Перед початком повномасштабної війни аграрна галузь України демонструвала стабільний ріст щороку. Згідно з інформацією Міністерства аграрної політики, у 2021 році частка сільського господарства у загальному обсязі ВВП досягла рекордних показників, перевищивши 10% у порівнянні з іншими секторами економіки. Експорт аграрної продукції становив близько 41% від загального обсягу українського експорту.
Російська агресія суттєво обмежила можливості українського агробізнесу. Та навіть в умовах повномасштабної війни український агросектор дає 17% ВВП і майже половину валютної виручки країни.
РБК-Україна зустрілася з Андрієм Вадатурським, власником і керівником агрокомпанії "Нібулон", щоб обговорити сучасні реалії агробізнесу.
Основное:
* Здобуття Незалежності: "Нібулон" заснований у 1991 року і нерозривно пов'язаний зі становленням економіки України.
* Безпрецедентний експорт: у 2021 році компанія "Нібулон" здійснила поставки обсягом 5,6 млн тонн продукції, що становило 9-12% від загального обсягу експорту.
* Агресія Росії призвела до втрати агрохолдингу п'яти елеваторів та більше 25 тисяч гектарів земель, що становить 68% його активів.
* Повномасштабна війна: з 2022 року компанія інвестувала в український агросектор 70 млн доларів, з них 10 млн - у цифровізацію.
* Розмінування: "Нібулон" повернув у обіг 7,6 тис. га земель і планує зайнятися розмінуванням акваторій.
* Стратегія: Україні потрібна візія майбутнього і план на 10, 20, 50 років.
"Нібулон" є, безсумнівно, однією з найдавніших аграрних компаній в Україні. Які зміни відбувалися на ринку та в самій компанії до початку великої війни?
Компанія "Нібулон" була створена 5 грудня 1991 року. Лише кілька днів раніше, 1 грудня 1991 року, в Україні відбувся історичний референдум, на якому 90% громадян висловилися за Незалежність своєї країни. Таким чином, "Нібулон" і Незалежна Україна з'явилися на світ в один час, і з того моменту ми йдемо разом, поділяючи як труднощі, так і радощі.
Історія нашої компанії тісно переплетена з розвитком української економіки. Наша бізнес-модель була створена з урахуванням потреб агровиробників. Ми надаємо фермерам все необхідне для їхньої діяльності, дозволяючи їм зосередитися на найважливішому — вирощуванні врожаю та розвитку своїх господарств.
Спочатку ідея була в тому, що ми забезпечуємо колгоспи і фермерів насінням, вони вирощують товарну кукурудзу, "Нібулон" реалізує її за кордон. Однак не дуже спрацювало, тому компанія взялася за постачання і переробку дизеля. Дизель йшов господарствам, щоб вони могли посіятися, а зібраний врожай віддавали нам за певним коефіцієнтом.
Отже, це виявився бартер?
Так, це сталося ще до реформування гривні. Грошей не вистачало, а навіть якщо вони й були, то гіперінфляція швидко їх знецінювала. Потім "Нібулон" займався збором соняшнику і виробництвом соняшникової олії. У той час, перед масовою приватизацією, ми були провідними експортерами олії з України.
Але і цю бізнес-модель невдовзі довелося змінювати. Ми почали брати землю в оренду, закуповувати техніку. Напевно, перші в Україні німецькі трактори були в "Нібулона". Таким чином до 1995-1996 року ми стали агрохолдингом, маючи повний цикл. А оскільки в нас з'явилася земля, почали крім соняшника вирощувати і пшеницю, і ячмінь.
Загалом ситуація на аграрному ринку почала покращуватися приблизно у 2006-2008 роках, коли активізувався процес купівлі паїв. Раніше обробка земель була економічно невигідною. Люди зверталися із проханням: прийміть нас у свій колгосп. З приблизно 2008 року аграрний бізнес почав приносити прибуток, і в цю сферу почали активно інвестувати. Україна відновила рівень виробництва, який спостерігався у 1990-1991 роках, і розпочала експорт своєї сільськогосподарської продукції.
- А до того ми не експортували всі ці роки?
