Цивільна конфіскація стала одним із найсучасніших засобів у боротьбі з корупцією в Україні. Основна сутність цього механізму полягає в тому, що публічні службовці втрачають права на своє майно, якщо не спроможні підтвердити законність його набуття.
Які саме труднощі виникають при розгляді справ про цивільну конфіскацію? Давайте спробуємо це з'ясувати.
ЦИВІЛЬНА КОНФІСКАЦІЯ: ШЛЯХ ВІД ЗАВДАННЯ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ
В Україні питання цивільної конфіскації розглядає Вищий антикорупційний суд, а прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Офісу Генерального прокурора подають позови щодо визнання активів необґрунтованими. Проте процес становлення такої процедури виявився довгим і складним.
Взагалі підґрунтя цивільної конфіскації закладене у низці міжнародних договорів, зокрема ст. 20 Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, ст. 54 Конвенції ООН проти корупції та іншими. Правомірність застосування такого інструмента в контексті позбавлення права власності підтвердив і Європейський суд з прав людини.
У 2015 році Верховна Рада ухвалила закон №198-VIII, яким вперше в Україні дозволила конфісковувати у цивільному порядку необґрунтовані активи посадовців. Та цей механізм був "урізаним", адже застосовувався лише після засудження особи за злочини і широкого поширення взагалі не набув.
Одним із факторів, що сприяли змінам у процесі цивільної конфіскації, стало Рішення Конституційного Суду України, ухвалене 26 лютого 2019 року, яке визнало статтю 368-2 Кримінального кодексу України (КК України) про незаконне збагачення неконституційною.
У рішенні підкреслюється, що боротьба з корупцією в Україні є надзвичайно важливим завданням як для суспільства, так і для держави. Криміналізація незаконного збагачення виступає ключовим юридичним інструментом для реалізації державної політики в цій галузі. При цьому, коли визначається незаконне збагачення як злочин, необхідно враховувати конституційні норми, які закріплюють принципи юридичної відповідальності, а також права і свободи людини та громадянина, включаючи їхні гарантії.
У 2019 році Верховна Рада прийняла закон №263-IX, який відновив кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, враховуючи висновки Конституційного Суду України. Закон також запровадив новий механізм цивільної конфіскації, що дозволяє вилучати необґрунтовані активи без необхідності засудження особи. Однак, під час розробки цього законодавства багато критичних зауважень було або проігноровано, або залишено на розсуд судових та прокурорських органів. Це призвело до виникнення певних труднощів у теоретичному та практичному застосуванні цивільної конфіскації необґрунтованих активів.
ЗА ЯКИМИ ПРАВИЛАМИ АКТИВИ ВИЗНАЮТЬ НЕОБҐРУНТОВАНИМИ?
Оновлена система визнання активів (та доходів від них) необґрунтованими стала засобом позбавлення особи майна, яке не відповідає її законним доходам. Згідно з цим підходом, держава вважає, що такі активи були здобуті незаконно, але не зобов'язується надавати докази конкретних шляхів їх отримання. Такі заходи конфіскації застосовуються виключно до майна, яке належить публічним службовцям.
Основною характеристикою цивільної конфіскації є те, що не потрібно доводити провину особи в скоєнні правопорушення, внаслідок якого вона здобула певні активи. У таких ситуаціях застосування кримінально-правових інструментів у боротьбі з корупцією не завжди є доцільним, адже корупційні дії часто залишаються прихованими. Якщо, наприклад, посадова особа отримала хабарі або інші незаконні вигоди, і це залишилося поза увагою правоохоронців або навіть відбулося за їхньою участю, то довести у суді факт скоєння кримінального правопорушення може бути вкрай складно.
Цивільна конфіскація, згідно з частиною 2 статті 290 Цивільного процесуального кодексу України, може бути застосована в тих випадках, коли вартість активів коливається в межах від 500 прожиткових мінімумів на момент набрання чинності відповідним законом, що становить 1 003 500 грн, до 6500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на початок 2024 року дорівнює 9 841 000 грн.
Одночасно перевищення цього верхнього ліміту автоматично тягне за собою кримінальну відповідальність відповідно до статті 368-5 Кримінального кодексу України (незаконне збагачення).
За своїм змістом цивільні та кримінальні справи про необґрунтовані активи стосуються вирішення ідентичних ситуацій: набуття службовою особою активів або доходів від них, які, очевидно, не відповідають її законним доходам. Однак процедура вирішення кардинально інша.
Наприклад, керівника Антимонопольного комітету України звинувачують у незаконному збагаченні. Під час свого перебування на посту голови Донецької обласної державної адміністрації, він, ймовірно, придбав 21 об'єкт нерухомості та розкішний автомобіль, при цьому оформлюючи майно на родичів своєї дружини. Це випадок незаконного збагачення, оскільки різниця між вартістю зазначеного майна і фінансовими можливостями посадовця та його дружини складає 56,2 млн грн. Що стосується активів керівника Вінницького об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проти нього вже було застосовано процедуру цивільної конфіскації, оскільки він незаконно придбав квартиру вартістю 1,2 млн грн.
