Дипломатичні зусилля: Зеленський заявив про готовність до мирних переговорів, в той час як Путін висунув жорсткі умови.

Обраному президенту США реакція Москви точно не сподобається, натомість Київ перебуває у більш вигідній, сприятливій позиції

Відлуння Парижа все ще лунає в інформаційному середовищі, навіть через п'ять днів.

Після тристоронньої зустрічі в Єлисейському палаці Дональд Трамп закликав Росію та Україну до "негайного завершення безглуздої війни". Однак, термін "безглузда" в даному контексті виглядає, м'яко кажучи, не зовсім коректно, адже для нас ця війна є питанням життєздатності як у політичному, так і в фізичному сенсі. Президент США також зазначив, що Володимир Зеленський зацікавлений у припиненні бойових дій: "Він прагне миру. Ми не вдавались у деталі. Він вважає, що настав час, і Путін повинен усвідомити, що він програв. Якщо ситуація буде розвиватись так і далі, це може призвести до значно серйозніших наслідків. Я добре знайомий з Владіміром. Зараз йому потрібно діяти. Китай міг би внести свій вклад. Світ чекає!".

Президент Зеленський знову підкреслив, що Україна ніколи не відмовлялася від можливості ведення переговорів, але водночас зазначив, що ці переговори повинні проходити на чесних умовах і з реальними, дієвими гарантіями. "Ми, більше ніж хто інший у світі, прагнемо до завершення війни. Але я повідомив Трампу та Макрону: Путін не зацікавлений у закінченні конфлікту, і ви це незабаром побачите. Його потрібно змусити до цього. Завершення війни не може бути досягнуто просто шляхом підписання документів. Перемир'я без належних гарантій може бути порушено в будь-який момент, як вже неодноразово робив Путін. Щоб уникнути нових втрат серед українців, необхідно забезпечити надійний мир".

Кремль ротом Пєскова, прессека Путіна, відповів традиційно, по-блюзнірськи, трьома тезами:

Які значення приховані за цими словами, або чому Російська Федерація вдається до маніпуляцій?

По-перше, стосовно заборони на ведення перемовин із главою країни-агресора. Це дійсно так. Ще 30 вересня 2022 року Зеленський затвердив рішення РНБО, яке виключає можливість переговорів із Путіним. Не варто забувати, що існує відоме (або ж неофіційне) правило: з терористами не ведуть переговори, їх ліквідують. Саме таку стратегію використовував Вашингтон щодо Осами бен Ладена і Саддама Хусейна. А ким є Путін? Це не просто терорист №1, а й міжнародний злочинець, для якого вже видано ордер Міжнародного кримінального суду. Таким чином, його виключення з можливих переговорів є цілком логічним і виправданим. Водночас варто згадати, що Зеленський раніше зазначав: "Я не закрив двері. Я сказав, що ми готові до діалогу з Росією – але з іншою Росією. Тією, яка дійсно прагне миру. Тією, що готова визнати, що вони – окупанти... Вони мають повернути все. Землі, права, свободу, кошти. А найголовніше – справедливість".

По-друге, стосовно Стамбульських угод... Ясно, що в перші місяці масованого вторгнення Росії в Україну мали місце певні переговори (зустрічі, бесіди) між українськими та російськими делегатами. Однак чи підписав ці "угоди" Президент, чи були вони ратифіковані Верховною Радою? Відповідь на це питання - ні! Жодна зі сторін не взяла на себе зобов'язання в Стамбулі. Врешті-решт, важливішим є те, що російські звірства в Бучі, Ірпені та Бородянці повністю знівелювали значення "Стамбула". Таким чином, "угоди", на які посилається Пєсков, не мають жодної ваги.

Останнє, що варто зазначити, стосується "реалій на місцях" (інакше кажучи, чи повинна Україна прийняти російську окупацію Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей та Криму). Чи це означає легітимацію грубого порушення міжнародного права? Україна на це ніколи не погодиться. Варто нагадати, що відповідно до Конституції України, питання зміни території можуть вирішуватися лише через всеукраїнський референдум, а не за рішенням Президента чи народних депутатів.

Чи усвідомлюють це в Кремлі? Безперечно, так. І знову ми звертаємося до ключового висловлювання Пєскова, в якому закладена справжня мета Росії: свідомо встановити такі умови, які Україна ніколи не прийме, щоб потім заявити: "Путін готовий до переговорів, мир прагне лише Україна".

Поки Росія продовжує висувати свої вимоги, Україна проявляє готовність до ведення переговорів.

Володимир Фесенко, керівник Центру прикладних політичних досліджень "Пента", зазначає, що не слід поспішати з висновками на основі загальних закликів Трампа до припинення вогню. Повідомлення в соціальних мережах не можуть бути розцінені як предмет переговорів і не принесуть жодних результатів. Однак реакція на такі заклики зрозуміла і цілком очікувана.

