Без престижу та фінансового збагачення: Молоді представники Дніпропетровщини готові залишити вугільні шахти.

Про це свідчать результати опитування мешканців шахтарських громад

Відмова від вугілля як джерела електроенергії та закриття шахт - це процес, який неминуче відбувається. Великобританія стала першою країною серед держав Великої Сімки, яка повністю відмовилась від вугілля для енергетики, закривши останню вугільну електростанцію цього року. Британці оголосили про свій план у 2015 році і реалізовували його протягом майже десяти років. Інші держави G7 також мають на меті відмовитися від вугілля до 2035 року. Україна, у свою чергу, також планує завершити використання вугілля до 2035 року, про що було озвучено на кліматичному саміті в Глазго у 2021 році.

Коли ми обговорюємо відмову від вугілля на українських електростанціях, слід зосередитися на державних підприємствах. Проте закриття шахт торкнеться всіх без винятку. У 2022 році в Україні діяло 45 вугільних шахт, з яких 10 розташовані у Дніпропетровській області. Наша вугільна галузь уже давно є збитковою і вимагає значної підтримки з боку держави. Наразі 80% вугільної генерації в Україні зазнало руйнувань, а частина шахт опинилася на територіях, що були захоплені Росією. Відновлення галузі вимагатиме не тільки років, але й значних фінансових ресурсів. Але чи варто відновлювати неефективну, дотаційну та екологічно шкідливу енергетичну систему радянського зразка? Особливо з огляду на цілі декарбонізації та прагнення України інтегруватися до Європейського Союзу.

МОЛОДЬ МРІЄ ПРО ВЛАСНИЙ БІЗНЕС

Закриття шахт, навіть якщо відбуватиметься поступово, кардинально змінить життя спільнот шахтарів. Вони повинні вже зараз почати процес перекваліфікації, щоб підвищити свої шанси на отримання гідної роботи. Для цього необхідні зміни в системі освіти. Як на державному, так і на місцевому рівнях, влада повинна активно шукати нові можливості для вугільних населених пунктів. Розвиток альтернативних галузей в шахтарських регіонах також буде важливим кроком до справедливої трансформації цих громад. Необхідно уникати простого закриття шахт, яке залишить людей без засобів до існування. Поступове пристосування спільнот до нових умов життя є справжнім шляхом до справедливої трансформації.

"Найбільш відкритою до змін є молодь, - зазначає Олена Вусик, директорка Громадської організації "Центр міжнародного співробітництва і впровадження проєктів". - Молоді люди усвідомлюють, що професії в гірничій галузі вже не вважаються ані престижними, ані добре оплачуваними, як це було раніше. Крім того, ця робота є важкою фізичною працею, яка часто негативно впливає на здоров'я. Тому молодь прагне знайти інші можливості — власний бізнес або нові професії, вони хочуть здобувати нові знання. Натомість старше покоління важче уявити своє життя без роботи в гірництві, адже вони турбуються, що можуть втратити єдине джерело доходу та не зможуть знайти іншу роботу". Ці висновки експертка зробила на основі дослідження, проведеного її командою в рамках проєкту "Справедлива трансформація вугільних громад". В опитуванні взяли участь жителі п'яти громад Дніпропетровщини у віці від 20 до 55 років: міських громад Павлоградської, Першотравенської та Тернівської, а також селищної Петропавлівської і сільської Миколаївської територіальних громад. У цих громадах проживає близько 100 тисяч осіб, з найбільшими Павлоградською та Першотравенською громадами, а найменшою — Миколаївською сільською громадою.

"На даний момент ми займаємося вивченням потреб, запитів і настроїв у шахтарських регіонах. Протягом останніх п'яти місяців ми аналізували існуючу освітню інфраструктуру, запит на фахівців, можливості працевлаштування та варіанти перекваліфікації для вугільних громад. Загалом, більшість людей розуміє, що відмова від вугілля створить нові горизонти та шанси, але є й частина населення, яка має іншу точку зору. З тією групою, яка вважає, що шахти повинні продовжувати свою діяльність, потрібно вести діалог і пояснювати неминучість цих змін," - зазначила Олена Вусик.

У жовтні було оприлюднено результати дослідження, проведеного в шахтарських громадах, на круглому столі, що проходив у форматі обговорення справедливої трансформації. Цього ж сезону, на форумі "Справедлива трансформація вугільних громад", який відбувся на Львівщині за підтримки Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) та Кабінету Міністрів України, було підписано меморандум про співпрацю у напрямі справедливої трансформації вугільних регіонів України. Серед підписантів документа - Міністерство захисту довкілля, Міністерство енергетики, Міністерство розвитку громад і територій, Асоціація вугільних громад України та міжнародні партнери. На цьому форумі заступник посла Німеччини в Україні, Тім Пранґе, запевнив, що Німеччина готова підтримати Україну, адже має значний досвід у питаннях інвестування та трансформації вугільної промисловості, враховуючи її вплив на шахтарі, їх родини та культурно-соціальний розвиток регіону.

