Цьогоріч, через пандемію коронавірусу до Дня перемоги, - жодних масових заходів. Напередодні пам'ятної дати у Маріуполі вітають ветеранів вдома.
Степан Васильович Волошин – фронтовик. За два тижні йому виповниться 101 рік.
«Це я. А це батько з двома солдатами».
Світлини, речі, що нагадують про близьких людей та події, книжки. На перший погляд, звичайна квартира у звичайній багатоповерхівці. Проте людина, яка тут мешкає, - дуже цікавий співрозмовник. Степан Васильович Волошин - свідок багатьох історичних подій. Згадує ніч з 21-ого на 22-е червня 1941-ого року. Тернопіль. Військовий ешелон.
«Лягли вночі. Раптом шум якийсь. Літаки. І вибухи. На аеродромі. Зробили наліт на аеродром. 6 людей загинули».
Південно-Західний, Степний, Воронежський, Перший Український фронти. Ветеран згадує, у боях на Курській Друзі ледь не загинув. Від уламків снаряду собою прикрив друг Віктор Журов.
«Бомба летить. Він встав. В цей час розривається бомба. Я пригнувся. Він закрив мене. Його поранило».
За два тижні від отриманих ран товариш помер. А Степан Васильович на згадку про людину, яка врятувала йому життя, досі зберігає чохол для солдатської книжки.
«Вітя, дорогий. Пам'ятаю до кінця життя. Дякую».
День Перемоги зустрів у Празі. У ніч на 9 травня Волошин був черговим по частині, коли по радіо повідомили про капітуляцію Німеччини.
«Я відразу підняв усіх, почалися танці. Ура кричать. Обіймаються».
Після війни Степан Васильович багато років працював на металургійному комбінаті "Азовсталь". Має трудові нагороди. Нині почесний азовсталець готується до святкування свого 101 дня народження. Гостей та привітання довгожитель прийматиме вже за два тижні.
#ветеран #День Перемоги
