Чоловіка шість разів повертали з територіального центру комплектування, проте він все ж вирішив стати на захист своєї країни.
Сержант Володимир Кирилюк вирушив на фронт у віці 53 років. Він був простим чоловіком, працівником, який разом із сотнями тисяч таких же, як він, став на захист України і поклав своє життя за її свободу.
Володимир Володимирович з’явився на світ у селі Слобода Ходацька, що на Вінниччині. Він виростав у сім'ї колгоспників і мав молодшого брата на ім'я Петро.
Хлопець відзначався жвавістю та енергією, а місцеві жителі навіть жартували, що він був трохи "шалений". Він мав пристрасть до техніки, особливо до мотоциклів, і обожнював їздити на конях. Крім того, його пам'ять була вражаючою: вірші, які він вивчав у школі, залишалися в його пам'яті на все життя.
Після закінчення школи я вступив до професійно-технічного училища, де здобув спеціальність газоелектрозварювальника. Після цього служив в армії, проходячи строкову службу у Слов'янці в морській піхоті. Виконував обов'язки оператора-навідника та був командиром бойової машини піхоти. Під час служби я здобув звання сержанта.
Свою половинку, дружину Оксану, він зустрів у місті Бар, де вони разом провели 33 роки. У них народилися і виросли син і дочка.
- Володя дуже легко сходився з людьми. Він переїхав до Бару в 22 роки, але вже досить скоро знав тут мало не всіх. І його багато людей знали. Таке враження, що це він місцевий був, а не я, - пригадує дружина захисника.
Оксана ділиться історією про свого чоловіка, який після служби в армії влаштувався зварювальником на Барський цукровий завод. Після його закриття він змінив професію і почав працювати на будівництві млина. Згодом чоловік вирушив до Києва, де знайшов роботу в одній з будівельних фірм.
Згодом їхній син вирішив продовжити освіту на заочному відділенні в університеті столиці та почав трудитися разом із батьком. Після життя в столиці Володимир сім років працював зварювальником у місцевому "Райавтодорі", поки не настало повномасштабне вторгнення Росії.
Володимир завжди відзначався відвагою та схильністю до ризику, починаючи ще зі шкільних часів, і ця його риса залишилася незмінною і в зрілому віці. Він міг без страху вилазити у вікна на 25-му поверсі, займаючись зварюванням без жодних засобів захисту. Проте його супроводжувало везіння. Завдяки своїй доброзичливій натурі, йому вдавалося знаходити спільну мову з усіма, і він ніколи не мав конфліктів. Він був універсальним майстром, а також вмілим мисливцем. Як дідусь, він став справжньою гордістю для наших онуків, які його просто обожнювали. Ми ніколи не уявляли, що з ним може статися щось недобре, - згадує пані Оксана.
Після 24 лютого, попри чоловікову везучість, дружині довелося хвилюватися за свого Володю. Бо вже у березні 2022 року він пройшов військово-лікарську комісію, а у квітні йому зателефонували з територіального центру комплектування. Утім, тоді так і не призвали, бо мав проблеми зі здоров'ям, та й вік давався взнаки. Але про чоловіка не забували, адже мав військовий досвід. Загалом викликали Володимира до ТЦК та повертали додому шість разів.
- Я впевнений, що рано чи пізно я отримую цю можливість. У мене є досвід і навички, які стануть в нагоді, - ділився Володимир з родиною.
Чоловіка мобілізували у січні 2023 року, і він став командиром стрілецького відділення другого стрілецького взводу третьої роти. Учасник бойових дій на Донецькому напрямку, він боровся у найважчих умовах, відомих як "на нулі". У вересні 2023 року його госпіталізували через виразку шлунка. Спочатку він проходив лікування у Полтаві, а пізніше — у Дніпрі. Проте, не завершивши курс лікування, Володимир повернувся до своїх товаришів по зброї і знову вирушив у бій.
Дружина військового згадує, як вона просила його проявити обережність, не квапитися з поверненням на фронт і дати собі достатньо часу на лікування. На це він відповідав: "Оксано, ти просто не розумієш. Як можуть ті хлопці обходитися без мене? Вони молоді, їм потрібна підтримка, а я буду сидіти без діла в лікарні?"
Свій останній бій сержант Володимир Кирилюк здійснив разом із товаришами неподалік Тернів у Лиманському районі Донеччини. Цього трагічного дня, 5 грудня 2023 року, противник обстріляв їхні позиції потужним мінометним вогнем...
Володимира Кирилюка поховали 11-го грудня 2023 року в його рідному місті Бар. Він залишив по собі дружину, двох дітей та онуків.
Слава і вічна пам'ять Герою!
#Донецька область #Дніпро #Київ #Росія #Взвод! #Вінницька область #Полтава #Рота (військова частина) #Командир підрозділу #Донецьк #Мотоцикл. #Міномет (зброя) #Бойова машина піхоти #Боротьба #Сержанте. #Бар, Вінницька область #Морська піхота #Крупорушка #Лиманський район, Донецька область #Військовий госпіталь
