Олешківська громада під окупацією: артилерійські обстріли, терористичні акти та наслідки підтоплення.

Історія про те, як українці, що опинилися на захопленому ворогом лівому березі, знаходять сили для виживання, спостерігаючи за звільненим Херсоном.

Навпроти Херсона, через водний простір, розташоване місто Олешки. З'єднує ці два населені пункти мостовий перехід через Дніпро, на якому розташований відомий у всьому світі Антонівський міст. Відстань до обласного центру суходолом складає 18 км, а водним шляхом - всього 9 км. Олешківська громада включає 13 населених пунктів, серед яких особливе місце займає село Кринки. Це єдине село на лівобережжі Херсонщини, де збройні сили оборони закріпилися і утримували плацдарм з кінця жовтня 2023 року до червня 2024 року. Наразі українські оборонці мають інші позиції на лівому березі річки.

Наразі вся громада перебуває під окупацією, а ці кілометри, що розділяють її з правобережжям, сприймаються як безмежна траса, що веде з темряви до свободи.

Укрінформ продовжує розповідати про окуповану територію Херсонщини, де наразі ще не визволені 67% населених пунктів.

"КОЛИ РОСІЯНИ ПІДІРВАЛИ ГЕС, УСЯ ВОДА ПІШЛА В НАШУ ГРОМАДУ"

Якби ви вирушили в Олешки в спокійний час, наприклад, по дорозі до моря, вам би розповіли про Федора Піроцького - видатного винахідника, який створив перший проект електричного трамвая, що не потребував кінської тяги. Ви, можливо, відвідали б також будинок Поліни Райко, художниці українського наїву. За інформацією з окупованих територій, після підриву Каховської ГЕС її оселя була затоплена і тепер знищена, а яскраві малюнки на стінах і стелі, створені митцем, зникли. Вам також згадали б про Кринки - місце, де любив відпочивати Остап Вишня, а його гостями були відомі поети та письменники. У селі навіть створили музей-садибу на честь цього гумориста. Не оминули б увагою і Олешківські піски, де, можливо, планували провести наступний Гогольfest. А ще вам розповіли б, як унікальна атмосфера міста та повсякденне життя його мешканців знайшли своє відображення у популярному анімаційному фільмі "Жив-був пес".

Хочу підкреслити, що після того, як місту було повернуто його історичну назву Олешки в рамках декомунізації (з 1928 до 2016 року воно носило ім'я Цюрупинськ, а деякі молоді жителі Херсона іноді називали його Цюрих), одразу розгорілася інформаційна війна. Росіяни в мережі почали "перекладати" назву міста як "альошки". Окупанти й далі свідомо спотворюють назву українського міста у своїх "документах", а такий же "переклад" активно використовується в російськомовному сегменті інтернету.

Плани у громади до великої війни були амбітні: розробляли стратегію розвитку, запустили громадський бюджет, тут працювали промислові підприємства, люди вирощували ранні овочі у теплицях. Замінили дах у школі №2, планували модернізувати опалення в освітніх закладах. Хотіли організувати велодоріжки з Херсона аж до Голої Пристані.

- Перед початком масштабного вторгнення наші щомісячні надходження становили від 10 до 14 мільйонів гривень. Наразі ж ця сума дорівнює річному бюджету, - зазначає керівниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко.

Згідно з її словами, до початку широкомасштабного вторгнення в громаді офіційно налічувалося 38,5 тисяч мешканців, з яких близько 20 тисяч проживали в Олешках. Ця громада була досить привабливою для тих, хто працював у Херсоні або Голій Пристані. Наразі вважається, що в населених пунктах залишилася лише п’ята частина місцевого населення, проте всі оцінки є дуже приблизними.

- Контакти з громадою є, але зараз їх набагато менше, бо і людей менше, і телефонувати небезпечно. Якщо раніше про те, скільки мешканців у тому чи іншому населеному пункті проживає, знали волонтери, які привозили гуманітарну допомогу людям і корм для тварин, чи можна було розпитувати родичів, які проживали по селах - скільки в тому чи іншому кутку лишається людей, - то тепер всі розрахунки є дуже приблизними. Нам відомо було про міграцію людей з Олешок, з Козачих Лагерів у інший наш населений пункт -- Раденськ, і що зараз більше переїжджають ще далі від лінії фронту - у Скадовський район, - каже Тетяна.

