Руйнування "Епіцентру", "Нової пошти" та інших великих підприємств, теоретично можливе в перспективі руйнування енергетики, мостів через Дніпро, каналізації та іншої інфраструктури - це, на мій погляд, "квіточки".
Весь малий і середній бізнес вже переживає кризу. Питання полягає лише в тому, коли він впаде, немов картковий будиночок – це всього лише питання часу.
Якщо цей бізнес витримає до весняного сезону, це буде справжнє щастя. Хотілося б вірити в це, але сумніви не покидають.
Я спілкуюся з підприємцями. Різними за профілем.
Весьма печально.
Сподіваюся, ви вже в курсі ситуації з кризою неплатежів, коли казначейство затримує оплату виставлених рахунків за виконані роботи та надані послуги.
Розумію, що й оборонна промисловість переживає труднощі.
Сільськогосподарська діяльність, зокрема в зонах, що межують з фронтом, вже зазнала серйозних труднощів.
Пшениця реалізується за ціною 4 500-5 000 гривень за тонну, в той час як її собівартість становить 7 000-8 000 гривень. Що стосується "семечка", то його вартість коливається в межах 11 000-13 000 гривень за тонну, при собівартості 13 000-16 000 гривень. Незважаючи на ціни, продажі практично відсутні.
До слова, у Харківській області озимою пшеницею засіяно близько 9% площ порівняно з площами посіву озимих минулого року.
Мости можна відремонтувати. Електростанції можна реконструювати. Склади можна звести заново.
А ось знищений підприємницький клас відновити за рік, два чи навіть п'ять неможливо.
Одні на цій війні втрачають життя.
Інші займаються бізнесом, власністю та планами на майбутнє. А деякі отримують те, чого ніколи раніше не мали.
Війна стала джерелом влади і джерелом доходу.
Для численних людей.
У кого до війни не було ні влади, ні доходу.
#міст #Харківська область #Дніпро #Електростанція #Бізнес #Українська гривня #Ціна #Інфраструктура #Сільське господарство #Пшениця #Економіка України #Електронна пошта #Каналізація #Енергетична галузь
