Вигоріла земля. Путін прагне лише до нових земель на карті.

Згадайте, як Путін оголосив так звану спеціальну військову операцію як "допомогу народу Донбасу". Але на ділі це призвело до повного знищення: людей, будівель, інфраструктури. Росія не звертає уваги на тих, хто говорить російською, на церкву чи так зване братерство - всіх вбивають без винятків, мобілізуючи на війну проти українців. Донбас перетворився на безлюдні руїни, на місячний ландшафт, де не залишилося нічого живого. То за що ж ми насправді боремося?

Друзі, ось стислий аналіз поточної ситуації та можливостей у Донецькій області. Цей регіон, який колись славився своєю густою населеною територією, потужною промисловістю та розвиненим сільським господарством, нині перетворюється на безлюдний місячний ландшафт. Найжахливіше в тому, що це не помилка виконавців. В даний час така стратегія цілком відповідає жорстокій логіці кремлівських агресорів.

Ситуація з Донецькою областю зрозуміла. Це спроба врятувати репутацію невдалого полководця. Про це говорили представники Трампа та інші посередники, які фактично прямо заявляли й у Кремлі: "Дайте нам хоч щось". Диктатор, який уявляв себе Наполеоном, мріяв пройти через Варшаву та Прагу до Берліна і Парижа. Він був впевнений, що Україну вдасться захопити всього за кілька тижнів і провести урочистий парад у Києві. Ці плани звучали на кожному кроці. Але, на жаль для нього, замість того, щоб рухатися до Берліна через Калінінград, він обрав шлях через Бахмут та Авдіївку, де й застряг. А про парад у Києві й мови не йдеться. Тепер великий лідер у бункері виглядає розгубленим, і це не лише через погоду.

Тому політичні вимоги Росії і виглядають зараз жалюгідно і відчайдушно: "Дайте нам хоча б окупувати Донецьку область! Ми скажемо, що взагалі не хотіли Берлін і Київ, а просто пішли звільняти "ДНР". І, як завжди, перемогли, нехай це й зайняло більше часу, ніж Друга світова. Але хоч не так принизливо буде виглядати вожак. Дайте на Донецьку область просто зараз! А потім подивимося".

У рамках цієї логіки вони діють. Їм не потрібні промислові підприємства Краматорська, курорти Слов'янська та все інше. Не потрібні живі міста. Не потрібні мешканці. Достатньо буде території на карті. Випаленої землі, поверхні Місяця назавжди - і нормально. Ніхто нічого не відновлюватиме, перші обіцянки обнулилися ще на Соледарі, потім повторилися на Бахмуті. Міфічний "народ Донбасу", церква, російська мова, геополітика - взагалі не цікаві окупантам. Їм треба заштрихувати територію на карті, щоб щур висунувся на секунду з бункера і пропищав: "Звільнили Донбас, як я і обіцяв!"

Вранці перед "перемир'ям" одразу чотири бомби "ФАБ-250" із модулем УМПК впали на Краматорськ. Прямо по центру міста. Перед цим - обстріли Слов'янська та Дружківки. Костянтинівку до загального списку вже ніхто не включає - туди летить постійно з трьох боків, і залишки міста вже виглядають страшно. З окупацією на землі все набагато гірше. Лобовий штурм Костянтинівки захлинувся вкотре. Спроби йти на схід повз залишки Часового Яру до Дружківки обходяться дорого. Основний наголос - спробувати прорватися на захід від Костянтинівки та йти на північ до Краматорська. Успіхи дуже скромні.

У цій ситуації, коли окупанти не здатні зламати оборону, а контроль над територією вкрай необхідний, вони просто влаштовують жорстокі обстріли, безжально знищуючи все живе. На місці "російськомовного Донбасу" можуть залишитися лише безлюдні руїни. "Звільнення" реалізується через знищення людей, домівок, промислових об'єктів і фактично всього, що там є. Чому ми боремося за ці жахливі залишки? Адже Росія малює саме таку картину на всіх територіях, до яких доходить. І якби це пекло не відбувалося на Донбасі, воно могло б бути в Дніпропетровській області або на Київщині, в залежності від того, наскільки далеко вони могли б просунутися. Привіт усім землякам, які втратили свої домівки і нині захищають Україну в лавах ЗСУ. І дуже хочеться запитати тих, хто у 2014 році закликав "Путін, введи!" - Чи ви задоволені своїм вибором?