Розповідає, що стерті з лиця землі Кринки. Майже знищені Підстепне і Піщане - там людей можна порахувати на пальцях, до десяти душ проживає, не більше. Дуже давно немає зв'язку з селом Пойма - воно теж дуже близько до урізу води, тому яка там ситуація - невідомо. Майже на 50% знищене село Козачі Лагері. Жахлива ситуація в селі Солонці, яке було затоплене після підриву ГЕС, а потім ще й знищувалося пожежами - можливо, це були навмисні підпали, як і в Олешках.

Після того, як російські війська підірвали Каховську ГЕС, вся вода потрапила до нашої громади. Згідно з протоколом обласної комісії з надзвичайних ситуацій, з 13 населених пунктів, які постраждали, дев'ять зазнали шкоди. З них п’ять були повністю затоплені. У деяких селах рівень води досягав 6 метрів, що оцінювалося на основі висоти будівель, - розповідає Тетяна.

Ситуація в населених пунктах Раденськ, Костогризове та Челбурда є більш-менш прийнятною, оскільки ці райони уникнули підтоплення. Тут наявні електрика, водопостачання в певному обсязі та газ, якщо він був підключений.

Щодо Олешок, які постійно зазнають обстрілів, зв'язок з людьми там надзвичайно ускладнений, оскільки вони переважно перебувають в укриттях. Відомо лише про два магазини, що намагаються працювати, пропонуючи насамперед продукти харчування. Ринок зруйнований. Це територія бойових дій, тому постійно чути постріли. Часто трапляються й постановочні вибухи з боку російських військ, - ділиться інформацією Тетяна.

Що стосується втрат серед цивільного населення, то наразі відомо про 11 тіл, які було доставлено до місцевого моргу після катастрофи на Каховській ГЕС. Однак, в той же час сталося відключення електроенергії, і морг перестав функціонувати. За словами керівниці МВА, окупаційні сили вивозили тіла до Скадовська та Каланчака, де їх спалювали в крематорії. Серед них були як загиблі російські військові, так і українські цивільні особи. Щодо втрат серед цивільних внаслідок обстрілів, то ці дані мають приблизний характер, адже відсутні документальні підтвердження, але йдеться про сотні загиблих.

Розподіл гуманітарної допомоги з врученням повісток.

- Заробляти кошти людям, які не пішли на співпрацю з ворогом, нічим. Місцеві беруться за роботу за винагороду, яку їм пропонують через інтернет. Прибирають, наприклад, на кладовищах до поминальних, пасхальних днів. У цьому році менше таких пропозицій було, бо дійсно - загроза життю через обстріли. Інколи відбувається натуральний обмін - не буду називати це місце, де збираються люди в певні дні у певний час, щоб обмінятися товарами. Хтось з'їздив у Скадовськ скупився. І таким чином одне одного підтримують.

До повномасштабного вторгнення централізоване водопостачання було в місті Олешки і частково в селі Козачі Лагері, бо там у людей були свої свердловини. Після теракту на ГЕС централізоване водопостачання відсутнє повністю. Функціонують свердловини, але відсутня інформація від окупаційної влади, наскільки цю воду безпечно пити, - немає аналізів, чи вона відповідає санітарно-гігієнічним вимогам. Люди на свій страх і ризик беруть воду там, де, на їхню думку, це найбезпечніше, кип'ятять і таким чином користуються.

Електропостачання відсутнє на території міста Олешки, так само як і в Козачих Лагерях, і в інших знищених та постраждалих внаслідок теракту населених пунктах. Рятують генератори.

Газопостачанням користуються і самі окупанти, тому коли воно зникає, вони намагаються хоча б частково проводити ремонти, дбаючи про власні інтереси.

