Віталій Гуменюк, військовослужбовець 199-го навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних сил України.

Сержант — це золотий еталон армійської служби.

Вісімнадцятого листопада ми святкуємо День сержанта Збройних сил України.

Під цим титулом криється значна відповідальність за команду та ефективність реалізації поставлених завдань.

Щоб висвітлити значення сержантів у системі українських збройних сил, їх підготовку та актуальні виклики, кореспондентка Укрінформу провела бесіду з майором Віталієм Гуменюком, який обіймає посаду заступника командира батальйону підготовки сержантського складу 199 навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних сил України.

На сержантів покладена значна відповідальність, і вони можуть швидко вигоріти.

Поділіться інформацією про ролі та обов'язки, які виконують сержанти у Збройних Силах України.

Девіз сержантського складу Збройних Сил України звучить так: "Іди за мною, діюй так, як я".

Велику частину своєї служби в армії я провів у званні сержанта, починаючи свій шлях з рядового. Із власного досвіду можу стверджувати, що сержант – це ключова фігура у військовій структурі. Він слугує надійною підтримкою для офіцера та мудрим наставником для солдата. Саме завдяки сержантам забезпечується ефективність виконання завдань, будь то бойові операції або роботи в тилу та на логістиці.

Девіз сержантського складу Збройних Сил України звучить так: "Іди за мною, діюй так, як я"..

Завдання сержанта полягають у підтриманні постійної бойової готовності, веденні документообігу, вирішенні юридичних питань, забезпеченні спорядженням та озброєння, а також у розвитку професійних навичок підлеглих. Певною мірою він має бути старшим братом для свого особового складу.

Сержанти несуть значну відповідальність і мають безліч обов'язків, що може призводити до швидкого вигорання. Це, зокрема, пов'язано з нестачею молодших сержантів, на яких можна було б покласти частину тягаря відповідальності.

- А як можна визначити, що сержант вигорів?

Люди переживають моральне та фізичне виснаження.

Щоб це помітити, командир має бути менеджером, який добре бачить своїх підлеглих і правильно розподіляє завдання.

Люди бувають безвідмовними, але в якийсь момент у них теж накопичується фізична або моральна втома. Якщо командири таких сержантів просто використовують для виконання завдань, не враховуючи, що їм потрібне відновлення, то з часом будуть наслідки. Наприклад, військовослужбовець може піти у СЗЧ.

Для того щоб сержант залишався морально стійким, командир повинен усвідомлювати, що його турбує, як йдуть справи у його родині, з якими труднощами він стикається, і, за можливості, надавати йому підтримку у вирішенні цих питань.

У військових колах існує відома фраза: "Командирів не обирають". Тому сержант не має права переносити свій негативний настрій, викликаний поведінкою вищого начальства або неправильно сформульованими завданнями, на своїх підлеглих. Завдання слід передавати в такій формі, щоб їх можна було виконати, зберігаючи безпеку особового складу. Сержант повинен проявляти ініціативу і демонструвати своїм прикладом, як слід діяти. Водночас, він не має права зневажати своїх підлеглих.

СЕРЖАНТСЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ В БОЙОВИХ УМОВАХ

Хто може отримати звання сержанта і яким чином це відбувається? Чи це особисте бажання військового, чи, можливо, командування виявляє в ньому відповідні здібності?

Прагнення стати сержантом – це чудово, проте важливо довести свою майстерність у справжніх боях.

Перед початком повномасштабного конфлікту в Збройних Силах України дотримувалися підходу, схожого на принципи країн НАТО, згідно з яким військовослужбовець мав виконувати свої обов’язки протягом визначеного часу, після чого його могли розглядати на підвищення до звання сержанта.

Натомість тепер ці терміни дещо скорочені. Прагнення стати сержантом – це чудово, проте важливо довести свою майстерність у справжніх боях..

Не відчувши на собі тягар випробувань, ти не зможеш проявити ані лідерські, ані моральні якості, а також здатність витримувати стрес.

Військовий може бути дуже фаховим, фізично розвиненим, але морально не готовим, щоб стати сержантом. Не відчувши на собі тягар випробувань, ти не зможеш проявити ані лідерські, ані моральні якості, а також здатність витримувати стрес.. Багато людей проявляється саме в бойових умовах.

Ще на етапі базової загальновійськової підготовки (БЗВП) в навчальному центрі наші інструктори та викладачі звертають увагу на курсантів, наділених лідерськими якостями. Потім передають цю інформацію підрозділам, куди вони ідуть служити. Рішення лишається за бригадою, але така інформація допомагає і скорочує час у відборі тих, хто може стати сержантом.

