"Літній наступ": амбіції Росії щодо швидкого просування до Одеси та захоплення восьми українських областей.

Які основні ідеї висувають пропагандисти стосовно літньої кампанії Росії?

Напередодні літа 2025 року Росія оголосила про "масштабну військову операцію в Україні", супроводжуючи це заявами про "вічну війну" та наміри розширити контроль над новими територіями. Володимир Мединський натякав на тривалу боротьбу, тоді як Путін обіцяв створення "буферних зон" у Сумській та Харківській областях. Тим часом, Медведєв і Міністерство оборони Росії хвалилися досягненнями в Дніпропетровській області. Пропагандисти мріяли про "швидкий наступ" на Одесу та встановлення контролю над шістьма або вісьмома українськими регіонами. Однак реальність виявилася зовсім іншою: наступ зіткнувся з потужним українським опором, супроводжувався значними втратами серед російських військ та відбувався на фоні серйозних внутрішніх проблем у Росії. Навіть інформація про "повне звільнення" Луганщини від Леоніда Пасічника була висміяна російськими військовими пропагандистами, які вказали на фальшиву "перемогу".

Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки, зазначив, що говорити про можливий літній наступ російських військ є недоцільним, оскільки бойові дії не припинялися взагалі, а окупанти не робили жодних перерв на фронті. Конфлікт триває безперервно, тому це не новий етап, а лише продовження вже існуючих військових дій. Він також охарактеризував інформацію про окремий літній наступ російських військ як "медійний міф" і закликав уникати створення ілюзій про події, яких насправді не відбувається. "Це постійна кампанія, яка не зупинялася. Чи спостерігали ви хоч якусь паузу? Я, принаймні, не бачив," - підкреслив він.

У цій статті ми аналізуємо, як агітаційна пропаганда просуває ідею "наступу" та чи дійсно вірять у неї самі її творці.

Офіційна позиція Кремля стосовно "літньої кампанії"

На чергових мирних переговорах у Стамбулі, які відбулися 16 травня, Володимир Мединський, помічник президента Росії та голова російської делегації, висловився: "Ми не прагнемо до війни, але готові продовжувати бойові дії рік, два, три — скільки завгодно. Ми вже воювали зі Швецією цілих 21 рік. А як довго готові воювати ви? Росія здатна воювати вічно". Ці слова були озвучені під час дипломатичної зустрічі, що не призвела до припинення вогню. Таким чином, Мединський дав зрозуміти, що Росія не має наміру шукати негайного мирного вирішення конфлікту, а навпаки, налаштована на тривалу війну.

22 травня Володимир Путін оголосив про ухвалене рішення створити "зону безпеки" між Україною та Росією, зокрема в Сумській та Харківській областях, щоб "забезпечити захист російських громадян". Ці висловлювання відображали загострення бойових дій на північному сході України, особливо в Сумській області, після української операції в Курській області у 2024 році. Хоча Путін зосередився на північних регіонах, його слова також вказували на більш масштабні плани наступу.

Дмитро Медведєв, який займає пост заступника голови Ради безпеки Росії, 8 червня повідомив про те, що російські збройні сили "почали активні дії" та досягли кордонів Донецької та Дніпропетровської областей. Це вказує на намір Москви в рамках літньої кампанії наростити наступальні дії за межами Донеччини, зокрема в Дніпропетровській області.

8 червня у Telegram-каналі Міністерства оборони Росії було оголошено, що російські збройні сили досягли кордонів Донецької та Дніпропетровської областей і здійснюють наступальні дії в Дніпропетровському регіоні. 2 липня Кирило Буданов повідомив, що активні бойові дії тривають на межі між Донецькою та Дніпропетровською областями.

20 червня під час Петербурзького міжнародного економічного форуму Володимир Путін охарактеризував Одесу як "російське місто" та знову торкнувся теми "Новоросії", яка включає у себе східну та південну частини України. Ці висловлювання вкотре підкреслюють, що амбіції Кремля виходять за межі Донеччини та Луганщини, і що Москва серйозно розглядає можливість розширення наступальних дій на південь і схід України.

