* Колись це було місце їхнього дитинства -- уроки, друзі, шкільні свята та мрії про майбутнє.
Тепер у подвір'ї вінницького ліцею №2 вшанували пам'ять 14 випускників, які віддали свої життя, боронячи Україну.
Поруч із меморіальним знаком зібралися близькі, знайомі, викладачі та учні.
У дворі вінницького ліцею №2 відбулося урочисте відкриття пам'ятного знака, присвяченого 14 випускникам, які загинули, захищаючи Україну. У цю важливу подію зібралися їхні близькі, друзі, вчителі та учні. Тепер імена героїв щодня нагадуватим всім у ліцеї про тих, хто колись навчався за цими партами, а згодом став на захист своєї країни.
На стіні висічені 14 імен Героїв — випускників, яких не дочекались їхні родини внаслідок російсько-української війни. Сьогодні на шкільному подвір’ї звучать їхні імена.
Віталій Антонюк був військовослужбовцем. Він загинув 14 липня 2022 року поблизу Степової Долини на території Миколаївської області.
Дмитро Лізавенко був лейтенантом, який загинув 11 червня 2022 року в Сєвєродонецьку, що на Луганщині.
Олександр Любчак, який служив молодшим сержантом, трагічно загинув 10 травня 2023 року в районі Спірного, що на Донеччині.
Олександр Дворський був військовослужбовцем, який загинув 20 жовтня 2023 року неподалік від Синьківки в Харківській області.
Сергій Ярмоленко був молодшим лейтенантом, який загинув 14 червня 2023 року в районі Роздолівки на Донеччині.
Павло Загниборода, що мав звання майора, трагічно загинув 21 січня 2023 року в околицях Красного, що на Донеччині.
* Артур Іванішин - капрал поліції. Загинув 14 лютого 2024 року в Григорівці на Донеччині.
Юрій Швець - військовослужбовець. Втратив життя 15 березня 2026 року поблизу Воздвижівки в Запорізькому регіоні.
Юрій Білий був старшим солдатом, який трагічно загинув 8 квітня 2025 року поблизу Юнаківки, що на Сумщині.
Петро Худик був військовослужбовцем. Він загинув 27 липня 2025 року поблизу Бойківки в Донецькій області.
* Сергій Жук - сержант. Загинув 27 листопада 2025 року в Степовому на Харківщині.
* Сергій Карпенко - старший сержант. Загинув 17 лютого 2026 року в Металівці на Харківщині.
Костянтин Добрянський був військовим, який втратив своє життя 14 квітня 2026 року поблизу Межової в Дніпропетровській області.
Євгеній Жилинський був військовослужбовцем, який трагічно загинув 11 липня 2026 року під час бойових дій на Покровському напрямку.
Кожне ім'я випускника-Захисника -- це історія мужності, відваги та любові до рідної землі. За кожним із них -- життя людини, родина, друзі та мрії, які вона не встигла здійснити.
"Сучасна молодь має знати ці історії, бачити й цінувати подвиг людей, які віддали за Україну найцінніше -- своє життя. Пам'ятний знак на подвір'ї другого ліцею берегтиме імена 14-ох його випускників. Загалом знаки пам'яті загиблим Захисникам відкрили вже у 24-ох вінницьких школах. Для нас важливо, щоб учні, читаючи їхні імена, дізнавалися від рідних, друзів та вчителів, якими були", -- розповідає директорка департаменту освіти Вінницької міської ради Оксана Яценко.
Однокласниця Костянтина Добрянського, Анастасія Корупчук, поділилася спогадами про одного з випускників. Вона навчалася разом із ним з першого по дев'ятий клас. Анастасія зазначила, що завжди могла звернутися до нього за допомогою і була впевнена в його підтримці.
"Анастасія згадує: "Костя завжди вирізнявся своєю веселою вдачею і добротою. Він ніколи не відмовляв у допомозі, і завжди був готовий прийти на допомогу. Його підтримка і оптимізм робили його справжнім жартівником нашого класу. Я, мабуть, ніколи не забуду його усмішку. Костя випромінював таку життєрадісність, що ця енергія невимушено передавалася всім – як однокласникам, так і вчителям."