У підрозділах ДШВ командири безпосередньо оцінюють військовослужбовців, враховуючи їхню здатність виконувати бойові, логістичні та тилові завдання. На основі цих оцінок складається список потенційних кандидатів на посаду командирів відділень, а ми беремося за підготовку цих спеціалістів.

- Скільки часу потрібно, щоб підготувати сержанта? Чого навчають?

Плани підготовки сержантів затверджені з Командуванням Десантно-штурмових військ. Наприклад, навчання командирів відділень, які є представниками молодшого сержантського складу, триватиме 41 день.

У нашому батальйоні, що спеціалізується на підготовці сержантів, військовослужбовці вивчають основи лідерства, що відкриває їм можливості стати командирами відділень. Крім того, базовий курс командирів проходять ті, хто в майбутньому планує стати інструкторами.

У нас вивчають блок лідерства, методику проведення занять, інноваційні технології, зв'язок, топографію, медицину, вогневу і тактичну підготовку.

Сержант повинен самостійно приймати рішення та нести за них відповідальність.

Які основні знання та уміння необхідні для сержанта?

Навички розвиваються лише через практичний досвід, який накопичується з часом. Це зовсім не обов’язково мають бути якісь вражаючі дії. Якщо командир помічає в підлеглому потенціал для підвищення до сержанта, він регулярно даватиме йому прості завдання, щоб зрозуміти його можливості.

Сержант повинен володіти бойовим авторитетом, проявляти лідерські здібності та мати вміння приймати рішення в умовах критичних ситуацій.

У нашій доктрині сержантів, що перебуває на етапі розвитку, основна увага приділяється самостійному прийняттю рішень сержантами. Раніше ці військовослужбовці часто чекали вказівок від офіцерів у різних ситуаціях. Тепер же впроваджено принцип НАТО, згідно з яким, у випадках, коли зв’язок з вищим керівництвом відсутній, сержанти мають право самостійно приймати рішення в бойових умовах і несуть за це відповідальність.

- Хто зазвичай найефективніші й найавторитетніші сержанти в українській армії ?

Які, крім того, що мають за плечима великий досвід, можуть дати цінні уроки.

Якщо ти займаєшся важливими справами і створив навколо себе сильну команду, яка успішно справляється з поставленими завданнями, а твій внесок, що виходить за межі теорії, продовжує впливати на інших і рятувати життя, то це є справжніми ознаками твого успіху та ефективності.

"На все життя в моїй пам'яті залишиться момент, коли весь екіпаж озирнувся, очікуючи мого вибору."

Ви зазначили, що в умовах відсутності зв'язку з командиром, сержанти мають можливість приймати рішення самостійно. Однак помилки з їхнього боку можуть мати серйозні наслідки, зокрема, загрозу життю людей. Чи можливо навчитися всьому цьому?

Золоте правило бойового статуту стверджує, що ефективне рішення — це те, що ухвалене своєчасно. Десантники діють у умовах підвищеного ризику, тому затягувати з рішеннями ми не маємо права. Вірне рішення часто відчувається заздалегідь, і для цього необхідно ретельно спланувати свої дії, що забезпечується постійним професійним вдосконаленням.

На мою думку, успішне виконання будь-якої задачі залежить від того, наскільки добре підготовлені співробітники. Якщо ти не взяв із собою необхідні речі, під час виконання завдання буде важко внести відсутні елементи, і це може загрожувати безпеці людей.

Коли вчасно плануєш і береш відповідальність на себе, тоді правильне рішення приходитиме максимально швидко.

Мені на згадку приходить 2014 рік, коли під час операції 95-ї бригади (під командуванням генерал-лейтенанта Михайла Забродського, наші військові пройшли майже 470 км, з яких 170 км в тилу ворога) ми діяли у складі другого ешелону. Тоді я виконував обов'язки заступника командира взводу, і ми на трьох бойових машинах прикривали до 35 артилерійських установок, слідуючи за танками по асфальту. У якийсь момент ми зупинилися, оскільки артилерія готувалася до обстрілу. Ми очікували на БТР та бензовоз, які мали доставити паливо до першого ешелону. Під час руху вони потрапили в засідку, тому ми вирушили на допомогу та перевірити, чи живі наші побратими, і опинилися під вогнем. У той момент мені було лише 20 років, і я був командиром бойової машини. Мій екіпаж, всі старші за мене, з надією дивилися на мене, чекаючи вказівок. Я наказав всім вийти з машини, залишившись у БТР, звідки відкривав вогонь. Згодом ми знайшли наших товаришів, які потрапили в засідку, і, на щастя, всі були живі, тож ми продовжили рух. Серед наших людей було лише двоє поранених.