Таким чином, цивільна конфіскація дозволяє без необхідності кримінального засудження "поза розумним сумнівом" оперативно і ефективно позбавити чиновника майна, здобутого внаслідок незаконних доходів. Стандарт доказування "поза розумним сумнівом" вказує, що сукупність фактів, що були встановлені під час судового процесу, виключає можливість існування інших логічних пояснень події, яка розглядається, окрім того, що злочин дійсно мав місце, і підозрюваний є винним у його вчиненні. Натомість, у випадку цивільної конфіскації застосовується інший стандарт - "переваги доказів", про який ми детальніше розповімо далі.
Для того щоб розпочати судовий процес, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або Офісу Генерального прокурора (у випадку, якщо співробітник САП чи НАБУ отримав необґрунтовані активи) збирає доказову інформацію і формулює цивільний позов проти посадової особи, яка, ймовірно, має такі активи. Провадження у цих справах веде Вищий антикорупційний суд відповідно до норм цивільного процесуального законодавства.
Цікаво, що розгляд справи відбувається не особисто щодо особи (in personam), а по відношенню до її майна (in rem). Це означає, що для процесу конфіскації оцінюють не поведінку особи, а брак законних доходів, необхідних для придбання активів. У цьому контексті роль власника є другорядною.
У процесі розгляду цієї справи суду необхідно визначити відповіді на ряд ключових питань.
Чи відповідає вартість активу встановленим межам?
2. Чи було придбано актив після того, як закон набрав чинності?
3. Чи є відповідач особою, уповноваженою на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування?
4. Чи існує взаємозв'язок між чиновником та активом?
5. Чи можемо на основі наданих доказів підтвердити, що службова особа мала достатні законні доходи для придбання цих активів?
Водночас за цивільним законодавством діє презумпція правомірності набуття права власності. Але в цій категорії справ ВАКС сформулював позицію про "презумпцію необґрунтованості активів". І суд використовує її так: якщо походження коштів на придбання активу залишається невідомим, то суд не може дійти висновку про законність джерел цих коштів. Тобто від самого початку презюмується більша ймовірність того, що актив необґрунтований, до моменту, коли відповідач не спростує це, довівши законність цього майна.
ВИКЛИКИ ПРИ ЗАТВЕРДЖЕННІ ЗАКОНУ ПРО ЦИВІЛЬНУ КОНФІСКАЦІЮ
Розроблення та ухвалення законопроєкту про цивільну конфіскацію були дуже суперечливими, оскільки первинна редакція пропонувала низку ноу-хау, в яких багато інституцій вбачали серйозні ризики.
Зокрема, перша версія законопроєкту передбачала поширення його дії на активи, які були набуті протягом чотирьох років до моменту його ухвалення. Однак до другого читання виникла ініціатива скоротити цей термін до трьох років, але це не вирішило проблеми. Насправді, йшлося про введення зворотної сили закону, що є забороненим згідно з Конституцією України. У результаті депутати вирішили виключити цю норму, і наразі можливе стягнення лише активів, які були набуті після 28 листопада 2019 року — дати, коли закон набув чинності.
До слова, в одній зі справ щодо цивільної конфіскації майна працівниці митниці прокурор САП зауважував, що деякі активи мають ознаки необґрунтованих, але оскільки вони були набуті до набрання чинності закону, позов щодо них не заявляється.
Головне юридичне управління Верховної Ради звертало увагу й на невиправдану конкуренцію цивільної конфіскації та кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. Досі є можливість уникати кримінальної відповідальності, штучно "розділивши" активи та ініціювавши їх стягнення у цивільному порядку, замість кримінального розгляду справи.
Конкуренція процесів не є лише теоретичною проблемою; вона вже проявилася на практиці в одному з випадків цивільної конфіскації, що стосується колишнього заступника директора департаменту превентивної діяльності Національної поліції України. У цьому справі активи оцінюються одночасно як необґрунтовані в рамках цивільного судочинства та як речові докази в контексті кримінального провадження.
Однак, на даний момент ми не зафіксували жодних суттєвих маніпуляцій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності через механізми цивільної конфіскації.
Загрозою для реальної імплементації нових законодавчих норм було й перевантаження суддів, оскільки справи щодо цивільної конфіскації має слухати Вищий антикорупційний суд. Після ухвалення закону прогнозувалося, що до ВАКС надійде така кількість цивільних позовів, з якими він не зможе впоратися, але цього не сталося.
Виникло чимало запитань стосовно вже згаданого стандарту доказування. Депутати висловили пропозицію запровадити новий стандарт переконливості доказів, відомий як "перевага доказів". Цей стандарт не був характерний для української правової системи, і його сутність залишалася невідомою.
Це могло створити загрозу свавілля правоохоронців і суддів, оскільки питання доказування тісно повʼязане зі збором доказів. Закон не деталізував ці процеси, чим ставив під сумнів законність процедури цивільної конфіскації взагалі, адже потенційні відповідачі не мали жодних прав під час збирання доказів. Ця проблема, хоч і менш гостро, але й досі залишається актуальною. Але її намагаються усунути через напрацювання судової практики, про що докладніше ми розповімо далі.
