Вирішення проблем безпритульних тварин у Донеччині та Кримському Розі: волонтерські програми, що відкривають можливості для виживання під час війни.

#Бізнес

Ситуація з безпритульними тваринами в Донецькій області та Кривому Розі значно ускладнилася внаслідок війни. У Кривому Розі волонтери вже кілька років поспіль намагаються врятувати тварин, допомагаючи їм витримати тяжкі часи, однак їм бракує фінансової та матеріальної підтримки. У зонах бойових дій Донеччини, де тварини залишаються без господарів через евакуацію або загибель власників, роль волонтерів стає критично важливою. Команди зоозахисників та окремі активісти ризикують своїм життям, щоб врятувати котів і собак, надаючи їм можливість на нове життя. Проте самі волонтери наголошують: для ефективного вирішення цієї проблеми потрібна не лише їхня допомога, а й системна державна підтримка, що дозволить створити відповідні умови для стерилізації та усиновлення безпритульних тварин.

Собаки та кішки, які колись спали в теплі біля ніг своїх господарів, тепер блукають серед руїн і зрешечених снарядами вулиць. У зонах бойових дій тисячі тварин опиняються на вулиці -- часто не тому, що їх зрадили, а тому, що у людей не залишилося вибору. Переселенцям досить складно знайти житло, якщо у них є домашні улюбленці. А комусь просто не вдалося врятувати свою тварину в поспіху евакуації. Бувають і страшніші випадки -- коли у тварини вже немає господаря, бо він або вона загинули під час обстрілу.

Тварини не мають можливості висловити свої скарги. Вони не можуть розповісти, кому належить їхня будка, чиє це подвір’я, або де знайти свою людину. Вони просто чекають і намагаються вижити. Яким чином вирішуються питання бездомних тварин, і хто займається цією проблемою? Що можемо зробити ми, щоб їхні долі не залишилися поза увагою?

На практиці вирішення проблеми бездомних і покинутих тварин у зонах конфлікту покладається на плечі волонтерів. Фонд "12 Вартових" розпочав свою діяльність як ініціатива, присвячена збереженню культурної спадщини. Проте, з моменту початку повномасштабного вторгнення, координаторка Лала Тарапакіна та її команда стали тими, хто щоденно ризикує своїм життям, рятуючи поранених, наляканих та забутих тварин з прифронтових територій. Вони не відправляють їх до переповнених притулків, а активно шукають для кожного з них нову сім'ю.

Частина команди фонду "12 охоронців" Фото: Лала Тарапакіна, Facebook

"Це вже не просто евакуація — це подвійна небезпека", — зазначає Лала, координаторка фонду "12 Вартових", коментуючи процес вивезення тварин з районів, де щодня звучать дрони, і жодна система радіоелектронної боротьби не здатна забезпечити захист. Це вже зона, де кожен виїзд може стати фатальним. Проте вони не зупиняються.

Раніше в Краматорську та Костянтинівці люди зверталися з проханням евакуювати своїх домашніх улюбленців у безпечні місця, маючи намір забрати їх назад. Тепер все частіше можна почути: "Заберіть їх куди завгодно. Я не можу їх взяти з собою". Люди вирушають у невідомість назавжди, а їхні тварини залишаються без господарів, без притулку та без можливості на виживання.

Деякі з них опиняються на вулиці без жодної можливості отримати допомогу. Вони виходять на проїжджу частину, кидаються під автомобілі, прагнучи привернути увагу оточуючих. Їх важко не помітити, і неможливо залишити без допомоги. Це страждаючі, покинуті, зв'язані ланцюгами, поранені та виснажені створіння. Волонтери беруть на себе відповідальність за їхню долю: лікують, стерилізують, годують і доглядають. Усе це вимагає значних фінансових витрат. Поширення практики донатів стало ще одним шляхом вирішення цієї проблеми в Україні.

"Якщо за тиждень ми отримуємо 20 тисяч гривень донатів -- це вважається хорошим результатом. Але всі наші витрати -- це приблизно 150 тисяч гривень на тиждень", -- каже Лала. Ці суми включають паливо, медикаменти, ветеринарну допомогу, перетримки, логістику та інше".

