"Я з державою в ці ігри не граю. До одного плюса - купа мінусів". Так директор Краматорського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих Юрій Шугаров відповідає на запитання про державну компенсацію за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю. У нього таких працівників близько половини, але цією програмою жодного разу не користувалися.
У радянську епоху успішність підприємства оцінювалася не тільки за обсягами виробництва. Співробітникам надавали житло, вони отримували середню заробітну плату, мали можливість відпочивати на туристичних базах, брали участь у роботі гуртків та користувалися різноманітною соціальною інфраструктурою.
Після розпаду Радянського Союзу компанія зменшила обсяги виробництва, втратила багато замовлень, а з початком великої війни залишила Краматорськ. Сьогодні вона спеціалізується на виробництві гофрованого картону, хоча свій шлях розпочинала з виготовлення ланцюгів для прив'язки тварин.
Півстолітнє існування спільноти
Українське товариство сліпих (УТОС), до структурного підрозділу якого входить краматорське підприємство, виникло ще до Другої світової війни. Воно поширювалося по різних регіонах країни та створювало свої підприємства.
УТОС - це національна добровільна організація, яка об'єднує людей з порушеннями зору. Основна мета цієї організації полягає в захисті прав та реабілітації осіб з такими особливостями.
Краматорське учбово-виробниче підприємство УТОС веде свою історію з 1954 року. "Його відкрили люди, які прийшли з війни, втратили зір, здоров'я, діти війни, постраждалі. Мої мама і батько все життя пропрацювали на краматорському підприємстві", - розповідає його директор Юрій Шугаров.
Підприємство працювало в старій частині міста. Спочатку там виготовляли дерев'яні ящики і пензлики для фарбування. З цього все й починалося.
Коли на підприємстві працювали батьки Шугарова, там було 400 людей. Більшість інженерно-технічного персоналу становили зрячі люди. Зрячими були й керівники та працівники бухгалтерії. Підприємство випускало ланцюги для прив'язування худоби, блоки управління для заводу кондиціонерів та ялинкові гірлянди.
Ставлення до людей з інвалідністю в різні роки було різним, але загалом, за словами директора, за Союзу соціальна сфера розвивалася добре.
"Підприємства УТОС мали фінансові ресурси: вони інвестували в нерухомість і технічне обладнання. Інженерний склад був досить кваліфікованим, зокрема завдяки оперативному забезпеченню житлом та високим зарплатам – 200 рублів на початку 1970-х і 1980-х років," – зазначає Шугаров. У той час середня зарплата в Українській РСР складала приблизно 115 рублів.
Завод мав турбазу, куди щотижня возили людей на відпочинок, гуртожитки. Працював хор, який їздив з виступами по донецькому регіону. Шугаров прийшов на підприємство у 1997-му. Через три роки став його директором і почав думати, як рухатися далі. Вирішив зайти у виробництво гофри, картону й упаковки.
"Колгоспи та радгоспи використовували ланцюги для прив'язки худоби, але до завершення 1990-х років вони зникли з вжитку. Ми також виготовляли масляні фільтри для Харківського тракторного заводу, який вже випускав обмежену кількість тракторів," - ділиться спогадами Шугаров.
Компанія придбала новий станок для виготовлення гофротари, а також модернізувала обладнання, яке раніше не використовувалося. У 2004 році було закуплено гофролінію. "Мали деякі труднощі, але виробництво функціонувало, і зарплатню виплачували вчасно. Ми виконували свої зобов'язання щодо працевлаштування людей з інвалідністю, забезпечуючи їх трудову та соціальну реабілітацію," - ділиться спогадами він.
До 2022 року на балансі підприємства були турбаза, бібліотека, клуб, художня самодіяльність і гуртожиток. Кількість працівників становила 55-90 людей.
За інформацією Шугарова, в даний час в УТОС налічується 40 підприємств. Деякі з них призупинили свою діяльність, тоді як інші продовжують працювати. До початку війни вважалося, що організації в Керчі, Сімферополі, Дніпрі, Білій Церкві, Вінниці та Коростені мають значну силу.
До 2022 року краматорське підприємство працювало у своєму регіоні. До 2014 року продукцію замовляли в Донецькій та Луганській областях. Після початку війни географія звузилася до Курахового, Слов'янська, Дружківки та Харкова.
Зокрема, підприємство спеціалізувалося на виробництві упаковки для кондитерських виробів та гофрокартонних коробок для упаковки посуду, який виготовлявся в Слов'янську. "Доставляти продукцію більше ніж на 100-150 кілометрів було нерентабельно. Кожен регіон мав свої виробничі потужності. Конкурувати за ціною було нелегко, хоча ми користувалися значними пільгами," - ділиться своїм досвідом Шугаров.
Підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій людей з інвалідністю, зокрема УТОС та УТОГ, можуть користуватися низкою податкових пільг. Для цього вони мають відповідати певним вимогам: люди з інвалідністю повинні становити щонайменше 50% від кількості штатних працівників, а фонд оплати їхньої праці - не менше 25% загальних витрат на оплату праці.
Іншою вигодою є зниження ставки ЄСВ до 5,3% в порівнянні з традиційними 22%. Додатково, підприємство має можливість отримати звільнення від сплати податку на прибуток.
До 2022 року компанія виготовляла продукцію на суму від 500 до 800 тисяч гривень щомісяця. Як зазначив керівник, чистий прибуток складав 11-12% від загального обсягу після виплати заробітної плати та покриття витрат на воду і електрику. В середньому, обсяг виробництва становив 40-45 тонн або до 100 тисяч квадратних метрів гофрокартону кожного місяця.
Краматорськ - Дніпровський регіон - Київська область
Після початку великої війни з Краматорська вивезли частину обладнання. Команда переїхала до Дніпра, де місцеве УТОС облаштувало шелтер. "Вони допомогли багатьом. Нам дали приміщення, ми поставили свій рулонний прес, обладнання і наприкінці 2022 року почали потихеньку працювати", - розповідає Шугаров.
У той же час команда активно шукала фінансування для придбання нового устаткування. Перший грант, який вони отримали, був призначений для транспортування – він частково покрив витрати на доставку обладнання до Дніпра. Згодом команда взяла участь у кількох грантових програмах і здобула перемогу в п'яти з них.
"Завдяки цьому ми повністю компенсували витрати і навіть зробили крок уперед. Купили нове обладнання, іншу технологію, кращу якість", - каже директор.
Протягом цього часу компанія отримала від 600 до 700 тисяч доларів через міжнародні грантові ініціативи. Шугаров зазначає, що співпраця з іноземними програмами є більш зручною: донор встановлює цілі та бажані результати, тоді як організація розробляє бізнес-план і звітує про його реалізацію. На відміну від цього, державні інстанції вже двічі відмовили їм у фінансуванні.
Краматорське підприємство зазнало руйнувань на старті великої війни. Протягом 2,5 років воно функціонувало в Дніпрі. Коли виникло питання про встановлення нового обладнання, одним із критеріїв для грантодавців стала безпека. Крім того, залишатися в Дніпрі не планували через значні витрати на оренду та високу конкуренцію.
Шугаров розпочав пошуки приміщення серед об'єктів УТОС, але не зміг знайти підходящу локацію. Врешті-решт, у травні 2024 року компанія переїхала до Яготина, що на Київщині. Вибране приміщення виявилося пустим, адже колись там працював завод, який не діяв протягом останніх 20 років. Тож після переїзду розпочалися ремонтні роботи.
Виробничий процес безпосередньо пов'язаний з електроенергією, тому було вирішено здійснити два підключення до електромережі, провести кабельні лінії та встановити електролічильники. На ці роботи було витрачено 3 млн грн. Щодо опалення, його облаштування відбудеться "за наявності сил і фінансів".
Спочатку до Яготина з Дніпра переїхали семеро працівників. Наразі на підприємстві налічується 25 співробітників. Серед них є люди з Краматорська, Покровська, Луганська, Дружківки, а також місцеві мешканці. З них 15 осіб - це внутрішньо переміщені особи та люди з інвалідністю.
Працівників шукали через центр зайнятості, оголошення на дошках та залізничному вокзалі, через особисті контакти. "Їздив, розмовляв з людьми. Знайомі давали пропозиції, центр зайнятості допомагав", - каже директор.
Водночас, за його словами, знайти працівників з потрібною кваліфікацією непросто: обладнання технологічне і потребує спеціалістів певного рівня. Частину робіт, як він пояснює, може виконувати звичайний співробітник - "подай, принеси, поклади, упакуй", - але для інших операцій потрібна спеціальна підготовка.
Як відбувається робота після переїзду?
Виробничий процес організовано у одну зміну: з 9:00 до 18:00. Зазвичай субота та неділя є вихідними днями, але в разі наявності замовлень працівники можуть бути залучені до роботи. Для осіб з інвалідністю тривалість робочого дня скорочена на одну годину.
У зимовий період доводилося коригувати графік роботи через перебої з електропостачанням. Співробітники приходили вранці на кілька годин, а згодом поверталися ввечері, коли з'являлося світло. Таким чином, вони накопичували шість або сім годин трудової діяльності щодня.
