Росія активно планує нові військові дії в регіонах Херсона та Запоріжжя. Яка ситуація на лінії фронту і які наміри має Путін?

Росія продовжує наступ на різних ділянках вздовж всього Східного фронту. Одночасно Москва готується активізації ще і на Півдні. Що відбувається на полі бою і що планує Путін - в матеріалі військово-політичного оглядача РБК-Україна Уляни Безпалько.

Українським військовим не вдається зупинити наступальну кампанію росіян на фронті. Динаміка просування ворога з цієї осені співмірна хіба що з першою половиною 2022 року. Мета Москви - досягти максимальних територіальних здобутків та якнайбільше ускладнити становище України до інавгурації президента Трампа.

В даний момент ворог активізувався на семи фронтових напрямках і розпочав бойові дії за три ключові українські оборонні позиції на Сході: Часів Яр, Курахово та Велика Новосілка.

І одночасно з цим агресор має намір найближчим часом активізуватись ще на двох напрямках на Півдні, де понад рік зберігалась відносна стабільність.

Епіцентр конфлікту на Сході України зосереджений навколо району Курахового. Цей ключовий логістичний вузол на півдні Донецької області піддається атакам з трьох напрямків: півночі (УВ "Центр"), сходу (УВ "ЮГ") та півдня (УВ "Восток"). З півночі ворожі сили наближаються до західної частини Курахівського водосховища, просуваючись з Берестків, Вознесенки та Сонцівки. Східна ж частина атаки йде з Максимільянівки, безпосередньо на центральні вулиці міста.

З півдня - противник рухається з боку Вугледара відразу кількома угрупованнями - в напрямку річки Сухі Яли. Українські позиції на цій ділянці ускладнюється тим, ворог одночасно від Максимільянівки прорвався в село Дальнє, і тим самим вийшов у тил нашому угрупованню, що обороняється по річці Сухі Яли в Успенівці. Як наслідок, ті наші підрозділи, які займаються позиції на сході від цього села, можуть потрапити під загрозу оточення, якщо вчасно звідти не відійдуть.

Наразі немає жодних ознак, що вказують на можливість утримання Курахівського плацдарму. Тим часом угруповання "Восток", що просувається з півдня до Курахового, розпочало наступальні дії на Времіївському напрямку — території, з якої українські сили здійснювали наступ минулого року. Основна мета ворога в цьому районі полягає у захопленні Великої Новосілки шляхом її оточення, а також у відновленні контролю над кількома населеними пунктами, які Україна змогла звільнити в 2023 році.

На Велику Новосілку росіяни тиснуть з кількох боків. Зі сходу - з Роздольного, Шахтарська і Золотої Ниви, там їм уже вдалось зачепитись за околиці міста. Фактично десять кілометрів, які відділяли Шахтарське від Великої Новосілки, росіяни пройшли менш ніж за місяць. З півдня - зі Старомайорського та Урожайного. З південного заходу - з боку Рівнополя.

Південна частина Донеччини (джерело: DeepState)

Саме просування окупантів на цій ділянці дало привід для оцінок на кшталт того, що агресор нібито може піти в наступ у Дніпропетровській області. Її адмінмежі справді починаються в лічених кілометрах від Великої Новосілки (що входить до Донецької області і розташована поряд з Запорізькою). Однак зараз, за інформацією кількох джерел видання, Дніпропетровська область у планах окупантів не стоїть.

Можливо, після завершення операції з захоплення Курахового, загарбники переключать свою увагу на Покровськ і, ймовірно, на Костянтинівку. Від Костянтинівки їх відділяє більш ніж десять кілометрів і два значних населених пункти - Торецьк і Часів Яр.

На Покровському напрямку, як і в районі Торецька, суттєвих змін за останній час не відбулось - українські підрозділи продовжують зберігати контроль над частиною міста. На цій ділянці місцевості є шахти та терикони, які дають свої переваги для побудови оборони. Загалом ситуація в Торецьку поки виглядає кращою, ніж у Часовому Яру.

У листопаді загарбникам вдалося прорватися через канал до центру міста, проходячи через мікрорайони Новий та Жовтневий. Нині основні бої відбуваються в околицях Вогнетривкого заводу. Водночас російські війська намагаються обійти місто з півночі та півдня, проте поки що не досягли значних успіхів.

Фактично наступним об'єктом уваги агресора після Часового Яра та Торецька стане Костянтинівка, що відкриє шлях окупантам до Слов'янсько-Краматорської агломерації. Хоча на даний момент бої за ці населені пункти не виглядають як нагальна загроза.

Росія використовує незмінну тактику ведення боїв, зокрема за великі населені пункти - їх охоплення з різних сторін. А тому для походу на Слов'янсько-краматорську агломерацію Москві необхідно сформувати зручні для себе позиції також на схід і на північ від цих міст. Насамперед йдеться про Сіверський виступ, Лиман і лівобережжя Осколу.

Сіверський напрямок залишається найстабільнішим на всьому Сході. В Лиманському районі, поблизу річки Чорний Жеребець, також немає істотних змін у лінії фронту. Найбільших успіхів ворог досяг на Куп'янському напрямку, де він наблизився до околиць Куп'янська. Декільком збройним силам супротивника вдалося проникнути в місто з боку Синьківки, але їм не вдалось утриматися на зайнятих позиціях.

