Транзитний хаб у Павлограді, що знаходиться в Дніпропетровській області, переживає значні труднощі — кількість евакуйованих людей з прифронтових територій зростає, і наявних місць для всіх не вистачає.
Цю інформацію надав Євген Каплін, очільник гуманітарної місії "Проліска".
За його словами, на тлі загострення в районі Добропілля у центрі побільшало евакуйованих. Волонтер каже, що за останні два тижні його робочі дні в Павлограді тривають по 18-20 годин, а інколи й довше.
"Транзитний пункт в Павлограді тріщить по швах. Будинок культури, в якому він розміщений, став неначе резиновий. Спочатку ліжка стояли в залі. Потім додали на сцену, потім в бальну залу, потім в технічні кімнати, потім в коридори, а тепер ще й колишня дитяча кімната застелена матрицами", -- зазначає Каплін.
Він ділиться інформацією, що в ніч з 14 на 15 серпня на евакуаційній парковці залишалося більше 60 осіб, оскільки не було можливості їх розмістити. Через це евакуйовані змушені були спати просто на землі.
"Роздавали спальники вночі, ставили намет та вкладали людей на землю... Сьогодні зробили підлогу в наметі та завезли туди 20 ліжок. Але звільнилося за день тільки 6, які моментально заповнились новими евакуйованими", -- говорить волонтер.
Керівник гуманітарної місії підрахував, що за останні 4-5 днів потік евакуйованих у Павлограді складає понад 400 людей на добу.
"Немає чітко визначеної приймаючої області. Багатьом ніде жити. Немає нормальної логістики, точніше є 1 евакуацвйний вагон на Львівщину та решта логістики на плечах неурядових організацій. Всі МТП по Дніпропетровщині переповнені. Деякі з них, навіть нещодавно відкриті, заповнені на 117%. Відбувається накоплення в транзитному центрі маломобільних, бо всі геріатрічні центри по країні переповнені, а постанова 888 так і не запрацювала... Ситуація як то кажуть: як би день простояти та ніч протриматися", -- підсумував він.
Військова кореспондентка "Громадського" Діана Буцко повідомляє, що значна кількість переселенців повертається до своїх рідних міст і сіл, розташованих на лінії фронту, навіть у випадках, коли їхні домівки зруйновані. Основна причина цього – відсутність фінансових можливостей для оренди житла в нових місцях.
"Я досі згадую бабусю з Авдіївки, яка після евакуації в Нікополі ухвалила рішення не покидати рідний дім вдруге. На які кошти жити? Це питання стає другим за популярністю. Як орендувати житло, маючи пенсію всього три тисячі гривень? Тому й поверталися люди до своїх, навіть зруйнованих квартир," – зазначає Буцко.
За словами журналістки, протягом 11 років конфлікту країна так і не розробила ефективної системи евакуації, що могла б стимулювати громадян залишати небезпечні території.
"Більша частина роботи досі лягає на плечі волонтерів. Мені здається, вони взяли на себе стільки роботи й так організували процес, що держава за інерцією самоусунулася. Поки воно якось іде, то хай собі іде. Але останніми тижнями, коли російський літній наступ стрімко розвивається, сили й можливості закінчуються і у волонтерів. Один за одним вони кричать у повітря: куди їхати. Немає де поселити людей, немає куди направити... Що ми будемо робити, якщо росіяни підійдуть близько до Краматорська чи Сум? Де ми поселимо півмільйона людей? ", -- розмірковує Буцко.
Ми вже повідомляли, що в Покровську припинила свою роботу остання торговельна точка.
#Авдіївка #Краматорськ #Покровськ #Росія #Росіяни #Дніпропетровська область #Львівська область #Роздрібний магазин #Екстрена евакуація #Павлоград #Українська гривня #Логістика #Суми #Волонтерство #Нікополь, Україна #Лінія фронту #Залізничний вагон #Добропілля