Приватні внески забезпечують лише 20-30% від загальної потреби. Іншу частину фінансують міжнародні партнери, які надають точкову підтримку, а також постійно вирішують термінові проблеми. Державного втручання не спостерігається. Офіційна допомога відсутня. Усе це тримається на плечах волонтерів.

Сьогодні фонд не відправляє своїх підопічних до притулків. "Ми уникаємо передачі тварин у місця, де вони можуть затриматися на тривалий час. Наша основна мета — знайти кожному з них люблячу родину," — наголошує Лала.

У минулому році команда "12 Вартових" здійснила евакуацію 10 230 тварин. З них 750 знайшли нові люблячі родини як в Україні, так і за межами країни. Для тварин, які не змогли знайти постійне житло одразу, організовані тимчасові перетримки — домашні, приватні та оплачувані. Наприклад, для старших собак, які можуть не адаптуватися до нових умов, створюються комфортні умови, де вони можуть спокійно провести залишок свого життя. Фонд щомісяця витрачає 6 тисяч гривень на кожного з таких чотирилапих підопічних.

"Іноді тварини так важко переживають розлуку, що замикаються в собі, відмовляються від їжі, втрачають інтерес до життя. Їм потрібна адаптація, дбайливе ставлення, час, щоб знову повірити людині", -- розповідає Лала.

Команда робить усе, щоб забезпечити їм не просто виживання, а шанс на нову долю. Тому й звертаються до людей із головним закликом: не кидайте своїх тварин. Якщо ви жили з ними пліч-о-пліч, якщо вони довіряли вам -- постарайтеся забрати їх із собою. Залишити -- значить приректи на страждання і часто на загибель.

Зображення: Лала Тарапакіна, координатор фонду "12 охоронців", Facebook.

Кожне врятоване життя вимагає ресурсів. Великий автобус фонду остаточно вийшов з ладу -- двигун не витримав зносу. Полагодити не виходить: щойно збирається сума, вона йде на термінові потреби -- операції, вакцини, медикаменти. Зараз залишилася тільки одна машина -- евакуаційна "Наварра". Тому великих тварин, як раніше, фонд тепер вивозить тільки за допомогою орендованого транспорту. При цьому фонд не відмовляється від евакуації сільськогосподарських тварин. Але за умови, що вони не будуть пущенi на м'ясо. "Тільки на любов і життя", -- каже Лала.

Наразі команда активно шукає нове тимчасове місце, яке б забезпечило їй можливість продовжувати діяльність на Донеччині. Їх попередня база в Краматорську була знищена внаслідок обстрілу, і тепер повертатися туди стало небезпечно. "Ми фактично стали частиною Краматорська," -- зазначає Лала. -- "Але тепер знову потрібно починати все з нуля. Нам необхідно знайти простір, де зможемо жити, працювати, надавати медичну допомогу та евакуйовувати людей. Це питання не лише зручності, а й можливості продовжувати рятувати життя".

Команда надає пріоритет медичній допомозі, адже без неї процес евакуації стає неможливим. "Ти можеш вивезти пораненого собаку з небезпечної зони, але без надання кваліфікованої допомоги він не виживе," -- зазначає Лала.

Клініки в Донецькій області іноді не працюють або закриваються ввечері, тому разом з волонтерами завжди виїжджають ветеринари. У нашого фонду є власна команда — лікарі з Львова, Миколаєва, Харкова, асистенти та група, що займається стерилізацією. Ми також співпрацюємо з клініками у Краматорську, зокрема з Центром здоров'я тварин, а також маємо партнерські відносини з київськими організаціями, з якими укладені офіційні угоди. "Ми є ветеринарно-рятувальною командою. Наша діяльність не є героїзмом. Героїзм починається лише після евакуації. Врятувати — це не просто перевезти. Це повернути життя назад".