- Окупанти в основному пересуваються вночі - бояться дронів, обстрілів. Зараз важко доїхати в Олешки через обстріли, тому, як я вже згадувала, постачання продуктами дуже погане. І росіяни цим користуються. Були випадки, коли вони оголошували роздачу гуманітарної допомоги або завезення якихось товарів зі знижкою, або давали оголошення щодо працевлаштування - і на місці людей чекали вже представники РФ, які вручали повістки чоловікам. Бо ходити по вулицях, як от "у тилу" - в Генічеському районі, наприклад, і активно роздавати повістки, ставити на військовий облік, в Олешках росіяни не можуть, тому вигадують провокаційні зібрання.

Ситуація з медициною у громаді є складною. З вересня минулого року НСЗУ призупинило фінансування Олешківської лікарні. Заклад продовжує функціонувати, але фактично кількість медичних працівників значно зменшилася.

Іноді до нас приїжджають російські спеціалісти, але ми навіть не встигаємо дізнатися про їхній прибуток — вони так швидко залишають територію. Їхня основна мета, здається, полягає в отриманні статусу учасника бойових дій, і на цьому все. Вони ненадовго затримуються, а потім вирушають у більш безпечні райони. Деякі медики з Олешок працюють у Скадовську, і лише там можна отримати професійну допомогу. Екстрена медична служба вже давно не виїжджає на виклики, і в телеграм-каналах люди просять про допомогу у доставці хворих до лікарень власним транспортом за винагороду. Ми знаємо лікарів, які загинули, тож ще раз підкреслюю: ця територія є вкрай небезпечною для життя. Ми дуже вдячні тим, хто допомагає евакуювати наших людей, особливо родини з дітьми.

Зрозуміло, що з огляду на це все на території громади не працюють заклади освіти.

Освіта - на сьогодні немає жодного закладу освіти, який залишився б неушкодженим. До початку повномасштабного вторгнення в нашій громаді навчалося 4,5 тисячі учнів, а зараз їх кількість знизилася до 1748. Більшість з них - це діти, які перебувають за межами країни або на території, що контролюється Україною, і навчаються в онлайн-форматі. Із 13 навчальних закладів (разом із філіями), наразі лише чотири продовжують працювати в режимі онлайн. Я не можу сказати, що буде в наступному навчальному році, але, ймовірно, ми побачимо ще менше учнів. Я розумію бажання батьків забезпечити соціалізацію своїх дітей.

Окупантами було евакуйовано вихованців психоневрологічного інтернату з громади.

- Як стверджують окупанти, дітей начебто вивезли у Скадовськ. З відео російських пропагандистів зрозуміти, чи це справді так, неможливо - зйомки відбувалися у приміщенні. Так що це може бути і ТОТ Херсонщини, і ТОТ АР Крим, і територія Росії. Але діти наші - їх упізнали люди, що працювали в інтернаті.

ЗАРЕЄСТРОВАНО 55 ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Згідно з інформацією, наданою Укрінформу обласною прокуратурою, з 24 лютого 2022 року по 14 травня 2025 року правоохоронці зафіксували 55 випадків правопорушень, які загрожують основам національної безпеки, на території Олешківської громади в Херсонській області. Під процесуальним наглядом прокуратури Херсонщини 18 особам було вручено підозри, а 14 обвинувальних актів вже направлено до суду.

Серед осіб, які співпрацюють з окупаційною владою, знаходиться колишній секретар Олешківської міської ради Віктор Сирота, який на даний момент все ще є депутатом міськради. Як повідомили в обласній прокуратурі, стосовно нього наразі розглядається обвинувальний акт у суді. У 2022 році Сирота вирішив співпрацювати з агресором і став "заступником" фейкового "голови" Олешок. Згідно з інформацією від видання "Мост", у вересні 2023 року він був "обраний" депутатом самопроголошеної "Олешківської думи". Крім того, Сирота отримав "медаль" від призначеного окупаційного "губернатора" Херсонської області Володимира Сальда.

- Сирота до широкомасштабного вторгнення був секретарем міської ради. Знав ситуацію, рішення, які приймала рада, орієнтувався в роботі комунальних підприємств, мав доступ до всієї інформації про громаду. Ми провели службові розслідування щодо таких осіб. І за їх співпрацю прийняли рішення звільнити, саме за порушення присяги посадової особи. Сирота залишається депутатом Олешківської міської ради, бо повноваження депутатів не припинені, - розповіла керівниця МВА.

