Під обстрілом і без змін у складі: бійці 79-ї бригади відстоюють свої позиції.

Південь Донеччини - одна з найгарячіших ділянок фронту. Захопивши Курахове, росіяни розвивають наступ уздовж траси на Запоріжжя і намагаються вийти на кордон із Дніпропетровською областю. Ворог зосередив там значні сили, і не тільки піхоти.

Наші захисники протистоять ворожим атакам в екстремальних умовах, під безперервними ударами безпілотників. Одну з ділянок фронту утримує 79-та Таврійська десантно-штурмова бригада, і їм необхідна наша підтримка. Реквізити для допомоги ви знайдете в репортажі нашого військового кореспондента Станіслава Кухарчука.

На безпілотники для 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.

💳Номер картки: 5168 7456 0600 6408

Весь південь Донеччини наразі охоплений вогнем та димом. Незважаючи на оголошене триденне перемир'я, російські війська не зупиняються в своїх атаках ані на мить. У деяких місцях їм навіть вдалося просунутися вперед. Ворог активно намагається прорватися з Донеччини до меж Дніпропетровської та Запорізької областей. Напружені бої тривають на трасі Запоріжжя поблизу села Костянтинопіль, де позиції утримує відважна 79-та Таврійська десантно-штурмова бригада.

Вадим мчить по бездоріжжю на своєму джипі, не поспішаючи знижувати швидкість. Саме це дає йому шанс уникнути ворожих дронів. Навіть за десяток кілометрів від лінії фронту ніхто не може забезпечити захист.

- Ми ось-ось доїдемо до повороту, вже зовсім близько. - А яка там орієнтовна відстань, є якась безпечна зона? - Приблизно 15 кілометрів.

Усі території, до яких можуть дотягнутися артилерійські установки, літаки та безпілотники, російські війська буквально перетворюють на пустелю. Села, що розташовані поруч із фронтом, виявляються повністю зруйнованими та спустошеними, а гучні звуки стрільби та вибухів не можуть заглушити навіть пориви вітру.

Високоточні боєприпаси, які використовують росіяни, зокрема КАБ-500, завдають значної шкоди на півдні Донеччини. Постійні вибухи від цих ракет створюють жахливу атмосферу, їхній гул відчувається постійно, і це викликає великий дискомфорт у місцевих жителів.

Росіяни знищують села, щоб не дати нашим військовим можливості закріпитися та утримувати оборону, оскільки на півдні Донеччини розкинулися безкраї степи й поля. Сховатися тут немає де.

Зараз він трошки впорається з вітром.

Матвій зосереджено спостерігає за діяльністю дронів свого підрозділу. Його товариші в даний момент виконують завдання в околицях Костянтинополя, не дозволяючи ворогові зібратися для подальших атак. Від села, яке колись існувало, залишилася лише назва — все інше знищено до основи.

Матвій, солдат 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Таврійського напрямку:

Зараз Константинополь - останній блок-пост на шляху до Богатиря, а після Богатиря немає вже великих населених пунктів, де б можна було тримати оборону: там суцільні поля і посадки, там дуже швидко вони можуть піти. Тут відкритий факт: вони з півдня заходять і перекривають нам всю логістику.

Повернувшись із виїзду, Вадим терміново готує батальйонний важкий бомбер "Вампір" до нічних операцій. Цей літак дозволяє пілотам ефективно знищувати російські бліндажі та укриття, де скупчується ворожа піхота. В умовах ускладненої логістики, хлопці навчилися використовувати агродрони для виконання гуманітарних місій у повітрі. На передових позиціях наша піхота змушена без ротацій перебувати іноді місяцями. Тому прибуття "Вампіра" наші побратими чекають щоночі, як справжній ковток свіжого повітря.

Вадим, військовослужбовець 79 Таврійської ОДШБр:

Але так 50 на 50 - вони працюють більше на логістику, забезпечити свої позиції, своїх хлопців БК, і всім, що потрібно: водичка, бензин, та все скидається. Бо чим менше лазять - тим довше живуть. На жаль, логістика стала зараз самою основною проблемою.

Це стосується не лише піхоти. Артилеристи, мінометники та навіть пілоти безпілотників на своїх позиціях змінюються вкрай рідко. Вони виснажені, втомлені, проте незламні: на мужності кожного з них по суті тримається весь фронт.

- До мене! Нагородною зброєю від міністра оборони, вам вручили нагородну зброю. Вона з собою? - На місці! Служу народові України!

Ці відзнаки та звання десантники здобули за свою відвагу та відданість у боях під Кураховим. Декілька з них приїхали на церемонію нагородження прямо з передової. Олег зазначає, що такі заходи є вкрай важливими для побратимів, адже вони надають їм впевненості в тому, що їхні зусилля не залишилися непоміченими.

Олег, солдат 79-ї окремої десантно-штурмової бригади "Таврія":

Нагорода - це є нагорода. Коли людина її отримує, вона отримує якусь ментальну насолоду, вона розуміє, що її відзначили, її згадали, її не забули, це подяка. Просто прийти, подякувати, подивитись в очі, потиснути руку, цього достатньо. Для людини це залишиться на все життя.

У цьому хаосі війни такі миті стають справжнім скарбом.