Раніше ми займалися імпортом. Наприклад, можливості Миколаївського порту були оптимізовані для вивантаження товарів, а не для їх відправлення. Коли я став частиною компанії "Нібулон" у 2000 році, мої перші угоди стосувалися імпорту кукурудзи та пшениці.
З 1991 по 2008 рік Україна досягла значного прогресу в аграрному секторі, і компанія "Нібулон" також стала важливою частиною цього процесу. Ми трансформували аграрну сферу України.
Яким чином?
Ось унікальна версія вашого тексту: Простий випадок: у 2005 році ми стали першими, хто вивів кукурудзу на європейський ринок. До цього моменту "Нібулон" та інші компанії експортували свою продукцію переважно в Росію. Адже ті стандарти якості, які діяли раніше, відповідали лише вимогам Радянського Союзу. Європейський ринок, у свою чергу, потребував інших критеріїв.
Я особисто подорожував різними регіонами, щоб знайти найкращі зразки кукурудзи. Ми організовували зустрічі з фермерами, пояснювали їм, що таке європейські стандарти, та навчали новим методам вирощування, змінюючи традиційні підходи. В результаті Україна посіла третє місце у світі за обсягами експорту кукурудзи. Лише компанія "Нібулон" відвантажувала до 1 мільйона тонн кукурудзи щорічно.
Який відсоток українського аграрного експорту формував "Нібулон"?
- Наша частка коливалася між 9-12%. Частка залишалася стабільною у відсотках, щороку зростаючи в тоннах експорту. Нагадаю, з 2008 року і до великої війни Україна збільшила аграрний експорт у 7 разів - з 10 до 70 млн тонн на рік. "Нібулон" у 2021 році експортував 5,6 млн тонн продукції.
Наша бізнес-модель зосереджена на створенні доданої цінності на кожному етапі - від сільського поля до міжнародного ринку. Ми вклали кошти в розвиток інфраструктури, щоб знизити витрати на зберігання та транспортування зерна, надаючи агровиробникам можливість отримувати більший прибуток. Світова ціна на зерно є єдиною, проте доходи фермерів значною мірою залежать від витрат на логістику. Чим більш ефективними та економічними будуть ці процеси, тим більше коштів залишиться у виробника.
У процесі розширення аграрного сектору України ми зустрілися з двома основними проблемами. По-перше, швидке зростання обсягів виробництва та експорту виявилося настільки значним, що існуюча залізнична та автомобільна інфраструктура не справлялася з ефективним транспортуванням всього зерна. По-друге, виникла необхідність знайти рішення для суттєвого зменшення логістичних витрат, щоб українські товари залишалися конкурентоспроможними на міжнародних ринках.
Отже, компанія "Нібулон" зосередила свої зусилля на розвитку найефективнішого транспорту — річок. Ми активно відновлювали водні транспортні артерії України, такі як Дніпро та Південний Буг. Також займалися розширенням мережі елеваторів і терміналів для перевантаження, а також створювали власний флот. На верфі "Нібулон" у Миколаєві було збудовано понад 80 барж, буксирів та інших суден.
Таким чином, ми розробили дієву логістичну платформу, яка забезпечує транспортування українських сільськогосподарських товарів від виробників до споживачів у 34 країнах по всьому світу. Найважливіше - це можливість для українських фермерів отримувати більший прибуток з вирощеного врожаю.
Але російська війна змінила все.
Де саме ви були 24 лютого?
У рідному Миколаєві. Лише що повернувся з Києва, де проходила зустріч представників великого бізнесу, організована Президентом на Банковій. Я спав, коли дружина розбудила мене.
У той день все завмерло. Росіяни захопили частину наших вагонів, і судна стали в причалів. Раніше "Нібулон" завантажував щодня від 10 до 20 тисяч тонн товарів, що відповідало близько 300 вагонам або 800 автомобілям, або одному судну. І раптом весь цей механізм зупинився.
Десь зерно було завезено на підприємства, які потім захопили росіяни. Але ми розрахувалися з фермерами, які залишилися на українській стороні. Навіть за те зерно, яке "Нібулон" фактично не отримав, ми розрахувалися.
