У Ковелі відбулося прощання з героями Олександром Єлізаровим і Євгенієм Харламовим.

Сьогодні в Благовіщенському соборі у Ковелі місцеві жителі провели в останню путь двох своїх земляків – чоловіків одного віку, Захисників, які залишили по собі безцінний слід у майбутньому нашої держави. Це ковельчанин Олександр Єлізаров та мешканець села Вербка Євгеній Харламов.

Цю інформацію озвучили в міській раді.

Міський голова Ігор Чайка та голова Дубівської громади Роман Троцюк під час своїх виступів акцентували увагу на воїнах не тільки як на солдатах, а в першу чергу як на чудових людях, які мають свої досягнення, мрії та плани, а також є тими, кого з нетерпінням чекали вдома. Олександр Володимирович Єлізаров – солдат і водій-електрик з підрозділу ударних безпілотників механізованого батальйону військової частини А5338. Він мав усе, що робить чоловіка по-справжньому щасливим: затишний дім, дружину, з якою разом пройшли три десятиліття радості та випробувань, двох доньок, які вже створили свої сім'ї, та маленького онука. Для Олександра родина була найбільшою цінністю, непохитною опорою та сенсом життя.

У Ковелі пройшли його дитячі та юнацькі роки. Тут він навчався в загальноосвітній школі №4 і отримав професію газозварювальника в професійно-технічному училищі №5. Саме в цьому місті він працював і зустрів свою обраницю Олену. Їхня історія знайомства має особливий відтінок. Як пригадує його дружина, все почалося з простого зеленого яблука, яке Олександр приніс їй, пропонуючи почати стосунки. Його усмішка також справила на неї незабутнє враження. Вона зізнається, що ніхто не усміхався так, як це робив Саша. Після цього їхнє життя наповнилося спільними моментами та радістю, з’явилися донечки Катерина та Ірина. Олександр сам обрав для них імена, безмежно любив своїх дівчат і завжди переживав за їхнє щастя. Часто повторював: "Мої найцінніші дівчата".

А ще до війни він любив поїздки до Криму, де родина щороку проводила час до окупації півострова. І дуже хотів ще побувати там, але вже в українському Криму.Особливе місце в його житті займала риболовля. Олександр знав чи не кожне місце на Турії, мав безліч вудок і міг ходити туди мало не щодня. Не зупиняла його навіть зимова холоднеча. Рідні пригадують, як, бувало, провалювався під лід. Але любов до цього заняття залишилася з ним.

Так і проживала ця родина, занурена у повсякденні клопоти, спільні радощі, мрії та плани на майбутнє. Але в їхнє життя, як і в життя мільйонів українців, несподівано втрутилася війна. У червні Олександра мобілізували. Після короткого навчання він ненадовго повернувся додому. Рідні помітили, що його думки вже були далеко, з побратимами. Він знав, що незабаром вирушить на фронт з Ковеля, але не все розповідав дружині та донькам про те, що його чекає попереду. Лише зятю, з яким у нього були близькі та довірливі стосунки, він ділився своїми переживаннями. 54-й день народження Олександр відзначив у жовтні на війні, а 3 листопада він і Олена святкували своє перлинне весілля - 30 років спільного життя. Дружина згадує, як чоловік пропонував їй купити подарунок на ювілей, але вона хотіла зробити це разом, щоб обрати його удвох.

У рідному місті на нього чекали старенькі батьки, брат, який через стан здоров'я потребував догляду. Родина зібрала необхідні документи, щоб Олександр міг повернутися додому. І саме в ці дні він мав би знову бути поряд із рідними, у своєму Ковелі.Але сталося невиправне. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зелена Долина Дніпропетровської області автомобіль, у якому перебував Олександр, потрапив під удар ворожого безпілотника. Його життя обірвалося.Залишилися спогади, фотографії, його усмішка, історії, які ще довго розповідатимуть рідні. І велика порожнеча від того, що його більше немає поруч.Євгеній Анатолійович Харламов служив головним сержантом - командиром першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу дев'ятої стрілецької роти третього батальйону територіальної оборони військової частини А7039.Євгеній мешкав у сусідньому селі Вербка Дубівської громади, але його життя було тісно пов'язане з Ковелем, хоча народився він у Херсонській області, у місті Скадовську, звідки родом його батько.

