Я згоден на створення особистого профілю для керування підпискою та отримання повідомлень від "Української правди". В будь-який момент ви маєте можливість відмовитися від підписки.
В Олешках не було жодних "очікувачів".
Журналістка Марія Семенченко, яка представляє "Медійної ініціативи за права людини", стала однією з перших, хто у березні цього року висвітлив проблему голоду в тимчасово окупованих Олешках. Протягом усього цього часу вона підтримувала зв'язок з місцевими жителями, ставши їхнім представником на території, що контролюється Києвом. Родина Марії походить з Півдня, а її дядько Вʼячеслав, який жив в Олешках, зміг евакуюватися під час гуманітарної місії 29 жовтня.
Семенченко наголошує на тому, що в окупації залишалися не самі "ждуни" та "колаборанти", а маломобільні українці, люди, які втратили документи, чи мають виражену проукраїнську позицію, тому не змогли би пройти фільтрацію. Серед тих, хто залишався - ті, хто чекали, щоб поховати своїх, адже тіла загиблих насильницькою смертю не можна було ховати без дозволу. Тих, хто підірвався на міні, чи по кому влучив дрон перевозили в Генічеськ на медико-судову експертизу, але водії з весни почали відмовлятися забирати загиблих з Олешок.
У місті безперервно курсували дрони, які націлювалися на мирних жителів. За інформацією місцевих жителів, кожного разу, коли прибувала нова група російських військових, вони, здавалося, проводили тренування на людях. Дрони буквально влаштовували полювання на людей. Хоча я не можу з упевненістю стверджувати, що це дійсно були тренування, місцеві розповідали, що російські FPV-дрони спеціально переслідували цивільних.
Я маю інформацію про одну родину, яка не бажала залишати своє місто. Навесні дрон забрав життя жінки з цієї сім'ї, і її останки тривалий час перебували в підвалі лікарні. Рідні не хотіли покидати місто, поки не змогли провести її в останню путь. Чи вдалося їм евакуюватися – не відомо. Зараз тіла загиблих вивезли, але родинам ще належить дізнатися, де відбудеться поховання їхніх близьких, - ділиться Семенченко в коментарі для УП. Ранкові години.
Коли оголосили про гуманітарну місію та режим тиші на Херсонському напрямку, то місцеві не вірили, що це відбудеться. Навіть після повного припинення вогню люди передавали чутку, що всі, хто погодиться виїжджати, потрапить під фільтрацію. Але під час місії, за словами омбудсмена Дмитра Лубінця, росіяни не перевіряли телефони та документи українців. Для дядька Вʼячеслава це стало єдиною можливістю виїхати, адже його українські документи забрали росіяни, а паспорту окупантів він принципово не брав.
На запитання, чи вивезли всіх - журналістка відповідає, що в місті ще можуть залишатися люди.
"Села поблизу Олешок не підлягали евакуації. Не вдалося евакуювати всіх людей з обмеженими можливостями, зокрема тих, хто перебуває у лежачому стані, хоча заявок на їхнє вивезення було чимало. У Олешках все ще є жителі, які прагнуть виїхати, але з різних причин не змогли цього здійснити," - зазначає Семенченко.
Журналістка наголошує на тому, що навіть якщо олешківці евакуйовувалися на тимчасово окуповані території - це не свідчить про їхню проросійську позицію. Вона нагадує, що в місті залишалися старші люди, яким важко починати життя спочатку там, де немає нікого з близьких - і це також впливало на вибір "автобуса".
У передчутті пекельних вогнів.
На правому березі Дніпра, у Херсоні, перемирʼя стало шансом для містян "не дивитися вгору". Декілька днів без "дронового сафарі" від росіян стали ковтком повітря для місцевих. Люди спочатку з острахом, а потім сміливіше, виходили з дому на прогулянки замість звичних "перебіжок" до магазинів чи на роботу. Кавʼярні відкрили літні тераси. Дехто зміг поїхати в небезпечні райони, як от Острів, щоб побачити дім. Містяни з зачудуванням говорять про затор на вʼїзді до міста, адже на декілька днів приїхали ті, хто роками не був вдома.
Крістіна Бердинських, журналістка-фрілансерка, яка родом з Херсону, повідомляє, що в місті можна було почути звуки вибухів, але насправді це було відлуння розмінувальних робіт на лівому березі.
У Херсоні продовжує існувати небезпека, пов'язана з мінами. На даний момент, у листопаді, безліч вулиць покриті деревами та травою, і під їхнім покривалом можуть знаходитись небезпечні вибухові пристрої.