Не всі ці ризики були враховані народними депутатами, тому їх подолання перетворилося на виклик для судової практики. Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що в значній мірі це було успішно реалізовано.
ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВАКС ЩОДО ЦИВІЛЬНОГО ВІДЧУЖЕННЯ
Перші цивільні позови до ВАКС надійшли лише у 2021 році. На вересень 2024 року суд ухвалив 15 рішень у справах про цивільну конфіскацію. Двічі прокурорам САП судді ВАКС відмовили у задоволенні позову, шість разів позовні вимоги задовольняли частково та сім - повністю. Ще шість справ перебувають на розгляді в першій інстанції.
Згідно зі статистичними даними, кількість позовів щодо цивільної конфіскації є відносно невеликою. В середньому, Вищий антикорупційний суд розглядає лише 3-4 такі справи щорічно, тоді як загалом протягом року Антикорупційний суд опрацьовує близько 50 кримінальних справ.
Слухання справ про цивільну конфіскацію займає значно менше часу, ніж розгляд інших корупційних проваджень. Середній час їх розгляду становить 70 днів, тоді як кримінальні справи, по суті, слухають значно довше - понад 508 днів на одну справу.
Примітно, що, попри швидкість розгляду таких справ, тенденції їх частого ініціювання спостерігаємо лише тепер. Це може бути повʼязано передусім із відносно недавнім стартом використання нового механізму, адже перший позов скерували до суду лише у 2021 році - після відновлення Верховною Радою повноважень НАЗК, які за загальновідомим рішенням Конституційного Суду були визнані неконституційними.
Саме процедури декларування статків та моніторингу способу життя посадовців, ящо проводить НАЗК, мали б бути першими джерелами відомостей про ймовірні факти набуття необґрунтованих активів. І з аналізу судових рішень у цих справах бачимо, що якраз декларації та інші матеріали НАЗК є в основі доказової бази прокурорів САП для доведення необґрунтованості активу.
Крім того, на кількість позовів щодо цивільної конфіскації явно вплинуло й зупинення декларування посадовців. Тому відновлення цього обовʼязку та активізація перевірки декларацій надалі може ще збільшити кількість позовів.
У 2024 році прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ініціювали кілька позовів, які стали рекордними за вартістю активів. Наприклад, 10 травня один з прокурорів подав позов на суму майже 7 мільйонів гривень з метою визнання активів начальника територіального сервісного центру регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській області необґрунтованими. Раніше, в березні, прокуратура звернулася до суду з позовом проти керівника одного з секторів Київської митниці про конфіскацію понад 8,6 мільйона гривень. Обидва ці позови вже були розглянуті та задоволені Вищим антикорупційним судом.
Яскравим показником результативності роботи ВАКС у таких справах є вартість конфіскованих активів. За понад три роки через механізм цивільної конфіскації Антикорсуд у 13 позитивних для САП справах стягнув на користь держави більше ніж 44,5 млн грн.
Станом на вересень 2024 року у Вищому антикорупційному суді України знаходяться шість справ, що стосуються цивільної конфіскації, при цьому загальна сума позовів складає 23,6 мільйона гривень.
Служба безпеки України (САП) найчастіше ініціює процедуру конфіскації коштів, які відображають вартість незаконно набутого нерухомого майна. Станом на вересень 2024 року було подано клопотання про стягнення 40 об'єктів, до яких входять земельні ділянки, квартири, будинки та паркомісця. У двох випадках мова йшла про повернення самих коштів, а також було запрошено конфіскувати вісім транспортних засобів.
Склад осіб, у яких відбувається конфіскація майна, є досить різноманітним. Станом на вересень 2023 року, серед відповідачів у справах цивільної конфіскації налічувалося вісім представників правоохоронних органів, п’ять митників і податківців, два народних депутати, два місцеві обранці, два працівники міграційної служби, троє представників ТЦК та СП, один суддя, один співробітник сервісного центру МВС, а також дванадцять приватних осіб.
Тому можна констатувати, що кількість позовів із цивільної конфіскації збільшується, а застосовується цей інститут до різних субʼєктів. Також швидкість розгляду таких справ реально більша, ніж у кримінальних.
УНІКАЛЬНІСТЬ РОЗГЛЯДУ СПРАВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЦИВІЛЬНОЮ КОНФІСКАЦІЄЮ
Станом на вересень 2024 року з 15 рішень 11 було оскаржено в Апеляційній палаті ВАКС. Одне з них зазнало змін, вісім залишилися без змін, а слухання щодо двох триває в апеляційній інстанції.
Хоч загалом рішень із цивільної конфіскації не так багато, певні проблеми цієї процедури вже можна виокремити.
Нижчий рівень регулювання процесу збору доказів у порівнянні з кримінальним провадженням.
Збором доказової бази для справ щодо цивільної конфіскації за загальним правилом займаються НАБУ та САП. Також ці функції в певних випадках можуть виконувати ДБР та Офіс Генпрокурора, зокрема коли позови стосуються працівників НАБУ чи САП.
Окрім того, значну роль знову відіграє Національне агентство з запобігання корупції, яке, в разі виявлення нерегульованих активів, має право порушувати питання про їх вилучення перед відповідними органами.