А ось і російські танки в Миколаєві... Вони в'їхали під прапорами, але їх знищили. Висловлюю свою повагу генералу Марченку, який спромігся організувати оборону міста, а також усім, хто захищав його.
- Миколаїв відбили. Але чи повернулась можливість вести бізнес? Втрата земель, елеваторів... Скільки "Нібулон" втратив?
- Насправді все розділилося на "до" і "після". "Нібулон" внаслідок російської агресії втратив 68% своїх активів, це близько 600 млн доларів.
Найстрашніше - загинули люди. 31 жовтня 2022 року троє людей загинули на судні, по якому росіяни з Кінбурнської коси, із ПТУРа відкрили вогонь, розуміючи, що це цивільне судно.
П'ять елеваторів і більше 25 тисяч гектарів земель. Наш порт у Миколаєві все ще залишається повністю заблокованим через мінування акваторії. Підрив Каховської ГЕС та бойові дії на обох берегах Дніпра знищили річкову логістику. Також ми втратили можливості логістики на Південному Бузі. Це призвело до втрати нашої конкурентної переваги - ефективної системи логістики, яку ми будували протягом багатьох років.
Розпочали обмірковувати наступні кроки, що призвело до генерування ідеї перенесення логістичних операцій на річку Дунай. Олексій Опанасович Вадатурський, засновник компанії "Нібулон" і батько Андрія Вадатурського, поділився цією концепцією з Олександром Кубраковим, міністром інфраструктури України в період 2022-2024 років. Наша ініціатива знайшла підтримку серед команди міністерства, місцевих органів влади та європейських партнерів, залучених до програми ЄС "Шляхи солідарності". У квітні 2022 року ми розпочали будівництво нового терміналу в Ізмаїлі, а вже 15 вересня успішно завантажили першу баржу.
Безумовно, питання про доцільність інвестицій викликало жваві обговорення. Існують порти на території Великої Одеси, а з липня 2022 року функціонує "зерновий коридор". Чи варто в таких умовах вкладати ресурси в нову інфраструктуру на Дунаї? Врешті-решт, ми дійшли спільної думки: довіряти агресору не можна. Україні не слід покладатися лише на один експортний шлях, який може бути заблокований ворогом.
Виявилося, що наші припущення справдилися. Маршрут через Дунай став новим варіантом для експорту, поки ситуація з портами Великої Одеси є нестабільною.
- На жаль, ваш батько першу завантажену баржу не побачив (31 липня 2022 року Олексій Вадатурський разом з дружиною Раїсою загинув від російського обстрілу в своєму домі в Миколаєві).
Батько підготував для нас набір для виживання, який стане в нагоді на Дунаї, а також надійну команду, здатну витримувати навіть найскладніші випробування.
Вони з матір'ю належали до покоління, яке звикло віддаватися роботі на повну потужність. Вони не прагнули лише до фінансової вигоди, а діяли заради блага країни та спільної мети. Уся діяльність "Нібулону" була зосереджена на досягненні максимальної незалежності. Ми ніколи не формували нашу бізнес-модель, сподіваючись на дотації чи подібні допомоги.
Ми й далі покладаємося на власні сили. Особливо враховуючи, що для деяких банків ми залишаємося невідомими і не відповідаємо звичайним критеріям оцінки. З одного боку, 68% наших активів було знищено внаслідок агресії Росії, ми функціонуємо під час війни і на прифронтових територіях. З іншого боку, ми продовжуємо інвестувати: збудували новий термінал в Ізмаїлі та вклали 10 млн доларів у цифрові технології. Компанія "Нібулон" залишається критично важливою для валютних надходжень, експорту та загалом для української економіки. Іноді наші партнери запитують: "Ви ще живі?" або "Ви все ще працюєте? І навіть заробляєте?"
Які актуальні цифри щодо показників "Нібулона"?
- Ми прибуткові. За минулий маркетинговий рік експортували 2,39 млн тонн зерна та олійних культур. Це приблизно 5,1% частки ринку. Ми залишаємось в п'ятірці найбільших експортерів. За поточний рік говорити ще рано, але станом на початок жовтня наші елеватори прийняли 1 млн тонн зерна нового врожаю.