Коли Євгенію виповнилося два роки, його родина переїхала до Волині, на малу батьківщину матері, яка була з Гішина. Він навчався в школі №6, а згодом здобув професію різьбяра в професійно-технічному училищі №5. У вже зрілому віці продовжив освіту в Національному університеті водного господарства та природокористування в Рівному. Має досвід роботи на різних приватних підприємствах, а згодом зайнявся деревообробкою, але з часом вирішив закрити свій бізнес. Пізніше він продовжив діяльність у цій галузі в Тойкуті. Євгеній пройшов складний, але гідний шлях воїна. Його мобілізували в квітні 2025 року, і він служив на Костянтинівському напрямку, що вважається одним із найскладніших. Перша ротація тривала два місяці, під час яких йому вдалося захопити в полон російського військового для обміну. На другій ротації Євгеній отримав поранення. Третя ротація стала найважчою: майже сто днів на передовій з листопада до середини лютого, коли температура падала до мінус 30 градусів. Рідні розповідають, що в умовах важкої логістики бійці залишалися без їжі, споживаючи лише воду протягом десяти днів. Євгеній виходив із позицій разом із пораненим товаришем, і вони подолали п’ятнадцять кілометрів за сім днів, незважаючи на постійні атаки та обстріли. Він допомагав своєму побратиму, ризикуючи власним життям, адже не міг чинити інакше.

За свою хоробрість та вірність службі цей воїн був удостоєний ордена "За мужність" III ступеня, а також мав кілька інших відзнак. У лютому Євгеній зазнав поранення. Коли медики виявили осколок, що залишився в його м'язах, його направили на лікування до Волині.

Кілька місяців удома - лікарня, госпіталь, реабілітація. Рідні стіни, які часом допомагають не гірше за ліки. А ще - риболовля. Євгеній мав власні ставки, свій садок, за яким любив доглядати. Це було те, що давало йому радість і спокій.Але в червні він знову повернувся на фронт. Цього разу - на Краматорський напрямок. Мав непрості завдання: доставляв хлопцям на передову все необхідне - їжу, павербанки, ліки. Кожна така поїздка була пов'язана з ризиком, під гудіння ворожих дронів, де небезпека була на кожному кроці.

Євгеній вирізнявся своїм неперевершеним почуттям гумору. Його жарти завжди піднімали настрій, ставши невід'ємною частиною його особистості. Він був розумною людиною, справжнім інтелектуалом, здатним стратегічно аналізувати ситуацію. Завдяки своєму гумору він підтримував друзів, допомагаючи їм витримувати навіть найскладніші часи. Рідні згадують, що він володів великою добротою і чуйністю, завжди дбав про свою родину, особливо про доньку з раннього дитинства. У Євгенія було безліч планів на майбутнє: він мріяв, щоб його донька Саша створила власну сім'ю, а він міг би насолоджуватися часом з онуками. Він також сподівався повернутися додому, розширити ставок і займатися риболовлею. Його бажання жити і реалізовувати свої мрії було надзвичайно сильним.

Коли він телефонував додому, запевняв: "Я виживу, я обов'язково повернуся. А зараз йду на виконання своїх обов'язків". Але 7 листопада в селі Шабельківка Краматорської громади на Донеччині серце Євгенія зупинилося. Він не дожив кілька днів до свого 50-річчя, яке мав зустріти 12 листопада. Його сестра Вікторія активно ділиться в соціальних мережах спогадами про відвагу і героїзм брата. Вона написала слова, які хотілося б сказати кожному з нас: "Дякую за те, що ти був там, на передовій, борючись за наше майбутнє та свободу для всієї України. Твоя служба – це справжній подвиг". Олександра Єлізарова знайшла останній спочинок на Алеї Героїв у міському кладовищі, тоді як Євгеній Харламов спочиває на цвинтарі в селі Гішин, поруч із могилою матері.

Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття родині. Світла пам'ять і вічна слава Героям!

Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу, щоб бути в курсі найважливіших новин Волині, України та всього світу!

#Україна #Донецька область #ліки #Краматорськ #Крим #Благовіщення #Дніпропетровська область #Безпілотний літальний апарат #Херсонська область #Міський голова #Російська імперія #Номер військової частини #Волинь #Ковель #Анексія Криму Російською Федерацією #Професійно-технічне училище #Гумор #Ставок #Батальйон #Тактична мета #Весілля #Скадовськ #Національний університет водного господарства та природокористування #Місто-побратим #Костянтинівський район #Зелена (Ковельський район) #Долина #Купа #Оскільки #Вербка (Ковельський район) #Турія (річка) #Північний чайка #Шабельківка

Читайте також

Найпопулярніше
За знания — в Диснейленд
Опять ремонты! Какие улицы Мариуполя завтра останутся без воды?
Поваленный забор из-за нетрезвой езды
Актуальне
Внаслідок обстрілів з боку Росії, частина споживачів у двох регіонах залишилась без електропостачання.
Внаслідок агресії противника в двох регіонах введені екстрені відключення електропостачання.
Два регіони опинилися без електропостачання через військові дії Росії.
Теги