Дружина Юрія Швеця згадує, що він завжди був готовий виїхати на допомогу, навіть у найглибшу ніч, якщо хтось потребував підтримки. Він щиро любив свого сина, батьків і брата. З початку повномасштабної агресії став на захист України, спершу виконуючи обов'язки стрільця, а згодом став оператором безпілотників. Повертаючись додому, він завжди цікавився, як справляються його побратими без його присутності, і зворушливо говорив дружині: "Я не можу залишити своїх братів по зброї".
"Коли він повернувся з відпустки після травми, ми провели багато часу, обговорюючи наше майбутнє. Він зізнавався, що ніколи ще не прагнув до життя так сильно, як тепер, і мав безліч ідей для планів. Його жага до нового була неймовірною. У нас є чудовий син, і я докладу всіх зусиль, щоб реалізувати ті мрії та цілі, які ми разом створювали," – поділилася дружина захисника.
Директорка ліцею Ірина Михайлова зазначає, що навчальний заклад активно підтримує контакт з родинами випускників, які загинули.
"Ці молоді люди навчалися в нашій школі. Для деяких вони були однокласниками та друзями, для інших – братами, синами або чоловіками. Але для всіх нас вони стали захисниками України. Сьогодні їхні імена назавжди залишаться в стінах рідної школи. Коли війна зачіпає шкільну спільноту, це вже не просто цифри в звітах. Це глибока, жива рана," - зазначає Ірина Михайлова.
Світлана Михайлівна, мати Віталія Антонюка, звернулася до учнів і педагогів з проханням вшановувати пам'ять загиблих випускників не тільки в установлені дати. Вона поділилася спогадами про вислів, який колись прикрашав стіл її сина: "Хто прагне, той може". Коли його молодша сестра відчувала страх, він зазвичай брав її за руку і промовляв: "Якщо страшно — зроби крок уперед". Ці мудрі слова тепер вирізьблені на його пам'ятнику.
"Чотирнадцять прізвищ. Чотирнадцять життєвих шляхів. Чотирнадцять існувань, які мали б тривати. Чотирнадцять надзвичайних особистостей, які мали б створювати, реалізовувати плани та досягати цілей. Для нас вони — цілий всесвіт. Я щиро бажаю, щоб про них згадували не лише в офіційні пам'ятні дати. Коли вам важко, підійдіть, погляньте на ці імена. Нехай ця пам’ятна стела стане вашим джерелом натхнення," — висловила думку Світлана Михайлівна.
До 125-річчя ліцею для родин загиблих випускників було виготовлено спеціальний нагрудний знак, на якому зображена мати-берегиня, що відпускає двох журавлів у далекі краї. Цей символічний знак тоді вручили батькам загиблих захисників. Нещодавно таку ж нагороду отримала ще одна мати.
Можливо, вам буде цікаво:
Вінницька область у військовому командуванні. Хто з наших земляків у 2026 році здобув нові посади та звання?
Дослідження ДНК у Вінниці тепер проходять вдвічі швидше. Яким чином функціонує система для ідентифікації загиблих?
"Тіло мрії формується зсередини": Карина Цимбалюк ділиться своїм досвідом переходу від занять у спортзалі до кар'єри на професійній сцені бодібілдингу.
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
#Україна #Донецька область #Поліція #Луганська область #Харківська область #Запоріжжя #Дніпропетровська область #Вінницька область #Вінниця #Миколаївська область #Ліцей #Безпілотний літальний апарат #Історія #Красне, Буський район, Львівська область #Молодший сержант #Межова #Google #Степовий фронт #Старший сержант #Молодший лейтенант #Сержант #Зірки #Повністю #Сумська область #Покровське (населений пункт міського типу) #Був у Донбасі #Карпенко Сергій Миколайович #Капрал #Лейтенант #Сівієродонецьк
