У Дніпрі кількість поранених внаслідок російського обстрілу зросла до 46, повідомляють в обласній військовій адміністрації.

У Дніпрі вже зафіксовано 46 осіб, які постраждали внаслідок нічних та ранкових атак з боку російських військ, серед яких є п'ятеро дітей. Про це повідомив голова Дніпропетровської обласної військової адміністрації Олександр Ганжа.

"В лікарні опинилися 23 постраждалі. Дві жінки, віком 26 та 44 роки, перебувають у критичному стані", - повідомив Ганжа у своєму телеграм-каналі.

Крім того, п'ять людей загинули внаслідок ударів.

В ніч на 25 квітня російські війська здійснили напад на житловий район Дніпра. Внаслідок масштабної ракетно-дронової атаки, що відбулася вночі, в місті спалахнули пожежі, зазнали ушкоджень підприємства, автозаправні станції та житлові будинки, а також частково зруйнувалася чотириповерхова будівля. Уранці, за інформацією місцевої влади, російські сили знову вдарили по вже постраждалому кварталу, внаслідок чого ще один житловий будинок отримав пошкодження.

Російські військові регулярно з різних видів озброєння - ударними БпЛА, ракетами, КАБами, РСЗВ - атакують українські міста і цивільну інфраструктуру в усіх регіонах України.

Українські органи влади та міжнародні інституції розглядають ці атаки як військові злочини, вчинені Російською Федерацією, підкреслюючи їх навмисний характер.

Атаки на інфраструктуру, що забезпечує життєдіяльність населення та медичні заклади, з метою позбавлення людей доступу до електрики, тепла, води, зв'язку та медичних послуг є серйозною ознакою порушень. В умовах масштабного конфлікту Росія вчиняє стосовно українських громадян різноманітні злочини, які можуть бути кваліфіковані як геноцид, на думку юристів, дослідників у сфері геноцидів та правозахисників. Зокрема:

Оголошення намірів щодо знищення українського народу: президент Російської Федерації та інші високопосадовці не раз висловлювали думку, що українці як етнічна група "не існують", що їхня національна ідентичність є "штучно створеною", і тих, хто має іншу точку зору, "слід знищити", а також, що в майбутньому не повинно бути ані України, ані українців.

публічні заклики до ліквідації українського народу;

цілеспрямовані атаки на системи життєзабезпечення населення та медичні установи, спрямовані на те, щоб позбавити людей електрики, тепла, води, зв'язку, медичної допомоги та інших важливих умов для нормального існування;

переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;

винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;

впровадження в навчальних закладах на територіях, що перебувають під окупацією, системи освіти та виховання, спрямованої на трансформацію ідентичності дітей;

Вивезення дітей без супроводу батьків до Росії з метою трансформації їхньої особистості.

Вилучення та знищення українських книжок з бібліотек, розграбування музеїв і навмисне викрадення артефактів, які свідчать про давню історію українського народу.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.

Держави, що є сторонами Конвенції, яких нині налічується 149, зобов'язані запобігати скоєнню актів геноциду та притягувати до відповідальності винних як під час військових конфліктів, так і в умовах мирного життя.

Конвенція трактує геноцид як дії, які здійснюються з метою повного або часткового знищення національної, етнічної, расової або релігійної групи в якості такої.

Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій..

Влада Росії заперечує, що під час масштабного конфлікту її збройні сили здійснюють свідомі атаки на цивільні об'єкти в українських містах і селах, що призводить до загибелі мирних жителів та руйнування лікарень, шкіл, дитячих садків, а також інфраструктури, пов'язаної з енергетикою та водопостачанням.