Російські війська займаються дистанційним мінуванням прибережних територій, використовуючи, зокрема, протипіхотні міни "Лєпєсток". Ця загроза є цілком реальною, оскільки в перший день перемир'я в історичному центрі міста, лише за два квартали від площі Свободи, загинув пресофіцер 34-ї бригади морської піхоти, підірвавшись на мінному заряді", - зазначає Бердинських у коментарі для УП. Ранок.
Журналістка зазначає, що мешканці Херсона не живуть ілюзіями щодо намірів росіян продовжити мирні переговори. Місто готується до повернення дронів і снарядів на свої вулиці після закінчення перемир'я 1 листопада о 22:59. Деякі жителі висловлюють побоювання про можливі посилені обстріли, оскільки є ймовірність, що ворог за цей час зміг поповнити свої запаси озброєння.
Протягом вихідних Росія завдавала ударів по Україні, внаслідок чого є загиблі та постраждалі.
У Козятині, розташованому у Вінницькій області, два людей, серед яких 13-річна дівчинка, загинули внаслідок атаки безпілотника. Ще шестеро осіб отримали поранення, серед яких чотири діти. Внаслідок удару постраждали гуртожиток, де проживали переселенці, а також декілька житлових будинків і дитяча спортивна школа. У Чернівцях два дрони з Росії вдарили по цивільній адміністративній будівлі, в результаті чого постраждав 67-річний чоловік. У Краматорську російські авіаудари зруйнували будівлю міськвиконкому, яка вже пережила окупацію 2014 року.
Одночасно російські війська активізували напади на енергетичні об'єкти. У Дніпрі та чотирьох районах Київської області 1 листопада були введені термінові відключення електрики. У загальному підсумку, в ніч на неділю Росія здійснила атаки на Україну, використовуючи 433 безпілотні літальні апарати, серед яких 64 були реактивними.
Також ввечері неділі застосунок "Єтривога" зазнав хакерського втручання: українцям надсилали сповіщення про ядерний удар Орєшніком, вуличні бої та хімічну атаку. Та вже цієї ночі російський аналог додатка також взламали: росіян сповіщали про запуск ядерних боєголовок P1-SUN.
Режим тиші в Олешках пройшов без інцидентів. Російські сили скористалися цим часом для зміцнення своїх позицій.
Генштаб ЗСУ повідомляє, що росіяни зробили ротації своїх підрозділів, зміцнили антидроновий захист на дорогах і наростили логістику.
Чому це важливо? Анкара намагається повернути собі роль одного з ключових посередників між Україною та Росією, використовуючи контакти з обома країнами. Зеленський вже заявив, що готовий зустрітися з Путіним і Трампом в Туреччині.
Чому це має значення? Незважаючи на те, що США затвердили угоду на суму 2,1 мільярда доларів, Україна може опинитися в ситуації, коли їй не вистачатиме додаткових перехоплювачів у найближчій перспективі.
У Польщі виникла нова хвиля конституційної кризи: колишній прем'єр Моравецький висловив тривогу щодо можливості виникнення громадянського конфлікту.
Яка важливість цієї ситуації? Після усунення керівників Конституційного трибуналу президент Кароль Навроцький звинуватив адміністрацію Дональда Туска у силовому захопленні цієї інституції. Екс-прем'єр Матеуш Моравецький висловив занепокоєння щодо можливості кровопролиття та громадянського конфлікту, запропонував ініціювати вотум недовіри уряду та створити тимчасовий кабінет до проведення виборів у 2027 році.
* Німеччину та Швейцарію охопили молодіжні протести, які переросли в заворушення
Чому це важливо? Молодь висловлює своє невдоволення через високі витрати на життя, недоступність житла та політику урядів. У Німеччині акції протесту відбулися в більш ніж 30 містах, зокрема проти обов'язкової військової служби. У Франкфурті та Кельні мали місце сутички з правоохоронцями та акти вандалізму. У швейцарських містах Цюрих і Базель протестувальники підпалювали барикади, в той час як поліція вдавалася до використання водометів і сльозогінного газу.
Раніше цей титул належав 23-річному німцеві Себастьяну Феттелю, який святкував свою перемогу у 2010 році.
Екс-міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в бесіді з Тетяною Даниленко розкриває, чому угоди, укладені в Стамбулі, насправді можна вважати капітуляцією України. Він також обговорює, чи було можливе укладення мирної угоди після визволення Харківської області та Херсона, а також чому Володимир Путін досі не проявляє інтересу до завершення конфлікту.
