Ми продовжуємо рубрику до Дня Незалежності. Цього разу наша історія про Андрія Некрасова - слюсаря-ремонтника комбінату імені Ілліча, який з юнацтва у "вогняній професії". Як змінювалась Україна, а з нею і металургійне підприємство?
Андрій Некрасов на маріупольський комбінат імені Ілліча прийшов ще хлопцем. Згадує: часи тоді були дуже складні.
«Двадцяту школу закінчив, 17 років. Потрібно якось заробляти, тому що молодий. Папа, мама - добре, але сам себе заробити - завжди краще. У 90-х - це страшний час, коли зарплату якщо не встиг витратити сьогодні - завтра вона вже в два рази менше, тому що з'їдала інфляція», - згадує слюсар-ремонтник конвертерного цеху комбінату ім. Ілліча Андрій Некрасов.
Проте в скруті допомагало рідне підприємство. Коли в магазинах був дефіцит, тут видавали продукти. Згодом Андрій отримав квартиру. Згадує, на початку двохтисячних жити стало легше.
«Я навіть почав думати про те, що навіть відкладати починаємо. Тобто не все гроші проїдаються. Тому що ми звикли, що я повинен Отримати зарплату і відразу витратити її на холодильник. А тут і холодильник вже забитий, і гроші ще залишаються. Куди ж їх подіти? На квартиру, звичайно не вистачить і на машину. Але, припустимо, телевізор японський я купив», - розповідає Андрій Некрасов.
Незабаром виповниться 32 роки, як Андрій пов'язав життя з комбінатом. У сім'ї та на роботі: навіть дати спільні.
«93-а година: пуск МБЛЗ, у мене з'явилася дочка, все добре. Зараз у мене росте внучка, три з половиною роки, шикарна дівчинка. У нас сімейна династія. У мене брат працює в ЖДЦ машиністом тепловоза. Шурин працює на комбінаті Ілліча на стані 1700».
Усі роки незалежності комбінат імені Ілліча змінювався разом із країною, впевнений металург.
«Якщо раніше я робив руками - зараз багато пристосувань нових. Тобто все рухається на краще», - каже металург.
А ще Андрій каже: робота хоч і забирає багато часу, але - додає впевненості в майбутньому.
#Метинвест #металлурги #День незалежності України