Процес збору доказів не має чітко визначених правил, і ця проблема була відома під час створення законопроєкту про цивільну конфіскацію. Відповідно до законодавства, зазначені органи мають право збирати докази шляхом подання запитів, отримання даних з реєстрів та інших баз інформації, а також отримувати доступ до певних відомостей у різних державних установах. Проте це не запобігає відповідачам оскаржувати методи збору доказів, які використовують прокурори САП.
У певних справах суд не враховував зібрані дані через недотримання процедур збору доказів. Наприклад, у справі, що стосується заступника начальника одного з відділів Одеської митниці Віктора Ткаченка, суд відмовився врахувати свідчення осіб, опитаних працівниками НАБУ. Це сталося через те, що закон прямо забороняє такі опитування, отже, отримані свідчення не можуть бути прийняті судом.
Такий підхід ВАКС сприяє ясності в процедурах збору доказів, і це, безсумнівно, є позитивним аспектом, враховуючи неоднозначність деяких норм законодавства.
Отже, питання невизначеності щодо правил збору доказів, які підтверджують, що посадовці отримали необґрунтовані активи, вирішується через судову практику. Однак, для уникнення різних трактувань у процесі оцінювання джерел доказів, доцільно було б узагальнити наявну практику або ж закріпити відповідні норми в законодавстві.
ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ АКТИВІВ, РОЗМІРУ ЗАКОННИХ ДОХОДІВ ТА ВИТРАТ
Ключовим аспектом під час аналізу справ залишається визначення вартості активів у співвідношенні з легальними доходами державних службовців.
У рамках цивільної конфіскації відбувається вилучення активів, які не мають обґрунтування, і їхня вартість коливається від 1 003 500 грн до 9 841 000 грн (на 2024 рік). Перевищення цієї межі може стати підставою для відмови у розгляді позову.
Зокрема, прокурор звернувся з позовом про конфіскацію частини вартості квартири в 1,46 млн грн до подружжя посадовців Новомосковського райвідділку Нацполіції. У процесі розгляду справи суд визнав необґрунтованими лише 922,5 тис. грн, тобто менше від законом встановленої суми, тому й відмовив прокурору в стягненні цих коштів.
Подаючи апеляцію, прокурорка стверджувала, що така відмова суду не правомірна, адже вартість необґрунтованих активів, на її думку, є фільтром лише на етапі приймання позову до розгляду. А вже якщо суд визнає позов обґрунтованим лише в частині, то все одно повинен його задовольнити і стягнути активи, які законом визначені менше від встановленого розміру. Однак Апеляційна палата ВАКС не погодилася з цією позицією прокурорки.
Згідно з законодавством, мінімальний розмір необґрунтованих активів не застосовується у випадках, коли конфіскують не самі активи, а доходи, отримані від них. Наприклад, у справі, що стосується заступника директора департаменту превентивної діяльності Національної поліції, після визнання коштів на його депозитних рахунках у розмірі 2 300 800 грн та $35 481 як необґрунтованих, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури подав позов на стягнення 399 070,06 грн та $314, які були отримані в результаті депозитних виплат з цих активів. Суд задовольнив цей позов.
При оцінці обсягу необґрунтованих активів, суд проводить розрахунок, в якому враховується різниця між максимально можливими законними доходами та обґрунтованими витратами. Наприклад, у справі, що стосується квартири керівника відділу митного оформлення митного поста "Городок" Львівської митниці, суд проаналізував різницю між законними доходами та витратами, пов'язаними з придбанням нерухомості та транспортних засобів. Окрім цього, суд також врахував дані Державної служби статистики про середні витрати на місяць для одного домогосподарства (сім'ї) за різні роки.
Законними доходами, за статтею 290 ЦПК України, є заробітна плата, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, виплати благодійної допомоги, пенсії, доходи від продажу майна, грошові збереження, збереження у валюті, дорогоцінних металах та інші незаборонені доходи.
Основним джерелом для розрахунку законних доходів є декларації посадових осіб за ті періоди, коли було здійснено набуття активу. Для проведення цих розрахунків суд звертається до сумарного доходу, зазначеного в деклараціях за рік придбання активу та за рік, що передував цьому. Що стосується грошових активів, їх оцінюють виходячи з звітного періоду, в якому відбулося їх придбання.
Суд не враховує фінансові ресурси особи, які залишилися незмінними після покупки активу, якщо це не відображено у відповідній декларації. Коли посадовці пояснюють джерела своїх додаткових коштів, вони зазвичай надають суду документи, що підтверджують отримання кредитів, фінансової підтримки та інших подібних джерел. Проте суд не завжди визнає ці докази, оцінюючи їхню достовірність.
Так було у справі щодо депутата міськради на Дніпропетровщині, який набув будинок та земельну ділянку за 2,4 млн грн, отримані у позику. Суд піддав сумніву реальність позики у 2,4 млн грн, оскільки вона відбувалася відразу після знайомства відповідача та позикодавця через їхні нібито дружні відносини та без будь-яких гарантій повернення коштів (поруки, застави тощо). Подібне було й у справі щодо одеського митника.