Справу "голови" окупаційної адміністрації Олешок також передано до суду - у листопаді 2024 року Руслана Хоменка перепризначили очільником окупаційної адміністрації Олешок. Його батько Анатолій Хоменко у 2012 році був заступником голови Херсонської ОДА та займався бізнесом. Повернувся до політики напередодні повномасштабного вторгнення Росії і став заступником міського голови Херсона. Раптово помер у березні 2022 року в окупованому місті. Його син-зрадник до повномасштабного вторгнення був непублічним, займався бізнесом.

Лікар із Херсона Володимир Харлан, який став "депутатом" окупаційної "ради депутатів" від путінської "Единой России" та керівником незаконної лікарні в Олешках, визнаний винним у пособництві державі-агресору. Він примушував медиків працювати на ворога, розграбував лікарню, з перших місяців окупації з власної волі лікував російських військових - про це повідомляв Центр журналістських розслідувань.

ТЕРОР: ЗАВУАЛЬОВАНЕ ЗНИКНЕННЯ І ЖОРСТОКЕ СТАВЛЕННЯ ДО ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ

Окупанти влаштовують терор проти місцевого населення - люди зникають безслідно, потрапляючи в російські тюрми.

- Коли ми дізнаємося про людей, які зникли безвісти, ми одразу передаємо цю інформацію відповідним органам. У цьому нам активно допомагає команда Омбудсмана України, і ми дуже вдячні їм за підтримку, - зазначає Тетяна Гасаненко.

Вона зараз перебуває на правобережжі області. Міська військова адміністрація розробила план дій на майбутнє: у разі деокупації рідної громади кожен готовий одразу їхати додому і працювати.

Також ЦНАП та військова адміністрація націлені допомагати мешканцям громади заносити повідомлення до Єдиного державного реєстру зруйнованого чи пошкодженого майна. Тетяна згадує законопроєкт, який передбачає відшкодування за житло, яке перебуває на ТОТ, - незалежно від того, зруйноване воно чи ні. Наразі ж мешканці громади, чиє майно зруйноване і хто має відповідні фото і відеодокази, подають дані в Дію.

- І ми вже більше 3 тис. повідомлень таких внесли. Якщо керуватися законодавством, то у нас немає протоколу комісій з обстежень майна, щоб людям відшкодувати, - зі зрозумілих причин. Ми створили таку комісію, вона пройшла навчання і готова до роботи. І в разі деокупації - це першочергове, що ми будемо робити. Минулого року було 16 ухвал суду про встановлення права власності, бо є проблема з майном, придбаним до 2013 року. Зараз у нас уже більше 20 судових справ, де залучена як третя особа МВА, де люди намагаються відстояти і зобов'язати державних реєстраторів внести їхнє право власності на житло. Якщо це будинок - має бути внесена і земельна ділянка. Тобто, ми маємо готуватися зараз - бо це судові процеси, які тривають не один день. Наразі можна звертатися за юридичною допомогою до громадських організацій, системи вторинної правової допомоги, де допомагають безкоштовно скласти позов. Беруть до уваги і фотографії, і платіжки за комунальні послуги, і домові книги - хоч вони скасовані, але враховуються.

Перед тим як законодавці ухвалять рішення щодо відшкодування, людям слід заздалегідь підготуватися до цієї процедури, зібравши всі потрібні документи, зазначає керівниця МВА.

Люди, що покинули окуповану Олешківську громаду, в даний час знаходяться за межами країни, на території, яку контролює Україна, а також у сусідніх громадах на тимчасово окупованих територіях.

Пані Олена змогла втекти з окупованих територій ще у 2022 році.

- Нічого не вивезла, взяла кавомолку, кавоварку і собаку, - каже жінка.

Взимку в її квартирі, безумовно, оселилися росіяни. Вони вирвали або вирізали замок з дверей та встановили генератор, адже в квартирі немає ні світла, ні води. Олена не знає, що залишилося з її речами. Її знайомі, які переселилися до сусіднього окупованого міста, намагалися приїжджати, щоб дбати про свої домівки та привозити хліб для людей, але з часом це стало неможливим — дорога до міста стала занадто небезпечною через обстріли та міни. В їх автомобіль потрапила снаряда, і тепер у них немає чим їздити. А жителі Олешок, які ще залишилися, пересуваються по місту з обережністю, уникнучи небезпечних ділянок.