Середній рівень заробітної плати дорівнює 18 тисяч гривень, тоді як особи з інвалідністю отримують лише 12 тисяч гривень. Це обумовлено особливостями праці: такі співробітники виконують окремі технологічні процеси, які не тривають протягом усього робочого дня.
У даному випадку погодинна ставка для осіб з інвалідністю перевищує ту, що отримують звичайні працівники. Проте через нерегулярний характер роботи та обмежену кількість робочих годин, в кінцевому результаті їх щомісячний дохід виявляється нижчим. У виробничій сфері бракує людей з повною сліпотою. Наприклад, у Краматорську такі фахівці працювали на посадах заступника директора з соціальних питань та начальника комерційного відділу.
В Україні роботодавці можуть отримати компенсацію за працевлаштування людей з інвалідністю (до 10-15 мінімальних зарплат). Краматорське підприємство цією програмою не користувалося. Директор пояснює це тим, що не хоче витрачати час на роботу з державною програмою через її вимоги та звітність.
"Я не маю наміру вступати у ці ігри з державою. У нас ця сфера не надто розвинута, і хоч є один позитивний момент, за ним ховається безліч недоліків. Як можна звітувати щодо цих коштів? Ось чому я тримаюся осторонь," – зазначає він.
Протягом перших трьох місяців підприємство сплачує за працівників оренду за житло. Якщо людині й надалі складно, може продовжити цей термін.
Після переїзду довелося заново формувати клієнтську базу. "Ми тут новенькі, за півтора року було важко знайти ринок збуту. У кожного вже є постачальники гофрокартону, усе налагоджено. Навіщо їм щось міняти?" - пояснює директор.
Клієнтів знаходили через участь у виставках, рекламу та налагоджені зв'язки. Наразі компанія досягла повної завантаженості. Серед замовників залишилися клієнти з Донецької області, зокрема з Курахового та Дружківки, а також нові партнери з Києва, Білої Церкви та Черкас.
Компанія генерує продукції на рівні 3,5-4 мільйони гривень щомісяця, і ці обсяги можуть збільшуватися. У фізичних вимірах це становить 300-400 тисяч квадратних метрів гофрокартону щомісячно.
Водночас Шугаров фіксує скорочення споживання гофротари. Серед великих клієнтів він називає тютюнові та лікеро-горілчані заводи, кондитерські фабрики й аптеки. "Зараз життя таке: день прожив - і добре. Плани стали не такими грандіозними. Вижив, прожив, працюєш - це вже плюс для керівника і для всіх, хто працює на підприємстві", - говорить директор Краматорського УТОС.
Після релокації вони відновили виробництво за півтора року. У Краматорську рентабельність становила 7-11%, зараз її оцінюють у 12%. На місяць у підприємства залишається 100-200 тис. грн "на розвиток".
Яка структура організації виробництва
Сировину для виробництва гофрокартону отримують у великих рулонах. Рулон завантажують на лінію. Далі за допомогою клею та валів формується гофра. Папір проходить між нагрітими валами, температура яких сягає 200 градусів.
На початку процесу створюється двошаровий гофрокартон. Потім до нього додається третій шар, який приклеюється. Після цього картон піддається сушінню при температурі 250 градусів. Наступним етапом є пропускання матеріалу між валами, після чого він переміщується за допомогою спеціального технологічного полотна. Завершальним етапом є нарізка, укладання на піддони та упаковка готового продукту.
Деякі завдання виконуються за допомогою іншого устаткування. Наприклад, Світлана, працівниця з другою групою інвалідності, пов'язаною із зором, переїхала разом з директором з Краматорська і зараз працює на ролевому пресі, який призначений для висікання картонних виробів.
Окремий етап - склеювання заготовок. Підприємство має нову машину, яка автоматично склеює ящики. Такий апарат коштує 15 тис. євро.
Для персоналізації коробок на них наносять логотипи, надписи та різноманітні позначки. Цей процес здійснюється за допомогою спеціального обладнання, яке функціонує за принципом трафаретного друку. Одночасно на такій установці можна як вирізати, так і фарбувати продукцію. Максимальна швидкість роботи досягає двох ящиків за секунду. Вартість такого обладнання становить приблизно 70 тисяч євро.
Ціна на коробки визначається їхніми розмірами та призначенням. Наприклад, ящик, що призначений для Дружківського заводу, який виробляє халву, має вартість 7,4 грн.
У Полтаві ціна на упаковку для кондитерської фабрики становить 12,8 грн, тоді як найбільший ящик без декоративних елементів коштує від 30 до 35 грн.
#
