Ймовірність була невеликою, але не нульовою: інтерв'ю з Максимом Гардусом про можливий блекаут, запаси газу та майбутнє енергетичної системи.

В Україні нині не існує безпечних територій: експерт розкрив причини цього явища.

У світлі нових інтенсивних атак на енергетичну інфраструктуру, Україна все частіше стикається з необхідністю не лише термінового відновлення пошкоджених об'єктів, але й переосмислення своїх стратегій енергетичної безпеки. У той же час зростають ризики нестачі енергоносіїв, а підготовка до зимового періоду перетворюється на ключове випробування для всієї держави.

Про стан запасів газу, логіку атак Росії, технічні й системні слабкі місця української енергетики та шанси уникнути масштабного блекауту "Телеграф" поспілкувався з енергетичним експертом та спеціалістом з комунікацій ініціативи Razom We Stand Максимом Гардусом.

У світлі нових атак на енергетичну інфраструктуру, чи відбулися якісь зміни у класифікації регіонів на умовні "безпечні" та "небезпечні"?

Усі регіони підпадають під загрозу, проте в деяких з них ризик є вищим. Це пов'язано, зокрема, з наявністю різних засобів ураження, які ворог може використовувати для атак на нашу критичну інфраструктуру. Найбільшу небезпеку становлять райони, що підпадають під вогонь ствольної артилерії, реактивних систем залпового вогню та інших подібних озброєнь. Мова йде, насамперед, про прифронтові території та області, що розташовані поблизу російського кордону, такі як Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Дніпропетровська, Харківська, Сумська та Чернігівська.

Однак на сьогодні ми можемо відзначити, що озброєння, що застосовує Росія, зазнає певних покращень. Наприклад, вже підтверджено, що Росія протестувала нові моделі керованих авіаційних бомб, здатних пролетіти до 193 кілометрів. Це веде до розширення зони, яка підпадає під загрозу обстрілів.

В інших регіонах спостерігаємо, що удари здійснюються за допомогою балістичних і крилатих ракет, а також ударних дронів. Хоча шкода в цих місцях є меншою, існує ризик, що якщо Росія зосередить достатню кількість засобів для ураження та організує великомасштабний наступ, то під загрозою опиняться навіть ті регіони, які знаходяться на значній відстані від лінії фронту.

Тут ми кажемо про три типи атак:

На попередньому інтерв'ю ви зазначали, що в Україні не відбудеться блекауту. Чи переглянули ви свою позицію з цього питання?

Що таке блекаут? На жаль, цей спеціалізований термін став поширеним у повсякденному вжитку, і його використовують у ситуаціях, де він не зовсім доречний. Насправді, блекаут трапився в Україні лише один раз - восени 2022 року. Це явище характеризується повною втратою контролю системи, коли одночасно відключаються великі генерації та споживачі електроенергії. У цей момент диспетчери втрачають можливість реагувати - автоматичні вимикачі починають хаотично відключати різні об'єкти, і ніхто не може передбачити подальший розвиток подій.

Не кожне відключення світла є блекаутом. Не кожна аварія є блекаутом. Тим більше, дефіцит електрики та планові відключення не є блекаутом. Треба дуже обережно та уважно ставитися до цього терміну.

Чи можливе повне відключення електроенергії по всій країні? Теоретично, так, але це малоймовірно, навіть у нинішніх умовах. За інформацією української розвідки, така стратегія не є метою Російської Федерації. Вона зосереджена на більш досяжних завданнях – відключенні електроенергії в певних регіонах, що розташовані вздовж фронту. Наразі ми спостерігаємо подібні ситуації в Чернігівській, Сумській та періодично в Харківській областях.

Наразі там відбувається зупинка практично всієї інфраструктури. Це стосується як великих передач, так і малих об'єктів, а також котелень, які буквально доходять до дворів. Повне відключення в цих регіонах є цілком можливим. Проте ймовірність повного знеструмлення всієї країни залишається низькою, хоча не можна сказати, що вона дорівнює нулю.

Народний депутат Михайло Бондар у коментарі для "Телеграфу" висловив занепокоєння, що в Україні існує ризик дефіциту газу вже в грудні-січні. Яка ваша думка з цього питання, і як ви оцінюєте поточний стан запасів?

Щодо прогнозів на грудень-січень, я вважаю їх малоймовірними. Наразі в нас є запас газу, який перевищує рівень минулого року. Багато аналітиків, державні органи та представники суспільства підкреслюють, що цього обсягу буде цілком достатньо для забезпечення потреб у жовтні, листопаді, грудні та січні.

Щодо лютого - скоріше за все, доведеться закуповувати газ. Скільки? Залежить від двох факторів, які передбачати неможливо:

Ми бачимо, що були прецеденти, коли Росія била по станції, яка забезпечує перекачку газу в Україну з південного напрямку.

Отже, ми спостерігаємо, що існує різноманіття можливих сценаріїв:

- Наскільки суттєвою зараз є допомога з боку ЄС, західних партнерів підготовці до зими і про які саме обсяги, засоби чи фінансування йдеться?

Допомога, яку ми отримуємо, має величезне значення, і ми щиро вдячні за це. Вона охоплює багато сфер: існує Фонд підтримки енергетичного сектору, до якого вносять кошти різні країни, переважно з Європейського Союзу, але не лише. Наприклад, Японія виступає одним з найбільших донорів.

Там справа не лише в грошах, хоча вони, безумовно, мають велике значення. Важливо також мати необхідне обладнання для ремонту, адже чимало речей, які нам потрібні, виготовляються не миттєво. Наприклад, величезний трансформатор не знайдеш у звичайному магазині — його виготовляють лише за спеціальним замовленням. На даний момент сума вже досягла приблизно 3 мільярдів.