Пані Галина (ім'я змінене) змогла вибратися з окупації після підриву Каховської ГЕС. Її будинок постраждав внаслідок затоплення. Вона також контактує з тими, хто лишився у місті, громаді.

Справжнє виживання стає дедалі складнішим. Не всі погодилися отримати російські паспорти, незважаючи на те, що без них виїзд неможливий, а доступ до медичних послуг обмежений. Хоча, чесно кажучи, в Олешках і немає чим похвалитися в медичному обслуговуванні! Щоб отримати лікарську допомогу, доводиться їхати до Скадовська. Мої знайомі пережили обстріли, їхні будинки пошкоджені, а автомобіль у дворі знищений. Більшість часу вони проводять у підвалах. Над містом постійно чутно гул дронів - це нагадує рій бджіл. І ніхто не знає, чиї вони: наші чи ворога. Світла немає, і люди змушені використовувати генератори. Зв'язок нестабільний - його потрібно ловити. Продукти поступають, але якість залишає бажати кращого. Я можу розповісти зі свого досвіду: під час окупації я купила ковбасу в магазині, але ані ми, ані наші домашні тварини її не з'їли. Ось таке воно - все "якісне", - ділиться жінка.

За її словами, якщо раніше люди намагалися триматися одне одного, то зараз бояться, не знають, у кого що на думці, якщо спілкуються, то лише з тими, кому довіряють справді на 100%.

Постійні перевірки. Якщо кудись ідеш, треба швиденько рухатися, щоб не зупинили. Звісно, краще, щоби при собі не було телефона - перевіряють.

Розповідають історію про жінку, яка не може виїхати через хворобу рідної людини: до неї постійно приходили з обшуками, більше десятка разів - вона волонтерила ще до широкомасштабного вторгнення.

- Там зайвий раз не глянеш, слова не скажеш. В окупації росіяни періодично забирають на допити тих самих людей, навіть уже старшого віку атошників, які не становлять загрози, проводять обшуки, б'ють. Думаю, це пов'язано з ротаціями: черговому фсбшнику треба показати, що він "проводить роботу", а не сидить без діла. Тому вони знову і знову чіпляються до людей. Тим паче, є тварюки, які біжать до окупантів, коли відбувається ротація, і "підказують": отут живе такий-то чи така-то. Одна втіха нашим олешківцям - це коли наші попадають "у яблучко". То є свято! - каже жінка.

Пані Галина розповідає, що росіяни не живуть біля води, вони перебралися туди, де можна заховатися між цивільними, на житлоселище.

За її словами, найгірша ситуація полягає в тому, що люди починають втрачати надію. Тих, з ким вона спілкується, жінка вважає великими оптимістами, але навіть вони втрачають віру у можливість визволення. Жінка не знає, коли зможе повернутися до рідного дому, навіть якщо Олешки звільнять у найближчій перспективі, адже усвідомлює, що територія там замінована - не лише в районі водойм, а й у самих будинках. Тому вона не звертається до когось із проханням перевірити її житло чи забрати звідти якісь речі - не наважується, адже ризик занадто великий.

Вона також згадує, як росіяни імітували обстріли Олешок - начебто це робили ЗСУ. У них напоготові були пропагандисти, які вже через пів години після такої "провокації" знімали відео з місця удару. Але місцеві насправді бачили, як усе відбувалося - хто і звідки обстрілював.

По-перше, відчуття, яке охоплює людей на ТОТ, — це страх. У розмовах ми часто висловлюємо віру в нашу мрію про майбутню зустріч. Я впевнена, що нас чекають. Коли я чую коментарі від деяких закордонних переговорників, які говорять про "території" з урахуванням "референдумів", це викликає в мене обурення. Мені бракує слів, і я відчуваю неприязнь до тих, хто повторює ці наративи. Для мене це найбільше жахає — як ми можемо зрадити людей, які перебувають в окупації?! Я переконана, що ми відновимо контроль України над нашою громадою — іншого варіанту просто не існує, — зазначає Тетяна Гасаненко.