"Україна відкрита до діалогу, але одностороннє припинення вогню є неприйнятним. Як справедливо підкреслив Президент Зеленський, для України важливо отримати істотні гарантії безпеки у випадку зупинки бойових дій, - зазначає спеціаліст. - Немає нічого нового з боку Кремля: Путін продовжує висувати свої вимоги."

Згідно з експертом у сфері політики, навіть якщо Кремль вирішить сісти за стіл переговорів, це не призведе до зупинки бойових дій. Путін зазвичай обирає стратегію тиску на процес переговорів через військові дії.

"Заяви Трампа про необхідність переговорів та його недавні інтерв'ю вказують на те, що команда Трампа досі не має чіткої стратегії для ведення переговорів або визначеного мирного плану", - зазначив Фесенко.

Ігор Рейтерович, який очолює політико-правові програми в Українському Центрі суспільного розвитку, вважає, що Кремль прагне домогтися ведення переговорів виключно за своїм сценарієм, враховуючи позиції, які неодноразово висловлювали Путін та його оточення.

Цей ультиматум стосується не лише України, а й її союзників. Немає нічого нового в цій ситуації, і на неї слід реагувати з холодною головою, адже Кремль не може висловити нічого іншого. Росіяни живуть у світі ілюзій, вважаючи, що вони "на коні", і що вже здобули контроль над Запоріжжям, Дніпром та іншими українськими містами. Це, на їхню думку, надає їм право висловлюватися в такій тональності, - зазначає експерт з політичних питань. - Росіяни вважають, що чим більше вони говоритимуть про свої "перемоги", тим більше це буде визнано у західних медіа як можливий сценарій завершення війни. На це вони й сподіваються. Проте це безглуздо, адже реальність виглядає зовсім інакше. Навіть якщо західні ЗМІ згадують про це, вони подають інформацію як ультимативну позицію Росії, яка не відображає дійсний стан справ.

Тактика Путіна є цілком зрозумілою: він підвищує ставки до межі, аби пізніше, в ході можливих переговорів, представити варіанти "компромісу". Проте сама суть цих вимог, зокрема визнання анексованих українських земель, виглядає абсолютно безглуздо, зауважує Рейтерович.

"Росія не має повного контролю над жодною з областей, які прагне анексувати, і її спроба включити ці території до своєї так званої Конституції є юридично безпідставною. Так само можна було б уявити, що Україна намагалася б "включити" Курськ, Бєлгород чи Ростов до своєї Конституції. Проте міжнародне право ніколи не визнає таких дій. Вони відверто і безпосередньо, я б навіть сказав, примітивно намагаються через такі блюзнірські висловлювання та абсурдні вимоги продемонструвати, що готові до переговорів, хоча Україна не має наміру цього приймати," - підкреслює експерт.

Насправді ситуація є абсолютно протилежною.

Безумовно, ми не збираємося відмовлятися від своїх територій. Україна рішуче дотримується принципів міжнародного права, суверенітету та територіальної цілісності. Проте ми відкриті до компромісів і готові повернути ці території через політико-дипломатичні канали. Натомість Росія демонструє, що не бажає йти на будь-які поступки, що, до речі, підриває плани Трампа, який вважає, що достатньо просто зателефонувати кільком людям і знайти спільне рішення. Але як можливо досягти компромісу, якщо одна сторона наполегливо заявляє, що їй недостатньо, і вона прагне отримати набагато більше?

Таким чином, на сьогоднішній день Україна перебуває у більш вигідному, сприятливому та привабливому становищі для Трампа, а наша дипломатія функціонує результативно.

Росія не зробила жодного кроку, який можна було б вважати проявом готовності до компромісу. Більше того, через православного олігарха Костянтина Малофєєва, вони відправили грубу відповідь Трампу. Кіт Келлог, якого Трамп призначив спеціальним представником з питань України, змушений був реагувати, оскільки усвідомлював, що Малофєєв говорить від імені Путіна. Це ще раз підкреслює, що Кремль не має наміру брати участь у серйозних переговорах. Водночас Україна демонструє готовність до діалогу. Ми, принаймні, готові, стискаючи зуби, закривати очі на деякі критично важливі питання, але готові відкласти їх обговорення на деякий час.

ДІЙСНА РЕАКЦІЯ ПУТІНА - ЦЕ НОВИЙ ВЕЛИЧЕЗНИЙ РАКЕТНИЙ НАНЕСЕННЯ УДАРУ, А НЕ ВИСТУПИ ПЄСКОВА?