Інколи такі документи все ж бере суд до уваги, вони стають підставою для часткового задоволення вимог. А інколи ВАКС взагалі відмовляє у позові прокурору САП, якщо той не зміг довести, що вартість необґрунтованих активів посадовця перевищує поріг у 1 003 500 грн.
Таким чином, ключовим елементом цього процесу є обґрунтовані витрати. Суд спочатку визначає законні доходи особи, після чого з цих доходів віднімаються раціонально обґрунтовані витрати. В результаті цього аналізу формується оцінка необґрунтованого активу.
Суд формує суму витрат, спираючись на документально підтверджені витрати особи. Додатково, ВАКС може використовувати оцінку витрат з точки зору раціональності, коли неможливо точно підрахувати загальні побутові витрати. Таким чином, сума витрат, визначена під час розгляду справи, не включає непідтверджені документально витрати на їжу, одяг, комунальні платежі, утримання житла, проїзд та медичні потреби тощо.
Уникнути таких труднощів можна було б, якби прокурор проводив опитування потенційного відповідача. Проте, з цього приводу існує кілька зауважень.
По-перше, прокурор має право отримувати пояснення від особи лише за її згоди і виключно для з'ясування підстав, необхідних для представництва в даній справі. Це означає, що прокурор не наділений повноваженнями збирати свідчення в якості доказів у справі про цивільну конфіскацію.
По-друге, проведення такого опитування може спонукати потенційних відповідачів продати або переписати спірний актив ще до того, як буде подано позов, що ускладнить подальший процес. Проте, якщо прокурор ініціює позов на основі результатів моніторингу способу життя державного службовця, НАЗК повідомляє цю особу про виявлену невідповідність між її рівнем життя та задекларованими доходами, надаючи їй можливість протягом десяти робочих днів надати письмові пояснення.
Отже, перебуваючи на публічній службі, особам варто особливу увагу приділяти документуванню як доходів (це відбувається через подання е-декларацій), так і витрат. А для поліпшення якості поданих позовів треба враховувати інформацію про витрати особи, зосібна через зʼясування позиції потенційного відповідача. Для цього прокурорів слід наділити відповідними повноваженнями за законом.
ФОРМА СТЯГНЕННЯ НЕОБҐРУНТОВАНИХ АКТИВІВ
У практиці виникли суперечності щодо способу стягнення активу: чи має це відбуватися в його грошовій оцінці, чи в реальному вигляді.
За буквальним тлумаченням статті 292 Цивільного процесуального кодексу України, якщо актив визнається необґрунтованим, його слід стягнути в повному обсязі або ж у виділеній частині. Якщо ж виділити частину активу не вдається, тоді підлягає стягненню його вартість. Аналогічно, у випадках, коли фактичне вилучення необґрунтованого активу є неможливим, наприклад, якщо це майно більше не належить відповідачам, також стягується його вартість.
Прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури подають позови, спрямовані на стягнення активу, його ринкової вартості або сум, витрачених на його придбання. Закон не регулює конкретні умови та терміни, коли слід застосовувати той чи інший метод захисту. Проте, вибір цього методу безпосередньо впливає на ступінь втручання в права відповідача.
Мова йде про те, що з часом ціна активів може зростати внаслідок звичайного підвищення ринкової вартості або через їх удосконалення.
Прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури зазвичай просять не стягувати сам актив, а визначати його вартість або частину вартості на момент набуття (відповідно до ч. 3 ст. 290 Цивільного процесуального кодексу України). Цей підхід до цивільної конфіскації є найліберальнішим і запобігає випадковому позбавленню законних активів.
Суть проблеми полягає в тому, що мова йде про стягнення суми "на момент набуття", що відкриває можливості для посадовців отримувати прибуток від коливань ринкової вартості активів, в основному нерухомості. Це, в свою чергу, може розглядатися як отримання доходу від необґрунтованих активів.
Наприклад, у випадку з керівницею відділу Львівської митниці, з неї було стягнуто 1,86 млн грн, що дорівнює вартості квартири на момент її придбання. Однак, на дату ухвалення рішення, середня ринкова вартість аналогічної трикімнатної квартири площею 103,3 кв. м перевищувала 5 млн грн. Різниця в ціні вражає - понад 3 млн грн.
Та є у практиці ВАКС дві справи, де прокурор просив стягнути самі активи, а не їх вартість. Одна з них завершилася відмовою у визнанні активів необґрунтованими та, відповідно, у стягненні, інша ж мала більшу результативність.
Ця справа була пов'язана з активами митного службовця з Одеси. Суд ухвалив рішення про конфіскацію, зокрема, квартири, але лише в межах її вартості на момент купівлі. Однак Апеляційна палата вирішила змінити спосіб конфіскації на стягнення виключно грошової суми. Це стало можливим завдяки тому, що в квартирі були проведені значні покращення (ремонт), які вже не фінансувалися за рахунок необґрунтованих активів, що підтвердив відповідач.
Цікаво, що 20 червня 2024 року у справі про цивільну конфіскацію активів начальниці відділу Львівської митниці Верховний Суд зробив суттєво інший висновок. Суд вказав, що вказівка вартості має значення для кваліфікації такого активу як необґрунтованого, а не для стягнення його в дохід держави. Тому судам не потрібно зазначати вартість активу або визначати певну суму грошових коштів, в межах якої має бути звернено стягнення на майно. Тобто стягувати треба не вартість активу, встановлену на дату його набуття, а саме це майно.
