У них збираються безхатьки та наркомани. Підлітки влаштовують там фотосесії. "Зона ризику" - нова спецрубрика телеканалу «Сигма», у якій ми розповідатимемо про недобудови, занедбані історичні будинки міста.
Зруйновані перекриття, розбиті плити та цегла, різноманітні написи та купи сміття. Саме так зараз виглядає будинок, який на початку 20-го століття вважався одним з найелітніших у нашому місті. Місцеві також називають його "будинок з грифонами" через унікальні барельєфи на фасаді. Однією з "родзинок" була і веранда, з якої відкривався чудовий краєвид на море. На початку 20 сторіччя дім звели на замовлення відомого судновласника та мецената Петра Регіра. За свідченнями істориків, під час громадянської війни садибу захопили "більшовики". Діти купця встигли виїхати за кордон, але сам він загинув.
Довгий час справжня доля Петра Регіра була невідома. Проте нещодавно у мережі з'явилася стаття англійського кореспондента Герберта Віллса, яка вийшла в серпні 1919 року в канадській газеті "Дейлі колоніст". У ній автор розповідає, що працював у фірмі судновласника, коли махновці у складі дивізії "червоних" вибивали з міста деникінців, бачив останні години життя купця.
«Його привели в його будинок, почали бити і вимагати, щоб він вказав, де заховані золото і діаманти. Кілька днів таких знущань закінчилися тим, що він був убитий тут, а його тіло було викинуто буквально за місто», - розповіла заступниця директора Маріупольського краєзнавчого музею Раїса Божко.
Саму садибу переоблаштували у житловий будинок. У 60-ті роки швейна фабрика імені Дзержинського (нині "Фея") орендувала будівлю під гуртожиток. Пізніше її передали у користування тресту "Азовстальконструкція". Тоді ж провели капітальний ремонт. Згодом власником стало підприємство "Донбасстальконструкція", яке у 2007 році продало дім одеському ТОВ "Основа". Проте на аварійну будівля почала перетворюватися ще на початку нульових.
У 2011році, в межах співпраці з ПДТУ Маріуполь відвідали італійські підприємці. Зокрема обговорювали фінансування відновлення історичних будівель на вулиці Італійській. Розглядали і реставрацію цього будинку. Проте зв'язатися з власниками об'єкта - не вийшло. Такою ж ситуація залишається і досі - розповідають у департаменті по роботі з активами.
«Для того, щоб цього власника залучити, наприклад, на комісію по збитках, необхідно здійснити певні заходи щодо чинного законодавства. Коли мої пишуть акти необхідний підпис особи, або "особа отримала акт", щоб винести на комісію по збитках. Міська рада пише листи, листи йдуть адресату, але, на жаль, результату ніякого немає», – зазначила директорка департаменту по роботі з активами Світлана Штенда.
Проте, непорозуміння із власниками - проблема не тільки будинку Регіра, а й більшості занедбаних об'єктів, які мають історичну цінність для нашого міста.
У муніципалітеті підкреслюють: впливати на власників зможуть тільки якщо такі побудови визнають культурною спадщиною. Тоді навіть можуть домогтися примусової передачі будівлі на баланс міськради. У департаменті ж культурно-громадського розвитку наголосили - така робота вже ведеться. Спершу фахівці склали перелік можливих пам'яток архітектури і поступово працюють, аби їх такими визнали. Через те, що це тривалий процес, на першому етапі подали на розгляд три об'єкти. А от наступним може стати і дім Петра Регіра.
#Маріуполь #ремонт #новини Маріуполя #реконструкція #історія Маріуполя