Той мить, коли весь екіпаж обернувся до мене, в очікуванні моєї відповіді, залишилась у пам'яті назавжди.

СТАНДАРТИ ПІДГОТОВКИ СЕРЖАНТІВ ЗА ВИМОГАМИ НАТО

- Чи запозичили щось у країн-партнерів для підготовки сержантів у ДШВ?

Система навчання сержантів та старшин у Збройних Силах України організована за багаторівневою схемою та відповідає стандартам НАТО.

У 199 навчальному центрі ДШВ батальйон для підготовки сержантів був створений у 2023 році, а центр для підготовки сержантського складу відкрився ще через рік. До цього моменту у ДШВ не проводилися тренінги з лідерства. Ми адаптували цю підготовку, а також методичні підходи, запозичивши їх у країн НАТО.

Регулярно ми проводимо зустрічі з головними сержантами бригад, як в офлайн, так і в онлайн форматі, де вони діляться своїми відгуками щодо процесу підготовки. Крім того, у нас є виїзні групи, які мають уявлення про поточну ситуацію на фронті та розуміють, які аспекти підготовки потребують коригування.

Ми все це беремо до уваги, а Командування ДШВ надає нам можливість впливати на програму, що сприяє покращенню процесу підготовки.

Якщо говорити про досвід країн-партнерів, ми запозичили підхід, який дає сержанту можливість самостійно ухвалювати рішення. Окрім того, застосовується алгоритм TLP (Troop Leading Procedures - процедури управління підрозділами / одноосібне планування бою), який використовують командири малих підрозділів (відділення, взводу, роти) для швидкого аналізу завдання, планування та підготовки операції.

Тепер нам у навчальному процесі допомагають британські та французькі фахівці. Ми комбінуємо свій та їхній досвід і в підсумку виходить дуже цікаво. Якщо людям давати лише теорію, вона погано засвоюється, а коли поєднувати з практичними прикладами, то ефект значно кращий.

Підлеглим слід бути уважними й рішучими, як кремінь.

Які основні труднощі наразі стоять перед сержантами?

- Я б виокремив кадровий дефіцит та втому особового складу.

Коли особовий склад постійно на негативі, а тобі треба підіймати бойовий дух, ти й сам якоюсь мірою переймаєш цей настрій. Звісно, важко бачити загиблих і поранених, але ти маєш триматися перед підлеглими, як кремінь.

Постійний приплив нових осіб ускладнює роботу. До початку повномасштабної війни військові добре знали одне одного по кілька років, і коли хтось із них гинув, це відчувалося як втрата близького. Зараз же всі переживають емоційне виснаження, адже кількість поранень і втрат стала надто великою.

Серед труднощів, з якими ми стикаємося, є також і синдром емоційного вигорання, про який ми вже обговорювали раніше.

Ще один - незавершена трансформація військового менталітету, а якщо по-простому - залишки "совка". Буває, що сержант після п'яти років служби в піхотному підрозділі потрапляє до командира, який менше воював, не має такого досвіду, але не зважає на його думку. Впевнений, що це вдасться викорінити, і в нас, як у країнах НАТО, сержанти будуть на одному рівні з офіцерами - і за рівнем зарплати, і соціальної допомоги, і в ухваленні рішень.

Те, що відбувається на полі бою, тисне на сержантів емоційно. Передовсім це військова несправедливість, адже ми як піхотинці звикли до чесного двобою, коли тримаєш автомат, а проти тебе - така ж зброя. Натомість коли на тебе йде дрон, автоматом його складніше уразити. Якщо раніше не було дронів на оптоволокні, то засоби РЕБ діяли максимально ефективно, підвищуючи шанси піхоти вижити, а тепер із цим є труднощі.

"У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ ПРОЖИВ ПРАКТИЧНО ПОЛОВИНУ СВОГО ЖИТТЯ"

Наведіть приклади відваги та героїзму, проявлених сержантами ДШВ.

Є безліч подібних історій, але я хотів би поділитися розповіддю про одного свого знайомого, якого я часто згадую як зразок у нашому батальйоні.

Це Олександр Фісун - головний сержант одного з батальйонів 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, нагороджений відзнакою "Хрест бойових заслуг". Ми з ним майже рік служили у 1 батальйоні 95 бригади.