Говоримо також про нинішній тиск США на Україну, роль європейців у переговорах і те, чому гроші можуть стати головним важелем впливу на Київ. А ще - про відставку самого Кулеби, конкуренцію з Андрієм Єрмаком та те, як ухвалювалися зовнішньополітичні рішення на Банковій. Текстову версію читайте за цим посиланням, або дивіться повне інтервʼю на нашому ютубі.
"Дуже була велика пропаганда, що там будуть забирати на Соловки кудись, літак підірвуть, автобуси колону знищать, ніхто нікого не випустить, не виїде. І він (чоловік - УП) каже: тут я хоч якусь маю змогу, я вже навчився ховатися від снарядів, залізти кудись в підвал, а коли я буду їхати і на мене прилетить ракета зверху, то я себе не збережу. І він боявся. Він не вірив"... - так пані Жанна, яка чекала на свого чоловіка з Олешок, описує, чому той боявся виїжджати.
Російська пропаганда переконувала жителів окупованих Олешок, що евакуація з міста може закінчитися смертю або полоном. Ці страхи були настільки сильними, що навіть життя під постійними обстрілами здавалося декому безпечнішим за дорогу на підконтрольну Україні територію.
41 секунда
Саме з такою середньою частотою українські Сили безпілотних систем уражали російські цілі протягом жовтня. Кожні 159 секунд під удар потрапляв російський військовий.
Командувач СБС Роберт Бровді повідомив, що за останній місяць його війська знищили 64 807 ворожих об'єктів, а втрати російських сил склали 16 796 осіб. Це стало найвищим показником для підрозділу з початку повномасштабного конфлікту.
Жовтень виявився історично рекордним за кількістю втрат для російських збройних сил. За інформацією президента Володимира Зеленського, Росія понесла втрати в 54 400 військовослужбовців, які були вбиті або отримали важкі поранення — це найвищий показник з початку повномасштабного вторгнення. У той же час, українські Сили оборони змогли звільнити 96,2 квадратних кілометри національної території.
2 листопада стане останнім повним днем перед проміжними виборами до Конгресу США, які пройдуть у вівторок, 3 листопада. Американці обиратимуть усіх 435 членів Палати представників та 35 зі 100 сенаторів. Республіканці прагнуть утримати контроль над обома палатами, тоді як демократи намагаються здобути більшість хоча б в одній з них, щоб обмежити політичні повноваження Дональда Трампа протягом наступних двох років.
На відміну від України, у Сполучених Штатах немає єдиного національного "дня тиші". Кандидати мають можливість продовжувати агітацію навіть у день виборів, хоча деякі штати вводять певні обмеження на передвиборчу активність поблизу виборчих дільниць. Таким чином, сьогодні відбувається заключний етап кампанії: останні мітинги та виступи політичних діячів.
Крім цього, сьогодні завершується прийом заявок для Національного відбору на Євробачення-2027.
2 листопада 2000 року
У лісі поблизу Таращі в Київській області виявили тіло Георгія Гонгадзе без голови.
Тіло було знайдено похованим на глибині приблизно одного метра, на відстані тридцяти метрів від дороги. Незважаючи на присутність працівників прокуратури та керівників судово-медичної експертизи, правоохоронці заспокоювали журналістів, стверджуючи, що знайденим залишкам близько двох-трьох років.
Дізнавшись про новину, журналісти з Української правди вирушили до Таращі. Візуально визначити особу було неможливо, проте судмедексперт надав детальний опис браслета, персня та талісмана, які належали Гонгадзе.
Колеги остаточно переконалися у правдивості своїх припущень, коли побачили сліди осколкових поранень на руках Георгія, які він отримав під час висвітлення війни в Абхазії. Коли вони подали заяву про впізнання і повернулися до моргу з труною та автомобілем, тіла вже не виявилося. Його вивезли незнайомі особи, а місцеві правоохоронці не змогли пояснити, куди саме. Детальніше про впізнання тіла Георгія Гонгадзе можна дізнатися в архівному матеріалі УП за цим посиланням.
У 2009 році, після арешту колишнього генерала Міністерства внутрішніх справ Олексія Пукача, було виявлено череп журналіста. Пукача пізніше засудили до довічного ув'язнення за вбивство. Проте питання щодо замовників цього злочину залишилося без ясних відповідей.
Георгія Гонгадзе поховали в столиці України, Києві, 22 березня 2016 року, що сталося через 15 з половиною років після його зникнення.
#