Ми не зупиняємося на досягнутому і продовжуємо нашу інвестиційну діяльність. У Бесарабській філії на Дунаї було вкладено більше 20 мільйонів доларів. В цілому, з початку повномасштабної війни, ми спрямували 70 мільйонів доларів у сільське господарство та транспортну логістику України.
Мінування стало серйозною перешкодою для нас. З 52 тисяч гектарів земель, що залишилися у нашому розпорядженні після окупації, понад 5 тисяч гектарів виявилися замінованими. Тому з 2025 року ми активно займаємося розмінуванням цих територій. Хоча це і не є типовою діяльністю для агрокомпанії, було б неправильно бездіяти, чекаючи, поки держава знайде можливість для розмінування. Ми змушені були придбати спеціалізовану техніку, навчити персонал та отримати необхідні сертифікати. Але тепер землі повертаються в обіг, люди більше не стикаються з небезпекою, і можуть працювати — це наш внесок у відновлення. Це не просто бізнес, а швидше соціальна місія.
З того часу компанія "Нібулон" відновила в обіг 7,6 тисяч гектарів земель. Ми висловлюємо вдячність німецькому державному банку DEG, який спільно з нами фінансував цей проект в пропорції 50 на 50. Тепер ми переходимо до нового етапу - розмінування водних територій. Цього літа ми успішно пройшли сертифікацію, що дозволить нам займатися очищенням водойм. В даний момент ми працюємо над створенням відповідної інфраструктури та навчанням фахівців, щоб коли розмінування акваторій стане реальністю, Україна вже мала всі необхідні ресурси та кваліфікації для цього.
Ви згадали про інвестиції в розмірі 10 мільйонів доларів у цифровізацію. Яка ваша думка щодо доцільності таких витрат в умовах війни?
Цілком обґрунтовано. Це знову свідчить про важливість гнучкості та готовності до різних варіантів розвитку подій. Особливо актуально в умовах війни, яка зруйнувала усталені стереотипи.
Ми цифровізували багато процесів для того, щоб звільнити робочі руки та використовувати їх найбільш ефективно. Завдяки цьому на елеваторі замість 120 людей працює 10-15, а директор керує підприємством з планшета. Нові технології, нова техніка в агросекторі - і замість 26 працівників на одну тисячу га достатньо 4-5. Те саме стосується транспорту, флоту, бухгалтерії тощо. В умовах війни не можна дозволити собі такої розкоші, як недостатньо ефективні процеси.
Ми пропонуємо конкурентоспроможну зарплату та навіть більше, готові забезпечити навчання. Наприклад, ми створили додаток NIBULON App для фермерів, який дозволяє аналізувати статистику закупівельних цін по шести культурам на 21-й філії "Нібулон". Ви можете вивчати, порівнювати та відстежувати тренди від одного місяця до 10 років. Крім того, в додатку доступні можливості укладання контрактів, контролю фінансів та багато інших функцій.
Це не зовсім те, що ми звикли уявляти під пасторальною сільською ідилією. Скоріше, це виглядає як щось на кшталт цифрового села.
Еволюція є життєво важливою. Те, що було до війни, більше не повернеться. Іноді трансформації супроводжуються шокуючими змінами, але у нас немає альтернатив. Я вірю, що Україна стане найбільш цифровою, автоматизованою та роботизованою нацією на планеті.
Яким чином буде еволюціонувати аграрна галузь України в майбутньому?
Агросектор України вже сьогодні демонструє свою конкурентоспроможність на глобальному ринку. Я переконаний, що внаслідок цієї кризи ми зможемо вийти ще більш сильними — з новими технологіями, підвищеною продуктивністю та стійкістю до майбутніх викликів. Наша мета полягає не лише в тому, щоб відновити попередні позиції, а й у створенні інноваційної моделі аграрного сектору, здатної встановлювати нові стандарти ефективності на міжнародній арені.
Критично важливим аспектом залишається можливість доступу до портів. Наша географічна позиція та близькість сільськогосподарських виробників до портової інфраструктури завжди були однією з основних конкурентних переваг українського аграрного сектору. Тому ми повинні не лише відновити цю перевагу, але й сприяти її посиленню шляхом розвитку альтернативних експортних шляхів.