Він успішно брав участь у бойових діях, має чимало подвигів, неодноразово був поранений, а під час Курської операції особисто взяв багато полонених. Олександр молодий, має прекрасні знання і вміє передавати свій досвід. Тепер він виконує завдання на Сумському напрямку.

Я щиро ціную сержантів, які демонструють лідерські якості та подають приклад під час бойових операцій, беручи автомат до рук на рівних із своїми підлеглими, попри свої службові обов’язки.

У нашому батальйоні всі бійці мають бойовий досвід і прибули сюди після отриманих травм або емоційного виснаження. Кожен з них несе в собі цінні знання та уроки, які можна засвоїти.

Ви ділилися своїм власним бойовим досвідом. Розкажіть, будь ласка, детальніше про те, де проходили службу і як опинилися в навчальному центрі.

У 18-річному віці я вступив до лав строкової служби в 95-й бригаді та пройшов курс молодого бійця. Через плутанину з однофамільцем, який мав такі ж ініціали, мене несподівано направили на сержантські курси в навчальний центр "Десна". Коли я приїхав туди, викладачі глянули на мене і вирішили: "Ну що ж, навчатися будеш ти". У результаті я пройшов підготовку на молодшого командира, втратив 17 кілограмів ваги, але це було захоплююче, адже всі наші офіцери мали безцінний бойовий досвід, здобутий в Афганістані та інших конфліктах.

У 2013 році, завершивши строкову службу, я звільнився. Після цього вирушив на навчальні збори для резервістів, і вже тоді стало очевидно, що невдовзі станеться важлива подія. Через два тижні після зборів оголосили мобілізацію. З нашої групи додому повернулося 70 відсотків учасників, а нас залишилося зовсім небагато. Для кожного з нас виготовили шеврон із написом "Солдат гідності" і надіслали його нашим батькам.

У 2014 році мене призначили на посаду заступника командира взводу. Старшина жартував, що ми вилетимо в Крим на літаках "Іл", і ми сміялися з цього. Проте незабаром нас доставили на військовий аеродром, де ми сіли в літаки і вирушили у політ. Чесно кажучи, тоді я відчував страх. Але, на наше здивування, ми не приземлилися в Криму, а в Південній Україні, звідки нас вертольотами доправили до Запорізької області. Там ми приєдналися до колони 95-ї бригади, яка прямувала до Дніпропетровщини. Потім ми переселилися в БТРи і рушили до Добропілля. 2014 рік виявився надзвичайно складним. Я ще й перед звільненням зламав ногу поблизу Донецького аеропорту, але, слава Богу, зміг залишитися живим.

Звільнився на три місяці через травму. Потім мене та ще кількох моїх хлопців запросили в навчальний центр, де ми сформували роту, а я став її головним сержантом. Рік побув там, а далі поїхав у район проведення ООС, виконував завдання в Авдіївці, на Світлодарській дузі. На війні у мене стався мікроінсульт, я пролікувався, після чого запропонували здобути освіту в Одеській військовій академії, де я провчився на стаціонарі чотири роки й отримав червоний диплом.

Приєднався до 13 батальйону 95 бригади. Повномасштабний конфлікт нас застав у Нью-Йорку, після чого ми вирушили на Харківський фронт.

Загалом на Сході України я ганяв п'ять років. Був командиром взводу, пережив дві евакуації та, дякувати Богу, лишився цілий. Після ВЛК мені запропонували посаду командира роти, куди підтягнув і своїх хлопців. Ми перебували на Мар'їнському напрямку, де добре попрацювали з мінімальними втратами особового складу.

Після двох років на цій посаді став старшим офіцером відділення підготовки бригади. Багато чого нового там дізнався і навчився, а згодом перейшов на посаду заступника командира 1 батальйону 95 бригади, де прослужив 11 місяців.

Потім погодився перейти на посаду заступника командира батальйону підготовки сержантського складу в 199 навчальний центр, бо хотілося пожити сімейним життям, трішки перепочити і передати свій сержантський досвід.

В цілому, я служу у збройних силах вже близько 15 років.

Ірина Чириця з Житомира.

Знімок був наданий 199-м навчальним центром Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

#

Читайте також

Найпопулярніше
За знания — в Диснейленд
Опять ремонты! Какие улицы Мариуполя завтра останутся без воды?
Поваленный забор из-за нетрезвой езды
Актуальне
У Україні близько 25 тисяч дітей проживають в інтернатних закладах.
Віталій Гуменюк, військовослужбовець 199-го навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних сил України.
У Дніпрі внаслідок російського нападу отримали поранення шестеро осіб, серед яких є і підліток.
Теги