат. Це не є легким завданням, і ситуація далеко не проста.
Ті місця, де ми першими вийшли на позиції НРК, вже давно перетворилися на осередки ворога. Хоча супротивник дійсно зумів просунутися, якщо оцінювати його досягнення в співвідношенні витрат, то ціна за кожен зайнятий квадратний кілометр у термінах втрат особового складу є надзвичайно високою. А ми продовжуємо триматися і виконувати свою роботу.
Ваша рота НРК активно підтримує артилерійські підрозділи. Які зміни відбулися в її функціях з настанням осені?
-- Почалися аномальні тумани. Вони суттєво обмежують можливості камер і оптики для спостереження та нанесення уражень. Якщо раніше існувала певна перевага або хоча б паритет у безпілотному компоненті, то за таких умов він фактично нівелюється з обох сторін, адже спостерігати просто неможливо.
У даній ситуації артилерійські підрозділи виконують ключову функцію. Існує попереднє уявлення про потенційні напрямки пересування, маршрути та зони для переходу через водні перешкоди, і саме на ці цілі здійснюється вогневе ураження. Тому артилерія в теперішній час є справжнім "асом" на полі бою.
Всі заяви про те, що війна перетворилася виключно на дронову, а артилерія втратила свою значимість, є помилковими. Війна нагадує оркестр, де для досягнення гармонії необхідний різноманітний набір інструментів. Сьогодні це різноманіття знову стає очевидним, особливо в контексті наземних сил.
Можливо, це не виглядає як щось мега-вау, але артилерія є надзвичайно важливою основою, своєрідним фундаментом для всього цього оркестру. Принаймні на даному етапі, щоб він узагалі міг стояти й функціонувати.
Ви стверджуєте, що роботизовані системи є набагато безпечнішими та економічнішими у порівнянні з бронетехнікою. Яка ваша думка щодо економічної ефективності НРК на даний момент? Чи виправдовують вони свої витрати?
-- Для такої аналітики мені бракує вхідних даних: статистики втрат, кількості уражень, успішних місій по бронетехніці та засобах НРК. Однак те, що ця система значно більш децентралізована, це факт. Відповідно, для ворога вона складніша.
Якщо провести порівняння, то ціна танка складає приблизно 10 мільйонів доларів, тоді як НРК оцінюється в 25 тисяч. Це зовсім інші рівні впливу і тактичного використання. Однак існує важлива тенденція: на ранніх стадіях розвитку будь-якої безпілотної технології втрати завжди викликають значний резонанс.
Чи пам'ятаєте період АТО, коли на фронті з'явилися перші "Фантоми"? Втрати цих дронів викликали великий страх, адже їхній ресурс був обмеженим, і старший офіцер міг зірватися на команду, якщо щось піде не так, а волонтери могли більше не доставити нові. Пізніше те ж саме стосувалося "Мавіків", а згодом і FPV дронів, а також крилатих БПЛА.
Згодом парадигма змінилася і головним завданням стало наносити ураження, а не триматися за кожен борт. Проте на етапі становлення кожного напрямку було складно. Будь-яка втрата борта безумовно має конкретні наслідки: списання, бюрократія та відповідальність за майно, яке коштує недешево.
Усе визначається обраним підходом. У нашій команді ми дотримуємося філософії, що адекватно реагує на втрати авіаційної техніки, без автоматичних санкцій. Проте важливо, щоб підхід був раціональним. Після кожної операції ми проводимо детальний аналіз та розглядаємо допущені помилки. Якщо місія зазнає невдачі через дії оператора або штурмана, ми це обговорюємо, але витрати на техніку не перекладаємо на плечі екіпажу.
Це має прямий вплив на еволюцію елементів та фінансову оцінку. На ранніх стадіях завжди спостерігається більше втрат, поки система не стабілізується.
Використання броньованих автомобілів із кулеметами триває вже більше півстоліття. Ця тактика добре відпрацьована, проте, як і будь-яка інша, вона має свої втрати. Крім того, задіяні в операціях особи проходять тривале навчання, і втрати особового складу стають справжньою трагедією для їхніх сімей, а також серйозно підривають наші сили.
Таким чином, справа не стільки у методах підрахунку, скільки в тому, що результат є зрозумілим. Необхідно виділити час і зосередити зусилля фахівців та ресурси на вдосконаленні безпілотних технологій. Лише тоді стане можливим провести адекватний аналіз, щоб визначити, що є економічно доцільнішим і вигіднішим.
#Збройні сили України #Росіяни #Дніпропетровська область #Артилерія #Рота (військова частина) #Ворожий комбатант #Безпілотний літальний апарат #Екстрена евакуація #Командир підрозділу #Російська імперія #Логістика #Телеграф #Екіпаж #Лінія фронту #Військова тактика #Задній (військовий) #Бронетехніка #Маскування (військова справа) #Евакуація постраждалих #Бойовий комплект #Генерал-хорунжий #Народна Республіка Кампучія #Робот. #План військової операції
