Президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю The Guardian заявив, що Росія не зупиниться в разі захоплення Донецької області та продовжуватиме окупацію територій нашої країни. Під загрозою можуть опинитися Дніпро і Харків, які Кремль обере своєю подальшою ціллю. Наскільки реалістичний такий сценарій і яка область перебуває під більшою загрозою постараємося розібратися - розглядаючи найгірший варіант розвитку подій, який тільки може розгорнутися на полі бою.
Про це - у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".
По-перше, необхідно усвідомити, що Росія ніколи не відмовлялася від своїх намірів повного захоплення України, які вона поставила перед собою ще на початку 2022 року. Усі заяви про те, що якщо РФ отримає контроль над усією Донецькою областю, то її агресія зупиниться, є не що інше, як маніпуляція, що має на меті без бою захопити найукріпленіший плацдарм на українському фронті. Це, в свою чергу, може призвести до подальшого виконання її планів у інших регіонах.
Досить яскравим є той факт, що російська сторона, котра постійно висловлює свої вимоги, вживає термін Донбас, який став своєрідною географічною пасткою для сприйняття.
У статті на OBOZ.UA під назвою "Виведення військ з Донбасу і Слов'янсько-Краматорський плацдарм: яка пастка стоїть за вимогами Росії" я детально розглянув не лише неправильність використання терміна "Донбас", який не є визначенням територіальної одиниці, а радше позначає геологічний регіон, але й можливості Слов'янсько-Краматорського плацдарму. Цей плацдарм має потенціал для виснаження російських окупаційних сил, що може стати ключовим моментом у ході війни.
Сьогодні можна спостерігати, що РОВ дійсно вичерпали свій колишній бойовий потенціал. Вони не лише втрачають можливість реалізовувати широкомасштабні наступальні операції, але й на багатьох напрямках не здатні утримувати раніше захоплені позиції.
Уперше з 2023 року Сили оборони України проводять тактичного рівня контратаки з результатом звільнення територій нашої країни, вищим за темпи РОВ з їхньої окупації - при тому, що наразі мала б відбуватися й відбувається стартова фаза весняно-літньої наступальної кампанії російських загарбників.
Зрозуміло, що російські збройні сили не здатні до кінця 2026 року захопити більше ніж 5 300 км² території Донецької області, що наразі перебуває під контролем Збройних сил України і є найміцніше укріпленим плацдармом в усьому театрі військових дій.
Для того щоб бути готовими до різних загроз, важливо підготуватися до найгіршого можливого розвитку подій. Припустимо, що Донецька область не зможе витримати тиск з боку РОВ. Яка область та який обласний центр опиняться під найбільшою загрозою?
Якщо оборона Донецької області буде зламана, російські війська зможуть дістатися до адміністративних меж Харківської та Дніпропетровської областей. Це відкриє можливість для російського командування об'єднати та ефективно зосередити сили найбільшого ударного угруповання РОВ в Україні.
Наразі ми говоримо про потенціал 2-ї, 3-ї, 8-ї, 20-ї, 25-ї, 41-ї, 51-ї та інших загальновійськових армій, армійських корпусів, бригад, дивізій, окремо взятих сил і засобів, приданих з інших напрямків. Сумарно йдеться про концентрацію понад 300 тисячного угруповання. Але перед цими силами і засобами стоятиме вибір, куди рухатися далі з урахуванням рельєфно-ландшафтних та інших особливостей Харківської та Дніпропетровської областей. І тут слід зазначити - Харківщина для РОВ не є найкращим, найзручнішим напрямком.
Суть справи полягає в тому, що територія Донецької області характеризується складним рельєфом, що ускладнює наступальні операції, а також значними лісовими масивами, такими як "Сосни", "Ізюмський ліс" і "Лука". Навіть дорога М-03, яка забезпечує пряме сполучення з Ізюмом і потенційно з Харковом, не є ефективною підтримкою в умовах очікуваних затяжних боїв (подібно до ситуації в Срібнянському лісництві), які можуть тривати не просто місяці, а роки.
У випадку, якщо Донецька область зазнає падіння, командування РОВ не матиме можливості швидко перекинути необхідні сили та ресурси у достатній кількості, наприклад, до Харківського напрямку в Бєлгородську область.
З огляду на досвід вторгнення 2022 року та невдалий наступ на Вовчанському напрямку в травні 2024 року, стає очевидним, що для захоплення великого міста, як Харків, а також для його штурму, навіть з прямого напрямку, необхідно одночасно діяти з трьох фронтів. Крім того, для оточення міста потрібна значна концентрація військ і ресурсів, що становитиме не менше 300-350 тисяч осіб. Іншими словами, це фактично вся військова група, яка на даний момент зосереджена в операційній зоні на Донеччині.
Це ще один момент, який не на користь РОВ - відсутність достатнього якісного і кількісного ресурсу для проведення таких загальновійськових операцій. З іншого боку, кількість, але не якість, може бути вирішена шляхом проведення загальної мобілізації.
