Радіодиктант в умовах обстрілів. Українська мова як опір російській пропаганді про "один народ".

У День української писемності та мови, 27 жовтня, під звуки повітряної тривоги і після нічної атаки російських ракет та дронів українці вкотре взяли в руки ручки. Вони написали 27-й Радіодиктант національної єдності - "Лист, який не закінчується". Розповідаємо, як це відбувалося.

В ніч на 27 жовтня Росія здійснила наступ на українські населені пункти, включаючи столицю – Київ, використовуючи балістичні ракети та тисячі безпілотників. Згідно з інформацією від Повітряних сил ЗСУ, основною метою агресії російських військ став саме Київ.

О 11:00 українці розпочали написання вже 27-го щорічного Радіодиктанту національної єдності. Приєднатися до цього заходу можна було через "Українське радіо", "Радіо Культура", телеканал "Суспільне Культура" та різні цифрові платформи.

Як це відбувалося.

Твір "Лист, який не закінчується" створено автором і ветераном війни Артуром Дронем. Вперше в історії диктант читали двоє людей: педагог Артур Пройдаков та співачка й волонтерка Даша Астаф'єва. Під час цього заходу було зібрано кошти на ініціативу "Дронопад" фонду "Повернись живим".

Згідно з висловлюваннями Дроня, він прагнув створити справжній лист, який би всі писали одночасно, звертаючись до своїх найцінніших адресатів.

Організатори закликали не ігнорувати сигнал тривоги та шукати безпечні місця. В результаті, багато людей виконували диктант у підземних укриттях. Наприклад, у Звягелі на Житомирщині в укритті місцевого Палацу культури зареєструвалося 100 учасників.

"Хартія Хаб" облаштувала локації в укриттях у Києві, Львові, Дніпрі, Полтаві, Харкові та Івано-Франківську. У Берестинській громаді на Харківщині писали понад дві тисячі людей: 468 працівників, 1374 учні та 276 батьків.

У Харкові текст був написаний у метрошколі, територіальному центрі, бібліотеках та філармонії. Військовослужбовці працювали над ним на своїх позиціях, про що повідомили оперативне командування "Захід", декілька бригад та прикордонники. До створення радіодиктанту також приєдналися міністерка культури Тетяна Бережна та знамениті артисти.

Цього року уперше спільне написання радіодиктанту організували в Центрах єдності українців у Берліні, Стокгольмі та Празі.

Зокрема, у Берліні диктант разом з українською громадою написав посол України в Німеччині Олексій Макеєв, тоді як у Стокгольмі цю ж акцію підтримала посол України в Швеції Світлана Заліщук.

"Ми це досягли! Протягом ста років я не писав жодного диктанту," - написав на своїй сторінці у Facebook ветеран російсько-української війни та поет Влад Петраш.

Кількість учасників цьогорічної акції поки що не оголошена. Прийом робіт для перевірки триватиме до 11:00 29 жовтня, після чого буде опубліковано офіційний текст. Результати, як правило, стають відомими через кілька тижнів.

Чому це важливо

Яку роль відіграє Диктант національної єдності, особливо в умовах сучасної війни? З цим питанням Радіо Свобода звернулося до професорки Лариси Масенко, провідної наукової співробітниці Інституту української мови Національної академії наук України.

"Національний диктант є прекрасною традицією, яка єднає всіх українців, включаючи тих, хто через війну змушений був залишити країну. Цю акцію проводять у багатьох країнах, де проживають українці, і не лише для них," - підкреслила вона.

Він також зазначає: "Під час війни багато іноземців проявили інтерес до України та української мови. Їх вражає не лише наша мовна витривалість, а й загальна стійкість. Ми вже п'ятий рік протистоїмо цій жахливій агресії з боку Росії, і це викликає значну повагу та інтерес, зокрема й до нашої мови".

"Наразі спостерігається закриття численних центрів російської мови за межами країни, натомість відкриваються нові центри, присвячені українській мові. Багато іноземців виявляють інтерес до української мови і починають її вивчати. Наші викладачі з Києво-Могилянської академії вже проводять заняття з української мови для іноземців. Вважаю, що ті, хто вже опанував українську, також долучилися до написання диктанту," - зазначає відома лінгвістка.

Щодо висловлювань Путіна про "єдиний народ".

Лариса Масенко підкреслює, що висловлення президента Росії Володимира Путіна про наявність "одного народу" є цілковито неправдивим, і яскравим підтвердженням цього є українська мова.

Вона характеризує як "абсурдну теорію" ідеї, які колись запропонував російський мовознавець Олексій Шахматов, і які здобули статус "канонічних" у період СРСР.

Основна ідея цієї теорії полягає в тому, що після розпаду праслов'янської єдності в 6-7 століттях виникли окремі групи мов: західнослов'янські та південнослов'янські. При цьому східні слов'яни нібито залишалися разом та використовували спільну мову. Лише в 14-му столітті, як стверджується, почали формуватися окремі мови: російська, українська та білоруська.

"Ця теорія абсолютно абсурдна, - зазначає Лариса Масенко. - Хоча в радянські часи вона стала загальноприйнятою. Чому ж так трапилося? Власне, тому що на її основі, використовуючи цю помилкову концепцію, Росія привласнила частину нашої історії. Це фактично стало актом крадіжки, оскільки в Росії історію Російської імперії ведуть з часів Київської Русі. Але це була наша могутня середньовічна держава, на той час Московія ще навіть не існувала."

І підкреслює:

У стародавніх писемних джерелах епохи Київської Русі можна знайти багато характеристик української мови. Сьогодні це трактують як українську інтерпретацію старослов'янської мови.

Лариса Масенко акцентує увагу на дослідженнях професора Віктора Мойсієнка та польської науковиці Йоанни Ґетки, які у 2024 році презентували у Варшаві книгу під назвою "Спочатку було слово. Від мовного узусу - до літературної норми (Нарис історії української літературної мови)".

Дослідники, які провели масштабне вивчення численних прикладів давніх письмових пам'яток, що датуються 11-14 століттями, виявили, що у той період вже існували виразні українські мовні особливості. Це дозволяє вважати старослов'янську мову, якою користувалися на теренах Русі, своєрідною українською версією. Натомість, російська мова з'явилась значно пізніше. Таким чином, заява Путіна про "один народ" є абсолютно неправильною і спирається на історичну маніпуляцію, підкреслює Масенко.

Не лише оцінка правопису

Радіодиктант уже давно вийшов за межі звичайної перевірки грамотності. Він перетворився на ритуал, який відображає національну ідентичність. У часи, коли під загрозою опинилося саме право українського народу на існування, мова стала для багатьох символом боротьби та опору.

Національна ідентичність не обмежується лише деклараціями чи промовами. Вона виявляється у щоденних рішеннях – в мові, якою українці мислять, спілкуються, виховують своїх дітей і обмінюються листами.