В свою чергу, шість рішень Вищого антикорупційного суду, що стосуються задоволення позову прокурора про вилучення активів (за винятком грошових коштів), фокусуються на стягненні їх вартості на момент набуття або вилучення активу в межах визначеної суми. Це означає, що мова йде лише про фінансові ресурси, витрачені на купівлю цих необґрунтованих активів.
Таким чином, дане рішення Верховного Суду суперечить встановленій практиці ВАКС і, безсумнівно, ставить відповідачів у менш вигідну позицію, оскільки дозволяє конфіскацію активу разом із усіма його покращеннями та зростанням вартості.
Згідно з міжнародними стандартами, що стосуються конфіскації без судового рішення, у випадку, коли злочинний актив змішується з легальним майном, дозволяється конфіскація лише тієї частини, яка є незаконною.
Сформульований висновок Верховного Суду від 20 червня 2024 року не враховує різні ситуації, коли законний актив може бути перемішаний з необґрунтованим. А тому це здатне створити небезпечний прецедент надто репресивного та невибіркового механізму цивільної конфіскації.
Та варто розраховувати, що Верховний Суд дасть більш деталізований висновок уже в іншій справі, яку, на жаль, Велика палата Верховного Суду відмовилася розглядати. 21 жовтня Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомила, що Верховний Суд у цій справі поставив крапку, визнавши рішення ВАКС законним. Однак на момент публікації цього матеріалу повного тексту рішення ще немає.
У даній справі прокурор висунув вимогу не щодо конфіскації квартири або її вартості, а стосовно повернення грошових коштів, витрачених на її придбання. Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про стягнення частини вартості активу, який був визнаний необґрунтованим, а Апеляційна палата ВАКС підтвердила це рішення.
Отже, перед Верховним Судом виникли суттєві питання стосовно можливостей:
● прокуратурі - висувати вимогу про повернення фінансових коштів, витрачених на купівлю необґрунтованих активів, а не на самі активи;
● суду - стягувати різницю між вартістю набутих необґрунтованих активів та максимально можливими законними доходами посадовця;
● Прокурору надається право ініціювати позов проти інших фізичних або юридичних осіб (не лише посадовців), якщо питання про стягнення активів з цих осіб не розглядається в суді.
Ми сподіваємося, що рішення Верховного Суду будуть детально обґрунтованими і всебічними, що сприятиме правильному напрямку практики розгляду справ, пов’язаних із цивільною конфіскацією.
На нашу думку, оптимальним є метод стягнення саме необґрунтованого активу, а не його ринкової вартості, але лише в тих ситуаціях, коли не проводилися невіддільні поліпшення за законні доходи. Це дозволить уникнути ситуацій, коли чиновники можуть отримувати вигоду з коливань цін на активи.
Якщо виокремити "законно" набуті активи від "необґрунтованих" виявляється неможливим, доцільно буде конфіскувати ринкову вартість тієї частини, яка не має підстав. Аналогічно, якщо відповідач реалізував необґрунтований актив, то підлягає конфіскації дохід від його продажу або сума, що дорівнює ринковій вартості на момент угоди, якщо актив був переданий безкоштовно або за заниженою ціною.
ВИЗНАЧЕННЯ ЗВ'ЯЗКУ МІЖ ПОСАДОВОЮ ОСОБОЮ ТА АКТИВОМ
Визнати актив необґрунтованим можна тільки при наявності зв'язку між ним і посадовою особою. Такий зв'язок може проявлятися як у прямому володінні активом цією особою, так і в номінальному володінні, коли актив формально належить інший особі за дорученням. Крім того, зв'язок може бути виражений через дії, які є аналогічними розпорядженню активами.
Підтвердження цього зв'язку є одним із найскладніших викликів, з якими стикаються прокурори САП.
Основою для підтвердження цього зв'язку слугують свідчення осіб, які продавали активи, номінальних власників, родичів, а також дані про телефонні дзвінки посадових осіб, відеозаписи з громадських місць і переписки в месенджерах.
При аналізі ситуації, що стосується отримання необґрунтованих активів, суд спирається на стандарт доказування, який називається "перевага доказів". Саме логічні помилки, що виникають у аргументах учасників справи, стають важливими орієнтирами для суддів у процесі встановлення ймовірності певних фактів.
Наприклад, у популярному випадку з "жомовою ямою" колишній депутат Ілля Кива намагався довести, що законно володів цим майном, стверджуючи, що продаж активу, за який він отримав сумнівні 1,25 млн грн, відбувся без його відома і є шахрайським. Однак судді критично оцінили його аргументи та висловили сумнів щодо реальності угоди по здачі жомової ями в оренду, оскільки компанія-орендар не використовувала її.
