Національне антикорупційне бюро, що займається справами корупціонерів.

Не є таємницею, що протягом майже десяти років своєї "антикорупційної" роботи Національне антикорупційне бюро (НАБУ) не змогло довести до успішного завершення жодної резонансної справи. Дії державних антикорупціонерів ЗМІ порівнювали із спортивною риболовлею: затримали хабарника, зробили кілька фотографій з акуратно викладеними на дивані купюрами і відпустили його назад у "дику природу".

А от скандалів з державним органом влади, який мав би подолати "гідру корупції" було хоч греблю гати. Нагадаю тільки два найновіших. Витік інформації з боку детективів НАБУ з подробицями слідства із корупції на "Великому будівництві, що дозволило підслідним уникнути покарання. І зовсім свіже звільнення детектива НАБУ Андрія Денисюка, що розслідував корупцію на закупівлях дронів, що було пов'язане із неможливістю проводити розслідування. Такі тенденції аж посварили НАБУ з громадськими антикорупціонерами. Як написав відомий журналіст-розслідувач Юрій Ніколов: "Бюро вже не торт. І мої давні жарти, що простіше його закрити і будівлю його продати - несуть в собі лише частку жарту".

Якщо звернути увагу на те, з якою інтенсивністю НАБУ "перетворює дно на нову норму", можна очікувати, що незабаром спалахнуть скандали, пов’язані з "кришуванням" незаконного бізнесу з боку антикорупціонерів. Особливо зважаючи на те, що фінансування від USAID, яке підтримувало діяльність Бюро, вже вичерпалось. А виживати якось потрібно. Можливо, вони вже почали шукати нові джерела доходу ще до втрати фінансування.

Повідомлення, якого не існувало.

Ця оповідь, яка ще більше ускладнила й без того непросту репутацію НАБУ, розпочалася на початку 2024 року. До Володимира Орлова, який тоді обіймав посаду першого заступника голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації (ОВА), звернувся його давній знайомий Олексій. Вони познайомилися ще в 2011 році, і між ними зав’язалися дружні стосунки. Олексій, будучи військовослужбовцем ЗСУ, звернувся до Орлова з проханням про передачу автомобіля для потреб його підрозділу. Орлов віддав йому ключі від машини, про що повідомив у соціальних мережах, а згодом отримав грамоту від військової частини, де служив Олексій.

Після цього Олексій вирішив знайти спосіб заробити гроші і почав звертатися до Орлова з проханнями допомогти йому. Він просив підтримки у продажу кар'єру в Київській області, а також у реалізації активів Костянтина Жеваго. Врешті-решт, він настійливо благав Орлова підписати документ про виділення 19 гектарів землі в довгострокове користування одному з підприємств Дніпропетровщини, що на той момент "зависло" на узгодженні в ОВА. Лист із запитом на оренду лісового масиву був на розгляді в департаменті екології та природних ресурсів ОВА з початку року. Як з'ясувалося пізніше, на цій ділянці вже було збудовано пансіонат. Якщо б Олексій отримав право на довгострокове користування, власники капітальної споруди змогли б легалізувати свої дії. Щодо цієї справи вже було відкрито кримінальне провадження, яке, дивним чином, закрили 31 січня 2024 року.

Згідно з розподілом посадових обов'язків, погодження такого роду документації входить до компетенції голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації Сергія Лисака, тоді як Орлов займався зовсім іншими питаннями в обласній адміністрації. Однак, внаслідок дивного збігу обставин, "земельні просителі" з'являлися саме тоді, коли начальник ОВА був у відрядженнях або у відпустках, і його обов'язки виконувалися Орловим. Лише з травня по серпень такі ситуації повторювалися 29 разів (!). І кожного разу Олексій, незважаючи на заяви про те, що "все вирішено на верхах", отримував відмову від Орлова. Як свідчать матеріали справи, такі зустрічі відбувалися неодноразово.

Врешті-решт, Орлов, через непорозуміння з Лисаком та не поділяючи його дій як глави ОВА, в кінці липня 2024 звільнився за власним бажанням. І гадав, що для нього ця історія "з неприємним запахом" закінчилася. Але не так сталося, як гадалося. 24 жовтня 2024 НАБУ оголосило про підозру Орлову у вимаганні 200 тис. доларів за надання в оренду лісову ділянку площею 19 гектарів. А 25 жовтня Вищий антикорупційний суд обрав йому запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 15 млн гривень, яку потім збільшили до 22,7 млн.

У справі, що була порушена ще у травні 2024 року, починається справжня "казка". Важливо зазначити, що насправді жодних фінансових операцій чи виділення землі не відбулося. Більше того, за два дні до висунення підозри Орлову, компанія знову надіслала запит на легалізацію земельної ділянки до обласної адміністрації і знову отримала відмову. Потім, протягом півроку, слідчі НАБУ включали до матеріалів справи запис прослуховування за липень 2024 року, на якому Орлов три рази відмовляв Олексію. Більшість матеріалів слідства базувалася на свідченнях самого Олексія. Крім того, фрази, в яких Орлов чітко відмовляє провокатору, чомусь були розшифровані НАБУ як "нерозбірливо". І це без врахування того, що агент НАБУ та представники Бюро фактично вчинили злочин – провокацію підкупу (ст. 370 КК України).

