16:15, 24 серпня

Війна змінила їхні життя, та не зламала!

Кинули рідні домівки через військовий конфлікт. Таких на Донбасі сотні тисяч. Вони знайшли сили розпочати все з нуля. Історія переселенців, які вибороли свою власну незалежність.

поділитись:
Війна змінила їхні життя, та не зламала! - фото 1

Широкине. Понівечені снарядами готелі. Зруйновані будинки. Порожні вулиці. Саме звідси тікала пані Наталія 2015-го - прямо з підвалу. Бо дім - розбомбили.

«12 лютого до нас у двір прилетіло 6 снарядів. При нас було зруйновано все. Ми стали виїжджати», - згадує страшні дні переселенка з Широкиного Наталія Логозинська.

У селищі в Наталії був магазин. Тоді вона втратила і це. Тож у Маріуполі довелося починати усе з нуля. Шукала роботу продавчині. Потім вирішила поїхати на заробітки до Австрії. Там побула два з половиною місяці. Працювала в полі.

Війна змінила їхні життя, та не зламала! - фото 44280

 

«Ви знаєте для мене це так було важко. Напевно, важче ніж війна».

Коли Наталія повернулася на Донбас, то випадково знайшла грантову програму та отримала кошти, аби розпочати бізнес. В неї кіоск, де роблять паніні.

Та як і у будь-якій справі, у підприємництві є певні ризики. Не оминули вони і жінку. До пандемії ковіду вона мала вже шість торговельних місць.

"Але з карантином нам довелося все закрити. Закрити, тому що не тягнули, не платили. Скрізь як би оренда. Зараз у нас залишилася ця точка і ми відкрили ще одну точку, це домашня кухня".

Про Наталію стали казати "незламна".

Ще один наш герой - пан Костянтин. Чоловік - професійний кінолог. В 14-му - покинув Горлівку.

Війна змінила їхні життя, та не зламала! - фото 44278

 

«Я виїжджав один, але потім мої діти теж виїхали, мама теж виїхала. Тобто там у мене нікого не залишилося», - пригадує переселенець з Горлівки Костянтин Бінковський.

Тоді гарною підтримкою став грант, згадує Костянтин. Йому надали кошти, аби придбати інструменти на виготовлення перешкод для тренування чотирилапих. За 7 років Маріуполь став для переселенця рідною домівкою. З переїздом змінилося і життя.

«Саме з 15 року я дуже щільно почав займатися в "Червоному хресті" волонтерством».

Нині Костянтин - командир загону швидкого реагування. Навчає людей основам першої домедичної допомоги.

«Ми вже готуємо волонтерів, які там на місцях будуть займатися наданням допомоги людям, які літні та самотні, які не можуть піти сходити в магазин, ми зараз видаємо велосипеди для волонтерів, та триколісні з кошиками, який може завантажити цей кошик, привести продукти і так далі».

Як не здаватися попри всі перешкоди? Чоловік каже: все просто.

«Напевно, швидше за все те, що моє бажання допомагати іншим людям».

А це - звичайний вчитель математики, колись - директор школи в Комінтерновому Микола Дядюн. Та тепер він більше знає про вартість житла. Став ріелтером - в 53. Коли через війну втік із рідного села. Після майже тижня у полоні.

 
Війна змінила їхні життя, та не зламала! - фото 44282

 

«О 6 годині ранку прийшли автоматники. І 5 діб я був в полоні там, на тій території».

Повертатися додому - чоловік не збирається. Та й дім вже інший. А своїм власним досвідом довів, що у будь-якому віці можна повністю змінити життя.

Свою "незалежність" герої нашого сюжету вже вибороли. Тепер кожен мріє про власне житло. Не "комуналку", не орендоване. Аби спати на своїх подушках.