Вирішенням проблеми безпритульних тварин зараз найчастіше займаються самовіддані люди, які прийняли рішення рятувати. Олена Овчаренко родом із Костянтинівки Донецької області. Її притулок для тварин колись був одним із найбільших у регіоні: на трьох локаціях мешкали понад 60 собак і близько 100 котів. Але через наближення фронту та постійні обстріли жінці довелося шукати нове місце -- і для себе, і для своїх чотирилапих підопічних.

Олена Овчаренко в своєму рідному місті Костянтинівка перед евакуацією. Зображення: Донбаські новини.

Волонтери з організацій "12 Вартових", "Порятунок тварин Харків" та "Український патріот" допомогли Олені вирватися з небезпечної прифронтової зони. Після тривалих пошуків їй вдалося разом з тваринами дістатися до Балаклії у Харківській області. Наразі вони оселилися на просторій території, де вже розпочато будівництво вольєрів, а для котів виділено велике приміщення. Олена мріє створити там медичний кабінет, який планувала облаштувати в Костянтинівці, але не встигла реалізувати.

Так облаштують притулок після евакуації з Костянтинівки, що на Донеччині на Харківщину -- до Балаклії. Колаж: Новини Донбасу

"Тварини почуваються спокійно. Свіже повітря, тиша -- їм тут добре", -- каже вона.

Притулок Олени існує вже багато років і став домівкою для багатьох тварин. Тут знаходять прихисток як ті, кого приносить доброта людей, так і ті, кого просто залишають без нагляду. Навіть після переїзду до Балаклії, тварини продовжують прибувати з прифронтових територій. Олена займається їх лікуванням, стерилізацією і надає тимчасовий притулок, часто вкладаючи власні кошти. На допомогу їй приходять волонтери та міжнародні організації, які підтримують її діяльність регулярно. На жаль, держава, за словами Альони, поки що не виявляє бажання долучитися до розв'язання цієї проблеми.

"Ми опинилися на голій землі. Тут немає ані вольєрів, ані будок, ані навіть дров. Готуємо їжу на вогні, і дрова витрачаються швидко. Трохи допомогли "12 Вартових" та UA Animals, привізши кілька будок. Але цього явно недостатньо. Нам необхідно все: будівельні матеріали, корми, медикаменти," -- ділиться вона.

Олена разом зі своїми підопічними в Балаклії. Колаж: Донбаські новини.

Місцева адміністрація також не виявила жодної реакції. Навіть питання стерилізації доводиться вирішувати самостійно — за кошти з пенсії або за допомогою зборів, які часто не приносять результатів.

"У Костянтинівці хоча б волонтери приїжджали і безкоштовно стерилізували тварин, а тут усе відбувається за рахунок власних коштів. Отримали пенсію – вирушили на стерилізацію. Все робимо самі. А держава... просто мовчить," – зазначає Олена, підкреслюючи, що допомога тваринам не повинна лежати лише на плечах волонтерів.

"У Костянтинівці вже двічі робили спроби збудувати притулок для тварин, але кожного разу це закінчувалося тим, що безпритульних собак і котів просто викидали на вулицю. Дуже хочеться, щоб хоч щось робилося безкоштовно. Скільки ж ми вже займаємося цим на власний кошт? Це ж не лише наша проблема. Якби держава хоча б трохи долучилася — забезпечила вакцинацію, стерилізацію та надала будівельні матеріали — ситуація стала б значно простішою", — ділиться вона.

Незважаючи на численні труднощі, Олена не зупиняється у пошуках нового дому для своїх підопічних. Кошенят зазвичай вдається знайти нових господарів. Проте дорослі собаки, особливо ті, що мають хвороби або травми, часто залишаються в притулку на невизначений термін.

"Вони більше не вирушать у подорож. Проте ми беремо на себе відповідальність за них," -- зазначає вона.

Деяких тварин повертають -- тих, кого раніше вже прилаштовували. "Люди клялися, що не поїдуть. А потім телефонують: ми евакуюємося, заберіть назад. А іноді просто підкидають під паркан -- і не думають, що у дворі бігають собаки, які можуть загризти".

Є й такі, чиї власники загинули через обстріли. Олена також намагається знайти їм нове місце для життя – або ж просто подарувати можливість вижити.