Описуючи зв'язок квартири та двох паркомісць із колишнім начальником Одеської митниці, суд також знайшов у його твердженнях неузгодженості. Відповідач заявив, що нерухомість купила його матір-пенсіонерка, яка там проживала з 2020 року. Однак з допиту продавця та трекінгу телефонних з'єднань встановили, що пошуком нерухомості та її оформленням займався сам відповідач. Крім того, з 2020 до 2022 року у квартирі тривав ремонт, що не дало б змоги матері там проживати. Сумнівним для суду було й те, що, не маючи автомобілів, мати відповідача придбала два паркомісця. Тому в цій справі ВАКС установив, що мати була лише номінальною власницею нерухомості, а фактичний її користувач - сам посадовець.
Одне з найскладніших питань у цій категорії справ полягає в захисті прав третіх осіб, які фактично володіють активами, що, на думку прокурора, є необґрунтованими.
Досвід свідчить, що одним із найпоширеніших методів приховування необґрунтованих активів чиновників є формальне володіння ними особою, яка не займає посадової позиції. У таких випадках суд має провести оцінку фінансових можливостей обох сторін для придбання оспорюваного активу.
У рамках однієї з справ відповідачка визнала, що отримала трикімнатну квартиру у Львові в подарунок від своїх батьків. Суд встановив, що як її власні фінансові ресурси, так і фінанси батьків були недостатніми для придбання цієї нерухомості. На думку суду, зв'язок між посадовою особою та квартирою виявлявся в "прямому способі набуття активів, що одночасно є опосередкованим", оскільки квартира була подарована наступного дня після її купівлі матір'ю. Апеляційний суд підтвердив цю формулювання та всі її наслідки, що також було схвалено Верховним Судом.
Однак подібні до цієї категорії справ зумовлюють багато запитань, бо залежно від типу зв'язку з активом суд вирішує, чий майновий стан підлягає оцінюванню. Одночасно оцінювання фінансової спроможності третіх осіб прямо не передбачене законодавством і хоч не є визначальним для підтвердження належності спірного активу посадовцю, та все ж стає надзвичайно важливою обставиною в таких справах.
Легітимність оцінки фінансового стану третіх осіб не викликає сумнівів. Проте, суд часто стикається з обмеженнями в можливостях перевірки здатності таких осіб придбати спірний актив, оскільки вони не зобов'язані розкривати свої фінансові ресурси. Тому в законодавстві варто чітко прописати, що отримання судом інформації про доходи від формального власника активу не буде вважатися порушенням приватності, якщо прокурор зможе підтвердити зв'язок цієї особи з посадовою особою.
РЕАЛІЗАЦІЯ РІШЕНЬ ВАКС
У першій половині 2024 року Вищий антикорупційний суд видав вісім виконавчих листів на стягнення необґрунтованих активів з дев'яти осіб; два з цих проваджень вже закриті. Наразі сім справ продовжують розглядатися.
Наші дослідження свідчать, що основна частина проблем у судочинстві пов'язана саме з реалізацією рішень. Ми вже вивчали виконання вироків ВАКС, що передбачають конфіскацію, і вважаємо, що його ефективність має бути значно вищою. Схожа ситуація спостерігається і в даному випадку. Виявлення майна корупційних посадовців, які вміло його приховують, стає серйозною перешкодою для повернення необґрунтованих активів державі з метою їх легального перерозподілу.
Середній термін відкритих виконавчих проваджень сягає майже року. Цікаво, що перше історичне рішення ВАКС щодо цивільної конфіскації у справі "жомової ями" залишається невиконаним, навіть попри те, що колишній нардеп Кива вже помер. Виконавче провадження було ініційоване 13 грудня 2021 року, але, згідно з даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, на вересень 2024 року воно все ще не завершене.
У той же час, забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на оспорюване майно хоча й є поширеною практикою, проте не є універсальним рішенням.
Наприклад, у справі, що стосується "жомової ями", не були вжиті такі запобіжні заходи, як арешт грошових коштів, які вважаються необґрунтованим доходом від оренди нерухомості. Аналогічна ситуація спостерігається і з подружжям податківців з Харкова, які отримали в своє володіння необґрунтований будинок та земельну ділянку. Щодо цієї нерухомості та фінансових активів також не були застосовані заходи забезпечення позову.
Зі статистики ВАКС та судового реєстру можна спостерігати тенденцію до збільшення кількості заяв про забезпечення позовів. Зокрема, у 2021 та 2022 роках прокурори не подали жодної такої заяви, у 2023-му - пʼять, а у 2024-му - шість.
Тобто якщо ці активи не арештовані, наприклад, у кримінальному провадженні, відсутність забезпечення позову може створювати серйозні перепони для конфіскації необґрунтованих активів чи їх вартості з огляду на перевантаженість та супутні проблеми виконавчої служби.
Доля відкритих виконавчих проваджень, у рамках яких були арештовані спірні активи, залишається невизначеною. Незважаючи на те, що рішення про їх стягнення стало законним, активи так і не були повністю конфісковані.
Виконавча служба не розкриває дані про те, яким чином реалізуються рішення ВАКС, тому наразі немає можливості точно з'ясувати, які фактори заважають поповненню державного бюджету необґрунтованими активами. Однак можна відзначити, що проблема з виконанням або неналежним виконанням судових рішень ВАКС стосовно стягнення активів ризикує стати системною.