Різні фонди та уряди західних країн надають допомогу окремим регіонам України, і ця сума вже перевищила кілька мільярдів. Окрім цього, існують гранти та кредити, що призначені для українських енергетичних компаній, які отримують їх безпосередньо для проведення ремонтів та закупівлі необхідних матеріалів. Серед отримувачів таких кредитів – "Укренерго", "Нафтогаз" та "Укргідроелектро".

Слід також зазначити, що надається фінансова підтримка для придбання газу. У зв'язку з нинішніми обставинами, коштів не вистачає, тому йому видають кредити для поповнення запасів газу. Таким чином, сума фінансової допомоги є досить істотною, за що ми щиро вдячні.

Які кроки можуть вжити українці вже сьогодні, щоб підготуватися до можливих відключень та перебоїв, а також зменшити ризики, зокрема для своєї техніки?

-- Тут, в принципі, є три рівні відповіді: що може зробити мешканець квартири, що може зробити багатоквартирний будинок в цілому та що можуть зробити мешканці приватного будинку?

Мешканець квартири, в принципі, зробити може, відверто, дуже небагато. Купити пристрої безперебійного живлення, подбати про енергоефективність квартири, запастися тимчасовими засобами освітлення, ліхтариками, джерелами світла на LED-технології, бо вони є дуже економними - різні стрічки та інше. Теплий одяг, джерела тепла, які працюють без електрики.

Які можливості відкриває багатоквартирний будинок? Якщо в ньому функціонує ефективне об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), то він здатен на багато більше. Наприклад, можна забезпечити безперебійне електропостачання для важливих інфраструктурних систем, таких як водяні насоси та ліфти. Більш того, будинок має шанс поліпшити свою енергоефективність та утеплення, оскільки значна частина тепла втрачається через загальні приміщення: сходові клітини, вхідні двері, вікна та дах.

Оскільки зараз жовтень, значна частина ремонтних робіт може бути ускладнена, проте невеликі завдання цілком реально виконати.

Звичайно, власники приватних будинків мають можливість вкласти більше коштів у свої потреби. Вони можуть інвестувати в альтернативні джерела електрики та води, а також розглянути нові варіанти обігріву. Наприклад, можна забезпечити себе децентралізованими ресурсами, такими як дрова, палети та інші подібні матеріали.

Отже, як видно, існує безліч способів підготовки. Вони залежать від типу майна, яким ви володієте, а також від вашого фінансового становища.

- Останнє питання про майбутнє, про дострокову перспективу, якщо ми можемо про неї говорити. Які перспективи стабілізації системи та чи зміниться структура енергетики після цієї зими?

Ми спостерігаємо кілька ключових тенденцій. По-перше, як компанії, так і приватні домогосподарства тепер більше зосереджуються на стабільності та екологічній сталості, а не на ціні електроенергії. Це, у свою чергу, значно підсилює тенденцію до децентралізації.

Багато бізнесів за останні три роки почали розбудовувати власні джерела енергії, щоби не залежити від мережі, яка може впасти. Це і сонячні електростанції, це і, наприклад, в аграрно-промисловому комплексі - біогазові та біометанові установки, кількість яких дуже збільшилася останнім часом. Великий об'єкт може дозволити собі вітрову генерацію. Також продовжується тренд на газопоршневі станції, хоча зараз, враховуючи ситуацію з газом, невідомо, чи буде це продовжуватися.

Отже, на мою думку, після цієї непростої зими ми можемо спостерігати, як ці тенденції ще більше посиляться в найближчому майбутньому. Власники малих і середніх підприємств, які вже подбали про свої стратегії, почнуть вкладати ресурси в стійкість. Вони шукатимуть рішення, які дозволять їм зберігати контроль над своїм бізнесом та залишатися незалежними від великих торгових мереж.

Якщо розглядати середньострокову або навіть короткострокову перспективу, враховуючи невизначеність щодо завершення війни, нам потрібно буде переосмислити багато аспектів. Проекти, спрямовані на сталий розвиток, але які потребують значних інвестицій, можуть зазнати змін. У таких умовах економічна доцільність стане нашим пріоритетом.

Окрім цього, ми посилюємо нашу увагу на євроінтеграцію, зокрема в контексті "зеленого" курсу. На нас впливають повноцінні ринкові ціни та вуглецевий податок. Тож після закінчення війни виникне потреба в масштабних, але економічних рішеннях, що базуються на відновлювальних джерелах енергії. Натомість, невеликі й дорожчі альтернативи, які не відповідають екологічним стандартам, такі як дизельні генератори, залишаться актуальними лише в умовах війни.

І, в будь якому разі, жертвою цього розвитку буде велика вугільна генерація. Грошей, щоб її відновити немає, а Європа на це не дасть ані грантів, ані кредитів. Крім того, ідея вже дуже сумнівна не тільки з екологічної, а й з економічної точки зору. Скоріше за все, більш обгрунтовано буде поставити кілька вітряків, аби вони наробили 600 МВт, аніж відновлювати старезний вугільний блок, якому вже кілька десятиліть. Тому після війни вугільна генерація або дуже сильно зменшиться, або взагалі зникне, як вид.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що після чергової великої повітряної атаки з боку Росії на Київ енергетики були змушені ввести аварійні відключення електроенергії, і це сталося ще до початку зимового сезону. Які причини дозволяють російським військам успішно знищувати критичну інфраструктуру України? Які масштаби відключень електрики слід очікувати в найближчому майбутньому? Які регіони, крім столиці та Чернігівської області, можуть опинитися під загрозою енергетичного терору? На ці запитання відповів Андріан Прокіп, керівник енергетичних програм Українського інституту майбутнього, в бліцінтерв'ю "Телеграфу".