"Мені їх просто шкода. Вони нікому не потрібні -- ні людям, ні державі. Але ж вони такі ж живі. Хотілося б, щоб ми не завжди залишалися з цим болем сам на сам", -- каже Олена.

Олена Михайличенко займається допомогою тваринам понад 20 років. Родом із Краматорська, вона все життя була оточена "носиками", і, за її словами, саме тварини дають їй сили жити -- особливо під час війни.

"Якби їх не було, я постійно думала б лише про війну. А тепер у мене є ті, за кого можна триматися," -- ділиться вона.

Олена Михайличенко вже більше двох десятиліть присвячує себе підтримці тварин. Фото: Донбаські новини.

На початку повномасштабного вторгнення Олена вирішила не залишати зону бойових дій і залишилася у Краматорську разом зі своїм притулком для тварин. Наразі під її опікою стільки чотирилапих, що вона вже втратила рахунок: "Сьогодні забираємо трьох, а вже завтра до нас приєднаються семеро нових. Люди телефонують, просять про допомогу, підкидають тварин під паркан. А ми — такі ж, як і всі. Просто в нас є це покликання, це заклик серця".

Тварини потрапляють до притулку не лише з Краматорська, а також з сусідньої Костянтинівки. Водночас сама організація Олени не відповідає за евакуацію — цим займаються "12 Вартових", "Порятунок тварин Харків" і UA Animals. Як зазначає Олена, саме ці три організації "не залишають" їх у біді та регулярно надають допомогу в транспортуванні, стерилізації та забезпеченні кормами.

Приватні клініки також забезпечують значну підтримку. Наприклад, одна з них, розташована на Академічній 84 у Краматорську, виконує складні хірургічні втручання і пропонує можливість відстрочки платежів. Тим часом, у державній клініці "Весна" регулярно надають медичну допомогу тваринам, яких вдається тимчасово розмістити.

"Нас підтримують, надаючи можливість відстрочки платежів. Адже ми не лікуємо своїх тварин, а тих, хто залишився без господарів," – зазначає Олена.

Допомогу в забезпеченні кормами та лікувальними процедурами надають також організації Сузір'я, NowZad (британська компанія) та фонд UFA. Однак, незважаючи на безперервну підтримку волонтерів, ситуація залишається надзвичайно складною. Притулок переповнений, фінансування не вистачає, а найголовніше – відсутні безпечні умови для перебування.

"Чесно кажучи, ми дуже прагнемо якнайшвидше вивезти тварин з цього місця. Але немає куди. Всі притулки переповнені, а волонтери вже на межі виснаження. Ми навіть не уявляємо, куди можна перевезти таку кількість тварин," -- ділиться вона.

Ситуація на фронті погіршується, обстріли стають дедалі частішими. "Вночі лягаєш спати -- і не знаєш, куди прилетіло. А в голові тільки одне: "А як тварини?".

На даний момент Олена займається лікуванням, стерилізацією та пошуком тимчасового притулку для тварин. Іноді їй надають підтримку друзі: хтось жертвує кошти на медикаменти, а хтось із військовослужбовців допомагає і братам нашим меншим.

"Все базується на ентузіазмі та вірі. У нас є власна громадська організація під назвою 'Світ друзів', проте постійних спонсорів немає. Лише друзі та ті, хто не залишається байдужим," – ділиться Олена.

Крім турботи про притулок, Олена курує стерилізованих і вакцинованих вуличних тварин у різних районах Краматорська. Вона знає місцевих "районних" собак, працює з кураторами, виїжджає на локації, відвозить корм, організовує стерилізацію: "Нещодавно їздила -- одна мама з дев'ятьма цуценятами, друга -- з вісьмома. Ми привезли корм і домовилися про стерилізацію. Але це все знову -- наші сили, наші ресурси".

Особливо важко Олені спостерігати за породистими домашніми тваринами, які опинилися серед покинутих: "Вже страшно уявити, що чекає на бездомних тварин. Але все частіше можна побачити, як викидають навіть породистих. Просто немає місця, коштів і альтернатив."