"Німеччина має довгу історію справедливої трансформації шахтарських громад, яка розпочалася у 2018 році і триватиме до 2028. Ми вже вивчили багато уроків і готові ділитися досвідом з Україною", - сказав посол.

Прикметно, що німці довго не наважувалися перервати давню вугільну традицію, адже на деяких федеральних землях видобуток вугілля розпочався ще у ХІ-ХІІІ століттях. Однак у 2007 році уряд Ангели Меркель ухвалив рішення про закриття всіх вугільних шахт і припинення дотаційного видобутку кам'яного вугілля у країні до 2018 року. На той час уся кам'яновугільна галузь Німеччини була приватною, однак підприємства працювали завдяки дотаціям, що коштувало державі дуже дорого.

БЕЗ ВУГІЛЛЯ, АЛЕ ЗАВЖДИ З ЗАЙНЯТТЯМ

Дослідження на Дніпропетровщині виявило, що в регіоні не вистачає вчителів, психологів, юристів, менеджерів, управлінців, сімейних лікарів та медичного персоналу, працівників сфери культури, представників робітничих професій: столярів, слюсарів, спеціалістів-будівельників, сантехніків, малярів, електриків та фахівців сільськогосподарської галузі: агрономів, водіїв, трактористів, а також спеціалістів дорожнього та комунального господарств. Найбільш затребуваними гірничими спеціальностям сьогодні є електрослюсар підземний, машиніст підземних установок, машиніст електровозу. Саме за цими спеціальностями випускники професійних ліцеїв мають найвищий відсоток працевлаштування.

Після відмови від видобутку вугілля та закриття шахт, певна кількість фахівців із гірничої промисловості продовжить працювати на обслуговуванні колишніх шахт і прилеглих територій. Закриття шахти не передбачає простого замикання дверей; необхідно провести консервацію, рекультивацію та забезпечити безпеку для людей і навколишнього середовища. Якщо не контролювати рівень шахтних вод, вони можуть забруднити підземні водоносні горизонти, роблячи воду в регіоні непридатною для споживання. Також важливо відстежувати та відкачувати гази, які виділяються в шахтах, зокрема метан, навіть після завершення роботи підприємств.

Старі шахти можуть стати основою для розвитку туризму та генерувати прибуток, як це вже реалізовано в Польщі та Чехії. Підземна романтика, історичні факти про галузь, а також численні легенди й міфи роблять ці місця привабливими для сотень тисяч туристів щороку. В промислових спорудах можна створювати музеї, відкривати магазини сувенірів, а також організовувати культурні заходи, концерти та ярмарки. Кафе та бари, розташовані в шахтах, також користуються попитом. Відновлення старих шахт не лише приваблює відвідувачів, але й приносить доходи, створюючи нові робочі місця для тих, хто не уявляє свого життя без гірничої професії.

Та поки що про перепрофілювання молодь вугільних громад Дніпропетровщини лише мріє, адже під час опитування вони вказали на відсутність доступу до курсів, тренінгів, програм для розвитку підприємницьких навичок тощо. У регіоні немає жодних місцевих програм профорієнтації або перепрофілювання.

"На нашу думку, всі вугільні громади, особливо ті, які працюють за монобюджетною системою і повністю залежать від видобутку вугілля, повинні отримати від держави гарантії та фінансову підтримку для створення нових економічних ініціатив і робочих місць. Необхідно забезпечити грантову допомогу, а також державне фінансування місцевих програм, що сприяють навчанні та перепідготовці молоді. Також важливо залучати наших міжнародних партнерів та донорів, які надають Україні технічну та фінансову допомогу для досягнення цілей декарбонізації," - зазначає Олена Вусик.

Світлана Матус, докторантка Варшавського університету природничих наук (SGGW), яка також була залучена до дослідження, зазначає, що вже зараз необхідно почати адаптацію навчальних програм, аби вони відповідали потребам суспільства, вимогам сучасного ринку та сприяли енергетичній трансформації самих громад. Використання відновлювальних джерел енергії в регіоні також сприятиме розвитку нових галузей і створенню робочих місць, а також зеленому відновленню громад. У результаті виграють усі: громади, підприємства та наукові установи.