Фонд Ріната Ахметова продовжує збирати історії мирних жителів Донбасу, долі яких змінилися внаслідок збройного конфлікту в регіоні.
У рамках проєкту «Голоси Мирних» увесь світ зможе дізнатися про реальні історії людей, які поділилися пережитим. Серед них – Оксана Федорова, яка працювала в управлінні держепідслужби в Горлівці. У липні 2014 року вона разом із сином-школярем, якого виховує сама, змушена була покинути свою квартиру, тікати від бомбування до Маріуполя.
Коли перебувати у Горлівці стало небезпечно, Оксана Федорова вирішила виїхати з міста, щоб перечекати та повернутися назад. Але бойові дії наздоганяли і у новому місці.
– 28 липня було сильне бомбування, але не в центрі, де я жила. У нас підірвали міст. У той момент вирішили їхати, щоб перечекати. Тоді вивозили тільки у південному напрямку. Білосарайська коса – ось сюди 28 липня ми поїхали... Ми зняли житло в Мелекіно, перечікували. Потім зрозуміли: не буде кінця і краю всьому. У мене були у Маріуполі друзі. Вони допомогли, перевезли нас з Мелекіно до гуртожитку, – розповідає Оксана.
Вдома жінка залишила квартиру, у якій завершувала на той час ремонт, і всі речі. До Маріуполя приїхали з сином у шльопанцях і літніх шортах.
– Кинули житло, була без роботи, без засобів до існування. Були накопичення, яких ненадовго вистачило. Без речей до жовтня, до холодів. Потім тато передав через тих, хто виїжджав, сумку... Жили у гуртожитку. Від Ріната Ахметова отримували ми допомогу – продуктові набори і термобілизну, – ділиться спогадами оповідачка.
Восени вона влаштувалася на роботу в Маріуполі і там почала життя заново. Залишилися у гуртожитку, син пішов до місцевої школи.
– У жовтні я почала тут працювати. У Донецьку ще управління наше функціонувало, вони видали наказ про звільнення та прислали трудову книжку, а тут взяли на роботу. Я прийшла звичайним лікарем, ось уже майже два роки я завідувачка відділу, – розповідає Оксана.
Про життя у Маріуполі Оксана Федорова каже, що влаштувалися, гарне місто, поруч море, все добре. Тільки син сумує за Горлівкою, друзями і родичами, яких там залишив.
– Тут він один. Друзі у такому віці відіграють важливу роль. Він пережив – я його переконала. Потім звик і зрозумів, що тут краще, аніж повертатися туди.
Музей Фонду Ріната Ахметова «Голоси Мирних» продовжує документувати свідчення мирних жителів, які постраждали під час збройного конфлікту на Донбасі. У кожній історії – реальна доля людей, які пройшли через потрясіння та пошуки мирного безпечного життя для себе та своїх близьких.
– Ми не зможемо відкрити музей у Донецьку, тому створюємо його онлайн. Він буде працювати як онлайн-архів, онлайн-експозиції, онлайн і офлайн-проєкти, а ще як медіа. Рінат Ахметов допомагав, допомагає та допомагатиме мирним жителям Донбасу. У 2014 році був створений Гуманітарний Штаб, який надав безпрецедентну за своїми масштабами допомогу і, по суті, врятував мільйони життів. За кожним із них – своя історія. Ми хочемо створити головний у світі архів історій Мирних. До 2025 року планується зібрати 100 000 свідоцтв, але велика мрія – мільйон історій. Ми віримо, що таким чином зберігаємо голоси з минулого та сьогодення заради кращого майбутнього, – каже Наталія Ємченко, член Наглядової ради Фонду Ріната Ахметова.
Для Музею Фонду Ріната Ахметова важлива кожна історія. Уже сьогодні це найбільше в Україні зібрання свідчень мирних людей Донбасу. Розкажіть світу і вашу історію! Перейдіть за посиланням та заповніть невелику анкету, аби зробити свій внесок у збереження пам'яті.
#Фонд Ріната Ахметова #Донбас #Війна