Ми повинні активно відстоювати економічну незалежність і інтереси України. Для досягнення цієї мети важливо підтримувати бізнес, який генерує робочі місця, сплачує податки, забезпечує приток валютних коштів, а також впроваджує нові технології та залучає інвестиції в країну.
Це особливо стосується регіонів, що знаходяться поблизу фронту. На сьогоднішній день через ризики, пов'язані з війною, брак доступного страхування та обмежене банківське фінансування, підприємствам стає все важче вести бізнес і залучати інвестиції в цих зонах. В результаті, багато компаній або зупиняють свою діяльність, або переїжджають в інші місця, люди залишають ці території, а громади втрачають робочі місця та податкові надходження. Таким чином, ми фактично позбавляємося економічного потенціалу цих регіонів.
І тут багато що можна змінити на рівні державної регуляторної політики. Потрібні механізми страхування воєнних ризиків, доступ до фінансування та банківські правила, які враховують реальні умови роботи бізнесу під час війни. Ми маємо сприймати підприємства, які продовжують працювати та інвестувати у прифронтових регіонах, не лише як джерело ризиків, а як стратегічний ресурс відновлення країни.
У цьому контексті важливо забезпечити ясні та однакові правила для кожного, незважаючи на розмір компанії чи сферу діяльності. Україні потрібна чітка візія та стратегічний план на найближчі 10, 20 чи 50 років: куди ми прагнемо рухатися, яку економічну модель формуємо, які конкурентні переваги хочемо реалізувати. Також необхідно розробити конкретні рішення та плани дій на кожен рік.
Не можу втриматися від того, щоб запитати про особисте. Ви стали керівником "Нібулон" влітку 2022 року, після трагедії, що спіткала вашу родину. Чи думали ви про можливий продаж компанії? У цей неспокійний час, коли ситуація з війною залишається невизначеною, а втрати відчутні... Ви самі зазначали, що війна знищила всі звичні бізнес-моделі, які робили "Нібулон" успішним.
- Варіанту продажу я не розглядав, хоча пропозиції були. Залучення стратегічного інвестора можливе, але продаж - ні. Батько вклав у "Нібулон" всього себе, рухався від одного виклику до іншого. Долав бар'єри, створював інфраструктуру, будував стосунки з фермерами. Переживав хвилю рейдерських атак та інших спроб забрати бізнес.
"Нібулон" розвивався паралельно з Незалежною Україною, відкриваючи нові горизонти, досліджуючи нові перспективи та інтегруючи Україну в світову систему продовольчої безпеки.
Я працюю в цій компанії з 2000 року. Звісно, були перерви – наприклад, у 2014 році я обрав шлях політики. Проте "Нібулон" завжди залишався важливою частиною мого життя. Я не міг би просто так продати компанію і піти. Мене завжди надихало прагнення створювати щось власне. Вважаю, що це характерно для українців – будувати, розвивати та захищати те, що ми зусиллями своїми створили.
Виклики насправді служать потужним стимулом. У свої молоді роки я активно займався плаванням, а з 2006 року відкрив для себе біг. Спочатку я долав дистанцію в 10 км, згодом перейшов до 20 км, а потім спробував свої сили в марафоні. Зі семи марафонів, які я завершив, два виявилися надзвичайно важкими. Коли починають з’являтися судоми, відчувається біль, а ноги ніби втрачають контроль. У такі моменти розум підказує: "Зупинись!" Але важливо перебороти себе і продовжувати рухатися вперед. Цей досвід, а також фізична і моральна підготовка, планування марафону відкривають багато важливих уроків.
Навіть якщо на наступний ранок ти відчуваєш, що не можеш стати на ноги і нігті лопаються, відчуття виходу за межі звичного - це справжній прогрес. Перемагати труднощі та працювати над своїми недоліками – це процес, який стосується як спорту, так і бізнесу. Це дозволяє глибше пізнати себе, оцінювати обставини та ухвалювати більш зважені рішення. Особисто для мене найціннішим досвідом стали кризові марафони.
#