Крім того, ворожі підрозділи здійснили форсування Осколу в її найвужчих місцях поблизу Дворічної та в окрузі населеного пункту Масютівка з метою створення плацдармів на правому березі річки. Сили оборони докладають зусиль для стабілізації ситуації в цих двох зонах. Окупанти прагнуть переправитися через Оскол, щоб завдати удару в тил нашим військам, які обороняють Куп'янськ.

З іншого боку, на південь, в місцевостях Колісниківки та Кругляківки, супротивник зумів дістатися до Осколу і відрізати наш плацдарм на лівому березі. Проте, йому не вдалося розширити своє уклинення.

Росія активно намагається витіснити українські сили з їхніх позицій у Курській області. Протягом останніх кількох тижнів наші підрозділи, ймовірно, відступили з Ольгівського лісу в бік Малої Локні, а також з Дар'їно перейшли через річку Снагість. Окрім цього, ворог зміг пробитися до Плехового, що розташоване на південний схід від Суджі.

Згідно з інформацією, отриманою від РБК-Україна, Росія зібрала в Курській області близько 60 тисяч своїх військовослужбовців для проведення контрнаступу. Додатково, до них приєдналися близько 10-11 тисяч військових із Північної Кореї. Джерела в військових колах повідомляють, що солдати з КНДР вже почали брати участь у бойових діях, поступово вводячись у бій у невеликих групах, які використовуються для першого штурму. Головною проблемою для цих військових є управління підрозділами, зокрема через мовний бар'єр. На кожну групу з 5-7 північнокорейських військових необхідний російський перекладач.

Українським збройним силам важко утримувати позиції проти російського наступу на всій лінії фронту (зображення: GettyImages).

Достеменно невідомо, яку площу в Курській області продовжують контролювати ЗСУ. Вона може налічувати від 550 до 800 квадратних кілометрів. На піку територія під контролем українських військ складала 1376 квадратних кілометрів. Тобто, з одного боку, Росії справді вдається скорочувати наш плацдарм. З іншого - це не ті темпи, на які розраховував ворог.

Для підвищення швидкості виконання завдань у Курській області, за даними одного з видань, Москва направила туди 76-ту десантно-штурмову дивізію з Запорізької області. Це спонукало противника внести певні зміни до своїх наступальних планів у Запорізькому регіоні, проте вони не відмовилися від своїх намірів, повідомили три обізнані джерела РБК-Україна.

Учасники бесід з виданням зазначають, що наступ окупантів на Запоріжжі планувався приблизно між жовтнем і груднем. Однак, тепер наші військові вважають, що агресор може активізувати свої дії після 5 грудня. Проте важливо підкреслити, що й ця дата не є остаточною, оскільки Москва вже неодноразово відкладала свій "День Д".

За інформацією, отриманою від джерел РБК-Україна, існує ймовірність, що Росія здійснить напад в зоні Кам'янського - П'ятихаток у північній частині Запорізької області. Це дозволить їй наблизитися до Запоріжжя та забезпечить можливість обстрілу південного району обласного центру за допомогою артилерії.

Одночасно, за даними журналістів, російські війська можуть в найближчому майбутньому здійснити ще одну атаку, спрямовану на Херсон, перетнувши Дніпро, оскільки всі мости, що ведуть до цього міста, знищені або пошкоджені. Два джерела повідомляють, що окупанти переміщують техніку для створення понтонних мостів у райони на лівому березі Дніпра та готують свої підрозділи.

Навіщо це потрібно Росії? По-перше, у контексті можливих переговорів про завершення війни Кремль прагне вимагати не лише ту частину Херсонської та Запорізької областей, яку вже контролює, а всю територію цих регіонів. Таким чином, у разі проведення переговорів, Москва хоче усунути будь-які суперечки стосовно контролю над цими областями. Це є амбітною метою для російської сторони. А більш скромна мета полягає в тому, щоб виснажити українські сили.

"Ми знаємо про їхні наміри, але ми не знаємо точно, коли вони хочуть розпочинати. Росіяни хочуть провести дзеркальну операцію до тієї, що ми робили в Кринках. Шансів знову захопити Херсон у них немає. Але для них важливо зачепитись за якусь вулицю, за якісь будинки для картинки, і насамперед - для розтягування нашої лінії фронту. Ми знаємо про їхні плани - і по Херсону, і по Запорізькій області - і теж готуємось", - сказав один зі співрозмовників видання.

Москва, усвідомлюючи наші труднощі з нестачею військовослужбовців, намагається тиснути на наше "слабке місце". Окупанти створюють численні "пожежі" по всій території, щоб відволікати наші сили, змушуючи нас реагувати на їхні провокації. Наразі мета Кремля на найближчі два місяці – максимально ускладнити ситуацію в Україні до моменту приходу Трампа, який обіцяв негайно зайнятися українсько-російським конфліктом після вступу на посаду. Це стосується як фронтових, так і тилових умов. Завдання України в цей період – вистояти та максимально ускладнити реалізацію російських планів.