Харківська область, а також сам Харків, є найскладнішим напрямком, на який РОВ можуть зважитися наступати після виснажливих і кривавих боїв у Донецькій області.
Проте це не свідчить про те, що вони не використовуватимуть тактику повзучого наступу, поступово захоплюючи території. Це стає особливо важливим, якщо вони не матимуть адекватної підготовки до такої загрози. Тому створення оборонних позицій залишається не лише актуальним, а й необхідним для регіону, незалежно від того, наскільки ймовірним є цей сценарій.
Виходячи з усього вищевикладеного, у разі падіння Донецької області основна увага РОВ буде сконцентрована на просуванні вглиб Дніпропетровської області, яка найбільше розташовує до таких дій.
Отже, ймовірність цього значно більша, ніж підвищена увага РОВ до регіону Харків.
У 2025 році російським військам виявилося складно здійснити прорив на територію Дніпропетровщини в районі між річками Вовча і Ворона, а також по річці Янчул і трасі Н-15 до Покровського. Більш того, на сьогоднішній день російські окупанти фактично повністю втратили контроль над ситуацією в цьому секторі фронту, і 29-та та 36-та армії змушені перейти від наступальних дій до оборонних.
Проте це не свідчить про те, що російські війська відмовляються від своїх цілей, адже контроль над Покровським, а також автомобільними шляхами Н-15 і Р-85 є ключовим елементом у плануванні майбутніх операцій щодо наступу на Запоріжжя. Таким чином, на південному заході Дніпропетровської області окупанти продовжать зусилля для встановлення контролю над стратегічно важливим містом Покровське та розширення своїх позицій на правому березі річки Гайчур.
Своєю чергою, у разі вивільнення ресурсу 2-ї, 41-ї та 51-ї ЗВА на Донеччині, вони можуть зосередитися на Новопавлівському напрямку, північним берегом річки Солона, а також на Межову трасою 04-06 і Павлоград трасою М-30.
Відсутність серйозних рельєфно-ландшафтних перешкод до самого Павлограда, за винятком річки Чаплини, сприяє помірному, на тактичному рівні, просуванню угруповання з 3-4-х ЗВА і низки приданих сил і засобів.
У разі Дніпропетровської області (за розвитку подій за апокаліптичним сценарієм) противник може бути загальмований або зупинений тільки багаторівневою, ешелонованою обороною, орієнтованою на протипіхотні загородження як пасивного, так і активного типу.
Оцінюючи потенційні оборонні можливості регіонів, варто зосередитися не на створених штучних перешкодах чи лініях захисту, а на природних рельєфних і ландшафтних характеристиках. У цьому контексті стає зрозуміло, що Дніпропетровська область може бути під загрозою наступу РОВ, якщо оборонні позиції в Донецькій області будуть зламані.
Однак, як у випадку з Харківською, так і з Дніпропетровською областями, суттєвими перешкодами для РОВ стануть великі населені пункти, такі як Ізюм і Павлоград, не кажучи вже про Харків і Дніпро. При цьому штурм Дніпра супроводжується ще більшими викликами, аніж у Харкові, що змушує РОВ зосереджувати до 500 тисяч військових у зоні бойових дій для початку лобової операції.
Повторюся, мною вище описано сценарій, який навіть я вважаю малоймовірним, але який (як будь-яка сота частка відсотка ймовірності) заслуговує бути прийнятим до уваги.
Російські війська на сьогодні значно виснажені, за результатами виснажливого 2025 року. Оборонна стратегія Сил оборони України, головним завданням якої є виснаження противника - працює і дає свої результати. Але це не означає, що ми маємо видихати і розслаблятися.
Противник на сьогодні концентрується на терорі обласних центрів. Херсон, Харків, Запоріжжя, Суми... Удари стають системними і в міру наростання катастрофи для РОВ на полі бою будуть тільки масштабуватися. Чим провальніша ситуація в окупантів на фронті, тим інтенсивніший терор цивільного населення.
Проте формування багаторівневої, ешелонованої оборони залишається обов'язковою складовою безпеки кожної з областей, які розташовані в безпосередній близькості від зони бойових дій або межують із Росією.
#Україна #Донецька область #театр #ліс #Харківська область #Дніпро #Росія #Збройні сили Росії #Бойові дії #Покровський район #Запоріжжя #Харків #Дніпропетровська область #Павлоград #Херсон #Володимир Зеленський #Президент України #Бєлгородська область #Суми #Донецький вугільний басейн #Бригада #Ізюм #Кремль (фортифікаційна споруда) #Покровське (смт) #Солона (притока Вовчої) #Дивізія (військова) #Армійський корпус #Янчул #Подання #Контратака #Маленький #Наступальна (військова) #Батальйон «Донбас» #«Гардіан»