Вже під час слідства Орлов згадував, що глава Дніпропетровської ОВА Лисак (колишній посадовець Служби безпеки України) хизувався перед ним знайомствами в НАБУ і погрожував кримінальним переслідуванням: "Лисак з початку року мені постійно казав, що спілкується з НАБУ і вони зацікавлені в моєму звільненні або провадженні стосовно мене". Крім того, Орлов упевнений у змові між Лисаком (який задіяв свої контакти в СБУ) та просителями. "Олексій натякав, що питання погодили з Лисаком. Після нашої розмови мені особисто телефонував Лисак і погрожував за те, що я зʼясовую це питання", - каже екс-заступник Дніпропетровської ОВА. За таких обставин історія Орлова зовсім набуває рис "підстави": підписав виділення землі - сів як порушник закону, не підписав - що ж зробимо з тебе "хабарника".

А таємничий Олексій згодом виявився агентом НАБУ.

Російський шпигун на службі антикорупціонерів

Пропоную окремо зупинитися на особистості "агента НАБУ" Олексія. А точніше, на його численних іпостасях. Знайомтеся, це Олексій Тороп, таке ім'я фігурує в розслідуваннях. Але це ж також Гончар, Шевченко та Карпенко. Він не раз змінював свої прізвища та ідентифікаційний номер.

Кар'єра новопризначеного "агента НАБУ" розпочалася в 2005 році, коли його засудили в Омську, Росія, на шість років позбавлення волі за махінації з нерухомістю. Після відбуття покарання він став заступником генерального директора федерального державного підприємства, де знову потрапив у скандал через шахрайство. Проти нього була порушена нова кримінальна справа, після чого він втік до України.

В Україні Олексій отримав громадянство у 2021 році через судові процедури. Того ж року його затримала Служба безпеки України за підозрою у шахрайстві на суму мільйон доларів. Додатково, наразі на ньому "висять" ще дві справи про шахрайство, які перебувають у стадії розгляду в судах. Олексій ухилився від українського правосуддя, приєднавшись до лав Збройних Сил України. Проте питання про його військову службу викликає багато запитань. Незважаючи на ситуацію на фронті, Олексій регулярно відвідує судові засідання, що виглядає досить дивно.

Але дивно, навіть не це. Насилу віриться, щоб хлопець, який працював на російських федералів, дивним чином уникнув покарання російської ж Феміди. Та й ще нормально почувався в Україні, до якої теж дивним чином дістався без перешкод. Наприклад, за часів зрадника Віктора "Легітимного" Януковича, Олексія охороняв спецпідрозділ міліції "Титан". Також "агент НАБУ" пережив без наслідків кримінальне переслідування за шахрайство та ще й з таким бекграундом опинився у лавах ЗСУ під час російської навали. Але ж НАБУ такі "дрібничкі" не цікаві. Напрошується висновок, що вони, як мінімум, в темі, що на них працює шахрай та російський шпигун, який фабрикує для Бюро "шиті білими нитками" справи, щоб імітувати боротьбу з корупцією. Або вже, навіть, "в долі", про що свідчать останні скандали.

Та й працювати провокатором Олексію не вперше. В березні 2023 він звинуватив екс-голову Державної судової адміністрації Олексія Сальнікова в підбуренні його до передачі хабара суддям Верховного суду. Діло зараз слухається у ВАКС. При чому у цій "судовій" справі також відсутній підтверджений факт передачі хабаря.

Не до кінця зрозуміла в цій історії роль глави Дніпропетровської ОВА Сергія Лисака. З одного боку він бойовий бригадний генерал. З іншого, проводить незрозумілу кадрову політику, якшається з відвертими бандитами, вказує у деклараціях недостовірні дані, підозрюється у корупційних діях та, як виявлось має справи з агентурою не тільки НАБУ, а й Кремля. Може очільнику СБУ Василю Малюку, який власноруч ловить високопоставлених "щурів" у контррозвідці, час придивитися ретельніше до діяльності свого бувшого підлеглого?

У кінцевому підсумку, оцінка роботи НАБУ буде здійснена як американськими (США перевірять доцільність виділення фінансування USAID), так і українськими (НАБУ підзвітне Верховній Раді) платниками податків. Це стосується витрат, які не зовсім зрозумілі. Водночас, за незаконні дії детективам, суддям та чиновникам доведеться нести окрему відповідальність. В принципі, парламенту вже давно варто прирівняти корупцію до державної зради, як це ще в серпні 2023 року пропонував Президент Володимир Зеленський.

За вікном триває вже четвертий рік повномасштабної агресії з боку Росії та десятий рік безкомпромісної "боротьби" з корупцією. На сьогодні шанси України на перемогу над Росією виглядають набагато більш обнадійливими.