Існує ще один аспект, на який варто звернути увагу. Деякі експерти вважають, що висловлювання Пєскова є лише порожнім звуком, а справжньою відповіддю Путіна на заклик Трампа може стати (або й не стати) новий масований ракетний обстріл України, зокрема за допомогою "Орєшніка". Важливою датою в цьому контексті є 13 грудня, оскільки російське окупаційне командування оголосило про закриття повітряного простору над полігоном "Капустін Яр" з 10 по 13 грудня. Саме звідти 21 листопада РФ здійснила запуск "Орєшніка" по Дніпру. Таким чином, якщо Путін вирішить на такий крок, це буде свідчити про його відмову реагувати на заклики Трампа. Цікаво, якою буде реакція Трампа в такій ситуації?

"Якщо Путін здійснить нову провокацію, зокрема задіявши так званий "Орешнік" або іншу ядерну риторику, це стане не лише спробою залякати Україну, а й відкритим викликом Трампу. Кремль таким чином демонструє своє бажання нав'язувати умови, спираючись виключно на власні сили", - стверджує Ігор Рейтерович.

Політолог зазначає, що Путін неодноразово вдавався до подібних стратегій. Наприклад, його перша спроба активізувати "Орешнік" супроводжувалася сподіваннями, що Захід, зокрема Дональд Трамп, швидко виявить готовність до діалогу. Проте цього не сталося, і Путін змушений був шукати альтернативні рішення: від запису пропагандистських роликів до термінових зустрічей із Лукашенком. Хоча ці дії не принесли очікуваного результату, Кремль може знову спробувати реалізувати подібні ходи, підвищуючи ставку.

"Якщо Путін вирішить вдатися до нових провокацій, важливо, щоб Україна та європейські партнери одразу окреслили ці дії як виклик не лише Україні, але й Сполученим Штатам. Адже Путін у такий спосіб демонструє, що прагне підірвати авторитет США та їх здатність очолювати міжнародний порядок. Це спроба заявити, що замість "Make America Great Again" світ повинен бачити "Росія понад усе"", - акцентує експерт.

З огляду на характер Трампа, це може викликати у нього емоційну реакцію.

"Проте ці емоції потрібно правильно спрямувати, наголошуючи, що дії Кремля -- це спроба "взяти на слабо" американське лідерство. Водночас слід мінімізувати вплив тих, хто в оточенні Трампа просуває страх перед ядерною війною і закликає до поступок. Риторика про можливий "апокаліпсис" є перебільшенням. Росія не ризикне вдатися до ядерного удару, і це розуміють всі серйозні гравці, - стверджує Рейтерович. - Що стосується Трампа, то останнім часом видно, що він більше заглиблюється у проблематику російсько-української війни. Його нещодавні заяви, зокрема про Сирію, про 700 тисяч вбитих росіян свідчать, що ця тема стає для нього важливою. Дуже хотілося б побачити у найближчі тижні візити до Трампа європейських лідерів, чи хоча б дзвінки, де вони будуть, по суті, підтримувати позицію України. Мовляв, ми всі хочемо перемир'я, але це перемир'я повинно бути з позиції сили. Штати повинні бути лідером"

Щодо Путіна, то його можливості обмежені. Фактично, він досяг стелі у своєму шантажі. Використання ядерної зброї залишається малоймовірним, на думку політолога, але диктатор може спробувати провокації іншого характеру - наприклад, ударити тим же "Орєшніком" по Києву чи західних областях України. Це, за його словами, буде черговий тест на реакцію Європи та США.

Володимир Фесенко вважає, що новий потужний ракетний удар стане не лише реакцією Путіна на заклики Трампа, а скоріше свідченням сили в контексті, коли Росія виглядає програвшою в Сирії.

Путін відчуває дратівливість через те, що його "Орєшнік" не отримує належного визнання, а поразка режиму Асада в Сирії сприймається як невдача Росії. В умовах, які нагадують досвід війни між Росією та Україною, він може зважитися на агресивні дії, включаючи нову хвилю масованих ракетних атак на Україну. Також не слід сподіватися, що в теперішніх умовах Путін буде готовий до мирних переговорів. Враховуючи події в Сирії та коментарі Трампа, які ставлять Росію в невигідне становище, це виглядало б як прояв слабкості. Путін, безумовно, буде готовий до переговорів, але лише після проведення певних торгів з американцями.

Проте, те, чого експерт навряд чи очікував у даний момент, так це відповіді Трампа на можливий ракетний обстріл України з боку Росії.

"У найкращому випадку ми побачимо новий пост у соцмережах, де він стверджуватиме, що агресивні дії Путіна викликані слабкістю Байдена, а з приходом Трампа на президентську посаду ситуація зміниться. Наразі Адміністрація Байдена та європейські союзники України повинні діяти проактивно. Вони зобов'язані попередити Росію, що у разі чергового масштабного ракетного обстрілу України може бути здійснено удари по території Росії з використанням західної далекобійної зброї", - зазначає Фесенко.

А ще краще - постачання Україні ракет більшої дальності.