Олена впевнена, що вирішити цю проблему лише за допомогою волонтерів неможливо.

Держава повинна активно включатися в цю ситуацію. Наразі притулки переповнені, а підтримка практично відсутня. Було б добре, якби в кожному місті функціонували комунальні притулки з належними умовами. Вольєри, харчування, медичне обслуговування — це те, що потрібно. У приватних притулках ми намагаємось забезпечити ці умови самостійно, але це виявляється майже непосильним завданням.

Ще одним важливим джерелом допомоги у вирішенні цієї проблеми є люди, готові прийняти додому тварин з притулків або просто з вулиці. Волонтерка з Литви на ім'я Ліза Олегов вже надала притулок двом врятованим собакам – Патрулі та Мішці. Патрулю знайшли під час затоплення, яке сталося після вибуху Каховської ГЕС, коли він ще був малим цуценям. А ось Ведмедика Ліза виявила в оголошенні в інтернеті – його викинули господарі, коли йому виповнився всього лише місяць. Згодом з'ясувалося, що він є представником породи бельгійських вівчарок.

Ліза Олегов із цуценям. Фото надане героїнею публікації

"При погляді в очі цим істотам відчувається унікальний, практично невловимий зв'язок. Відмовитися від них просто неможливо," -- ділиться Ліза.

Вона переконана, що питання безпритульних тварин не слід вирішувати через державні структури: "Якщо влада не може надати допомогу переселенцям, тварини вже тим більше не є пріоритетом". Замість цього, вона пропонує об'єднати зоозахисні організації в єдиний альянс і створити спільну базу даних для тварин.

Зображення: Останні новини з Донбасу

"У нас є безліч сайтів, оголошень і постів у соціальних мережах. Але необхідно створити єдину платформу — зрозумілу та зручну, з фотографіями і історіями тварин. Таку, де можна легко обрати собаку чи кішку, як це роблять в інших країнах," — зазначила Ліза.

Вона підкреслює, що за межами України процедура адаптації тварин проходить значно легше: "Мої знайомі привозять собак із Румунії чи Португалії, адже там усе організовано: є один сайт, інформація англійською мовою, а собака завжди має паспорт і щеплення. В Україні ж ситуація інша – безліч сайтів, все на українській, і важко знайти необхідну інформацію".

На думку Лізи, створення єдиної платформи могло б стати корисним не лише для українців, але й для іноземців, які бажають надати притулок тваринам, що постраждали від бойових дій. "Люди прагнуть бачити фотографії, читати історії та розуміти, кого саме вони беруть до себе. Адже вибір собаки завжди пов'язаний із емоціями. У моєму випадку це було так з Мішкою. Наразі ж інформація про тварин поширюється випадковими постами або через знайомих. Якщо йдеться про породисту собаку, то, швидше за все, знайдеться охочий її забрати. Але більшість тварин - це звичайні дворняги, і саме вони часто залишаються без уваги".

Зображення: Останні новини з Донбасу

У Кривому Розі тварини не можуть висловлювати свої потреби, але є люди, які їх підтримують та захищають. Одна з них — Олена Павлова, яка з 2020 року керує притулком "Рукавичка-КР", рятуючи і стерилізуючи сотні бездомних котів і собак. Інша активістка, Тетяна Підпалко, заснувала "ЗооТусу" — унікальний простір, що поєднує зоомагазин, кав'ярню, освітні заходи і допомогу тваринам, які потребують підтримки. Олена і Тетяна є яскравим прикладом того, як особиста чуйність і рішучість можуть змінити життя місцевої громади.

Безпритульні тварини стали однією з постійних соціальних проблем у Кривому Розі та Дніпропетровській області загалом. Як зазначає Олена Павлова, засновниця благодійного фонду та приватного притулку "Рукавичка-КР", ситуація щороку погіршується, особливо після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. До традиційних причин безпритульності додалися тварини, евакуйовані з прифронтових зон, яких військові привозять у пошуках безпеки. При цьому притулки, зокрема "Рукавичка-КР", працюють без будь-якої фінансової підтримки з боку міської влади.