ВИСНОВКИ
Інститут визнання активів необґрунтованими та стягнення їх у дохід держави (цивільна конфіскація) набуває поширення в Україні. Про це свідчить збільшення кількості позовів САП до публічних службовців із цим предметом.
Одночасно існує ряд процесуальних труднощів, які можуть бути усунуті через вдосконалення законодавства або еволюцію судової практики. Нажаль, нинішня ситуація з виконанням рішень щодо цивільної конфіскації є важкою для моніторингу, що вимагає більшої уваги суспільства до цього етапу.
Проаналізована практика ВАКС та Верховного Суду щодо цивільної конфіскації дає змогу сформулювати ключові особливості, властиві цим процесам, а також запропонувати можливості для їх розвитку.
Справи щодо цивільної конфіскації відзначаються нижчою регламентацією процесу збору доказів, ніж у кримінальному процесі. Проблему невизначеності правил збору доказів на підтвердження набуття необґрунтованих активів посадовцями розв'язує судова практика. Однак задля унеможливлення різних підходів до оцінювання джерел доказів варто узагальнити таку практику.
Залишаються питання до оцінювання вартості активів, розміру законних доходів та витрат. Перебуваючи на публічній службі, особам варто особливу увагу приділяти документуванню як власних доходів (це відбувається через подання е-декларацій), так і витрат. А прокурору для поліпшення якості поданих позовів варто дозволити на законодавчому рівні проводити попереднє опитування потенційного відповідача про витрати та доходи.
Неясні механізми вилучення необґрунтованих активів. Конфіскація активу разом з покращеннями може бути здійснена лише за умови, що прокурор зумів довести не тільки необґрунтованість самого активу, а й обґрунтованість витрат на його поліпшення. У випадку, якщо відповідач встиг продати необґрунтований актив до процесу конфіскації, необхідно стягнути прибуток від його продажу. Якщо ж актив було передано безкоштовно або за зниженою ціною, слід враховувати його ринкову вартість на момент передачі. Загалом, основним принципом є конфіскація саме необґрунтованого активу, а не його вартісної оцінки на дату його набуття.
Досі актуальні труднощі зі встановленням зв'язку посадовця з активом. Правомірність оцінювання фінансового становища третіх осіб не може піддаватися сумніву. Воднораз суд часто не здатен перевірити можливість третьої особи придбати спірний актив, оскільки вона не зобов'язана декларувати статки. Отже, у законі варто чітко врегулювати, що отримання судом інформації від формального власника активу про його доходи не буде втручанням у приватність, якщо прокурор довів звʼязок цієї людини з посадовцем.
Відсутність відкритої комунікації щодо виконання рішень про цивільну конфіскацію викликає занепокоєння. Виконавча служба не ділиться інформацією про те, яким чином реалізуються рішення ВАКС, що ускладнює можливість точно визначити, які чинники заважають наповненню державного бюджету за рахунок необґрунтованих активів. У той же час, проблема невиконання або неналежного виконання судових рішень ВАКС у сфері матеріальних стягнень активів може стати системною.
У майбутньому інститут цивільної конфіскації може отримати подальший розвиток, зокрема через можливе розширення підстав для його застосування. Наприклад, у Стратегії повернення активів, ухваленій у серпні 2023 року, пропонується розширити рамки конфіскації необґрунтованих активів. Проте, ґрунтуючись на аналізі рішення Європейського суду з прав людини у справі Gogitidze та інших проти Грузії, ми підкреслюємо, що такі заходи повинні впроваджуватися з урахуванням стандартів прав людини.
Крім цього, інструмент цивільної конфіскації має поширитися на активи, які здобули злочинні організації, якщо їх стягнути через кримінальне провадження неможливо. У квітні 2024 року ЄС ухвалив Директиву 2024/1260 про повернення активів та конфіскацію, що якраз запроваджує такий захід. Воднораз необхідно брати до уваги такі фактори, як неспівмірність вартості майна із законними доходами власника, відсутність законного джерела походження та зв'язок власника зі злочинними організаціями. Врахування цих нових європейських норм та розширення цивільної конфіскації важливе через потребу гармонізувати українське законодавство із правом ЄС.
Над дослідженням працювали:
Керівник напрямку:
Катерина Риженко, заступник виконавчого директора з правових питань в Transparency International Ukraine.
Дослідники, що здійснили це дослідження:
Павло Демчук, консультант з правових питань в Transparency International Ukraine.
Андрій Ткачук, юрист-консультант нижчого рівня в Transparency International Ukraine.
#Суд #митниця #Вищий антикорупційний суд України #Харків #Дніпропетровська область #Львів #Європейський Союз #Національна поліція України #Конфіскація активів #Кримінальний кодекс України #Корупція #Одеса #Верховна Рада #Цивільний процесуальний кодекс України #Судова практика #Спеціалізована антикорупційна прокуратура #Національне агентство з питань запобігання корупції #Національне антикорупційне бюро України #Верховний Суд України #Право власності #Законність #Конституційний Суд України #Відкриття (право) #Кримінальне судочинство #Конфіскація #Законодавство #Рада Європи #Організація Об'єднаних Націй #Верховний суд США #Доха #Грузія (країна)