Реалії літньої кампанії в Росії

У матеріалі The Washington Post ідеться, що Росія зосередила основні зусилля на захопленні Покровська, Костянтинівки та Часового Яру. В такий спосіб Москва прагне завершити окупацію Донецької області. Аналітики (як-от Микола Бєлєсков із Національного інституту стратегічних досліджень) припускають, що Росія може атакувати Костянтинівку з трьох напрямків, що робить її пріоритетною ціллю для російської армії.

У контексті літньої кампанії російські війська активізують свої дії в Сумській та Харківській областях, намагаючись відволікти українські сили від Донеччини та сформувати "буферну зону". Крім того, спроби розширення впливу в Дніпропетровській області відкривають новий фронт.

За інформацією The Telegraph, попри інтенсивні атаки на кількох напрямках -- від Сумської та Харківської до Донецької та Дніпропетровської областей, -- Росія досягла лише мінімального просування та зіткнулася з проблемами з підготовкою військ і стратегією. У травні темп наступу був швидшим, ніж у квітні, але вже в червні імпульс згас через брак ресурсів і український спротив.

Російські збройні сили намагаються створити "зону безпеки" вздовж кордону, зокрема у Сумській області, щоб запобігти українським дроновим атакам та перетворенням на прикордонні рейди. Проте головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський зазначив, що наступ росіян у Сумщині було зупинено, а фронт вдалося стабілізувати. У Донецькій області Росія спробувала захопити Костянтинівку, важливий логістичний центр, що могло б відкрити шлях для атак на Краматорськ і Слов'янськ, наближаючи Путіна до досягнення контролю над Донеччиною. Однак українські військові, незважаючи на значну чисельну перевагу противника (до 20:1 на окремих ділянках), успішно утримують свої позиції.

З січня 2025 року Росія активізувала атаки на цивільну інфраструктуру, прагнучи примусити населення залишити міста, що полегшило б їх захоплення. Проте, як зазначає The Telegraph, посилаючись на оцінки Анжеліки Еванс з Інституту вивчення війни, вже через кілька тижнів наступ у Сумській області зупинився.

Незважаючи на заяви російського Міністерства оборони про просування в напрямку Дніпропетровської області, український Генеральний штаб спростував ці інформаційні повідомлення, охарактеризувавши їх як дезінформацію. Експерти, опитані виданням The Telegraph, вважають, що Росія не має достатніх ресурсів для проведення нових масштабних операцій, а її "літній наступ" виявився малоефективним через потужний опір з боку України та тактичні помилки. Крім того, наступ ускладнюється внутрішніми проблемами в Росії, такими як значні втрати (до 1000 осіб щодня), корупційні скандали, ненадійна логістика та низька якість управління військами.

"Охопити повністю Донбас і місто Одесу."

У травні 2025 року у російських онлайн-медіа "пророкували" стрімке просування путінських військ по всіх напрямках -- мовляв, захоплять щобільше українських територій, чим змусять Київ бути більш поступливим. В одному з пропагандистських ресурсів ішлося про те, що поки Кремль вестиме дипломатичні переговори, російська армія влітку "галопуватиме", а тоді "на наступних переговорах можна буде відкрито заявити про шість-вісім регіонів". У цьому ж матеріалі йшлося про "апетити" "літнього наступу": "Російським командуванням запланована операція з повернення Одеси, щоправда, у такому разі треба буде звільнити й Миколаїв з областю, оскільки саме вони лежать по дорозі з Херсона до Одеси".

Інше пропагандистське видання представило дещо поміркованіші оцінки російської наступальної кампанії: "Основне завдання — розподілити українські війська на кількох напрямках, що дозволить посилити наступ у глибині Донецької області (ДНР). На даний момент це стало пріоритетом для Москви. Тут передові підрозділи російської армії залучили свої найкращі сили, які займаються управлінням безпілотниками".