Згідно з інформацією, наданою дослідженням організації "UAnimals", у 2024 році спостерігається значне збільшення кількості тварин у притулках та на утриманні волонтерів. В тилових регіонах цей показник виріс на 20-30%, тоді як у прифронтових зонах зооволонтери зафіксували зростання на 60%, а самі притулки – на 100%.

Проте, в нашій країні ще не всі усвідомлюють важливість стерилізації тварин, хоча це є першим кроком у боротьбі з проблемою бездомних тварин. Адже саме це є основною причиною збільшення їхньої кількості. Уявіть собі, що одна кішка здатна принести у світ до 100 кошенят за рік. І така ситуація повторюється щороку, а ми не можемо цього ігнорувати.

У Кривому Розі також працює комунальний "Центр поводження з тваринами", працівники якого відловлюють вуличних тварин, стерилізують і після загоєння повертають їх у місця виловлювання. Але й вони не здатні охопити все місто, а тим паче села, дачні території в місті та за ним", -- говорить Олена Павлова.

Олена Павлова, засновниця благодійного фонду та приватного притулку "Рукавичка-КР". Зображення: Перший Криворізький

Волонтери притулку "Рукавичка-КР" у Кривому Розі мають партнерство з ветеринарною клінікою "ЛяМур", де фахівці надають медичні послуги для тварин притулку на умовах кредиту і за спеціальними цінами. Це дозволяє волонтерам зібрати необхідні кошти для лікування, стерилізації та реабілітації своїх підопічних.

Олена Павлова, власниця та волонтерка притулку для тварин у Кривому Розі, ділиться, що іноді, коли у них бракує фінансів для лікування врятованих тварин, ветеринарна клініка спочатку надає необхідні послуги. Лише після цього притулок оголошує збір коштів на своїх офіційних сторінках, щоб покрити витрати на процедури та лікування.

"Довіра, яку я отримала від ветеринарів нашої клініки, сформувалася не відразу після відкриття притулку для тварин, але я безмежно вдячна їм за це. З власного досвіду можу сказати, що для функціонування притулку та надання допомоги беззахисним тваринам необхідні не лише приміщення, а й люди, готові підтримувати та допомагати. Фінансування йде вже на другий план. Наразі кількість тварин у нашому притулку настільки зросла, що з кожним днем ситуація стає дедалі складнішою. Ціни на усе зростають, і, наприклад, коли ми замовляли вольєр за певною вартістю, через місяць, коли ми нарешті зібрали кошти, ціна вже змінилася. Цей вольєр для котів, що за мною, коштує 70 тисяч гривень, і його подарував мені чоловік на день народження," -- ділиться Олена.

Зображення: Перший Криворізький

З метою покращення становища бездомних тварин у місті та підтримки функціонування притулку, Олена спільно з іншими волонтерами впроваджує ряд ініціатив.

Історія Тетяни Підпалко, засновниці простору "ЗооТуса" в Кривому Розі, розпочалася не з детального бізнес-плану, а з несподіваної зустрічі з дев'ятьма безпритульними цуценятами, які ховалися в траві неподалік її дому. Вона відчула страх і розгубленість, але водночас зрозуміла, що не може просто пройти повз. Спочатку вона створила будку, почала публікувати дописи на Facebook і шукати нові родини для собак. Вісім з них вдалося прилаштувати, а один, на ім'я Патрон, залишився з нею. Саме цей пес став джерелом її натхнення для створення свого простору.

Тетяна Підпалко є творцем простору "ЗооТуса", розташованого в Кривому Розі. Зображення: Перший Криворізький.

Зображення: Перший Криворізький

"Я ніколи не думала, що моє життя буде пов'язане з бездомними тваринами, -- зізнається Тетяна, -- але доля вирішила інакше."

Наприкінці 2024 року вона заснувала "ЗооТусу" — унікальний простір для тих, хто обожнює тварин. Це не звичайний зоомагазин і не традиційне котокафе, а затишне місце, де можна насолодитися кавою в компанії свого чотирилапого друга, поспілкуватися та відпочити, водночас долучившись до важливої соціальної місії.