На відміну від переможних реляцій "воєнних аналітиків", висловлених у традиційних медіа, негативні настрої переважали у сегменті воєнних пропагандистів у телеграмі. Зокрема, один "воєнкор" у своєму каналі на 64 тис. підписників очікує, що російський "літній наступ" 2025 року буде таким же малорезультативним і ресурсовитратним, як і торішній; натомість Україна вміло скористається ситуацією: "ЗСУ дочекаються, коли ЗС РФ почнуть "робити буферну зону" і "застрягнуть" при цьому, не досягнувши значних результатів. А вже потім (як і торік -- до кінця літа) розпочнуть власні великі операції, задіявши невитрачені резерви (ті, що залишаться після купірування загроз у буферній зоні). Так вони діяли торік -- коли після малорезультативної кампанії наших військ на Донбасі вдарили по Курській області".

Схожі прогнози щодо безглуздої тактики та стратегії "літнього наступу" висловлює й інший російський "воєнкор" (канал з 48 тисячами підписників): "Швидка перемога над Україною виявиться неможливою, літній наступ не принесе суттєвих змін. ... Це означає, що доведеться ухвалювати 'складне рішення' і переходити до мирних переговорів. Щоб хоч трохи відновити сили".

У ще одному каналі пропагандисти висловлювали своє розчарування, зазначаючи, що, незважаючи на повідомлення про досягнення російської армії, наступ призвів до втрати контролю Москви над своїми територіями в Курській області. "Незважаючи на успіхи під Сумами, всі, як партизани, мовчать про ситуацію в Тьоткіно Курської області, де наша земля знову під контролем ворога. Гарнізон у Тьоткіно опинився в повному оточенні і бореться за виживання," -- йдеться у повідомленні каналу з 383 тисячами підписників.

"Курщину вже визволили, а тепер черга за Луганщиною... хоча це ще не остаточно."

Оскільки нинішні темпи просування ворожої армії не збігаються з очікуваннями пропагандистів від літньої кампанії, агітпроп вочевидь вирішив записати до успіхів "повне взяття" Луганської області. Втім, відбулася "розсинхронізація" офіційних повідомлень луганського окупаційного керівника та російської провоєнної спільноти. 30 червня керівник окупаційної влади Леонід Пасічник запевнив, що "буквально два дні тому доповіли про те, що територія Луганської народної республіки повністю звільнена -- 100%". Та слова Пасічника не були підкріплені коментарями російського Міноборони.

Слід зазначити, що Росія не змогла забезпечити стабільний та абсолютний контроль над Луганською областю. Хоча російські війська здійснювали поступальний наступ, українські сили періодично здійснювали контрнаступи, звільняючи окремі частини регіону. Наприклад, у липні 2022 року Росія офіційно заявила, що вся Луганська область "звільнена" після захоплення Лисичанська, останнього великого міста, що залишалося під контролем України. Однак, за словами Сергія Гайдая, голови Луганської обласної військової адміністрації, російським військам не вдалося встановити повний контроль, оскільки в регіоні тривали запеклі бої. У вересні 2022 року українські військові провели контрнаступ і звільнили певні території, зокрема Білогорівку, що поставило під сумнів російські заяви про повний контроль над регіоном. У травні 2024 року Росія оголосила про захоплення Білогорівки, одного з останніх населених пунктів під українським контролем, але український Генштаб спростував цю інформацію, повідомивши про продовження бойових дій. На жовтень 2024 року, за даними Інституту вивчення війни (ISW), Росія контролювала близько 98,5% території Луганщини, однак невеликі ділянки, переважно поля та невеличкі населені пункти, залишалися під контролем України або були спірними. У березні 2025 року Путін заявив, що Луганщина окупована на 99%, проте, незважаючи на те, що залишки українських територій становили 1% або менше, росіяни не змогли досягти повного контролю через нестабільність на фронті.