"Я прагнула створити простір спеціально для власників собак. У нашому місті їм часто не вистачає місць для відпочинку: в кав'ярні їх не пускають, а в магазинах — й поготів," — ділиться своїми думками мешканка Кривого Рогу.

Зображення: Перший Криворізький

У "ЗооТусі" домашні улюбленці є не просто відвідувачами, а справжніми учасниками подій. Їх тут не лише фотографують, а й активно діляться світлинами в соціальних мережах. Плюс, планують розширити так звану "стінку" з чотирилапими друзями "ЗооТуси", щоб ще більше підкреслити їхню важливість у житті закладу.

Окрема зірка простору -- кішка Ася. Вона з'явилась тут напередодні відкриття. Без власника, але ніби точно знала, що це -- її потенційний дім. Асі неодноразово шукали родину, але так і не знайшли. Зрештою, її прийняли в зоопросторі й називають "керуючою".

Зображення: Перший Криворізький

Проте Тетяна наголошує, що "ЗооТуса" не є притулком для тварин. Приймати хворих бездомних тварин сюди не вдається через те, що приміщення призначене для людей, які тут харчуються. Однак це зовсім не означає, що заклад залишає все на самотік. Навпаки, тут постійно надають допомогу в пошуку нових домівок для тварин, консультують, підтримують та об'єднують людей, небайдужих до проблем тварин.

"Мені некомфортно звертатися за допомогою, і кожен раз, коли потрібно написати ще одне повідомлення з проханням про підтримку, це дається мені нелегко", – ділиться своїми переживаннями Тетяна. – "Саме тому я вирішила зайнятися соціальним підприємництвом: створити бізнес, який би мав ясну соціальну мету".

Тетяна також зазначає, що 20% прибутків компанії "ЗооТус" йде на підтримку безпритульних тварин. Оскільки бізнес ще перебуває на стадії розвитку, Тетяна та її команда активно залучені в допомогу: вони публікують інформацію про знайдених тварин, забезпечують їх їжею, збирають кошти на лікування та підтримують місцеві ініціативи.

У зоопросторі також організовуються різноманітні майстер-класи для дітей та підлітків, ігрові вечори, а в майбутньому заплановані зустрічі з грумерами, кінологами та ветеринарами. Крім того, тут готові виділити окрему кімнату для прийому ветеринарів, що є дуже важливим, оскільки в районі 17-го кварталу в Кривому Розі немає жодної ветклініки.

Ідея проєкту зародилася в рамках програми "Відважна", яка є всеукраїнським конкурсом, що підтримує жінок у прагненні започаткувати власну справу. Під час навчання Тетяна вперше розробила бізнес-план. Хоча вона не отримала фінансування в конкурсі, це не зупинило її. Вона подала свій бізнес-план до державної програми підтримки підприємництва через центр зайнятості. Після проходження всіх необхідних процедур їй вдалося отримати 250 тисяч гривень, які стали поштовхом для реалізації її задуму. Додатково Тетяна залучила частину коштів із родинного бюджету: її батько, чоловік і діти підтримали її ініціативу. Завдяки цьому, новий простір було відкрито менш ніж за два місяці, двоє людей знайшли роботу, а всі податки сплачуються – усі умови гранту були виконані.

Сьогодні Тетяна не просто підприємиця -- вона є натхненням для інших жінок. Їй 51, і вона наголошує: "Не бійтеся змінювати життя після 45. Не треба дивитись у паспорт. Почніть з малого. Якщо у вас є ідея -- дійте". "ЗооТуса" -- доказ того, що власну справу можна збудувати навіть без мільйонів, якщо є мета і підтримка.

У майбутньому нас чекає ще безліч можливостей, зокрема мрія про справжній притулок для тварин. Тетяна впевнена: "Кожен маленький крок наближає до мети".

Стаття була підготовлена у співавторстві журналістами "Першого Криворізького" Альоною Музикою "Новин Донбасу" Дмитром Глушком та редакторками Софією Скибою та Юлією Діденко.