Попри запевнення Пасічника про стовідсоткове "звільнення республіки", у сегменті так званих російський "воєнкорів" його слова підняли на кпини. Зокрема, в каналі зі 155-тисячною аудиторією порадили Пасічнику, якщо він такий упевнений у своїх словах, проїхатися вздовж лінії бойового зіткнення й пересвідчиться, чи не помилився він.

"Заяви про повне звільнення ЛНР, звісно, перебільшені — там все ще залишаються значні території; тому це не відповідає реальності," — зазначив один з російських блогерів-"воєнкорів" на своєму каналі, який налічує 185 тисяч підписників. "Схоже, що знову лідер ЛНР вирішив виступити попереду подій. Можливо, навіть комусь під шумок вручили звання 'Героя ЛНР' (залишимо це в секреті). Інформація про повне звільнення території ЛНР, що поширюється в ЗМІ, є неправдивою. Вільними залишаються ділянки в Кремінських і Серебрянських лісах, а також території поблизу кордону в районі Надії, Новоєгорівки (Свердлівки) та Греківки," — йшлося в телеграм-каналі з 18 тисяч підписників.

"На жаль, наразі залишаються під контролем ворога і деякі великі населені пункти, зокрема Новоєгорівка. Хоча за офіційною інформацією, її звільнення відбулося ще минулої осені, ця інформація виявилася неправдивою. Цей населений пункт досі залишається під контролем противника," – зазначив один з пропагандистів у своєму каналі з 3,1 млн підписників.

Пропагандисти з іронічним підтекстом коментували "повне звільнення" Луганської області, проводячи паралелі з ситуацією в Курській області. За інформацією російського військового керівництва, і там, за їхніми словами, відбулося повне "очищення" території, хоча українські військові все ще залишалися в Курщині. "Другий регіон після Курської області, який нібито повністю звільнений у рамках СВО на четвертий рік. Яка ж це радість!", -- з сарказмом писали в телеграм-каналі, що має 261 тисячу підписників.

Ще один пропагандистський ресурс із 391 тисяччю підписників висловлював своє обурення через хвастливі звіти про досягнення російської армії в Луганській області, що не відповідали "реальній ситуації на місцях". Зокрема, зазначалося, що інформація про нібито вихід ЗСУ з Новоєгорівки, останнього населеного пункту Луганщини, виявилася неправдивою. Проте з 2024 року Росія офіційно класифікує цей населений пункт як "повністю звільнений", хоча насправді це лише формальність.

Згідно з офіційними джерелами, звільнення Новоєгорівки відбулося ще минулої осені, але це виявилося лише формальністю. Цей населений пункт, разом з іншими територіями, досі залишається під контролем ворога. Рік тому відбулося таке ж "звільнення" інших населених пунктів, але за весь цей час інформацію ніхто не виправив. На папері, територія республіки вже вважається повністю звільненою. Але, як відомо, у нас буває всяке, -- зазначали в каналі, який налічує 391 тисячу підписників.

Якщо російські військові блогери-кореспонденти поставилися до звістки про "повне звільнення" Луганської області з недовірою та іронією, то в проросійських телеграм-каналах, що транслюють кремлівські меседжі, ця гучна "перемога" залишилася поза увагою — жодна з великих платформ, що мають мільйони підписників, а також менш відомі анонімні канали не згадали про неї.

Застосування стереотипів на кшталт "буферних зон" чи "повного звільнення" певних територій формує прості, повторювані наративи, які легко сприймаються широкою аудиторією. Ці терміни редукують складну природу війни до зрозумілого міфу про "тріумф".

Збільшення обсягів наступу — "гальоп" до Одеси або захоплення "шести-восьми" областей — спрямоване на створення в українців відчуття неминучої поразки та підрив бойового духу.